Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №520/11130/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 р.Справа № 520/11130/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/11130/25

за позовом ОСОБА_1

до Експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства "Міська багатопрофільна лікарня №18" Харківської міської ради , Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації , Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» , Управління у справах ветеранів Харківської районної державної адміністрації Харківської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» обласна медико-соціальна експертна комісія №3 стосовно ОСОБА_1 , оформленого Актом огляду медико-соціальною експертною комісією від 25.11.2024 №1041, в частині причин інвалідності;

- зобов`язати експертну комісію з оцінювання повсякденного функціонування особи КПП «Міська багатопрофільна лікарня №18» Харківської міської ради, провести експертизу щодо причин інвалідності ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації видати ОСОБА_1 видати посвідчення «особа з інвалідністю внаслідок війни».

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що наслідки перенесеного ішемічного інсульту отримані внаслідок травми (контузії), тому є захворюванням, яке пов`язане із захистом Батьківщини, а не з виконанням обов`язків військової служби як зазначено в спірному рішенні. За наведених обставин вважає, що рішення КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» обласна медико-соціальна експертна комісія №3 стосовно ОСОБА_1 , оформленого Актом огляду медико-соціальною експертною комісією від 25.11.2024 №1041, в частині причин інвалідності є протиправним та підлягає скасуванню.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 залишено без задоволення адміністративний позов ОСОБА_1 до Експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Міська багатопрофільна лікарня №18» Харківської міської ради, Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», Управління у справах ветеранів Харківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що питання визначення причинного зв`язку захворювань за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач реалізував своє право оскарження дій військово-лікарської комісії КНП «Люботинська міська лікарня» при складанні довідки №54/02 від 09.10.2024. Отже, суд не може надавати оцінку ні свідоцтву про хворобу ВЛК, ні акту огляду МСЕК щодо формулювання причинного зв`язку захворювання позивача, оскільки вирішення такого віднесено виключно до повноважень вказаних суб`єктів владних повноважень.

Також суд першої інстанції зазначив про відсутність правових підстав для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки захворювання, які отримав позивач та внаслідок яких встановлено інвалідність, не пов`язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 у справі №520/11130/25, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет судового контролю, ототожнивши перевірку правомірності, обґрунтованості та процедури прийняття рішення МСЕК із самостійним встановленням судом медичного причинного зв`язку. Крім того, суд не надав належної оцінки доводам щодо порушення процедури проведення МСЕК, не з`ясував повноту дослідження медичних документів та обґрунтованість визначення причини інвалідності, дійшовши передчасного висновку про правомірність спірного рішення. Також скаржник зауважує, що суд помилково визнав відсутність попереднього адміністративного оскарження рішення МСЕК юридично значущою обставиною, не врахувавши альтернативність адміністративного та судового порядків оскарження й правове регулювання, чинне на час розгляду справи.

Апелянт наголошує, що суд передчасно визнав правомірною відмову в наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, не усунувши суперечностей у медичних документах щодо причини інвалідності та не забезпечивши ефективного захисту шляхом повторного оцінювання компетентним органом.

Більш того, суд, визнавши відсутність у експертної команди КНП «Міська багатопрофільна лікарня №18» первісного розгляду справи ОСОБА_1 , не з`ясував, який саме суб`єкт після реформи є належним органом для виконання рішення суду про повторний розгляд/оцінювання спірного рішення МСЕК.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

27.08.2026 на адресу суду надійшов відзив Управління у справах ветеранів Харківської районної державної адміністрації Харківської області на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у поданій скаржником довідці МСЕК відсутнє формулювання «поранення, контузія, каліцтво, захворювання або інші ушкодження здоров`я, одержані під час захисту Батьківщини », яке є обов`язковою підставою для набуття статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни», а наявне формулювання «захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» лише підтверджує причинний зв`язок із службою, але не засвідчує, що інвалідність настала внаслідок виконання бойових завдань чи безпосередньої участі у захисті Батьківщини. Вважає передчасною вимогу скаржника про зобов`язання видати йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін в частині зобов`язання Управління у справах ветеранів Харківської районної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення «особа з інвалідністю внаслідок війни».

07.09.2026 судом отримано відзив Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що незгода позивача із встановленою причиною інвалідності сама по собі не свідчить про протиправність дій Управління, яке при реалізації своїх повноважень було зобов`язане діяти на підставі документів, оформлених компетентними органами. Зауважено, що вирішення питання про правильність визначення причини інвалідності належить до компетенції спеціально уповноважених органів, а не Управління соціального захисту населення, яке не вправі було замінити висновок компетентного органу власним висновком щодо обставин травмування. При цьому, з 01 січня 2026 року функції та повноваження щодо реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, які до цього виконувалися Управлінням соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, передано Управлінню у справах ветеранів Харківської районної державної адміністрації Харківської області, що було враховано судом першої інстанції, яким Управління у справах ветеранів Харківської районної державної адміністрації Харківської області залучено до участі у справі як співвідповідача. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження, про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, про призначення справи у судовому засіданні на 19.10.2026.

До початку судового засідання надійшли заяви представників учасників справи про розгляд справи без їх участі.

Протокольною ухвалою від 19.10.2026 продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.11.2022 приблизно о 07 год.00 хв. під час бойових дій поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області під час виконання військового обов`язку по захисту Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації внаслідок ворожого мінометного обстрілу було травмовано заступника командира бойової машини – навідника-оператора 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 про обставини отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) №45 від 08.01.2023.

За змістом вказаної довідки, по факту отримання травми визнано солдата ОСОБА_1 таким, що отримав бойове травмування, яке пов`язане з виконанням своїх службових обов`язків під час несення військової служби, по захисту Батьківщини та територіальної цілісності України і не порушенні державного суверенітету на території Донецької та Луганської областях.

Так, 22.02.2023 позивачу було проведено медичний огляд ВЛК, за наслідком чого в довідці військової частини НОМЕР_2 від 22.02.2023 № 2477 зазначено наступне:

Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Церебральний атеросклероз. ДЕП ІІ ст. (наслідок перенесеного порушення мозкового кровообігу в басейні середньої мозкової артерії праворуч) у вигляді кістозно-гліозної трансформації з розсіяною дрібновогнищевою симптоматикою, з цефалгічним, вестибуло-атактичним синдромом. Гіпертонічна хвороба І ст. СН Ост. ІХС: дифузний кардіосклероз. СН0 ст. Хронічний гастродуоденіт, стадія ремісії, без порушення функції. Хронічний панкреатит, стадія ремісії, без порушення функції. Множинний ускладнений карієс.

Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби.

Жовчно-кам`яна хвороба. Хронічний калькульозний холецистит з незначним порушенням функції. Викривлення перетинки носа з порушенням функції. Хронічний правобічний гайморит. Деформуючий остеоартроз обох колінних суглобів І ст., остеоартроз правого гомілково-стопного суглобу І ст. з больовим синдромом, стійкою комбінованою контрактурою, рецидивуючим синовіїтом з незначним порушенням функції обох колінних суглобів.

Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Надалі, відповідно до довідки №518 від 11.08.2023 про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні №1 КНП ХОР Обласна клінічна лікарня» з « 29» липня 2023 р. по « 11» серпня 2023 р. з діагнозом: Ішемічний інсульт(від 26.07.23), гострий період, атеротромботичний тип, в басейні лівої середньої мозкової артерії з елементами моторної афазії. Лейкоареоз. Лакунарний стан. Дисциркуляторна гіпертонічна енцефалопатія III ступені з хронічною вертебробазилярною недостатністю. Гіпертонічна хвороба III стадія, З ступені. Ризик високий. Гіпертензивне серце. ХСН ст В за АСС/АНА зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (63%). Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей. Астенічний синдром з мнестичним зниженням. Вказане також підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №9.12465, що наявна в матеріалах справи.

09.10.2024 позивачу було проведено медичний огляд ВЛК, за наслідком чого в довідці військово-лікарської комісії КНП «Люботинська міська лікарня» №54/02 від 09.10.2024 зазначено наступне:

Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): віддалені наслідки вибухової травми (07.11.2022). Акубаротравма.

Травма, ТАК, що пов`язана із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травми видана 08.01.2023 № 45 військовою частиною НОМЕР_1 .

Наслідки перенесеного ішемічного інсульту (26.07.2023) в басейні лівої середньої мозкової артерії.

Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

ІХС: дифузний кардіосклероз. СН0 ст. Гіпертонічна хвороба III стадія, ступінь 3, ризик дуже високий Матральна регургітація 1 ст. Трикуспідальна регургітація 1 ст. Дисциркуляторна гіпертонічна, атеросклеротична енцефалопатія 3 ст. з лікворно- венозною дістензією, вестибуло-атактичним. астенічним, стійким цефалгічним синдромами, когнітивними порушеннями. Церебральний атосклероз. Ангіопатія сітківки по гіпертонічному типу. Викривлення перетинки носа з порушенням функції дихання. Правобічний гайморит. Суб`єктивний вушний шум. Жовчно-кам`яна хвороби хронічний калькульозний холецестит з незначними порушеннями функції. Деформуючий остеоартроз обох колінних суглобів 1 ст., остеоартроз правого томілково-стопного суглобу 1 ст., больовий синдром, стійкою комбінованою контрактурою, рицидивуючим синовіїтом з незначними порушеннями функції обох колінних суглобів

Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби.

25.11.2024 позивач був оглянутий медико-соціальною експертною комісією КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» обласною медико-соціальною експертною комісією №3, за наслідками якого йому була встановлена 3 група інвалідності з 15.10.2024 внаслідок «захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби». Довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №327755 наявна в матеріалах справи.

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності від 25.11.2024 серії 12 ААА №117302, виданої на підставі акту огляду МСЕК №1041, ступінь непрацездатності позивача складає 50 %. , при цьому 40% - захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби, 10% - травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини. Страховий випадок визначений на підставі довідки ВЛК №54/02 від 09.10.2024.

Крім того, в грудні 2024 року позивач звернувся до управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації із заявою про встановлення статусу та видачі посвідчення «Особа з інвалідністю внаслідок війни».

Листом від 03.01.2025 №22ВС управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації відмовило позивачу у видачі посвідчення «особа з інвалідністю внаслідок війни» у зв`язку з відсутністю правових підстав. При цьому управління посилалось на пункт 16 абзацу 5 постанови КМУ від 08.09.2015 №685, відповідно до якого місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за декларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця знаходження (для внутрішньо переміщених осіб) заявника відмовляє заявнику у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у разі коли причини інвалідності внаслідок поранення (контузії, каліцтва або захворювання) заявника, не пов`язана із безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Не погоджуючись з рішенням КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» обласна медико-соціальна експертна комісія №3 стосовно ОСОБА_1 , оформленого Актом огляду медико-соціальною експертною комісією від 25.11.2024 №1041, в частині причин інвалідності та відмовою Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації видати ОСОБА_1 видати посвідчення «особа з інвалідністю внаслідок війни», позивач звернувся до суду з даним позовом.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

За вимогами статті 70 Закону України від 19.11.1992 № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, зокрема, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Вказаним пунктом також визначено, що штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Пункт 2.2 глави 2 розділу I Положення № 402 визначає, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Відповідно до підпункту 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 ЦВЛК має право, зокрема:

оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;

перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;

запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок;

запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи;

розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;

надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402).

Разом з тим, порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначено положеннями розділу 21 Положення № 402, пунктами 21.1-21.5 якого передбачено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у осіб, звільнених з військової служби визначають штатні ВЛК; у осіб, звільнених з військової служби інших військових формувань та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

У випадку прийняття штатними ВЛК рішення про відсутність підстав для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, у розділ Х протоколу, оформленого за формою, наведеною в додатку 19 до цього Положення, заноситься відповідне рішення.

При медичному огляді військовослужбовців, призваних на збори військовозобов`язаних, резервістів під час навчальних зборів, кандидатів на навчання у ВВНЗ, направлених ТЦК та СП, коли їм встановлено діагноз і постанова оформлюється свідоцтвом про хворобу або довідкою, ВЛК встановлюється причинний зв`язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми).

Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України»;

д) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України»;

є) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту.

Постанова ВЛК у формулюванні «Захворювання ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» приймається, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, виникло, (розвинулося) в період проходження військової служби та є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником);

навмисного спричинення шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

Пункт 21.7 Положення № 402 визначає, що постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Пункт 21.12 Положення № 402 визначає, що причинний зв`язок захворювань (поранень) у осіб, звільнених з військової служби, які пройшли медичний огляд раніше, у ВЛК розформованих військових або прикордонних округів, груп військ, родів військ (сил), визначають (переглядають) штатні ВЛК за територіальним принципом, де проживають особи, звільнені з військової служби, у межах територіальної відповідальності штатних ВЛК.

Згідно з п. 21.13 Положення № 402 у разі відсутності у свідоцтві про хворобу або інших військово-медичних документах постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань (поранень), неналежного їх оформлення або незгоди з постановою, а також у разі наявності в документах записів про звільнення із Збройних Сил України "через хворобу чи за станом здоров`я" ТЦК та СП направляє документи осіб, звільнених з військової служби, на розгляд до штатної ВЛК за територіальним принципом.

За наявності підстав для зміни (перегляду) постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, зазначених у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), постанова ВЛК при прийнятті нової постанови підлягає скасуванню (відміні). Постанова ВЛК оформляється протоколом засідання штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень).

Постанова про причинний зв`язок захворювань оформлюється:

на військовослужбовців - свідоцтвом про хворобу (довідкою), яке підлягає затвердженню штатною ВЛК;

на колишніх військовослужбовців - витягом з протоколу засідань штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, травм, контузій, каліцтв).

Таким чином, суд першої інстанції правильно зауважив, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку ВЛК регіону щодо причинного зв`язку, позивач мав право звернутись до Центральної ВЛК для перегляду відповідного висновку.

З матеріалів позовної заяви слідує, що позивач фактично не згоден з висновком медико-соціальної комісії №327755, яким встановлено йому 3 групу інвалідності внаслідок «Захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби” в частині визначення причини інвалідності. Вважає, що наслідки перенесеного ішемічного інсульту (26.07.2023) в басейні лівої середньої мозкової артерії являються слідством отримання травми (контузії), яка сталася 07.11.2022, тому це захворювання, яке пов`язане із захистом Батьківщини.

Отже, оскільки позивач фактично не погоджується з визначеним причинним зв`язком захворювання з проходженням військової служби та вважає, що наслідки перенесеного ішемічного інсульту пов`язані з отриманою контузією, він мав право оскаржити відповідну постанову ВЛК регіону до ЦВЛК, яка уповноважена переглядати такі постанови. Однак матеріали справи не містять доказів реалізації позивачем цього права та перегляду ЦВЛК питання щодо причинного зв`язку захворювання.

У довідці до акта огляду МСЕК серії 12ААГ № 327755 від 25.11.2024 як причину інвалідності зазначено «захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби», що відповідає причинному зв`язку інвалідності («захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби»), встановленому на підставі довідки військово-лікарської комісії КНП «Люботинська міська лікарня» №54/02 від 09.10.2024.

Колегія суддів звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ.

Так, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на п. 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

При цьому, позивач не ставить під сумнів законність проведеної процедури, що передувало прийняттю довідки військово-лікарської комісії КНП «Люботинська міська лікарня» №54/02 від 09.10.2024.

Разом з тим, суд зазначає, що питання визначення причинного зв`язку захворювань за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку щодо причинного зв`язку захворювань позивача, оскільки це виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2020, справа №810/5009/18, від 09.12.2020, справа № 814/2722/16, від 12.02.2021, справа № 820/5570/16.

Таким чином, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу, оскільки означені питання є дискреційними повноваженнями ВЛК. Висновок МСЕК щодо причини інвалідності позивача ґрунтується на відомостях, зазначених у довідці ВЛК, без самостійного встановлення причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини.

Крім того, суд першої інстанції слушно врахував, що відповідно до пунктів 23-24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (було чинним на момент прийняття оскаржуваного рішення, втратило чинність 01.01.2025), у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем рішення МСЕК до відповідної обласної або центральної міської МСЕК, а також подальшого оскарження такого рішення до МОЗ, які уповноважені перевірити повноту врахування діагнозів, стану здоров`я та обґрунтованість встановлення групи інвалідності.

Верховний Суд у постановах від 29.12.2021 року у справі №638/2723/16-а та від 12.10.2021 року у справі № 280/4820/19, у яких спір виник у зв`язку із незгодою позивачів із висновками МСЕК щодо встановлення таким групи інвалідності, дійшов висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

У вказаних постановах Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно зазначив, що суд не наділений повноваженнями самостійно оцінювати правильність формулювання причинного зв`язку захворювання позивача, зазначеного у довідці ВЛК та акті огляду МСЕК, оскільки вирішення цього питання належить до компетенції уповноважених органів військово-лікарської та медико-соціальної експертизи.

Щодо доводів апелянта про нез`ясування належного органу для виконання рішення суду про повторний розгляд/оцінювання спірного рішення МСЕК колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припинені 31 грудня 2024 року.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Пунктом 4 вказаної постанови визначено обласним, Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) забезпечити:

до 25 грудня 2024 р. з визначеною такими органами періодичністю - передачу медико-соціальними експертними комісіями (обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними) визначеним для кожної з них закладам охорони здоров`я всіх наявних у них направлень лікарсько-консультативних комісій для проведення медико-соціальної експертизи, розгляд яких не завершено медико-соціальними експертними комісіями та розгляд яких призначено після 1 січня 2025 р. або не був призначений;

у період до 10 січня 2025 р. - передачу медико-соціальними експертними комісіями (обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними) визначеним для кожної з них закладам охорони здоров`я всіх наявних в них медико-експертних справ, за якими розгляд медико-соціальними експертними комісіями був проведений до 31 грудня 2024 року.

Рішенням Харківської обласної ради від 28.11.2024 №1008-VIII КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я «ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» припиняється шляхом приєднання до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ».

У письмових поясненнях до суду першої інстанції (від 08.07.2025) представником комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» повідомлено, що востаннє ОСОБА_1 був оглянутий 25.11.2024 обласною МСЕК №3 – визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи, захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби, безстроково, і його медико-експертна справа передана 25.11.2024 за місцем реєстрації, до міжрайонної Індустріальної медико соціальної експертної комісії КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я "ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ».

Скаржник зауважує, що суд першої інстанції не з`ясував, який саме суб`єкт владних повноважень після реформування системи медико-соціальної експертизи уповноважений здійснити повторний розгляд спірного рішення МСЕК.

Разом з тим, оскільки матеріалами справи не встановлено підстав для скасування рішення МСЕК у частині визначення причини інвалідності позивача, сама по собі зміна системи та перерозподіл компетенції відповідних органів не свідчать про обґрунтованість позовних вимог і не є підставою для висновку про протиправність оскаржуваного рішення.

За таких обставин нез`ясування судом першої інстанції належного суб`єкта владних повноважень, уповноваженого на повторний розгляд спірного рішення МСЕК, не впливає на правильність вирішення справи по суті та не є самостійною підставою для скасування судового рішення.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» обласна медико-соціальна експертна комісія №3 стосовно ОСОБА_1 , оформленого Актом огляду медико-соціальною експертною комісією від 25.11.2024 №1041, в частині причин інвалідності, а також зобов`язання експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи КПП «Міська багатопрофільна лікарня №18» Харківської міської ради, провести експертизу щодо причин інвалідності ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації видати ОСОБА_1 видати посвідчення «особа з інвалідністю внаслідок війни» колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни, учасників бойових дій як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), згідно зі статтею 1 якого він спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3551-XІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (частина друга статті 4 Закону № 3551-ХІІ).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 7 Закону №3551-XІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Отже, для визначення права на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни має бути встановлені наступні обставини:

1) особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу;

2) такі особи стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

При цьому віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону №3551-ХІІ безпосередньо пов`язане з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Відтак, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Аналогічний висновок викладені у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2021 року у справі №0540/9350/18-а, від 30 вересня 2019 року у справі №824/32/19-а, від 18 листопада 2020 року у справі №1140/2362/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до змісту довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 327755 від 25.11.2024 позивачу при первинному огляді встановлено з 15.10.2024 року третю групу інвалідності, причина інвалідності: захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби, інвалідність встановлено безстроково.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у поданій позивачем довідці МСЕК від 25.11.2024 відсутнє формулювання «поранення, контузія, каліцтво, захворювання або інші ушкодження здоров`я, одержані під час захисту Батьківщини», яке є обов`язковою підставою для набуття статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни» згідно з пунктом 1 частини другої статті 7 Закону № 3551. Наявне ж формулювання «захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» лише підтверджує причинний зв`язок із службою, але не засвідчує, що інвалідність настала внаслідок виконання бойових завдань чи безпосередньої участі у захисті Батьківщини.

Оскільки захворювання, які отримав позивач та внаслідок яких встановлено інвалідність, не пов`язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 02.04.2021 у справі №0540/9350/18-а, від 30.09.2019 у справі №824/32/19-а та від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 по справі №520/11130/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко