Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №340/4966/24
Суддя: Олефіренко Н.А.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
23 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/4966/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 ( суддя Науменко В.В.) в адміністративній справі №340/4966/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
25.07.2024 Поліщук В.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, оформлені листами №3805-3361/П-02/8-1100-24 від 02.04.2024 року та №6179-6004/П-02/8-1100/24 від 24.06.2024 року;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити призначення та виплату, з врахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 починаючи з 31.01.2021 року пенсії у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 70% від розміру пенсії за віком померлого годувальника - ОСОБА_2 , обчисленої на підставі ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 року з суми 113508 грн., зазначеної у довідці №146 від 19.02.2020 року, виданої ТУ ДСА України в Кіровоградській області, без застосування будь-яких обмежень при обрахунку пенсії померлого годувальника у розмірі 68104,8 грн. (113508 х 60%). Призначити пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 починаючи з 31.01.2021 року у розмірі 47673,36 грн. (68104,8 х 70%). Обрахунок належних до виплати сум пенсії ОСОБА_1 здійснювати з врахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого Законами України “Про державний бюджет”, починаючи з 31.01.2021 року та в подальшому, а саме:
- з 31.01.2021 по 30.06.2021 враховувати прожитковий мінімум для непрацездатних осіб у розмірі 1769 грн.
- з 01.07.2021 року по 30.11.2021 року враховувати прожитковий мінімум для непрацездатних осіб у розмірі 1854 грн.
- з 01.12.2021 року по 30.06.2022 року враховувати прожитковий мінімум для непрацездатних осіб у розмірі 1934 грн.
- з 01.07.2022 року по 30.11.2022 року враховувати прожитковий мінімум для непрацездатних осіб у розмірі 2027 грн.
- з 01.12.2022 року по 31.12.2023 року враховувати прожитковий мінімум для непрацездатних осіб у розмірі 2027 грн.
- з 01.01.2024 року враховувати прожитковий мінімум для непрацездатних осіб у розмірі 2361 грн.
В подальшому, при підвищенні розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб встановленого Законом України “Про державний бюджет” на відповідний рік, здійснювати перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 до тих пір, коли розмір призначеної йому пенсії по втраті годувальника у сумі 47673,36 грн. не буде складати 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб;
3) стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 у справі №340/4966/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою КАС ВС від 16.12.2025 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області в частині застосування при обрахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у справі № 340/3214/23 обмеження базової величини для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника – пенсії за віком померлого годувальника, передбаченого пунктом 13-2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснювати обрахунок ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначеної на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у справі № 340/3214/23, без обмеження базової величини для визначення розміру вказаної – пенсії за віком померлого годувальника 10 прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова КАС ВС набрала законної сили 16.12.2025 року.
23.03.2026 року представник позивача звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із заявою, поданою на підставі статті 383 КАС України, про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виконанні постанови Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 16.12.2025 року у справі №340/4966/24.
Ухвалою суду від 02.04.2026 року у задоволенні заяви поданої в порядку статті 383 КАС України відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.06.2026 року ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 року скасовано, а матеріали справи №340/4966/24 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Матеріали справи №340/4966/24 надійшли до Кіровоградського окружного адміністративного суду 13.07.2026 року.
Ухвалою суду від 14.07.2026 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надати до Кіровоградського окружного адміністративного суду:
- всі матеріали, що свідчать про виконання постанови КАС ВС від 16.12.2025 у справі №340/4966/24;
- письмові пояснення щодо стану виконання постанови КАС ВС від 16.12.2025 у справі №340/4966/24, зокрема - розміру нарахованої (перерахованої) та виплаченої пенсії;
- протокол про перерахунок пенсії позивача на виконання постанови КАС ВС від 16.12.2025 у справі №340/4966/24;
- докази нарахування та виплати пенсії позивачу на виконання постанови КАС ВС від 16.12.2025 у справі №340/4966/24.
Представником відповідача подано до суду заперечення на заяву представника позивача із поясненнями та доказами (т.2, а.с.178-213).
Представником позивача 23.07.2026 року та 27.07.2026 року подано до суду додаткові пояснення (т.2, а.с.214-220).
Обґрунтовуючи заяву представник позивача зазначає, що відповідачем при перерахунку пенсії на виконання рішення суду від 16.12.2025 року у справі 340/4966/24 виплачується пенсія у меншому розмірі, аніж у тому, який належить до виплати після проведеного розрахунку.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 у задоволенні заяви представника позивача, поданої в порядку ст.383 КАС України, відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що аргументи пенсійного органу про те, що виплата сум пенсії буде здійснена лише за окремими напрямами в межах бюджету ПФУ у розрізі джерел, не заслуговують на увагу як такі, що суперечать усталеній практиці Верховного Суду. Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, у постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 23.04.2020 у справі № 560/523/19) неодноразово формулював правовий висновок, згідно з яким відсутність бюджетних коштів чи затвердженого механізму їх виділення не виправдовує бездіяльність суб`єкта владних повноважень і не може бути підставою для невиконання судового рішення. Пенсійний орган, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено функцію соціального забезпечення громадян, не має права самовільно змінювати чи відтерміновувати порядок виконання судового рішення, підміняючи резолютивну частину рішення суду власними листами та внутрішніми інструкціями. Доводи відповідача про те, що після скасування постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 в Україні начебто відсутній чинний нормативно- правовий акт, який визначав би порядок здійснення видатків на виплату пенсій, перерахованих за рішенням суду голослівні та маніпулятивні. Слід зазначити, що визнання нечинним та скасування нормативно-правового акта (постанови КМУ №821), який протиправно звужував права стягувачів та встановлював дискримінаційні черги чи обмеження для виплат, не створює правового вакууму. За таких обставин, надання відповідачем відповіді про неможливість виплати коштів через «відсутність нормативно-правового акта» слід розцінювати як відверту маніпуляцію нормами права. Такі дії свідчать не про відсутність механізму виконання, а про штучне створення перешкод посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області для реалізації законних прав позивача, підтверджених судовим рішенням. Усім вищевикладеним обставинам суд мав надати належну оцінку при розгляді заяви позивача поданої у порядку ст. 383 КАС України, однак цього не зробив, обмежившись цитуванням відповіді відповідача на лист ОСОБА_1 з приводу належного виконання рішення суду у даній справі.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Згідно з частиною другою та третьою статті 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) №29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine) №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Відповідно до частини першої, четвертої, п`ятої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Колегія суддів зауважує, що інститут судового контрою за виконанням рішення є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення та відновленню порушених прав особи-позивача.
Відповідно до частини першої-третьої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.05.2021 у справі № 9901/598/19, які були підтримані в ухвалі від 03.03.2025 по справі 160/5259/20.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 у справі №340/4966/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою КАС ВС від 16.12.2025 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області в частині застосування при обрахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у справі № 340/3214/23 обмеження базової величини для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника – пенсії за віком померлого годувальника, передбаченого пунктом 13-2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснювати обрахунок ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначеної на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у справі № 340/3214/23, без обмеження базової величини для визначення розміру вказаної – пенсії за віком померлого годувальника 10 прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Надалі ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 змінено спосіб і порядок виконання постанови КАС ВС від 16.12.2025 у адміністративній справі №340/4966/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 нарахованих та невиплачених сум пенсії у розмірі 521606,76 грн.
Судом встановлено, що відповідно до статті 37 Закону № 3723, розмір пенсії годувалтника становить 42507,00 грн (70845,00 грн х 60%, де 70845,00 грн - максимальна величина бази нарахування єдиного внеску з 01.01.2020).
Розмір пенсії ОСОБА_1 в зв`язку з втратою годувальника в розмірі 70 відсотків пенсії ОСОБА_2 , становить 29754,90 грн (42507,00 грн х 70%). Обрахунок пенсії здійснено без обмеження базової величини для визначення розміру вказаної пенсії за віком померлого годувальника 10 прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб.
Разом з тим, враховуючи обмеження, визначені пунктом 13-2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон), розмір пенсії ОСОБА_1 :
з 31.01.2021 складає 17690,00 грн (1769,00 грн х 10, де 1769,00 - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2021),
з 01.07.2021 - 18540,00 грн (1854,00 грн х 10, де 1854,00 грн - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.07.2021); з 01.12.2021 - 19340,00 грн (1934,00 грн х 10, де 1934,00 грн - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.12.2021);
з 01.07.2022 - 20270,00 грн (2027,00 грн х 10, де 2027,00 грн - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.07.2022);
з 01.12.2022 - 20930,00 грн (2093,00 грн х 10, де 2093,00 грн - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.12.2022);
з 01.03.2024 - 23610,00 грн (2361,00 грн х 10, де 2361,00 грн - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.03.2024);
з 01.01.2026 - 25950,00 грн (2595,00 грн х 10, де 2595,00 грн - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2026).
Доплата за період з 31.01.2021 по 31.01.2026 склала 534391,19 грн.
З наданих матеріалів вбачається, що розмір призначеної пенсії позивача у період з лютого 2026 року по червень 2026 року становить 25950,00 грн.
У лютому 2026 року позивачу фактично виплачено: 19732,40 (12383,00 (пенсія за лютий 2026 року до перерахунку за рішенням суду) + 6118,00 (частина доплати за минулий період з січня по березень 2021 року, в межах виділених коштів) + 1231,40 (частина доплати по перерахованій пенсії за грудень 2025 року, в межах виділених коштів).
У березні 2026 року позивачу фактично виплачено: 17818,03 (12383,00 (пенсія за березень 2026 року до перерахунку за рішенням суду) + 4000,00 (частина доплати за минулий період за березень 2021 року, в межах виділених коштів). + 982,00 (частина доплати по перерахованій пенсії за грудень 2025, в межах виділених коштів) + 453,03 (частина доплати по перерахованій пенсії за січень 2026 року, в межах виділених коштів).
У квітні 2026 року позивачу фактично виплачено: 16983,03 (12383,00 (пенсія за квітень 2026 року до перерахунку за рішенням суду) + 3270,00 (частина доплати за минулий період за березень - квітень 2021 року, в межах виділених коштів) + 877,00 (частина доплати по перерахованій пенсії за грудень 2025, в межах виділених коштів) + 453,03 (частина доплати по перерахованій пенсії за лютий 2026 року, в межах виділених коштів).
У травні 2026 року позивачу фактично виплачено: 15869,00 (12383,00 (пенсія за травень 2025 року до перерахунку за рішенням суду) + 2487,00 (частина доплати за минулий період з березень - серпень 2025 року, в межах виділених коштів) + 780,00 (частина доплати по перерахованій пенсії за грудень 2025 року, в межах виділених коштів) + 2458,00 (частина доплати по перерахованій пенсії за березень 2026 року, в межах виділених коштів).
У червні 2026 року позивачу фактично виплачено: 15086,50 (12383,00 (пенсія за червень 2026 до перерахунку за рішенням суду) + 1765,10 (частина доплати за минулий період з серпня по грудень 2025 року, в межах виділених коштів) + 936,00 (частина доплати по перерахованій пенсії за грудень 2025 року) + 4716,00 (частина доплати по перерахованій пенсії за березень 2026 року, в межах виділених коштів).
Доплата на виконання рішення суду перераховувались на рахунок ОСОБА_2 , відкритий в установі АТ КБ “ПриватБанк”, як опікуну недієздатного ОСОБА_1 ..
Залишок невиплачених коштів на виконання рішення суду за минулий період з 31.01.2021 по 31.01.2026 складає 511491,66 грн. (534391,19 - 6118,00 - 1231,40 - 4000,00 - 982,00 - 3270,00 - 877,00 - 453,03 - 2487,00 - 780,00 - 1765,10 - 936,00 = 511491,66).
Таким чином, відповідачем вживаються заходи, направлені на повне виконання рішення суду у справі.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що виконання судового рішення в повному обсязі можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України, після отримання їх від головного розпорядника коштів Міністерства соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійним фондом України. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування відповідної бюджетної програми не залежить від волі окремого територіального органу Пенсійного фонду України.
Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Аналогічний висновок щодо відсутності коштів на виплату заборгованості викладено в постановах Верховного Суду від 28.04.2022 у справі №500/7005/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а, від 13.11.2025 у справі №260/9788/23.
Крім того, виплата нарахованої суми боргу, з урахуванням ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі № 340/4966/24 про зміну способу і порядку виконання рішення, вже буде здійснюватись органами Казначейства відповідно до Порядку № 45.
Наведені обставини щодо застосування до пенсії позивача Порядку №821 не досліджувались у справі №340/4966/24, зазначені правовідносини виникли після набрання постановою суду законної сили, врегульовані нормами законодавства, яким у постанові суду від 16.12.2025 жодної оцінки не надавалось, а отже зазначені правовідносини за наявності певних обставин можуть становити окремий предмет спору та не можуть бути вирішені у межах здійснення контролю за виконанням постанови КАС ВС від 16.12.2025.
Таким чином, оскільки на виконання судового рішення в цій адміністративній справі відповідачем вчинені дії відповідно до покладеного судом на відповідача зобов`язання, а незгода заявника із порядком розрахунку пенсії виходить за межі спірних правовідносин у даній справі, колегія суддів зауважує, що позивач має право звернутися до суду з новою позовною заявою в порядку, передбаченому нормами КАС України.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді питання про прийняття звіту про виконання судового рішення неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 в адміністративній справі №340/4966/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю.В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua