Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №304/1714/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1714/26 Провадження № 3/304/680/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 рокум. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1

та його представника – адвоката Мазура М.В., які брали участь в режимі відеоконференції,

розглянувши матеріали, які надійшли з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з неповною вищою освітою, неодруженого,

за ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И Л А:

31 серпня 2026 року до Перечинського районного суду Закарпатської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 007373Е від 17 серпня 2026 року, складений за ч. 2 ст. 204-1КУпАП, відповідно до якого 17 серпня 2026 року о 15 год 00 хв прикордонним нарядом «Група реагування» після спрацювання камери відеоспостереження в районі 194 прикордонного знака, на відстані 20 м до державного кордону України, у межах прикордонної смуги на території Дубриницько-Малоберезнянської сільської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області виявлено та затримано ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в складі групи осіб, чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

15 вересня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Мазур М.В. подав через систему «Електронний суд» клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у якому заперечив наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та просив закрити провадження у справі.

На обґрунтування своєї позиції представник зазначив, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що дії ОСОБА_1 були безпосередньо спрямовані на незаконне перетинання державного кордону України, а також того, що такі дії вчинені ним у складі групи осіб.

Окремо адвокат звернув увагу на те, що ОСОБА_1 було затримано 17 серпня 2026 року о 15 год 00 хв та звільнено 20 серпня 2026 року о 14 год 55 хв, тобто на строк, близький до максимально допустимого. При цьому особу ОСОБА_1 було встановлено одразу за наявними в нього паспортними документами, а заявлену ним вимогу про забезпечення правової допомоги захисника, за твердженням представника, не було задоволено протягом усього строку затримання.

Крім того, представник зазначив, що з фототаблиці об`єктивно неможливо встановити, що на зображеннях зафіксовано саме ОСОБА_1 , оскільки знімки мають низьку якість, на них відсутні відомості про дату й час фіксації, а написи «Рух ОСОБА_1 до державного кордону України» є висновком посадової особи щодо змісту зображень, а не безпосереднім відображенням обставин, які можна достовірно встановити за цими зображеннями. Жодного окремого процесуального документа, який би підтверджував ототожнення особи із зображенням, зокрема протоколу огляду відеозапису чи висновку спеціаліста, до матеріалів справи не долучено.

Також представник зазначив, що до матеріалів справи не долучено відомостей про наявність у ОСОБА_1 знарядь чи засобів, придатних для подолання інженерних загороджень на державному кордоні. Згідно з протоколом особистого огляду в нього вилучено мобільний телефон, документи, що посвідчують особу, та грошові кошти. При цьому ОСОБА_1 мав при собі дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який використовується для законного перетинання державного кордону за умови дотримання встановленого порядку.

Показовим, на думку адвоката, є те, що текст протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_1 дослівно відтворює текст протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_2 , включно з описом обставин, які стосуються іншої особи. На переконання представника, це свідчить про формальне складення процесуальних документів без належної індивідуальної оцінки поведінки кожного із затриманих.

Крім того, адвокат наголосив, що наявність попередньої змови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підтверджена жодним належним доказом. За твердженням представника, пояснень ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів не давав, свідки події відсутні, що, як зазначено в протоколі, підтверджується відповідними відомостями, а твердження про вчинення правопорушення групою осіб містяться лише в довідці оперативного підрозділу.

З огляду на викладене адвокат Мазур М.В. просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_1 – адвокат Мазур М.В. підтримав подане клопотання про закриття провадження у справі та з наведених у ньому підстав просив його задовольнити.

У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що наміру незаконно перетинати державний кордон України не мав. Зазначив, що в день та час події він разом зі своїм другом ОСОБА_2 перебував у лісі, де вони просто гуляли та проводили час разом. За його словами, їхнє перебування в лісовій місцевості не було пов`язане з наміром незаконно перетнути державний кордон України, а будь-яких дій, спрямованих на реалізацію такого наміру, він не вчиняв.

Також ОСОБА_1 пояснив, що часто приїжджає на Закарпаття до свого друга, щоб відпочити, змінити обстановку та відволіктися від постійних обстрілів за місцем свого проживання. Наголосив, що метою його перебування на Закарпатті був відпочинок, а не порушення встановленого порядку перетинання державного кордону України. Вважав, що сам факт перебування в лісі поблизу державного кордону не свідчить про наявність у нього наміру незаконно його перетнути, у зв`язку з чим просив не вважати себе винним у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, до матеріалів справи долучено протоколи про адміністративне затримання, особистий огляд речей та вилучення речей і документів від 17 серпня 2026 року, копії документів, що посвідчують особу ОСОБА_1 , рапорт начальника відділення прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) старшого лейтенанта ОСОБА_3 від 17 серпня 2026 року, довідку щодо виникнення обстановки на ділянці ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 94 ПРИКЗ 17 серпня 2026 року, фототаблицю щодо руху та затримання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 17 серпня 2026 року, схему затримання громадянина України на ділянці відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 379611 від 03 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, письмові пояснення представника ОСОБА_1 та долучені ним документи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 і його представника, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суддя дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, і запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність певної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих і свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, за документами, що містять недостовірні відомості про особу, або без дозволу відповідних органів влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 204-1 КУпАП ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті, тягнуть за собою адміністративну відповідальність, передбачену зазначеною нормою.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП необхідно встановити та підтвердити належними й допустимими доказами факт перетинання або спроби перетинання державного кордону України за обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, а також наявність кваліфікуючої ознаки, зокрема вчинення відповідних дій групою осіб або повторного вчинення правопорушення особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

При цьому сам по собі факт перебування особи поблизу державного кордону України не є достатньою підставою для висновку про вчинення нею спроби його незаконного перетинання. Такий висновок має ґрунтуватися на сукупності належних і допустимих доказів, які підтверджують, що конкретні дії особи були безпосередньо спрямовані на незаконне перетинання державного кордону, а не мали іншу мету.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 007373Е від 17 серпня 2026 року, ОСОБА_1 було виявлено та затримано 17 серпня 2026 року о 15 год 00 хв на території Дубриницько-Малоберезнянської сільської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області, на відстані 20 м від державного кордону України, в районі 194-го прикордонного знака. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 намагався незаконно перетнути державний кордон України в напрямку Словацької Республіки поза встановленими пунктами пропуску, тобто у складі групи осіб.

Водночас викладене в протоколі формулювання про спробу незаконного перетинання державного кордону та вчинення правопорушення групою осіб саме по собі не є безумовним підтвердженням наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Наведені в протоколі обставини підлягають перевірці та оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи, з урахуванням доводів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її представника.

ОСОБА_1 під час судового розгляду заперечував наявність у нього наміру незаконно перетнути державний кордон України та пояснив, що перебував у лісі разом зі своїм другом ОСОБА_2 з метою прогулянки та відпочинку. Ці пояснення підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у справі та не можуть бути відхилені виключно з огляду на факт його перебування поблизу державного кордону.

Представник ОСОБА_1 у поданому клопотанні також звернув увагу на зміст фототаблиці, зазначивши, що якість зображень не дає можливості достовірно встановити особу, зафіксовану на них, а дата й час фіксації на самих зображеннях відсутні. Крім того, на думку представника, написи, якими супроводжуються зображення, відображають висновки посадових осіб, а не самі фактичні обставини події.

Оцінюючи наведені доводи, суддя виходить із того, що фотоматеріали можуть бути доказами у справі про адміністративне правопорушення за умови можливості встановити їх належність до обставин, які підлягають доказуванню, та оцінити їх достовірність у сукупності з іншими матеріалами. Водночас самі по собі пояснювальні написи на фототаблиці не звільняють орган, який склав протокол, від обов`язку підтвердити відповідними доказами особу, зафіксовану на зображеннях, час і місце фіксації, а також характер дій, які, за твердженням органу, свідчать про спробу незаконного перетинання державного кордону.

У цій справі доводи представника щодо недостатньої якості фотозображень, відсутності на них дати й часу фіксації та неможливості достовірно ідентифікувати ОСОБА_1 мають значення для оцінки доказів. При цьому відсутність окремого протоколу огляду відеозапису чи висновку спеціаліста сама по собі не означає автоматичної недопустимості фотоматеріалів, однак за наявності обґрунтованих сумнівів щодо їх змісту та належності такі матеріали не можуть розглядатися як беззаперечне підтвердження вини особи.

Також представник ОСОБА_1 зазначив, що матеріали справи не містять відомостей про наявність у нього спеціальних знарядь або засобів для подолання інженерних загороджень на державному кордоні. Згідно з протоколом особистого огляду в ОСОБА_1 вилучено мобільний телефон, документи, що посвідчують особу, та грошові кошти. Крім того, він мав при собі паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Суддя враховує, що відсутність у особи спеціальних засобів для подолання інженерних загороджень або наявність у неї дійсного паспорта громадянина України для виїзду за кордон самі по собі не виключають можливості вчинення спроби незаконного перетинання державного кордону. Водночас ці обставини мають оцінюватися разом з іншими доказами та не можуть бути проігноровані під час з`ясування фактичної мети перебування особи у відповідній місцевості.

Окремо представник звернув увагу на те, що протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 дослівно відтворює текст протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_2 , включно з описом обставин, які стосуються іншої особи. На думку адвоката, така обставина свідчить про формальне складення процесуальних документів без належного з`ясування індивідуальних дій кожного із затриманих.

Суддя зазначає, що сам факт використання подібних формулювань у процесуальних документах не є достатньою підставою для автоматичного визнання їх недопустимими доказами. Разом із тим під час розгляду справи необхідно перевірити, чи містять відповідні документи індивідуальні відомості щодо поведінки ОСОБА_1 та чи дають вони змогу встановити саме його дії, які утворюють об`єктивну сторону інкримінованого адміністративного правопорушення.

Важливе значення для правильної кваліфікації дій ОСОБА_1 має також встановлення обставин, які підтверджують вчинення правопорушення групою осіб. Сам факт одночасного перебування двох осіб в одній місцевості не є достатнім для безумовного висновку про вчинення ними правопорушення у складі групи. Для цього необхідно встановити, що дії кожного з них були спрямовані на незаконне перетинання державного кордону та що відповідні дії вчинялися спільно.

Як зазначив представник ОСОБА_1 , матеріали справи не містять належних доказів попередньої домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про незаконне перетинання державного кордону. Суддя враховує, що попередня змова не є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Водночас факт вчинення відповідних дій групою осіб має бути підтверджений доказами, які дають змогу встановити спільний характер їхньої поведінки, а не лише одночасне перебування в певному місці.

Посилання представника на відсутність пояснень ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів та відсутність свідків події також підлягають оцінці в сукупності з іншими обставинами справи. Відсутність показань свідків сама по собі не виключає можливості доведення факту адміністративного правопорушення іншими доказами. Водночас за відсутності достатніх і переконливих доказів, які підтверджують обставини, викладені в протоколі, висновок про винуватість особи не може ґрунтуватися виключно на твердженнях посадової особи.

Щодо доводів представника про затримання ОСОБА_1 на максимальний строк та незабезпечення йому правової допомоги суддя зазначає, що такі обставини підлягають окремій оцінці з огляду на дотримання процесуальних прав особи під час провадження у справі про адміністративне правопорушення. Водночас самі по собі вони не є безпосереднім доказом відсутності події чи складу адміністративного правопорушення, однак можуть мати значення для оцінки дотримання встановленої законом процедури та забезпечення права на захист.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З огляду на приписи статей 245, 251, 252 КУпАП суддя зобов`язана з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також чи є інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому обов`язок доведення обставин, які є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, не може покладатися на саму особу, яка притягається до відповідальності. Усі докази мають бути перевірені судом на предмет належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність повинна бути достатньою для обґрунтованого висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зазначені гарантії презумпції невинуватості мають значення також під час розгляду справ про адміністративні правопорушення карального характеру з урахуванням їх правової природи та суворості можливих санкцій.

У практиці Європейського суду з прав людини стандарт доказування «поза розумним сумнівом» пов`язується з наявністю достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або неспростованих презумпцій факту. Цей стандарт вимагає, щоб висновок про винуватість особи випливав із сукупності доказів, які є достатньо переконливими та не залишають обґрунтованих сумнівів щодо обставин, які підлягають встановленню.

Застосовуючи зазначений стандарт до обставин цієї справи, суддя виходить із того, що сам факт перебування ОСОБА_1 на відстані 20 м від державного кордону України та його затримання разом із ОСОБА_2 не є достатніми для висновку поза розумним сумнівом про те, що ОСОБА_1 вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону України у складі групи осіб.

Долучена до матеріалів справи фототаблиця, з огляду на наведені представником доводи щодо якості зображень, відсутності на них відомостей про дату й час фіксації та неможливості достовірної ідентифікації особи, не дає змоги беззаперечно встановити характер дій ОСОБА_1 та їх спрямованість на незаконне перетинання державного кордону України. Інші матеріали справи також мають бути оцінені в сукупності й не можуть підміняти належне доведення обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин сукупність досліджених доказів не дає підстав для висновку поза розумним сумнівом про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Наявні сумніви щодо спрямованості його дій на незаконне перетинання державного кордону України та вчинення таких дій у складі групи осіб не можуть тлумачитися проти нього.

Водночас суддя зауважує, що закриття провадження у цій справі не означає встановлення судом факту перебування ОСОБА_1 у лісовій місцевості виключно з метою відпочинку. Такий висновок ґрунтується на тому, що наявні в матеріалах справи докази не є достатніми для підтвердження поза розумним сумнівом усіх необхідних ознак інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, з урахуванням установлених обставин, пояснень ОСОБА_1 , доводів його представника та результатів оцінки наявних доказів у їх сукупності суддя дійшла висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях доведеного складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 7, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення № 304/1714/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова в справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя:Гевці В. М.