Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №526/3052/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 р.Справа № 526/3052/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 25.09.2026 року (ухвалене суддею Черков В.Г.) в справі № 526/3052/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшого державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стешенко Діани Володимирівни

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанови державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшого державного виконавця Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стешенко Д.В., в якому просив: визнати протиправною, скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.10.2025 р. № 1092 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 ; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стешенко Д.В. у виконавчому провадженні №81883157 щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 04.09.2026 р.; скасувати постанову старшого державного виконавця Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Стешенко Д.В. від 04.09.2026 р. про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №81883157; зобов`язати Гадяцький відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі зняти арешт із банківського рахунку (картковий рахунок із закінченням на 5*87) накладений у межах виконавчого провадження №81883157.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 25.09.2026 р. адміністративну справу № 526/3052/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшого державного виконавця Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стешенко Д.В. про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, визнання дії державного виконавця неправомірними, скасування постанови державного виконавця та зобов`язання вчинити пені дії – передано за предметною юрисдикцією на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 25.09.2026 р. та направити справу № 526/3052/26 до Гадяцького районного суду Полтавської області для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог: Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував ту обставину, що ключовою вимогою позову є оскарження постанови суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності (постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.10.2025 № 1092). Розгляд таких спорів законом прямо та імперативно віднесено до виключної предметної юрисдикції саме місцевих загальних судів. Окружні адміністративні суди не мають повноважень розглядати справи про оскарження таких постанов.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи ухвалу про передачу справи за предметною юрисдикцією на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, а саме до Полтавського окружного адміністративного суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відтак, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим, статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України передбачене розмежування предметної юрисдикції адміністративних справ.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Зазначений перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Судовим розглядом встановлено, що позов в частині визнання протиправною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.10.2025 р. № 1092 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду.

В свою чергу, позов в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стешенко Д.В. у виконавчому провадженні №81883157 щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 04.09.2026 р., скасування постанови старшого державного виконавця Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Стешенко Д.В. від 04.09.2026 р. про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №81883157 та зобов`язання Гадяцький відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі зняти арешт із банківського рахунку (картковий рахунок із закінченням на 5*87) накладений у межах виконавчого провадження №81883157, відповідно до ч. 2 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України підсудний окружному адміністративному суду.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач при зверненні до місцевого загальному суду в позовній заяві об`єднав вимоги, частина з яких розглядається місцевим загальним судом, а інша частина - окружним адміністративним судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшого державного виконавця Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стешенко Д.В. про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, визнання дії державного виконавця неправомірними, скасування постанови державного виконавця та зобов`язання вчинити пені дії, належить передати до Полтавського окружного адміністративного суду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 25.09.2026 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 25.09.2026 року по справі № 526/3052/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін