Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №200/8149/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №200/8149/25

Суддя: Мінаєва К.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 р.Справа № 200/8149/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2026 (головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі №200/8149/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст заяви та її обґрунтування.

08.04.2026 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій він просив суд:

- встановити судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі №200/8149/25;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Донецького окружного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали суду звіт про виконання рішення суду від 19.02.2026 у справі №200/8149/25;

- визначити, що у звіті мають бути зазначені конкретні заходи, вжиті для виконання рішення суду, а також додані належні підтвердні документи, зокрема щодо нарахування та замовлення коштів для фактичної виплати грошових коштів позивачу.

В обґрунтування заяви позивач зазначав, що станом на день подання цієї заяви відповідач рішення суду не виконав, а саме: не здійснив належного нарахування та не перерахував на банківський рахунок позивача присуджені до виплати кошти. З посиланням на лист Державної казначейської служби України зазначав про відсутність очевидних організаційно-фінансових перешкод для виконання судового рішення.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2026:

встановлено Військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) новий строк для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі №200/8149/25, а саме дев`яносто днів з дня отримання даної ухвали;

накладено на керівника Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп.;

ухвалено стягнути з керівника НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_3 ) 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.;

ухвалено стягнути з керівника Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України штраф у сумі 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 09.09.2026 відповідачем не подано звіт про виконання рішення суду від 19.02.2026 по справі 200/8149/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, що відповідно до чч.4, 10 ст.383-3 КАС України є підставою для встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2026 у справі №200/8149/25.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що враховуючи безпосередню участь особового складу військової частини НОМЕР_1 у відсічі повномасштабної російської збройної агресії, а також великий обсяг виконуваних особовим складом завдань за призначенням, місцезнаходження командування в районі ведення бойових дій (м. Слов`янськ Донецької області) тощо, можна виснувати, що судом першої інстанції в ухвалі від 08.05.2026 заздалегідь було встановлено недостатній строк для підготовки та подання звіту (10 днів), чим грубо порушені положення частини 3 статті 382-1 КАС України.

Крім того, з 01.06.2026 у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану територіальну підсудність Донецького окружного адміністративного суду змінено, суд якому визначена територіальна підсудність справ - Харківський окружний адміністративний суд. Тобто, подати звіт про виконання рішення суду через електронний кабінет ЄСІКС можливо лише після передачі поточної справи до нового суду. 07.07.2026 здійснено автоматизований розподіл судової справи №200/8149/25 між суддями, а 09.09.2026 судом постановлено оскаржувану ухвалу.

Також апелянт зазначає, що наразі у військовій частині НОМЕР_1 за КЕКВ 2800, кодом видатків 130 відсутнє фінансування з Державного бюджету України, що унеможливлює, на даний час, виконання зазначеного рішення в повному обсязі.

При цьому, командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_2 з 14.05.2026 по 28.06.2026, з 12.07.2026 по 09.08.2026 з 20.08.2026 по 04.09.2026 брав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, та виконував бойові (спеціальні) завдання, що підтверджується довідкою від 16.09.2026 №9092. В даному випадку є незрозумілим, як накладення судом першої інстанції штрафу на командира спонукатиме його до виконання рішення суду, адже протягом тривалого часу відсутнє фінансування з Держаного бюджету України за КЕКВ 2800.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

25.09.2026 судом отримано відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що на дату постановлення оскаржуваної ухвали йшлося не про короткочасний формальний пропуск строку, а про тривалу відсутність будь-якого процесуального реагування Військової частини НОМЕР_1 на обов`язкову ухвалу суду про подання звіту. Якщо Військова частина НОМЕР_1 вважала встановлений строк недостатнім з огляду на бойову обстановку, обсяг документів або інші об`єктивні чинники, процесуальний закон надавав їй можливість своєчасно звернутися до суду із заявою про продовження встановленого судом строку. Крім того, навіть припущення про недостатність саме первісних десяти днів не пояснює, чому звіт не було подано протягом наступних 111 днів після спливу цього строку. Довід апелянта про те, що звіт нібито можливо було подати через електронний кабінет лише після передачі справи до Харківського окружного адміністративного суду, не відповідає фактичній хронології подій і не підтверджений належними доказами неможливості подання документа. Ухвалу про встановлення судового контролю Військова частина НОМЕР_1 отримала 11.05.2026, тоді як зміна територіальної підсудності судових справ Донецького окружного адміністративного суду на Харківський окружний адміністративний суд застосовується з 01.06.2026. Після зміни територіальної підсудності апелянт також не подав доказів конкретних невдалих спроб направити звіт, які б підтверджували категоричне твердження про технічну неможливість подання документа. Також зауважує, що сама по собі участь керівника військової частини у бойових діях не є тотожною об`єктивній неможливості Військової частини НОМЕР_1 як юридичної особи виконувати процесуальні обов`язки. апелянт не довів належними доказами, що встановлений факт неподання звіту був наслідком поважних причин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне виконання відповідного процесуального обов`язку, а не відсутності належної організації виконання рішення та судового контролю. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 та частини першої статті 312 КАС України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до частини четвертої статті 229, частини першої статті 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі №200/8149/25, яке набрало законної сили 24.03.2026, частково задоволено позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії:

визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягала в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 в періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 (включно), з 18.06.2025 по 12.10.2025 (включно) грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти без врахування положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020, з 18.06.2025);

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, у тому числі посадового окладу та окладу за військове звання, складових грошового забезпечення, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, за періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 (включно), з 18.06.2025 по 12.10.2025 (включно), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

08.04.2026 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2026 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії:

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2026 у цій справі.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду змінено та передано до Харківського окружного адміністративного суду.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 справу №200/8149/25 розподілено судді Харківського окружного адміністративного суду Супруну Ю.О.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2026 прийнято до провадження матеріали заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України по справі №200/8149/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2026:

встановлено Військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) новий строк для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі №200/8149/25, а саме дев`яносто днів з дня отримання даної ухвали;

накладено на керівника Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп.;

ухвалено стягнути з керівника НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_3 ) 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.;

ухвалено стягнути з керівника Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України штраф у сумі 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Згідно з частиною другою та третьою статті 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) №29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine) №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частинами першою-шостою статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.

Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

У силу вимог частин першої-п`ятої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Згідно з частиною десятою статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини сьомої статті 382-3 КАС України ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу.

Таким чином, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, на суд покладається обов`язок вжити заходи реагування шляхом накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Аналогічний висновок наведено Верховним Судом у постанові від 10.02.2022 у справі №160/13013/19.

Колегія суддів встановила, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі №200/8149/25, яке набрало законної сили 24.03.2026, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, у тому числі посадового окладу та окладу за військове звання, складових грошового забезпечення, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, за періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 (включно), з 18.06.2025 по 12.10.2025 (включно), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2026 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2026 у цій справі.

Як встановлено судом першої інстанції, зазначена ухвала суду від 08.05.2026 по справі 200/8149/25 надіслана відповідачу в його електронний кабінет та ним отримана 11.05.2026 об 16:28 год.

Висновуючи про наявність підстав для встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень – суб`єкта, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали (09.09.2026) відповідачем не подано звіт про виконання рішення суду від 19.02.2026 по справі 200/8149/25.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду враховує, що рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» змінено територіальну підсудність Донецького окружного адміністративного суду на Харківський окружний адміністративний суд.

У справі, що розглядається, матеріали заяви про встановлення судового контролю відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілено 07.09.2026.

При цьому 09.09.2026 ухвалами Харківського окружного адміністративного суду прийнято до провадження матеріали заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України та розглянуто питання встановлення нового строку для подання звіту і накладення штрафу у зв`язку з його неподанням.

Згідно з частиною десятою статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, вирішенню питання про встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу передує з`ясування обставин неподання звіту у встановлений строк, зокрема наявності або відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання.

Разом з тим, суд першої інстанції призначив заяву до розгляду та того ж дня постановив оскаржувану ухвалу про встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу, не дослідивши наявності чи відсутності поважних причин пропуску строку, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для встановлення нового строку подання звіту та накладення штрафу.

Сам факт порушення встановленого строку подання звіту не звільняє суд від обов`язку з`ясувати причини несвоєчасного подання звіту, водночас суд першої інстанції, розглянувши матеріали заяви про встановлення судового контролю та постановивши оскаржувану ухвалу в один день, не надав суб`єкту владних повноважень можливості висловити свої заперечення або надати відповідні пояснення разом з доказами щодо виконання рішення суду, чим фактично позбавив його можливості викласти свою позицію з питань, що мають істотне значення для застосування заходів, передбачених частиною десятою статті 382-3 КАС України.

З урахуванням наведеного, судова колегія підсумовує, що за відсутності з`ясування судом питання щодо наявності або відсутності поважності причин несвоєчасного подання звіту висновок суду першої інстанції про правомірність встановлення нового строку та накладення штрафу є необґрунтованим та передчасним.

Крім того, колегія суддів зауважує, що положення статті 382-3 КАС України не визначають встановлення умислу керівника суб`єкта владних повноважень самостійною та обов`язковою передумовою застосування штрафу. Вирішальне значення для застосування частини п`ятої цієї статті має оцінка конкретних дій керівника, спрямованих на виконання судового рішення, їх достатності та вичерпності, а у справах щодо здійснення бюджетних виплат - також наявності бюджетних асигнувань та вжиття всіх необхідних заходів для їх встановлення. Відсутність ознак умисного ухилення від виконання судового рішення може враховуватися судом у сукупності з такими обставинами при оцінці поведінки відповідного керівника.

Отже, накладення штрафу за статтею 382-3 КАС України не може бути автоматичним наслідком неповного виконання судового рішення. З огляду на персональний, примусовий та істотно обтяжливий характер такого заходу суд має надати належну оцінку поведінці конкретного керівника, обсягу його повноважень, наявності об`єктивної можливості забезпечити виконання судового рішення, достатності та вичерпності вжитих ним заходів, а у справах про бюджетні виплати - також фактичній наявності відповідних бюджетних асигнувань та можливості керівника впливати на їх встановлення. Водночас не накладення штрафу на керівника не є безстроковим: під час розгляду кожного наступного звіту суд оцінює правомірність дій керівника, а не лише факт відсутності бюджетних асигнувань.

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2026 року у справі № 420/31439/24.

Апелянт посилається, зокрема, на те, що командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_2 з 14.05.2026 по 28.06.2026, з 12.07.2026 по 09.08.2026 з 20.08.2026 по 04.09.2026 брав безпосередню участь у бойових діях, на підтвердження чого надано довідку Військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2026 №9092.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, суд апеляційної інстанції в силу імперативної дії частини четвертої статті 308 КАС України позбавлений можливості прийняти нові докази без встановлення причин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції.

Враховуючи, що суд першої інстанції не надав відповідачу можливості висловити свою позицію щодо причин несвоєчасного виконання судового рішення та подання відповідних документів, суд апеляційної інстанції в силу імперативних приписів частини четвертої статті 308 КАС України позбавлений можливості прийняти нові докази без з`ясування причин неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги, зважаючи на викладені вище висновки суду апеляційної інстанції, для правильного вирішення спору визначального значення не мають, а тому колегією суддів не досліджуються.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, зокрема наявності чи відсутності поважних причин несвоєчасного подання звіту, при цьому безпосереднє здійснення судового контролю віднесено до його повноважень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2026 по справі №200/8149/25 скасувати.

Справу № 200/8149/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі №200/8149/25.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua