Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №186/1455/26 — Шахтарський міський суд Дніпропетровської області

Суд: Шахтарський міський суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №186/1455/26

Суддя: Янжула С. А.

Справа № 186/1455/26

Номер провадження № 2/0186/1607/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

26 жовтня 2026 року м.Шахтарське.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого - судді Янжули С. А.

секретар - Лиман Н.П.,

з участю:

прокурора - Щеріної Т.В.,

представника позивача - адвоката Денисова О.С.,

представника третьої особи - Пилипенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шахтарському в порядку загального позовного провадження в режимі ВКЗ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування - виконавчий комітет Шахтарської міської ради Синельникіського району Дніпропетровської області в інтересах дитини - ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2026 року в провадження Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування - виконавчий комітет Шахтарської міської ради Синельникіського району Дніпропетровської області в інтересах дитини - ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона є бабусею малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини - ОСОБА_4 , зник безвісті 22 червня 2026 року під час виконання бойового завдання у лавах ЗСУ. Мати дитини - ОСОБА_2 , ніде не працює, жодного з покладених обов`язків по вихованню та утриманню дитини не виконує, процесом виховання та розвитку дитини не займається, матеріальної допомоги на її утримання не надає, неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, але свою поведінку не виправила. Веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями. Малолітня дитина проживає у бабусі - позивача по справі, яка дбає про її розвиток, життя, здоров`я, забезпечення. Позивач має власне життя, де забезпечено все необхідне для дитини.

Отже, відповідач не виконує батьківські обов`язки щодо дитини, не піклується про її здоров`я, фізичний та духовний розвиток, не забезпечує її повноцінного розвитку. Вона самоусунулася від виконання покладених на неї батьківських обов`язків щодо дитини.

Просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з неї аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, наполягає на задоволенні позову, оскільки відповідач не припинила нехтування своїми батьківськими обов`язками. В інтересах дитини просить позбавити відповідача батьківських прав та стягнути аліменти на утримання дитини.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, про дату розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не сповістила, відзив на позовну заяву не надала, заяви про розгляд справи в її відсутність до суду не надходило. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримала, не заперечує проти їх задоволення, враховуючи інтереси малолітньої дитини.

Вислухавши сторони, думку прокурора, яка вважає за необхідне, в інтересах малолітньої дитини, задовільнити позовні вимоги, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд вважає за необхідне позов задовільнити.

За правилами статей 2,12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 23 лютого 2023 року.

Копією рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області №186/1767/25 від 21 жовтня 2025 року підтверджується, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано.

Позивач ОСОБА_1 є матір`ю батька дитини - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 20 березня 1986 року, тобто є бабусею ОСОБА_3 .

Актом від 18 травня 2026 року ПП "Комунальщик-4" підтверджується, що малолітній ОСОБА_3 з 2025 року проживає разом з бабусею ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .

Характеристикою ПП "Комунальщик-4" від 01 липня 2026 року підтверджується, що ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_2 . За час проживання зарекомендувала себе з позитивного боку. Вказана квартира належить позивачу на праві спільної часткової власності, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_3 від 30 травня 2002 року.

Позивач до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває.

Позивач за місцем роботи - Шахтарській гімназії №5, характеризується з позитивного боку, одна виховує онука, забезпечує дитину самотужки, мати дитини проживає окремо, дитиною не цікавиться, участі у її вихованні не бере.

ОСОБА_3 , 2023 року народження, відвідує КЗДО (ясла-садок) комбінованого типу "Дзвіночок" з 01 вересня 2025 року, проживає з бабусею - ОСОБА_1 , яка дбає про нього, цікавиться його життям, здоров`ям, розвитком, відвідує заклад, виконує всі рекомендації спеціалістів, що підтверджується характеристикою закладу від 30 червня 2026 року.

Батько дитини - ОСОБА_4 , зник безвісті 22 червня 2026 року під час виконання бойового завдання, перебуваючи на службі в лавах ЗСУ, що підтверджується сповіщенням №223 ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25 червня 2026 року.

Службою у справах дітей Шахтарської міської ради проводилися профілактичні бесіди з матір`ю дитини - ОСОБА_2 щодо належного виховання дитини та виконання батьківських обов`язків, направлено матеріали до ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області та Шахтарського міського центру соціальних служб.

Копіями постанов Шахтарського міського суду Дніпропетровської області №186/1073/25 від 03 липня 2025 року, №186/2195/25 від 25 листопада 2025 року підтверджується, що відповідача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за неналежне виконання нею своїх батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_5 , від виховання дитини самоусунулася, його життям та здоров`ям не цікавиться. Крім того, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності по ст.173 КУпАП (постанова №186/1430/26 від 31 липня 2026 року).

Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Шахтарської міської ради від 20 серпня 2026 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , підтверджується, що дитина проживає з бабусею, мати дитини самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, проживає окремо, не працює, матеріальної допомоги на утримання сина не надає, на телефонні дзвінки центру соціальних служб не відповідає, до центру приходити відмовляється. Притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків. Проживає зі своєї матір`ю ОСОБА_6 , за пенсійні виплати останньої. Під час бесіди сповістила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно дитини. Тому, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 , 2023 року народження.

Згідно ст.ст. 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Приписами вказаної Конвенції, Закону України «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції «Про здійснення дітей», ратифікованої Україною 03 серпня 2006 року, Конвенції «Про юрисдикцію, право, яке признається, виконується та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14 вересня 2006 року, гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст. 150 СК України.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, тобто якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК), тому він підлягає застосуванню тільки тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» сказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір`ю (батьком) від виконання батьківських обов`язків, оскільки ці обставини зумовлені не її (його) волею.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року №331/5427/17.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Суд роз`яснює, що відповідно до вимог ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У постанові Пленуму ВСУ від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаний норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Суд також враховує, що таке судове рішення повинно відповідати й принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Суд зважає на те, що висновок органу опіки та піклування носить рекомендаційний характер і не є обов`язковим при ухваленні рішення судом.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав відповідача відносно її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають задоволенню, оскільки суду доведено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; зловживає алкогольними напоями; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання сином освіти. Тобто, суду доведено, що відповідач самоусунулася від обов`язку щодо утримання та виховання своєї дитини. Доказів того, що за час перебування цивільної справи в суді, відповідач виправила своє ставлення до батьківських обов`язків відносно сина, не надано.

Суд роз`яснює, що відповідно до вимог ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Стосовно позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, суд приходить до наступного.

Відповідно ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частини 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі .

Ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, доньки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на користь особи або закладу, де буде перебувати дитина, на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи стягувати з 07 липня 2026 року, допустивши рішення суду в цій частині негайному виконанню в межах місячної суми стягнення аліментів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 331,20 гривень за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав, яку задоволено судом, тому вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору при пред`явленні позову до суду в частині позовної вимоги про стягнення аліментів на дитину, вказана вимога задоволена судом, підлягає стягненню з відповідача судовий збір на користь держави в розмірі 1 331,20 гривень.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 2,3,4,6,9,18,76,77,78,79,80,89,258,263,264,280-283 ЦПК України, ст.ст. 75, 80, 84, 91, 164, 165, 180 СК України, - суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування - виконавчий комітет Шахтарської міської ради Синельникіського району Дніпропетровської області в інтересах дитини - ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовільнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по відношенню до дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Передати малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчому комітету Шахтарської міської ради Синельниківського району Дніпропетровської області на піклування та вирішення подальшої його долі.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь особи або закладу, де буде знаходитися дитина, в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи стягувати з 07 липня 2026 року, допустивши рішення суду в цій частині негайному виконанню в межах місячної суми стягнення аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 1 331 (однієї тисячі трьохста тридцяти однієї) гривні 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь ОСОБА_1 в розмірі 1 331 (однієї тисячі трьохста тридцяти однієї) гривні 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Інформація про учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована по АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована по АДРЕСА_3 .

Третя особа: виконавчий комітет Шахтарської міської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052666, юридична адреса: вул.Шкільна, буд.20, м.Шахтарське, Синельниківського району, Дніпропетровської області.

Повний текст рішення суду виготовлено 27 жовтня 2026 року.

Суддя: С.А.Янжула.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua