Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №298/887/26 — Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/887/26

Номер провадження 2/298/293/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої - судді Ротмістренко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Хомин Л.Р.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

27 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 6374728 від 27.04.2020 в розмірі 26 280,00 грн., 2 662,40 грн. судового збору та 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Як ідеться в позові, 27.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (надалі також - Кредитодавець) та відповідачем ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями та прийняття (акцепту) умов укладено договір позики № 6374728 (надалі також - Кредитний договір), підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов вказаного Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 9 000,00 грн. строком на 30 днів із базовою процентною ставкою 1,60 % в день та розміром акційних процентів 0,80 % в день, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми позики. Розмір процентів на прострочену позику (строк користування коштами понад строки договору) сторони визначили в 2,70 % в день.

Як зазначає позивач, кредитодавець на виконання умов договору надав позичальнику грошові кошти у сумі 9 000,00 грн. шляхом їх перерахування на картковий рахунок, який надано позичальником та міститься в реквізитах договору позики. Водночас Позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконав. У зв`язку з неповерненням отриманих коштів за договором станом на 23.02.2021 (дата відступлення права вимоги) утворилася заборгованість у розмірі 26 280,00 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом в розмірі 9 000,00 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 17 280,00 грн.

Крім того, як ідеться у позові, 10.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 10072020. Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу Первісний кредитор зобов`язується передати Новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а Новий кредитор зобов`язується їх прийняти.

23.02.2021 між сторонами підписано Реєстр прав вимоги № 113 за договором факторингу № 10072020, відповідно до якого право вимоги за договором позики № 6374728 від 27.04.2020 перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал».

У зв`язку з неповерненням отриманих коштів за договором ОСОБА_1 за Кредитним договором позивач звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача кредитну заборгованість, яка за станом на 23.02.2021 (дата відступлення) становить 26 280,00 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом 9 000,00 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами 17 280,00 грн.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 29.07.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

21.09.2026 представник відповідача - адвоката Ракущинець А.А. подав до суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а також відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу або зменшити їх розмір. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивачем не надано первинних документів, які підтверджують факт видачі кредиту. Також указав, що довідка платіжної системи про переказ коштів не є належним доказом, оскільки платіж за вказаним ідентифікатором не знайдено в Державному сервісі перевірки квитанцій. Також наголосив, що позивачем не надано жодного документу, який би свідчив про факт видачі кредиту та факт отримання кредитних документів. Крім того, представник відповідача зауважив, що позивачем не доведено укладення договору в електронній формі, цілісності та незмінності електронного документа, а також направлення примірника договору відповідачу. На думку представника відповідача, Закон України «Про електронну комерцію» не поширюється на правовідносини з фізичною особою, яка не є підприємцем, а Правила надання грошових коштів у позику не можуть вважатися складовою частиною договору. Крім того, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача, посилаючись на висновок Об`єднаної палати КЦС ВС від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, в якій ідеться про можливість суду коригування процентів за користування кредитом як тлумачення умов договору, якщо вони є нечіткими або двозначними. Крім того, послався на постанову Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 та просив витребувати у позивача оригінал електронного доказу - договору про надання споживчого кредиту з доказами направлення його відповідачу. Крім того, представник відповідача, посилаючись на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», зауважив, що укладення кредитного договору можливе за наявності сукупності умов: наявності у позикодавця копії паспорта та інших ідентифікуючих документів позичальника; наявності у позикодавця можливості формування захищеного способу генерування електронних ключів; доказів у позикодавця направлення сформованих електронних документів про кредит позичальнику. У зв`язку з чим представник відповідача зауважив, що жодна з цих умов позикодавцем не виконана. Також, як ідеться у відзиві, дія Закону України «Про електронну комерцію» не поширюється на правочини, якщо, зокрема, однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа-підприємець. Посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів», представник відповідача вказує, що на противагу твердженню відповідача, що договір між позивачем та відповідачем не укладав, позивач доводить свою позицію виключно власними поясненнями про «існування» такого договору. Однак жодним документом не наводить, що ним повідомлено відповідача, як того вимагає Закон, про факт укладення такого договору. Також як ідеться у відзиві, зазначені позивачем договори не були підписані позивачем ні за допомогою одноразового ідентифікатора, ні за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам Закону України «Про електронний цифровий підпис» й, відповідно не були узгоджені усі істотні умови договору між сторонами. Також представник відповідача зазначає, що на вказані правовідносини не поширюється положення ст. 634 ЦК України, а також констатує про відсутність підписаного документу, в якому викладені умови договору. Крім того, у відзиві представник відповідача, посилаючись на судову практику, заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу. Крім того, представник відповідача заявив клопотання про витребування у позивача оригіналу Кредитного договору.

Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 28.09.2026 клопотання представника відповідача - адвоката Ракущинця А.А. про витребування доказів залишено без задоволення.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 15 год. 20 хв. 26.10.2026, відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив. При цьому вказав, що він кредитних коштів, про які ідеться у позові, не отримував. Також указав, що в той час його номером телефону заволоділи шахраї, які взяли на нього декілька кредитів. Після цього відповідач указав, що він уже прив`язав свій номер телефону до паспортних даних, щоб ніхто більше не зміг ним заволодіти. Також відповідач указав, що телефонував позивачу і повідомляв про вказані обставини, однак йому погрожували. Також ОСОБА_1 вказав, що не звертався до поліції з заявою щодо факту незаконного заволодіння його номером телефону, а також вказав, що не може сказати, чи належить йому номер картки, який зазначено в Кредитному договорі. Вважав за можливе розглядати справу без участі його представника та представника позивача.

У судове засідання, призначене до розгляду на 15 год. 20 хв. 26.10.2026, представник позивача не з`явився, водночас у позовній заяві просить проводити розгляд даної справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про відкладення розгляду справи клопотань не подавав.

З урахуванням положень ч. 1 статті 223 ЦПК України суд постановив проводити розгляд справи без участі представників позивача та відповідача.

За наслідком розгляду даної справи, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 27.10.2026 до 15 год. 50 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 27.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики № 6374728 в електронній формі, який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1 договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Згідно з п. 2 договору сума позики становить 9 000,00 грн., строк позики (строк договору) - 30 днів, дата повернення позики - 27.05.2020, базова процентна ставка - 1,60 % в день (фіксована), розмір процентів акційних - 0,80 % в день, розмір процентів на прострочену позику - 2,70 % в день, вартість позики за весь строк у разі вчасного повернення - 2 160,00 грн, загальна вартість позики з процентами - 11 160,00 грн. Відповідно до п. 3 договору проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики. Згідно з п. 5 договору цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Відповідно до п. 10 Договору інші умови цього правочину регулюються правилами, які є невід`ємною частиною Договору.

Як убачається, у договорі зазначено персональні дані позичальника: прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, реквізити паспорта, адресу, номер телефону, адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер платіжної картки НОМЕР_1 .

До позовної заяви додано Паспорт позики (інформація, яка надається споживачу відповідно до Закону України «Про споживче кредитування»), де вказано суму та строк кредиту, процентну ставку, реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту в розмірі 11 160,00 грн., а також порядок повернення кредиту - 1 платіж у кінці строку дії договору.

Згідно з довідкою про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 6374728 від 27.04.2020, ідентифікований товариством; акцепт договору позичальником здійснено шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «72QChSKEHz», який було відправлено позичальнику 27.04.2020 о 11:20 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 02.04.2026 вих. № КД-000141428/ТНПП вбачається, що 27.04.2020 за платіжною інструкцією ініціатора платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» завершено платіжну операцію № 28ecec49-46ca-4e6b-b890-2f649e6900fd на суму 9 000,00 грн., отримувач - ОСОБА_1 , ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за договором № 6374728 від 27.04.2020 станом на 23.02.2021 така становить 26 280,00 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом 9 000,00 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами 17 280,00 грн. Як убачається з розрахунку, 27.05.2020 позичальником здійснено оплату в сумі 2 160,00 грн., яку зараховано в погашення нарахованих процентів.

10.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу № 10072020. Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу Первісний кредитор зобов`язується передати Новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а Новий кредитор зобов`язується їх прийняти.

Пунктом 2.1.3 Договору факторингу передбачено, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру Прав вимог, після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу.

Згідно з доданим позивачем Реєстром прав вимоги № 113 від 23.02.2021 за Договором факторингу № 10072020 від 10.07.2020 Клієнт передав, а Фактор прийняв права вимоги, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики № 6374728 від 27.04.2020 року на загальну суму 26 280,00 грн.

На виконання умов вищевказаного договору факторингу ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» було у повному обсязі сплачено на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ціну придбання прав вимоги за Реєстром № 113 у розмірі 1 225 921,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.02.2021 № 5 з призначенням платежу «Фінансування загальної вартості згідно договору факторингу № 10072020 від 10.07.2020 року».

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов Кредитного договору позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи порушений у позові спір, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу положень ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Суд констатує, що матеріалами справи підтверджено, що кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит (грошові кошти) у сумі 9 000,00 грн.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно положень ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, у відповідача перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» наявна заборгованість в розмірі 26 280,00 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом в розмірі 9 000,00 грн та заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 17 280,00 грн.

На підтвердження вимог в частині стягнення процентів, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, надано договір позики та паспорт позики, які підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, у яких міститься інформація щодо процентної ставки за кредитом.

Оскільки сторонами було обумовлено у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином.

Вказаний розрахунок судом приймається до уваги, оскільки будь-яких інших доказів щодо відсутності заборгованості чи її наявність у іншому розмірі суду надано не було.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Договір № 6374728 від 27.04.2020 та його умови в судовому порядку не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Саме відповідач повинен був спростувати наданий Товариством розрахунок заборгованості, у зв`язку з його неправильністю або невідповідністю умовам укладеного між сторонами договору. Однак відповідач цієї обставини не спростував, як і не спростував інших наданих Товариством доказів отримання кредитних коштів. В даному аспекті суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.06.2021 року у справі № 690/328/20-ц.

Надаючи оцінку доводам відзиву на позовну заяву, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єктами електронної комерції за змістом цієї ж статті є, зокрема, і особа, яка придбаває, замовляє, використовує товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину, а тому доводи представника відповідача про те, що цей Закон не поширюється на правовідносини з фізичною особою, яка не є підприємцем, ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; відповідь особи про прийняття пропозиції (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Згідно з ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаним сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, будь-який вид договору, передбачений ЦК України, може бути укладений у вигляді електронного договору, а договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є таким, що укладений у письмовій формі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19 та від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, на які посилається позивач.

Матеріалами справи підтверджується, що договір позики № 6374728 від 27.04.2020 підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було направлено на адресу електронної пошти, зазначену відповідачем при оформленні заявки та відображену в договорі, а сам договір містить персональні дані відповідача, у тому числі реквізити паспорта, номер телефону та номер платіжної картки, які могли бути внесені лише ним особисто. Без проходження відповідачем ідентифікації та без отримання ним одноразового ідентифікатора договір не міг бути укладений.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 9 000,00 грн підтверджується довідкою надавача платіжних послуг ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», яким здійснено відповідну платіжну операцію, із зазначенням дати, номера платежу, суми та номера електронного платіжного засобу отримувача НОМЕР_1 , який збігається з номером картки, зазначеним у реквізитах позичальника в договорі. Відсутність відомостей про вказаний платіж на Державному сервісі перевірки квитанцій не спростовує факту здійснення переказу, підтвердженого надавачем платіжних послуг. Крім того, 27.05.2020 відповідач здійснив оплату за договором у сумі 2 160,00 грн, що свідчить про визнання ним існування договірних правовідносин та отримання коштів.

Будь-яких доказів на спростування зазначених обставин, зокрема того, що платіжна картка № НОМЕР_1 , номер телефону та адреса електронної пошти, зазначені в договорі, не належать відповідачу, або що кошти на картку не надходили, стороною відповідача не надано. Наведені у відзиві доводи щодо відсутності первинних документів, неналежності наданих доказів та недоведеності укладення договору зводяться до загальних міркувань і не підтверджені жодними доказами.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що на час укладення договору позики треті особи незаконно заволоділи його номером телефону та від його імені оформили декілька кредитів, суд виходить з такого.

Саме по собі посилання відповідача на можливе заволодіння його номером телефону невстановленими особами не є достатньою підставою для висновку про неукладення ним договору позики № 6374728 від 27.04.2020 або про відсутність у нього обов`язку повернути отримані за договором грошові кошти. Такі твердження підлягають перевірці та оцінці у взаємозв`язку з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Під час судового розгляду відповідач пояснив, що у зв`язку із заволодінням його номером телефону сторонніми особами на його ім`я було оформлено декілька кредитів. Водночас відповідач підтвердив, що із заявою до правоохоронних органів щодо незаконного заволодіння номером телефону та оформлення кредитів від його імені не звертався. Доказів звернення до оператора мобільного зв`язку з приводу втрати контролю над номером телефону, його перевипуску, зміни SIM-картки або інших обставин, які б підтверджували використання номера сторонніми особами у період укладення спірного договору, суду також не надано.

Суд зауважує, що наведені відповідачем пояснення про заволодіння його номером телефону мають загальний характер та не підтверджені належними доказами, які б давали змогу встановити факт такого заволодіння саме на час оформлення договору позики № 6374728 від 27.04.2020 та його зв`язок з укладенням цього договору. При цьому судом враховується, що відповідно до наданої позивачем довідки про ідентифікацію акцепт договору позичальником було здійснено шляхом використання одноразового ідентифікатора «72QChSKEHz», який 27.04.2020 о 11:20 було надіслано на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену в договорі. Отже, доводи відповідача про заволодіння його номером телефону самі по собі не спростовують відомостей про використання одноразового ідентифікатора, направленого на вказану електронну адресу.

Водночас суд зауважує, що Кредитний договір містить персональні дані відповідача, реквізити документа, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу електронної пошти, номер телефону та реквізити платіжної картки. Крім того, на підтвердження перерахування коштів позивачем надано довідку ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 02.04.2026 вих. № КД-000141428/ТНПП, відповідно до якої 27.04.2020 проведено платіжну операцію № 28ecec49-46ca-4e6b-b890-2f649e6900fd на суму 9 000,00 грн. на користь отримувача, зазначеного як ОСОБА_1 , із використанням електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 . Зазначений номер платіжної картки збігається з номером, наведеним у договорі позики.

Водночас, відповідач не надав доказів того, що зазначені в договорі реквізити платіжної картки не пов`язані з ним, що платіжну операцію було здійснено на користь іншої особи або що кошти були зараховані на рахунок, який не належав йому чи не перебував у його розпорядженні.

Посилання представника відповідача на те, що платіж за відповідним ідентифікатором не знайдено в Державному сервісі перевірки квитанцій, не спростовує зазначених обставин, оскільки відсутність результату пошуку в такому сервісі сама по собі не свідчить про недійсність платіжної операції або недостовірність документа, наданого надавачем платіжних послуг. Відповідачем не надано інших доказів, які б спростовували зміст зазначеної довідки.

Таким чином, твердження відповідача про можливе незаконне використання його номера телефону не спростовують сукупності доказів, наданих позивачем на підтвердження укладення договору та перерахування кредитних коштів.

Щодо доводів представника відповідача про відсутність доказів укладення договору в електронній формі, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може бути укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Закон не встановлює обов`язку укладати договір споживчого кредитування виключно шляхом підписання власноручного паперового документа або кваліфікованого електронного підпису, якщо дотримано передбачений законом порядок укладення електронного правочину.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором може використовуватися для підписання електронного правочину. Водночас наявність у матеріалах справи електронного примірника договору та довідки про ідентифікацію клієнта підлягає оцінці з урахуванням інших доказів, які підтверджують акцепт пропозиції та виконання договору кредитодавцем.

Доводи представника відповідача про те, що Закон України «Про електронну комерцію» не поширюється на правочини з фізичними особами, які не зареєстровані підприємцями, є безпідставними, оскільки визначення суб`єктів електронної комерції, наведене у статті 3 цього Закону, охоплює також фізичних осіб, які замовляють або використовують товари, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Посилання представника відповідача на необхідність обов`язкового надання позикодавцю копії паспорта позичальника, використання виключно захищеного способу генерування електронних ключів та наявність доказів направлення позичальнику всіх сформованих електронних документів не свідчать самі по собі про недійсність спірного договору.

Так само доводи про те, що правила надання коштів у позику не можуть бути складовою частиною договору, не спростовують умов, безпосередньо викладених у тексті договору та паспорті позики, зокрема суми кредиту, строку користування ним, розміру процентної ставки та загальної вартості позики. Відповідач не навів конкретних положень цих документів, які суперечили б одне одному або унеможливлювали встановлення погоджених сторонами істотних умов договору.

Суд також відхиляє доводи про відсутність доказів направлення відповідачу примірника договору як такі, що самі по собі не спростовують факту укладення електронного правочину.

Щодо доводів представника відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин статті 634 ЦК України суд зазначає, що визначення договору як договору приєднання не є обов`язковою передумовою визнання його укладеним. У цій справі факт погодження умов договору оцінюється з огляду на положення статей 207, 626, 628, 638 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Щодо доводів про невідповідність процентної ставки вимогам законодавства та можливість її судового коригування суд зазначає, що сам по собі високий розмір процентної ставки не є достатньою підставою для довільної зміни судом погоджених сторонами умов договору. Так, суд зауважує, що у спірному договорі окремо визначено базову процентну ставку, акційну процентну ставку, ставку на прострочену позику, строк кредитування та загальну вартість позики за умови своєчасного повернення. При цьому відповідач не зазначив, які саме положення договору є нечіткими або двозначними та потребують тлумачення, і не надав альтернативного розрахунку заборгованості. Водночас суд оцінює обґрунтованість нарахованих процентів з урахуванням строку дії договору, змісту погоджених умов та законодавчих обмежень, застосовних до спірних правовідносин.

Посилання представника відповідача на висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 552/672/23 не свідчать про необґрунтованість позовних вимог, оскільки, як зазначає сам представник відповідача, за відсутності встановленої законом нікчемності умови договору суд не може без позовної вимоги споживача визнати таку умову недійсною, змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів, а тлумачити на користь споживача можна лише нечіткі або двозначні положення договору. Умови договору позики № 6374728 щодо розміру базової процентної ставки, акційних процентів та процентів на прострочену позику викладені чітко, двозначності не містять, зустрічних позовних вимог про визнання їх недійсними відповідачем не заявлено. Обмеження максимальної денної процентної ставки, встановлені Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, на договір, укладений у 2020 році, не поширюються.

Окрім того, з матеріалів справи встановлено, що 10.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (Фактор) уклали Договір факторингу № 10072020.

Так, ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» зобов`язання за договором факторингу виконало в повному обсязі, перерахувавши визначену у Реєстрі прав вимоги № 113 суму на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Відтак, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал», починаючи з 23.02.2021, відповідно до договору факторингу № 10072020 та Реєстру прав вимоги № 113 перейшло право вимоги за договором № 6374728 від 27.04.2020, що укладено між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

При цьому, як встановлено з матеріалів справи відповідач не виконав свого зобов`язання за договором. Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ФК «Профіт Капітал».

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Виходячи із вищенаведеного, після всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, викладені позивачем у позовній заяві, обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, відтак кредитор має право вимагати його виконання, що свідчить про порушення його прав. За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення із відповідача заборгованості за Договором № 6374728 від 27.04.2020 в розмірі 26 280,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов ТОВ «ФК «Профіт Капітал» задоволено, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 662,40 грн., сплачений згідно з платіжною інструкцією від 07.05.2026 № 14818.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано: договір про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024, укладений між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Правовий курс», додаткову угоду № 1/1 від 01.07.2024 до договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024, якою визначено фіксовану винагороду Об`єднання у розмірі 7 000,00 грн за проведення консультацій з клієнтом, здійснення вивчення документів та підготовку проєкту позовної заяви для направлення до суду 1 (однієї) позовної заяви згідно реєстру боржників; акт № 45 прийому-передачі Реєстру Боржників від 21.04.2026 за Договором про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024, у якому під № 27 зазначено ОСОБА_1 , кредитний договір № 6374728 від 27.04.2020, заборгованість 26 280,00 грн; акт № 45 прийому-передачі наданої правничої допомоги від 13.05.2026, у якому наведено перелік наданих послуг та вартість послуг щодо ОСОБА_1 - 7 000,00 грн; платіжну інструкцію від 14.05.2026 № 2076, в якій зазначено призначення платежу «Сплата за послуги по стягненню заборгованості, зг. рах. № 45 від 13.05.2026 р., по дог. № 02-24 від 01.07.2024 р.», а також наказ № 02-К від 28.06.2024 про прийняття адвоката Ушакевич М.П. на роботу до АО «Правовий курс» та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Надаючи оцінку позовним вимогам у цій частині, суд зауважує, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18). Домовленість сторін договору про фіксований розмір гонорару (8 000 грн за одну кредитну справу, п. 2.4 Договору) сама по собі не є безумовною підставою для покладення всієї цієї суми на іншу сторону, оскільки суд оцінює її співмірність і розумність.

Оцінюючи заявлений розмір витрат, суд враховує, що дана справа є типовою справою про стягнення заборгованості за споживчим кредитним договором, не є складною та не потребувала дослідження значного обсягу доказів чи аналізу неоднозначної судової практики; позовну заяву складено за стандартною структурою, яка використовується позивачем та його представником у справах цієї категорії; кредитна справа містить незначний обсяг документів; справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача, за його клопотанням, у судовому засіданні участі не брав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. не відповідають критеріям співмірності, розумності та пропорційності, а тому підлягають відшкодуванню частково у розмірі 3 000 грн., що, на переконання суду, відповідає складності справи, обсягу фактично виконаної адвокатом роботи та ціні позову. У решті вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 207, 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» заборгованість за Договором позики № 6374728 від 27.04.2020 року в розмірі 26 280 (двадцять шість тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Відомості про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8, код ЄДРПОУ: 39992082.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 27.10.2026.

Головуюча О.В. Ротмістренко