Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №185/7635/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7635/26

Провадження № 2/185/7847/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 жовтня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.,

з участю секретаря судового засідання Бублик А.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької міської ради, третя особа – ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Холостенка Олексія Васильовича звернулася з позовом до Донецької міської ради, просить:

-визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 тривалістю три місяці, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили,

-визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом післі смерті ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

Ціна позову – 1 135 827 грн 72 коп.

Ухвалою від 18 травня 2026 року залучено до участі у справі як третю особу співвласника спірного нерухомого майна – ОСОБА_2 .

Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Покинтелицею Дмитром Володимировичем надано належним чином завірену копію спадкової справи № 6/2026 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

З матеріалів спадкової справи видно, що з заявою про прийняття спадщини звернулася 07 квітня 2026 року дочка померлої ОСОБА_1 , відомості про інших спадкоємців відсутні.

ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про тправо на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 з таких підстав:

-встановлено відсутність факту прийняття спадщини спадкоємцем та пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини,

-відсутні документи, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно.

Відзиву на позов не надійшло, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом позовної заяви позивач вчасно не звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки її мати ОСОБА_3 за життя неодноразово висловлювала намір скласти заповіт на користь свого онука ОСОБА_4 . Проте 07 квітня 2026 року після звернення до нотаріуса позивач дізналася, що мати не склала заповіт і того ж дня подала заяву про прийняття спадщини за законом.

Будь-яких даних, які б спростовували зазначені позивачем обставини, судом не отримано. Протягом строку для прийняття спадщини позивач помилково вважала, що спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_4 , що становило об`єктивну перешкоду для своєчасного звернення позивача до нотаріальної контори.

Тому суд приходить до висновку, що позивач пропустила строк подачі заяви про прийняття спадщини з поважної причини.

Зважаючи на відсутність спору щодо спадкового майна та інших осіб, що претендують на спадщину, суд вважає за можливе визначити позивачу додатковий строк, достатній для подання нею заяви про прийняття спадщини.

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Покинтелиці Д,В. від 09 квітня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 з підстави пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини, а також у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно.

До позовної заяви додано копію договору купівлі-продажу квартири від 09 листопада 2012 року, згідно якого Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА-ЖИТТЯ» продало, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 купили у рівних частках (по 1/2 частці кожний) квартиру номер АДРЕСА_2 загальною площею 76,5 кв.м, житловою площею 36,6 кв.м. Договір посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Покинтелицею Д.В., зареєстровано в реєстрі за № 1417.

Зазначений договір був зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 09 листопада 2012 року за номером 5303296.

04 грудня 2012 року право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на квартиру номер АДРЕСА_2 зареєстровано Комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м.Донецька, реєстраційний номер 34910040.

Як визначено статтею 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як визначив Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Також Верховним Судом у постанові від 13 травня 2019 року у справі № 905/494/18 зазначено, що у разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа.

У даному випадку оригінал правовстановлюючого документу на квартиру втрачений, а також фактично є втраченим документ на паперовому носії, який зберігався в архіві Бюро технічної інвентаризації міста Донецька і посвідчував державну реєстрацію права власності спадкодавця на нерухоме майно.

На теперішній час територія міста Донецька є тимчасово окупованою. Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька», яке здійснювало реєстрацію права власності до 01 січня 2013 року, свою діяльність після 24 лютого 2022 року не поновлювало на території, підконтрольній Україні, архівні документи на паперових носіях залишилися на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим неможливо отримати інформацію щодо реєстрації об`єкта нерухомого майна, розташованого в місті Донецьку.

Однак право власності спадкодавця на 1/2 частку квартири підтверджується відповідним правовстановлюючим документом і нічим не спростовується.

Як визначено статтею 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Матеріали справи містять докази, які свідчать про належність померлій ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом до майна померлої ОСОБА_3 , яка звернулася з заявою про прийняття спадщини. Зважаючи на відсутність спору щодо спадкового майна, наявні підстави для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Водночас видача нотаріусом свідоцтва про права на спадщину на спірне майно неможлива через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу.

Тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом.

Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду позивач звільнена від сплати судового збору. Оскільки спір виник не внаслідок неправомірних дій відповідача, а через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, суд вважає за можливе не покладати судовий збір на відповідача, а компенсувати за рахунок держави.

Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 .

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 тривалістю три місяці, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на 1/2 (одну другу) частку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа цілої квартири 76,5 кв.м, житлова площа цілої квартири 36,6 кв.м.

Судові витрати по сплаті судового збору компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

-Донецька міська рада, 84333 Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Транспортна, будинок 2, ЄДРПОУ 26502957,

- ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя У.М. Болдирєва