Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №280/7142/26
Суддя: Олефіренко Н.А.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
23 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/7142/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2026 ( суддя Садовий І.В.) в адміністративній справі №280/7142/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:
прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до пільгового стажу позивача, який дає право па пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 (або №2) періоду роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001 в АТ “Запорізький завод феросплавів”;
зобов`язати відповідача зарахував до пільгового стажу позивача, що дає право на пенсію за віком па пільгових умовах за Списком №1 (або №2), період роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001 у АТ “Запорізький завод феросплавів”;
зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням зарахованого пільгового стажу за період з 20.03.2000 по 03.01.2001 із застосуванням кратності стажу починаючи з дати призначення пенсії;
визнати протиправними дії відповідача щодо застосування при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки із застосуванням коефіцієнтів індексації з 2017 року;
зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019, 2020, 2021 роки, що становить 10 846,37 грн відповідно до частини 2 статті 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з дати призначення пенсії у 2022 році, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати пенсією одноразово;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн;
справу розглядати за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
У зв`язку з виявленими недоліками в оформленні позовної заяви, ухвалою суду від 16.07.2026 позовну заяву було залишено без руху. Позивачу встановлено 10-денний термін з моменту отримання копії цієї ухвали для надання:
оформленої відповідно до КАС України позовної заяви з зазначенням відомостей про наявність або відсутність у відповідача електронного кабінету та уточненого суб`єктного складу (вказавши відповідачів по справі у відповідності до заявлених позовних вимог) або уточненого переліку позовних вимог;
доказів на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: належним чином виготовленої та засвіченої копії трудової книжки та наявних у позивача довідок про підтвердження пільгового стажу за період роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001 у АТ “Запорізький завод феросплавів”;
доказів доплати судового збору в розмірі ставки, встановленої статтею 4 статтею 4 Закону України “Про судовий збір” у сумі 1331,20грн;
оформленої відповідно до ст.167 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом за період з 2022 року по 09.01.2026.
31.07.2026 (вх.№43777) від позивача, окрім іншого, надійшла уточнена позовна заява у якій зазначено заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з вказаним позовом за період з 2022 року по 09.01.2026, в обґрунтування якої зазначено, що пропуск строку звернення до суду обумовлений введенням з 24.02.2022 на території України воєнного стану, постійними обстрілами по території України, повітряними тривогами, що у свою чергу, унеможливило своєчасне звернення для правового захисту порушених прав та інтересів або звернення за юридичною допомогою.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог за період з 2022 року по 09.01.2026 повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції в частині повернення позовної заяви за період з 2022 року по 09.01.2026, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив початок перебігу строку звернення до суду, не врахував, що про порушення своїх прав дізнався 27.06.2026, коли отримав відповідь від пенсійного фонду. Такий підхід суперечить принципам адміністративного судочинства, позбавляє позивача ефективного доступу до суду та не відповідає вимогам статті 122 КАС України, статті 3 Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог, що охоплюють період з 2022 року по 09.01.2026, суд першої інстанції виходив з того, що звернувшись до суду з позовом 10.07.2026 (дата здачі позовної заяви на пошту), позивач, окрім іншого, заявляє вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням зарахованого пільгового стажу за період з 20.03.2000 по 03.01.2001 із застосуванням кратності стажу починаючи з дати призначення пенсії та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019, 2020, 2021 роки, шо становить 10 846,37 грн відповідно до частини 2 статті 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з дати призначення пенсії у 2022 році, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати пенсією одноразово. Судом з матеріалів позовної заяви встановлено, що пенсію позивачу призначено у 2022 році. Беручи до уваги те, що правовідносини щодо пенсійних виплат є правовідносинами триваючого характеру, то суд вважає за необхідне застосувати шестимісячний строк звернення до суду у відповідності до статті 122 КАС України, починаючи з дати звернення позивача до адміністративного суду (з 10.01.2026). Підсумовуючи, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 2022 року по 09.01.2026.
Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі, колегія суддів виходить з такого.
За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізація цього права передбачає, зокрема, дотримання порядку, визначеного процесуальним законом, в тому числі щодо строків звернення до адміністративного суду.
За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини 1 статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
За змістом абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, строк звернення до адміністративного суду – це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, порушення прав, свобод чи інтересів особи – це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права – це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Із матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся з цим позовом 10.07.2026 та просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до пільгового стажу позивача, який дає право па пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 (або №2) періоду роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001 в АТ “Запорізький завод феросплавів”;
зобов`язати відповідача зарахував до пільгового стажу позивача, що дає право на пенсію за віком па пільгових умовах за Списком №1 (або №2), період роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001 у АТ “Запорізький завод феросплавів”;
зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням зарахованого пільгового стажу за період з 20.03.2000 по 03.01.2001 із застосуванням кратності стажу починаючи з дати призначення пенсії;
визнати протиправними дії відповідача щодо застосування при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки із застосуванням коефіцієнтів індексації з 2017 року;
зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019, 2020, 2021 роки, шо становить 10 846,37 грн відповідно до частини 2 статті 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з дати призначення пенсії у 2022 році, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати пенсією одноразово.
При цьому колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема, статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
При цьому, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Зазначений правовий висновок неодноразово знаходив своє застосування у справах, щодо визначення моменту виникнення у особи права на перерахунок пенсії та початку нарахування відповідних виплат, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 420/23756/24, від 10.02.2026 у справі № 560/1868/24.
З огляду на викладене вище, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо триваючого факту порушення, оскільки як вказав Верховний Суд, пенсія є щомісячним платежем, а отже позивачу щомісяця було відомо про її розмір.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальний шестимісячний строк, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.
Крім того, відповідно до норм ст. 123 КАС України подання позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними є підставою для залишення позову без руху, а в подальшому і для його повернення.
Щодо посилання апелянта на неповне дослідження питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів зазначає таке.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Під «поважними причинами» слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин – вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Водночас, колегія суддів зауважує, що у постанові від 25 серпня 2022 року у справі № 240/3771/21 Верховний Суд вказав на те, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.
Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на неможливість вчасного звернення до суду, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
На сьогодні Верховним Судом сформовано правову позицію, згідно з якою введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, постанови Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 620/7233/21, від 24.10.2022 у справі № 160/175/22 та від 22.09.2022 по справі № 140/13772/21).
Тобто введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку якщо це пов`язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію.
Тим паче, що строк звернення до суду у даному випадку пропущено істотно, що лише додатково свідчить про обов`язок позивача надати суду переконливі докази на підтвердження того, що наведені у клопотанні підстави для поновлення строку звернення дійсно пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи (яка "сама повинна цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки") та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк пред`явити позов до суду.
При цьому, в силу правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, звернення позивача до відповідача 26.05.2026 із заявою щодо проведення перерахунку та лист відповідача від 24.06.2026 у відповідь на звернення позивача від 26.05.2026 не змінюють момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів, вважає, що звернувшись до суду з цим позовом 10.07.2026 і заявивши вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії з 2022 року ( дати призначення пенсії), права позивача можуть бути захищені судом лише з 10.01.2026, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями ч. 2 ст. 122 КАС України, адже в іншій частині вимог позивач зазначений строк пропустив, поважних причин його пропуску не навів.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неповажність причин пропуску строку звернення до суду з позовом, які були вказані позивачем.
Позивач не надав доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався про порушення його прав відповідачем. Позивачем також не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду – без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2026 в адміністративній справі №280/7142/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю.В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua