Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №160/3289/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/3289/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року в адміністративній справі №160/3289/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідачі), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінця Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 046350020136 від 11.09.2025 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв`язку з призначенням грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для перерахунку пенсії, нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню, періоду роботи на посаді завідувача відділення з 01.09.1997 по 31.08.2005 Павлоградського технікуму Національної гірничої академії та призначити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії у зв`язку з призначенням грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно поданої заяви від 03.09.2025.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 03.09.2025 позивач звернулася із заявою щодо перерахунку пенсії у зв`язку з призначенням грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як особа, яка має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення. Заява була розглянута ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яке рішенням від 11.09.2025 № 046350020136 відмовило у перерахунку пенсії згідно заяви від 03.09.2025, посилаючись на те, що відсутній необхідний стаж роботи, що дає право на виплату грошової допомоги. Так, ГУ ПФУ в Хмельницькій області не зарахувало до стажу роботи позивача період з 01.09.1997 по 31.08.2005, оскільки Переліком закладів і установ освіти і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 посада завідувач денним відділенням не передбачена. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, представник позивача звернувся до суду за захистом порушених прав позивача.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управлінця Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 046350020136 від 11.09.2025 про відмову ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п. 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років період роботи на посаді завідувача відділення Павлоградського технікуму Національної гірничої академії з 01.09.1997 по 31.08.2005.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що посада завідувача відділення не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909), а наявність посади в цьому Переліку є необхідною умовою для врахування відповідного стажу; посилання суду першої інстанції на Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, є безпідставним; спеціальний стаж позивача становить 24 роки 09 місяців 23 дні при необхідних 30 роках. Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до пункту 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється одночасно з першою виплатою пенсії, а позивач із заявою про виплату допомоги одночасно із заявою про призначення пенсії не зверталася, а зобов`язання призначити та виплатити допомогу є втручанням суду в дискреційні повноваження пенсійного органу.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись, зокрема, на постанови Верховного Суду від 25.10.2021 у справі №458/36/17 та від 05.06.2024 у справі №300/2555/22.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 18.05.2025 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

03.09.2025 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.

За принципом екстериторіальності заява була розглянута ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яке своїм рішенням від 11.09.2025 № 046350020136 відмовило позивачу у призначенні грошової допомоги, з посиланням на те, що стаж роботи позивача на посаді, які дають право на пенсію за вислугу років становить 24 роки 09 місяців 23 дні, що є недостатнім для виплати грошової допомоги.

До стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років не зараховано період роботи завідуючою денним відділенням з 01.09.1997 по 31.08.2005, оскільки переліком закладів і установ освіти і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 посада завідувач денним відділенням не передбачена.

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачаються наступні записи за спірний період з 01.09.1997 по 31.08.2005:

- 01.09.1997 прийнята на посаду завідувача денним відділенням по переводу з Павлоградського машинобудівного технікуму до Павлоградського технікуму Національної гірничої академії (запис № 7);

- 01.09.1997 присвоєна вища кваліфікаційна категорія ( запис № 8);

- 20.04.2005 підтверджена вища кваліфікаційна категорія, присвоєно педагогічне звання «викладач-методист» (запис № 9);

- 01.09.2005 позивач призначена тимчасово виконуючим обов`язки директора (запис № 11).

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, шо включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах, державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у в розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, відповідно до пункту 2 якого до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що зокрема передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Згідно з пунктами 5-7 вказаного Порядку, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

За приписами розділу І «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 вказане право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, зокрема, особи, які працювали у Вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Приписами ч. 2 ст. 53 Закону № 1556-VII визначено, що педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах провадять навчальну, методичну та організаційну діяльність.

Згідно з ч. 3 ст. 55 Закону № 1556-VII повний перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників вищих навчальних закладів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, у Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, посада завідувача відділенням навчального закладу відноситься до посад педагогічних працівників.

Стосовно зарахування періоду роботи на посаді завідувача відділення.

Як встановлено, у спірний період позивач працювала на посаді завідувача денного відділення Павлоградського технікуму Національної гірничої академії - державного вищого навчального закладу I рівня акредитації, тобто закладу, робота в якому передбачена розділом «Освіта» Переліку №909.

За цей період позивачу присвоєно та підтверджено вищу кваліфікаційну категорію, а 20.04.2005 присвоєно педагогічне звання «викладач-методист», що свідчить про провадження нею педагогічної (викладацької) діяльності.

Посада завідувача відділення навчального закладу віднесена Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, до посад педагогічних працівників.

Верховний Суд у постанові від 25.10.2021 у справі №458/36/17, переглядаючи спір щодо права на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», погодився з висновками судів про те, що періоди роботи на посаді завідувача відділенням навчального закладу (технікуму) підлягають зарахуванню до спеціального (педагогічного) стажу, зазначивши таке:

« 24. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, затверджений «Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» (далі - Постанова №963). Цим переліком передбачено, що завідувач: логопедичного пункту, інтернату при школі, заочного відділення школи, фільмотеки, навчально-консультаційного пункту, відділення навчального закладу, навчально-методичного кабінету (лабораторії); завідувач, керівник виробничої (навчальної) практики, фізичного виховання, навчально-виробничої (навчальної) майстерні, відділу (лабораторії, кабінету, частини) з основного напряму діяльності, його заступник; завідувач навчальної (педагогічної) частини закладів охорони здоров`я та соціального забезпечення.»

« 25. Таким чином, суди попередній інстанцій дійшли правильного висновку, що періоди роботи позивача на посаді завідувача відділенням, завідувача навчально-методичним кабінетом, завідувача навчальної лабораторії навчального закладу підлягають зарахуванню до спеціального «педагогічного» стажу її роботи.»

Відтак, відсутність у Переліку №909 буквальної назви посади «завідувач відділення» не може бути підставою для неврахування спірного періоду, оскільки позивач працювала в закладі освіти, передбаченому цим Переліком, на посаді, яка нормативно віднесена до педагогічних, та провадила педагогічну діяльність.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що період роботи позивача на посаді завідувача відділення з 01.09.1997 по 31.08.2005 підлягає зарахуванню до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, а з його урахуванням спеціальний стаж позивача перевищує 30 років, необхідних для виплати грошової допомоги.

Стосовно доводів апелянта щодо звернення позивача за виплатою допомоги після призначення пенсії.

Пункт 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV не містить вимоги про обов`язкове звернення за грошовою допомогою одночасно із заявою про призначення пенсії та не пов`язує втрату права на неї з більш пізнім зверненням; пункт 7 Порядку №1191 визначає порядок виплати допомоги органами Пенсійного фонду України.

До того ж зазначена обставина не була підставою оскаржуваного рішення відповідача від 11.09.2025.

Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі №300/2555/22 залишив без змін судові рішення про наявність права на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій у випадку, коли пенсію особі призначено з 25.01.2022, а із заявою про виплату допомоги вона звернулася 11.04.2022.

Стосовно доводів апелянта про втручання суду в дискреційні повноваження відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки судом встановлено наявність у позивача всіх передбачених законом умов для отримання грошової допомоги, а її виплата за наявності таких умов є обов`язком, а не правом пенсійного органу, суд першої інстанції обґрунтовано обрав такий спосіб захисту.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року в адміністративній справі №160/3289/26 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року в адміністративній справі №160/3289/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко