Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №520/35761/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №520/35761/24

Суддя: Мінаєва К.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 р.Справа № 520/35761/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 (головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі №520/35761/24

за позовом ОСОБА_1

до Вищого антикорупційного суду

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст заяви та її обґрунтування.

25.08.2026 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява Міністерства юстиції України, в якій представник просив суд:

- змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі № 520/35761/24 у невиконаній частині щодо виплатити ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 30 листопада 2024 року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3.028,00 гривні), шляхом стягнення з Вищого антикорупційного суду (код ЄДРПОУ 42836259, місце знаходження: 01601. м. Київ, проспект Берестейський, 41) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) коштів у сумі 76 139,19 грн.

В обґрунтування зазначеної заяви представник зазначав, що на виконання рішення суду боржником здійснено відповідний перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 в сумі 76 139,19 грн. Оскільки боржником виконано рішення суду в частині нарахування коштів, однак провести виплату не виявляється можливим не з вини боржника, але таке рішення може бути виконано фактично та повно в інший передбачений законодавством України спосіб та порядок, заявник вважає доцільним зміну способу та порядку в частині проведення виплати нарахованих коштів з метою повного та фактичного виконання рішення суду.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 залишено без задоволення заяву представника Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 по справі № 520/35761/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що при зміні способу виконання такого рішення із зобов`язання відповідачів вчинити певні дії (щодо забезпечення бюджетними асигнуваннями для виплати суддівської винагороди та щодо перерахунку та виплати суддівської винагороди) на списання конкретної суми такої виплати, відбудеться зміна рішення по суті. Оскільки зміна на підставі ст. 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до ст. 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання суб`єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 у справі № 520/35761/24, та постановити нове судове рішення яким заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що ВАКС як головний розпорядник коштів Державного бюджету України та державний орган, що зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, може виконати судові рішення зобов`язального характеру, зокрема, й у справі № 520/35761/24, шляхом нарахування й виплати суддівської винагороди виключно за наявності для цього відповідних коштів за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», що наразі не вбачається можливим з причин, незалежних від ВАКС, оскільки таке нарахування й виплата згідно з бюджетним законодавством можливі лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, за наявності відповідного бюджетного призначення. Боржником повідомлено, що 13 березня 2026 року ВАКС отримав відповідь Міністерства за вихідним № 08020-13-10/7243, у якій з посиланням на частину другу статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» і частину першу статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зазначено, що виконання рішень судів має здійснюватися в установленому законодавством порядку. Водночас, судові рішення у справах, пов`язаних із виплатами, які мають зобов`язальний характер щодо проведення таких виплат, не належить до зазначених у згаданій статті видів рішень, що унеможливлює їх виконання без зміни його способу. З огляду на зазначене рішення суду на підставі виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/35761/24 від 29.10.2025 можливо виконати лише шляхом безспірного списання коштів із боржника на користь стягувача Державною казначейською службою України. Враховуючи зазначені підстави неможливості виконання рішення суду, вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та передчасно прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви про зміну способу порядку виконання рішення.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

12.10.2026 надійшли додаткові пояснення Вищого антикорупційного суду, в яких зазначено, що відповідач є головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення його діяльності, що зумовлює необхідність дотримання при виконанні ним судового рішення норм бюджетного законодавства. У кошторисі ВАКС на 2026 рік за бюджетною програмою «Здійснення правосуддя Вищим антикорупційним судом» (КПКВК 0851010) за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» бюджетні кошти на нарахування й виплату суддівської винагороди суддям ВАКС на виконання ухвалених на їх користь судових рішень не передбачені. У 2024-2026 роках ВАКС неодноразово звертався до Міністерства фінансів України з проханням спрямувати частину залишку коштів спеціального фонду бюджету на КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для забезпечення виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів ВАКС, проте Міністерство щоразу відмовляло у задоволенні таких заяв. З посиланням на положення статті 2, 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» вказує. що судові рішення у справах, пов`язаних із виплатами, які мають зобов`язальний характер щодо проведення таких виплат, не належить до зазначених у згаданій статті видів рішень, що унеможливлює їх виконання без зміни його способу.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 та частини першої статті 312 КАС України, враховуючи відсутність клопотань сторін, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 229, частини першої статті 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 29-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі №520/926/21.

Частиною другою статті 6 Закону України 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (абзац перший частини третьої вказаної статті).

Колегією суддів встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №520/35761/24 (з урахуванням ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 про виправлення описки), яке набрало законної сили 17.05.2025, зокрема, зобов`язано Вищий антикорупційний суд здійснити виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 30 листопада 2024 року на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3.028,00 гривні).

29.10.2025 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 520/35761/24, який пред`явлений ОСОБА_1 до примусового виконання.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 08.01.2026 про примусове виконання судового рішення постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.01.2026 відкрито виконавче провадження № 80069569 з примусового виконання виконавчого листа № 520/35761/24 та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.

На вимогу державного виконавця від 04.08.2026 №20.1/80069569/24 листом Вищого антикорупційного суду від 14.08.2026 №03.10-03/57/2026 було повідомлено, що на виконання судового рішення ним проведено перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.11.2024 по 30.11.2024, нараховано йому недоплачені кошти в сумі 76 139,19 грн, на підтвердження чого додано розрахунок суддівської винагороди. Разом з тим, боржник зауважив про неможливість виконати судове рішення в частині проведення виплати нарахованої суддівської винагороди ОСОБА_1 через відсутність бюджетних асигнувань, необхідних для здійснення виплати

Так, Вищий антикорупційний суд вказував, що у 2024-2026 роках ВАКС неодноразово звертався до Міністерства фінансів України з проханням спрямувати частину залишку коштів спеціального фонду бюджету на КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для забезпечення виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів ВАКС, проте Міністерство щоразу відмовляло у задоволенні таких заяв, зокрема, листами від 02 серпня 2024 року вихідний №08020-13-10/22883, від 15 листопада 2024 року вихідний № 08020-09 10/32963, від 14 лютого 2025 року вихідний №08020-09-10/4901, від 13 березня 2026 року вихідний № 08020-13-10/7243.

При цьому на лист ВАКС за вих.№03.12-01/163/2026 від 16.09.2026 про спрямування частини залишку коштів спеціального фонду бюджету (код 602100) на КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» та внесення відповідних змін до річного розпису бюджету за спеціальним фондом та до помісячного розпису спеціального фонду бюджету на 2026 рік за бюджетною програмою «Здійснення правосуддя Вищим антикорупційним судом» (КПКВК 0851010) 02.10.2026 отримано відповідь Міністерства за вих. № 08020-13-10/28647, у якій з посиланням на частину другу статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» і частину першу статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зазначено, що виконання рішень судів має здійснюватися в установленому законодавством порядку.

Тобто, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що боржник здійснив передбачений рішенням перерахунок, визначив суму недоплаченої суддівської винагороди, однак виплату цієї суми не провів у зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.

Таким чином, здійснення боржником розрахунку без фактичної виплати визначеної ним суми не свідчить про повне виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №520/35761/24. Установлений судом обов`язок у частині виплати недоплаченої суддівської винагороди залишається невиконаним.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про істотне ускладнення виконання судового рішення у первісно визначений спосіб та є підставою для застосування частини третьої статті 378 КАС України.

Суд першої інстанції вважав, що зміна способу виконання судового рішення із зобов`язання виплатити недоплачену суму суддівської винагороди на її стягнення призведе до зміни рішення по суті, проте не врахував, що судове рішення тривалий час залишається невиконаним, а вжиті ВАКС заходи з метою його виконання у спосіб, визначений у ньому не призводять до повного виконання.

Натомість, частиною третьою статті 378 КАС України передбачено право суду змінити спосіб його виконання у випадку наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, судовим рішенням на Вищий антикорупційний суд покладено безпосередній обов`язок здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 01 до 30 листопада 2024 року.

Враховуючи, виплата належної позивачу суддівської винагороди становила предмет позовних вимог та прямо визначена у резолютивній частині рішення, колегія суддів вважає, що зміна способу виконання судового рішення у невиконаній частині із зобов`язання Вищого антикорупційного суду здійснити виплату на стягнення з нього вже визначеної ним суми не змінює суті рішення, періоду, за який належить виплата, складу учасників справи, правової підстави виплати або встановленого рішенням обов`язку.

Таким чином, зміна способу виконання рішення у невиконаній частині шляхом стягнення з Вищого антикорупційного суду на користь ОСОБА_1 вже визначеної, але фактично не виплаченої суми 76139,19 грн не змінює рішення по суті, а стосується виключно механізму реалізації встановленого ним обов`язку.

Оскільки судове рішення не виконується відповідачем більше року та вжиті ним заходи не призводять до його виконання, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення у цій справі.

Щодо тверджень апелянта про безспірне списання коштів суд зазначає, що порядок виконання рішень про стягнення коштів з державних органів визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, які регулюють діяльність органів Казначейства на стадії виконання виконавчого документа та підлягають застосуванню ними без додаткового визначення судом конкретного алгоритму казначейського обслуговування.

Оскільки Державна казначейська служба України не була відповідачем у справі, а рішення суду не покладає на неї безпосередніх обов`язків, підстав для покладення на неї нового обов`язку щодо безспірного списання коштів немає.

За таких обставин доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими, однак це не впливає на раніше викладений висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 по справі №520/35761/24 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким заяву Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення задовольнити.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі № 520/35761/24 шляхом стягнення з Вищого антикорупційного суду на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди за період з 01 до 30 листопада 2024 року в розмірі 76 139,19 грн (сімдесят шість тисяч сто тридцять дев`ять гривень 19 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua