Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: валютного регулювання і валютного контролю, з них
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №480/5108/24
Суддя: Присяжнюк О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 р.Справа № 480/5108/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «АСТРО-СЕРВІС» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 р. (ухвалене суддею Шаповал М.М., повний текст якого складено 01.06.2026 р.) по справі № 480/5108/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма «АСТРО- СЕРВІС»
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «АСТРО-СЕРВІС» (в подальшому – ТОВ ВКФ «АСТРО-СЕРВІС») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 01.03.2024 р. № 222918280707.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 р. та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, вимог: Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВКФ «АСТРО-СЕРВІС» з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту від 01.06.2020 р. № 7-2020 за період з 07.03.2019 р. по 18.01.2024 р., на підставі інформації Державної податкової служби України від 01.02.2023 р. № 2238/7/99-00-07-05-02-07, від 24.02.2023 р. № 4218/7/99-00-07-05-02-07, від 14.04.2023 р. № 764/12/18-28-07-07-05 та від 28.04.2023 р. № 9341/7/99-00-07-05-01-07, наданої Національним банком України, про виявлення фактів ненадходження в установлені граничні строки розрахунків грошових коштів по зовнішньоекономічному контракту від 01.06.2020 р. № 7-2020, за результатами якої складено акт від 29.01.2024 р. № 899/18-28-07-07-07/23639549/26, яким встановлено порушення ТОВ ВКФ «АСТРО-СЕРВІС» ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту та валютні операції», п. 14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 р. № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», зокрема порушення вимог валютного законодавства по експортному контракту від 01.06.2020 р. № 7-2020, укладеного з ESCO Facilities B.V. (Netherlands) на суму 28 665 євро, за період з 12.01.2023 р. по 18.01.2024 р.
На підставі висновків вищевказаного акту перевірки контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.03.2024 р. № 222918280707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 1125754,81 грн.
Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача обґрунтоване, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII від 21.06.2018 р. (в подальшому – Закон № 2473-VIII).
Відповідно до ст. 3 Закону № 2473-VIII відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону. Закони України та інші нормативно-правові акти валютного законодавства, що встановлюють нові обов`язки для суб`єктів валютних операцій або погіршують їхнє становище, не мають зворотної сили. У разі якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону № 2473-VIII, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України. Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 13 Закону № 2473-VIII, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.
Постановою Правління Національного банку України постановою № 5 від 02.01.2019 р. затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті.
Пунктом 1 встановлено, що це Положення визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.
Згідно з п. 21 та п. 23 Положення № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Відповідно до п.14-2 Постанови Національного банку України від 24.02.2022 № 18 визначено, що на період запровадження воєнного стану граничні строки за операціями з експорту та імпорту товарів становить 180 календарних днів та застосовується до операцій здійснених з 05.04.2022.
Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при встановленні порушення граничних строків розрахунків за операціями із експорту товарів - 365 календарних днів, а в умовах запровадження воєнного стану, за операціями із експорту товарів, здійснених, починаючи з 05.04.2022 р. - 180 календарних днів, контролюючий орган має право на нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Відповідно до п.п. п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у разі проведення перевірки контролюючим органом, платник податків має право надати контролюючому органу документи на підтвердження, у даному випадку наявності форс-мажорних обставин, та їх впливу на неможливість виконання договірних зобов`язань контрагентом.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.07.2024 р. у справі № 240/25642/22) сформулював висновок, що з 01.01.2021 р. пеня, нарахування якої встановлено частиною 5 статті 13 Закону № 2473-VIII, за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого Кабінету Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.
Крім того, судова палата у зазначеній справі дійшла висновку відносно застосування приписів підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 ПК України (яким встановлено, що пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадках, передбачених цим Кодексом)на правовідносини з нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків в іноземній валюті, зазначивши, що пеня, як міра відповідальності, яка нараховується за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, врегульована спеціальним Законом, відповідно на таку (пеню) не розповсюджуються положення підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України, за аналогією з положеннями абз. 11 пункту 52-1 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" , форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Згідно з абзацами 1, 2 частини 6 статті 13 Закону № 2473-VIII, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 р. №671/97-ВР (в подальшому – Закон №671/97-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент).
Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина 1 статті 141 Закону №671/97-ВР)
Відповідно до частини 2 статті 141 Закону № 671/97-ВР, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014 р., а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами (пункт 6.1 Регламенту).
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (пункт 6.2 Регламенту).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що в окремих випадках суб`єкти господарювання або фізичні особи можуть звернутись до Торгово-промислової палати в Україні або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати по окремому договору, або з окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, з метою підтвердження виникнення/закінчення дії форс-мажорних обставин, про що заявник може отримати сертифікат.
Проте, має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.
Тобто, саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 12.12.2024 р. у справі № 380/839/24, від 14.01.2025 р. у справі № 440/17191/23, від 16.01.2026 р. у справі № 420/17341/22.
Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ESCO Facilities B.V. (Netherlands) укладено контракт № 7-2020 від 01.06.2020 р., на підставі якого, відповідно до митної декларації UA209140/2022/069501 від 16.07.2022 р. здійснено поставку меблів дерев`яних, виготовлених з клеєних щитів дерев`яних породи дуб, з подальшою обробкою механізованим способом, а саме: столи для барбекю моделі 300 GZ/E 160 у кількості 4 шт., столи для барбекю моделі 321 GZ/E 190 у кількості 8 шт., столи для барбекю моделі 400 GZ/E 170 у кількості 8 шт., столи для барбекю моделі 1 GZ/E 80 кількості 2 шт., столи для барбекю моделі 310 S/E 150 у кількості 14 шт., шафи для барбекю у кількості 4 шт. на загальну суму EUR 28665,00.
Відповідно до п. 2.2. вищевказаного контракту, вимоги до якості товару описані у додатковій угоді, що є невід`ємною частиною контракту. Виконання умов та вимог додаткової угоди є обов`язковим для продавця.
Відповідно до п. 5.3. контракту, покупець здійснює оплату після продажу товару зі свого складу.
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 01.07.2020 р. до контракту від 01.06.2020 р. № 7-2020 товар, що поставляється за цим контрактом має відповідати таким вимогам щодо якості: довговічність; міцність; щільність; рівноважний вміст вологи; стійкість до грибкового розкладання; відсутність слідів біологічної руйнації деревини (гриби, комахи, бактерії); відсутність чутливості до певного виду грибів; стійкість до усадки та набухання; стійкість до УФ-випромінювання; вогнестійкість. Для перевірки відповідності Товару зазначеним вимогам Покупець звертається до органу сертифікації Директиви КОМО, який надає свій висновок згідно з Керівництва з оцінки (BRL) на певний вид Товару. У відповідності до пункту 2 додаткової угоди у разі невідповідності товару цим вимогам, покупець звільняється від зобов`язання оплатити такий товар.
Проте, позивачем зазначено, що вказаний товар утилізований, у зв`язку з зараженням товару комахами жука-короїда (шашеля) в деревині та загрозою його поширення.
У зв`язку з виявленими ушкодженнями товару та його вимушеною утилізацією, покупцем ESCO Facilities B.V. (Netherlands) оплата такого товару не здійснювалась, що підтверджується Сертифікатом № 5900-24-0408 про форсмажорні обставини (обставини непереборної сили) від 23.02.2024 р., виданим Сумською торгово-промисловою палатою. Даним сертифікатом засвідчено ТОВ ВКФ "АСТРО-СЕРВІС" вказані форс-мажорні обставини щодо обов`язку завершити розрахунки по операції експорту товарів за контрактом від 01.06.2020 р. № 7-2020, укладеним між ESCO Facilities B.V. (Netherlands) та позивачем у визначений законодавством граничний строк у 180 календарних днів, зокрема по митній декларації UA209140/2022/069501 від 16.07.2022 р. на суму EUR 28665,00 у термін до 11.01.2023 р., відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України № 2743-VIII, які унеможливили виконання даного обов`язку.
Судовим розглядом встановлено, що 09.04.2026 р. між позивачем та ESCO Facilities B.V. (Нідерланди) укладено додаткову угоду до контракту № 7-2020 від 01.06.2020 р., згідно з умовами якої сторони прийшли до згоди, що грошові кошти за товар, який поставлений за митними деклараціями UA2091402022/069501 від 16.07.2022 р. в розмірі 28665 євро не підлягає оплаті.
Згідно актів списання товарів № 3 від 09.04.2026 р. позивачем списано товари відповідно до додаткової угоди від 09.04.2026 р. з ESCO Facilities B.V. (Нідерланди) на суму 28665 євро.
Таким чином, підприємство ТОВ ВКФ "АСТРО-СЕРВІС" обліковувало товари, що були поставлені контрагенту ESCO Facilities B.V. (Нідерланди) до 09.04.2026 р. і увесь цей час за контрагентом ESCO Facilities B.V. (Нідерланди) рахувалася заборгованість за поставлений товар в сумі 28665 євро.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що документальна позапланова перевірка проводилась у період з 07.03.2019 р. по 18.01.2024 р., за результатами якої складено акт № 899/18-28-07-07-07/23639549/26 від 29.01.2024 р., а сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий регіональною торгово-промисловою палатою 23.02.2024 р., тобто, після проведення вищевказаної перевірки.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області обґрунтоване, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма «АСТРО- СЕРВІС» залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 р. по справі № 480/5108/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 27.10.2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua