Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №160/23673/25
Суддя: Олефіренко Н.А.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
22 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/23673/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Третього апеляційного адміністративного суду клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 в адміністративній справі №160/23673/25 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Керівника апарату Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, Голови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Керівника апарату Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (надалі - відповідач 1), Голови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (надалі - відповідач 2), Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області (надалі - відповідач 3), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність керівника апарату Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Бай Євгена Тарасовича стосовно залишення листами №ЕП-157/25-Вих від 12 березня 2025 року та №ЕП-222/25-Вих. від 11 квітня 2025 року без належного розгляду скарг ОСОБА_1 від 27 січня 2025 року та від 01 лютого 2025 року на незаконні дії секретаря судового засідання Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Чаплиги Ольги Олександрівни;
зобов`язати керівника апарату Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Бай Євгена Тарасовича належним чином розглянути скарги ОСОБА_1 від 27 січня 2025 та від 01 лютого 2025 року у відповідності з вимогами Закону України “Про звернення громадян”;
визнати протиправною бездіяльність голови Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченка Андрія Володимировича та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області стосовно залишення листами №ЕП-304/25-Вих. від 19 травня 2025 року та №П-123/2807/25 від 30 травня 2025 року без належного розгляду скарги ОСОБА_1 від 25 квітня 2025 року на протиправну бездіяльність керівника апарату Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Бай Євгена Тарасовича;
зобов`язати голову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко Андрія Володимировича та Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести належну перевірку за скаргою ОСОБА_1 від 25 квітня 2025 і за її результатами надати позивачу обґрунтовану письмову відповідь, з інформацією про суть прийнятих рішень.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд в рішенні від 04 травня 2026 року виклав висновки, на підставі яких відмовив у задоволенні позову повністю.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.09.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 в адміністративній справі №160/23673/25 залишено без змін.
До Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат в справі №160/23673/25.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши клопотання позивача про відшкодування на його користь витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями ст. 139 КАС України, відповідно до приписів частини 1-2 якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Аналізуючи вказані законодавчі положення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При цьому, згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи слідує, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд в рішенні від 04 травня 2026 року виклав висновки, на підставі яких відмовив у задоволенні позову повністю.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.09.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 в адміністративній справі №160/23673/25 залишено без змін.
А тому, враховуючи, що у задоволені позовних вимог відмовлено повністю і вимоги позивача не задоволено, відсутні підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу здійсненого позивачем під час апеляційного розгляду справи.
Крім того, верховний Суд у постанові від 19 березня 2020 року у справі №640/6209/19 сформулював висновок щодо застосування статті 252 КАС України, відповідно до якого додаткове рішення у справі після його ухвалення стає невід`ємною частиною основного рішення по суті позовних вимог, отже, незалежно від результату вирішення ним передбачених частиною першою статті 252 КАС України вимог або питань, процесуальна форма його викладення та порядок його оскарження є таким, що і для основного рішення у справі. Означені у частині першій статті 252 КАС України питання не можуть вирішуватись по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Така ухвала постановляється виключно у випадку відсутності передбачених законом підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
Тобто, у випадку, коли суд визнає, що ним не було вирішено питання про судові витрати в основному судовому рішенні і розглядає питання наявності/відсутності підстав для стягнення судових витрат з тієї чи іншої сторони, суд має ухвалити судове рішення у формі «додаткового рішення» або «додаткової постанови» з урахуванням форми ухваленого основного судового рішення. Постановлення за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення і висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат судового рішення у формі ухвали є порушенням норм статті 252 КАС України.
У подальшому зазначену позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 19 січня 2022 року у справі № 500/2632/19.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 252, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 160/23673/25.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст додаткової постанови складено 21 жовтня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю.В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua