Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №340/6211/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/6211/25 (суддя Петренко О.С., м. Кропивницький)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі №340/6211/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) в Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Центр «ГАЗ запчастини» про визнання протиправним та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 10 вересня 2025 року звернулась до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) в Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Центр «ГАЗ запчастини» згідно з яким просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідача №КР000004/2025 та №КР/000003/2025 від 02.09.2025 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані рішення відповідача повинні бути скасовані, оскільки оскаржені рішення прийнято протиправно. Відповідач мав можливість самостійно одержати данні щодо сертифікатів на перевіряєму продукцію.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року, у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних постанов відповідача, оскільки позивач не є виробником продукції, що була предметом перевірки.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповного з`ясування судом обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає фактичні обставини справи та перелічує положення норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі направлення на проведення перевірки від 02 травня 2025 року № 006/2025, уповноваженими особами відповідача проводилась планова перевірка характеристик продукції у торгівельних та складських приміщеннях «AUTOMAN», який розташований за адресою: вулиця Вокзальна, будинок 64,В, місто Кропивницький, Кіровоградська область, Україна, де провадить свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

В ході перевірки характеристик продукції, встановлений факт розповсюдження продукції:

1. Котушка запалювання ТМ «FSO autoparts», артикул: 96253555, зазначена за порядковим номером 2 у додатку 1 до акта перевірки характеристик продукції від 08 травня 2025 року №006/2025/РП, а саме: відсутній сертифікат відповідності,

2. Колодки гальмівні передні ТМ «Hi-Q», артикул: SP1159, зазначена за порядковим номером 3 у додатку 1 до акта перевірки характеристик продукції від 08 травня 2025 року № 006/2025/РП, а саме: відсутній сертифікат відповідності, чим порушено вимоги пунктів 1.2 та 1.3 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 17 серпня 2012 року № 521.

Відповідачем 08.05.2025 винесені рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, а саме:

- рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 08.05.2025 №006/2025/РП/003, яким щодо продукції, а саме: котушка запалювання ТМ «FSO autoparts», артикул: 96253555, застосовано обмежувальний (корегувальний) захід у вигляді обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку (а.с.18-19);

- рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 08.05.2025 №006/2025/РП/005, яким щодо продукції, а саме: колодки гальмівні передні ТМ «Hi-Q», артикул: SP1159, застосовано обмежувальний (корегувальний) захід у вигляді обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність до встановлених вимог.

Відповідачем встановлено термін виконання позивачу вимог вказаних рішень - 08.08.2025.

В подальшому, відповідачем проведено перевірку стану виконання позивачем рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 08.05.2025 та вказано, що позивачем не виконано вимоги останніх, а саме не надано сертифікати відповідності на вказану в рішеннях продукцію.

На підставі зазначених документів, було складено Протокол №002-003/2025/РВР від 22.08.2025р., яким констатовано не виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 08.05.2025р. - ненадання сертифікатів відповідності на зазначену продукцію, з урахуванням наданих пояснень, взаємодію по ланцюгу постачання підтверджено відповідачем.

На підставі зазначеного протоколу було складено постанови від 02.09.2025р. №КР000003/2025 та №КР/000004/2025 про накладання на позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу 34000,00 грн. за кожне порушення, а всього 68000,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлено Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 року № 2735-IV (далі – Закон № 2735-IV).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам; національний знак відповідності - знак, що засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які на неї поширюються. Неналежне застосування Національного знака відповідності - порушення правил застосування і нанесення Національного знака відповідності, встановлених законами України, та виданих відповідно до них інших нормативно-правових актів, у тому числі технічних регламентів.

Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону України № 2735-IV, під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом "а" пункту 2 частини першої цієї статті: на початковому етапі перевірки об`єктами перевірки є: а) наявність знака відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання вимог щодо форми, опису, правил та умов нанесення знака відповідності технічним регламентам, а також правил його застосування; а-1) за ланцюгом постачання, якщо за результатами перевірки характеристик продукції є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності виробника такої продукції або будь-якого іншого суб`єкта в ланцюгу постачання; б)наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено технічними регламентами, та їх відповідність встановленим вимогам; в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією; 2) на наступних етапах перевірки можуть бути проведені: а) обстеження зразків відповідної продукції та ідентифікація виробника продукції; б) відбір та експертиза (випробування) зразків продукції (у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам).

Згідно з положенням підпункту 1-1 пункту 1 постанови КМУ № 738 від 09.06.20211 року, надання на ринку предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені на транспортному засобі та/або використані для його оснащення (далі - обладнання), вимоги щодо типу яких встановлені прийнятими до застосування в Україні єдиними технічними приписами (Правилами Європейської Економічної Комісії Організації Об`єднаних Націй, що є додатками до Угоди), дозволяється за наявності: маркування знаком офіційного затвердження типу обладнання, нанесеного відповідно до вимог Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів (далі Угода (попередня назва Угоди: Угода про прийняття єдиних умов офіційного затвердження про взаємне визнання офіційного затвердження предметів обладнання та частин механічних транспортних засобів, укладена в Женеві 20 березня 1958 року)); або маркування знаком офіційного затвердження типу Європейського Союзу, нанесеного відповідно до вимог директив та регламентів Європейського Союзу, що встановлюють технічні приписи для обладнання; або інформації про сертифікат типу обладнання (або сертифікат типу транспортного засобу, якщо обладнання є ідентичним тому, яке встановлено на такому транспортному засобі), виданий компетентним органом будь-якої Договірної Сторони Угоди (зокрема України); або інформації про сертифікат Європейського Союзу про затвердження типу обладнання (або сертифікат типу транспортного засобу, якщо обладнання є ідентичним тому, яке встановлено на такому транспортному засобі), виданий уповноваженим органом держави - члена Європейського Союзу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» надання на ринку - будь-яке платне або безоплатне постачання продукції для розповсюдження, споживання чи використання на ринку України в процесі здійснення господарської діяльності.

Отже враховуючи положення зазначених норм права суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вони декларують про те, що для надання на ринку України гальмівних колодок автомобільних достатньо лише маркування знаком офіційного затвердження типу, нанесеного відповідно до вимог Женевської угоди 1958 року або інформації про сертифікат типу, виданий компетентним органом Договірної Сторони Угоди (зокрема України), якщо відповідне маркування не наноситься. На орган ринкового нагляду при перевірці покладається обов`язок встановити наявність щодо продукції однієї з перелічених вище вимог. Якщо відсутнє відповідне маркування - запитується інформація про сертифікат типу обладнання, і навпаки.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що згідно зі змісту оскаржуваних рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, зазначені заходи застосовано відповідно до статей 28-32 Закону України № 2735-IV та статті 12 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" з підстав того, що продукція є небезпечною, становить серйозний ризик та не відповідає встановленим вимогам.

Відповідно до частини 3 статті 12. Закону України № 2735-IV, якщо орган державного ринкового нагляду встановив, що продукція за обґрунтованих припущень може бути небезпечною, він невідкладно приймає рішення про тимчасову заборону введення в обіг такої продукції на ринку, в тому числі постачання цієї продукції, пропонування її для постачання або її демонстрації, на строк, необхідний для проведення відповідної експертизи (випробування).

Згідно з частиною 5 статті 30 Закону України № 2735-IV, тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про: відбір зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) - на строк проведення експертизи (випробування); приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження.

Тимчасова заборона надання продукції на ринку запроваджується одночасно з прийняттям рішень, зазначених у цій частині.

У разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам та одночасно становить серйозний ризик, орган ринкового нагляду вживає обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених частиною першою статті 28 цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України № 2735-IV, якщо орган ринкового нагляду встановив, що продукція становить серйозний ризик, він невідкладно вимагає відповідно до методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України, від відповідного суб`єкта господарювання вилучити таку продукцію з обігу та/або відкликати її чи забороняє надання такої продукції на ринку.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України № 2735-IV, обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і четвертою статті 29 цього Закону); усунення формальної невідповідності (згідно з частиною третьою статті 29 цього Закону); тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Згідно з частиною 5 статті 33 Закону України № 2735-IV перевірка стану виконання рішення проводиться відповідно до вимог, встановлених статтею 23 цього Закону. За потреби може бути проведено обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір і експертизу (випробування) зразків продукції.

Проте судом першої інстанції з`ясовано, що докази наявності обґрунтованих підстав вважати, що продукція становить серйозний ризик, є небезпечною, в матеріалах справи відсутні.

Також відсутні в матеріалах справи докази проведення Укртрансбезпекою відбору зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) для встановлення того, що продукція не відповідає встановленим вимогам, становить серйозний ризик або є небезпечною органом ринкового нагляду.

Згідно з актом перевірки, оскаржуваних рішень і постанови відповідача, вбачається, що відповідачем встановлено, що сертифікат відповідності не відповідає формі та змісту сертифікату відповідності, наведеній у Додатку 9 Порядку №521 /не вказано номер (и) окремого (их) затвердження (нь) та (або) протоколу (ів) випробувань, найменування організації (ій), що його видала, дата (и) видання. Окрім того, суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 не надано до органу державного ринкового нагляду сертифікати типу (їх копії) UA*46A(b)*0911*00 та UA*46A(b)*0835*00 разом з додатками до них (інформаційний пакет, прізвища, посади та зразки підписів осіб, уповноважених підписувати сертифікаті відповідності затвердженому типу партії компонента(ів)/вузла(ів)), що у свою чергу не дає можливості підтвердити повноваження особи, яка підписала наданий сертифікат відповідності.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що позивач придбав вказану продукцію у третьої особи, провів перемовини з вимогою про надання документів сертифіката відповідності та, у випадку необхідності, маркування продукції, саме контрагенту-постачальнику вказує на дотримання позивачем вимог рішень від 08 травня 2025 року та вчинення залежних від нього дій на їх виконання.

Водночас, на вимогу відповідача, позивачем були надані сертифікати відповідності продукції, що була предметом перевірки.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував наступне.

Так, згідно з пунктом 1.2 Порядку затвердження конструкції № 521, на кожен колісний транспортний засіб або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник резидент України видає сертифікат відповідності.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку затвердження конструкції № 521, на кожен новий колісний транспортний засіб або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на колісні транспортні засоби, що були у користуванні, сертифікат відповідності видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, призначені Міністерством інфраструктури.

Отже, зазначене свідчить про те, що права і обов`язки імпортера, виробника і розповсюджувача товарів - є різними та останній (розповсюджувач) не має і не може нести відповідальності за невиконання обов`язків імпортерами і виробниками товарів, при цьому, вказані суб`єкти господарювання (імпортер, виробник та розповсюджувач) зобов`язані при здійсненні господарської діяльності ефективно взаємодіями між собою під час вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цим Законом, а рішення суб`єкта владних повноважень щодо вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів повинно містити конкретні обмежувальні (корегувальні) заходи та пов`язані з ними дії, що має виконати суб`єкт господарювання, до якого застосовуються такі заходи.

Як встановлено судом, позивач не є виробником продукції, що була предметом перевірки, позивач є її розповсюджувачем у розумінні Закону України № 2735-IV.

Отже враховуючи викладені обставини, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно встановлено порушення позивачем п.1.2, 1.3 Порядку №521 до продукції, що була предметом перевірки та відсутності підстав для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов`язку не виконав.

Щодо зазначення відповідачем в апеляційній скарзі фактичних обставин справи, положень норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини, позиції відповідача по цій справі з посиланням на прийняття судом першої інстанції неправильного рішення колегія суддів зазначає наступне.

Так, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на правові позиції судів апеляційної інстанції в інших подібних справах, враховуючи те, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі №340/6211/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.В. Сафронова

суддя В.А. Шальєва