Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №160/29484/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/29484/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Третього апеляційного адміністративного суду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2024" про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2024" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 в адміністративній справі №160/29484/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2024" до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Комунального підприємство "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2024" звернулося до суду з вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23 вересня 2025 року №7-23/9 “Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра” в частині, що стосується майна, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 144-Г, яке в переліку самовільно встановлених на території міста об`єктів (металевих гаражів, будівельних матеріалів та інших споруд), що підлягають демонтажу (додаток до цього рішення) пронумеровано як об`єкти з 1 по 10;

визнати протиправним та скасувати припис №1954 від 29 вересня 2025 року, винесений Комунальним підприємством “Управління контролю за благоустроєм міста” Дніпровської міської ради.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 року Товариству відмовлено в задоволені вимог позову.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.08.2026 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2024" задоволено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 в адміністративній справі №160/29484/25 скасовано та прийняти у справі нове судове рішення.

Позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23 вересня 2025 року №7-23/9 “Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра” в частині, що стосується майна, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 144-Г, яке в переліку самовільно встановлених на території міста об`єктів (металевих гаражів, будівельних матеріалів та інших споруд), що підлягають демонтажу (додаток до цього рішення) пронумеровано як об`єкти з 1 по 10.

Визнано протиправним та скасовано припис №1954 від 29 вересня 2025 року, винесений Комунальним підприємством “Управління контролю за благоустроєм міста” Дніпровської міської ради.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2024" частину сплаченого судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 6 661,60 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємство "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2024" частину сплаченого судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 6 661,60 грн.

До Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат в справі №160/29484/25.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши клопотання позивача про відшкодування на його користь витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (ч. 2 ст. 252 Кодексу адміністративного суду України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 132 Кодексу адміністративного суду України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19, від 03.02.2022 у справі № 640/19536/18.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надану правничу допомогу від 11.09.2025 № 11/09/25; акт про надану правничу допомогу від 04.09.2026; звіт про надану правничу допомогу від 04.09.2026; рахунок від 04.09.2026 № 1 на загальну суму витрат у розмірі 17 750,00 грн.

Таким чином, позивачем були понесені витрати на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 17 750,00 грн, є завищеним та не є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вказана сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем в розмірі 17 750,00 грн., не є належним чином обґрунтованою оскільки на час розгляду справи обставини справи, правові підстави позову не змінювалися, апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову, текстова редакція містить виклад фактичних обставин справи, перелік і зміст норм права по суті спору.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому або такому ж розмірі, як надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом.

Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.

В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, колегія суддів вважає заявлений до відшкодування розмір правової допомоги явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах всіх інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. Доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалися, а доводи апеляційної скарги не відрізняються від доводів позову.

Таким чином, враховуючи, що правова позиція представника позивача у судах всіх інстанцій не змінювалась, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надав правову допомогу позивачу в суді першої інстанції, вдруге вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводи, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, - з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню.

З урахуванням співмірності та пропорційності, складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, зважаючи на предмет спору, заявлені позовні вимоги, зміст позовної заяви, суд апеляційної інстанції вважає, що стягненню на користь позивача підлягають витрати в сумі 7000,00 грн, такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Керуючись ст. ст. 134, 139, 252, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2024" про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №160/29484/25 задовольнити частково.

Прийняти у справі додаткову постанову, якою:

стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2024" за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Дніпровської міської ради витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи в розмірі 3500,00 грн;

стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2024" за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємство "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи в розмірі 3500,00 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст додаткової постанови складено 22 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко