Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №591/8284/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 р.Справа № 591/8284/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25.08.2026 (головуючий суддя І інстанції: Ніколаєнко О.О., вул. Академічна, 13, м. Суми, 40030) по справі № 591/8284/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:

скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № Х 02/25-287 від 21.02.2025, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст210-1 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що чинним законодавством встановлено імперативний обов`язок перед проходженням військово-лікарської комісії надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну документацію, яка стосується стану його здоров`я, у тому числі медичну карту амбулаторного хворого. Крім того, позивач зазначав про відсутність належного оформлення направлення та його реєстрації в журналі, неповідомлення про строк проходження медичного огляду та наслідки відмови й необхідність часу для надання медичних документів, що є прямим обов`язком військовозобов`язаного, у зв`язку з чим відповідач не довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Позивач звертав увагу також на виписування повістки про виклик менше, ніж через годину, що свідчить про необізнаність позивача про необхідність проходити ВЛК в цей день. На переконання позивача, недотримання вимог норм чинного законодавства при розгляді справи про адміністративне правопорушення є грубим порушенням процедури накладення стягнення і, як наслідок, є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25.08.2026 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови №Х 02/25-287 від 21.02.2025 відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було складено та вручено позивачу повістку для явки для проходження ВЛК, видано направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 до Порядку № 560. Відмова позивача від проходження ВЛК підтверджується власноруч складеною позивачем заявою. Отже, ураховуючи досліджені докази, суд першої інстанції зазначив про обґрунтованість висновку про порушення позивачем абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, суд зауважив, що у лікарів, які включені до складу ВЛК наявний доступ до ЕСОЗ для отримання необхідних медичних даних військовозобов`язаного, а необхідність надання військовозобов`язаним додаткових документів про стан його здоров`я має вирішуватись лікарями ВЛК протягом строку проведення медичного огляду та не може бути підставою для відмови від проходження медичного огляду. Будь-яких доказів, що позивач заявляв клопотання щодо перенесення проходження ВЛК на іншу дату не надано. При цьому, проходження ВЛК є не правом, а встановленим законом обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого настає передбачена відповідальність.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвали нове рішення у якому задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що, по-перше, обліковим органом є відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), в якому перебуває на обліку військовозобов`язаний, водночас Комунальна лікарня №5 не є таким органом, а тому не може бути місцем фіксації відповідного порушення.

По-друге, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відсутня в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, наданих відповідачем . У матеріалах міститься лише супровідний лист, в якому зазначено про направлення позивачу вказаної постанови, однак безпосередньо самої постанови серед наданих матеріалів немає. Відтак, суд першої інстанції не мав можливості дослідити зміст оскаржуваної постанови, перевірити підстави її винесення, встановлені обставини та докази, на підставі яких позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.

По-третє, рішення суду першої інстанції містить очевидну внутрішню суперечність між його мотивувальною та резолютивною частинами, оскільки по тексту судом зазначено про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі, водночас за висновком суду в задоволенні позову відмовлено. За таких обставин рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25.08.2026 року не може вважатися законним та обґрунтованим, оскільки його резолютивна частина не відповідає власним висновкам суду, викладеним у мотивувальній частині, що є самостійною та достатньою підставою для його скасування судом апеляційної інстанції.

Також скаржник вказує, що ухвалою Зарічного районного суду м. Суми про відкриття провадження у справі від 19.09.2025 року відповідачам було встановлено строк для подання відзиву на позов не пізніше 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Однак ІНФОРМАЦІЯ_3 відзив було подано 08.10.2025, а ІНФОРМАЦІЯ_3 14.08.2026, тобто поза межами процесуального строку.

Більше того, зі слів ОСОБА_1 які підтверджуються загальними обставинами справи, його було фактично примусово доставлено до приміщення, де складено адміністративні матеріали. Жодного офіційного виклику чи завчасного вручення повістки до моменту прибуття йому не здійснювалось, що може свідчити про порушення порядку інформування та примусове доставлення без законних підстав, що не допускається чинним законодавством.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Відповідачі не реалізували своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25.08.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та повісток про виклик у судові засідання, призначені на 28.09.2026, 12.10.2026, 26.10.2026, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

13.10.2026 судом отримано заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про розгляд справи без участі у зв`язку з виконанням представником мобілізаційних завдань та відсутністю фінансування відряджень.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 складена повістка про виклик ОСОБА_1 для проходження ВЛК та визначення призначення на особливий період. Повістка була вручена позивачу 11.02.2025 о 12:00, що підтверджується його підписом у розписці.

11.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 складено направлення №534 позивача на проходження ВЛК для встановлення придатності до проходження військової служби .

Також складена відносно позивача картка обстеження та медичного огляду, яка надана відповідачем не заповненою.

11.02.2025 ОСОБА_1 подав заяву, у якій повідомив, що відмовляється від проходження ВЛК за власними моральними причинами.

11.02.2025 відносно позивача співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 складено протокол № 287 про адміністративне правопорушення, відповідно до змісту якого 11.02.2025 у приміщенні СМКЛ №5 було встановлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов`язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ВЛК чи відповідного районного (міського) ТЦК та СП згідно абзацу третього частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинено адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 21.02.2025 о 15:00 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 . Протокол складений у присутності двох свідків, які власними підписами підтвердили про ознайомлення позивача із правами та обов`язками, датою та місцем призначеного розгляду справи, та про те, що від отримання другого примірника протоколу позивач відмовився.

В описі суті порушення у вказаному протоколі не вказано прізвище, ім`я та по батькові особи, яка вчинила правопорушення, однак усі анкетні дані позивача вказано у інших графах протоколу, зокрема, у відомостях про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності Додатками до протоколу вказано направлення на ВЛК, картку медичного огляду, копію повістки, заяву.

За результатами розгляду цього протоколу 21.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 винесено постанову №Х 02/25-287, відповідно до якої за встановленим фактом порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов`язку проходження медичного огляду для призначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування згідно абзацу третього частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» гр. ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25500 грн.

Не погодившись з постановою про накладення адміністративного стягнення № Х 02/25-287 від 21.02.2025 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, позивач звернувся з даним позовом до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (по тексту – КУпАП).

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з положеннями статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Статтею 279-9 КУпАП визначено, що в постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

Частиною першою статті 210-1 КпАП України встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач безпідставно відмовився від проходження медичного огляду за направленням в особливий період, чим порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тому в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Так, згідно з частиною третьою статті 210-1 КпАП України вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма є банкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Отже, чинним законодавством визначений обов`язок громадян, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, а також проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема, військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» доручено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу.

Згідно з пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до пункту 3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов`язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі – Положення №402), визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що направленню на ВЛК при ТЦК та СП в обов`язковому порядку повинна передувати вручення повістки про виклик за формою, у порядку та на підставах, встановлених Законом № 2232-XII.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період (далі – Порядок №560 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу третього пункту 69 Порядку №560 визначено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

За приписами пункту 74 Порядку №560 військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Особам віком до 45 років у направленні для проходження медичного огляду зазначається про необхідність визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов`язаному та резервісту під особистий підпис.

Згідно з пунктом 74-1 Порядку №560 для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування.

Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов`язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Таким чином, процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку №560.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 було виписано повістку №0937 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення на особливий період. Повістка була вручена позивачу 11.02.2025 о 12:00, що підтверджується його підписом у розписці.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за № 36/41381.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Інструкції № 3 у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол (пункт 6 розділу ІІ Інструкції № 3).

Судом встановлено, що у даній справі предметом спору є оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 21.02.2025 №Х 02/25-287, яка складена у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконав обов`язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги абзацу третього частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Так, 11.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 складено направлення №534 позивача на проходження ВЛК для встановлення придатності до проходження військової служби. Разом з тим, 11.02.2025 ОСОБА_1 склав заяву, за змістом якої вказав, що відмовляється від проходження ВЛК за власними моральними причинами.

Таким чином, 11.02.2025 у приміщенні Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 5» ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК.

При цьому, про порушення порядку проходження військово-лікарської комісії позивач не зазначав.

Колегія суддів ураховує, що Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями і поширюється зокрема і на військовозобов`язаних та резервістів (далі Положення).

Згідно з пунктом 3.8 Розділу 3 Положення постанова ВЛК про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Отже, військовозобов`язані повинні один раз на рік проходити медичне обстеження, що є не правом, а встановлений законом обов`язок військовозобов`язаного, за порушення якого настає передбачена відповідальність.

Будь-яких доказів, що ОСОБА_1 заявляв клопотання щодо перенесення проходження ВЛК на іншу дату до матеріалів справи не надано, як і не долучено доказів проходження позивачем військово-лікарської комісії на підтвердження проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Доказів порушення порядку проведення військово-лікарської експертизи позивачем також не надано.

Враховуючи досліджені докази, начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковник ОСОБА_2 дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Твердження апелянта щодо відсутності оскаржуваної постанови в матеріалах справи суду першої інстанції не є самостійною підставою для скасування судового рішення, оскільки під час апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції відповідну постанову було витребувано та долучено до матеріалів справи, що забезпечило можливість перевірки її змісту, законності та обґрунтованості, у зв`язку з чим зазначена обставина сама по собі не свідчить про відсутність події чи складу адміністративного правопорушення та не спростовує висновків суду першої інстанції щодо суті спору.

Посилання апелянта на неналежність Комунальної лікарні № 5 як місця фіксації правопорушення саме по собі не спростовує встановлених обставин невиконання позивачем відповідного обов`язку. При цьому під час розгляду справи в суді першої інстанції вказані обставини не були заявлені позивачем як підстава позову.

Також зазначене скаржником порушення строків подання відзивів не є безумовною підставою для скасування судового рішення, якщо судом установлено обставини справи на підставі належних і допустимих доказів.

Відсутність медичної документації не звільняла позивача від обов`язку пройти ВЛК, а доказів звернення з клопотанням про перенесення огляду не надано.

Аргументи апелянта щодо суперечності між мотивувальною та резолютивною частинами рішення суду першої інстанції є частково обґрунтованими, оскільки останній абзац мотивувальної частини не узгоджується з попередніми висновками суду. Водночас у мотивувальній частині суд неодноразово зазначив про доведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення та відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, що узгоджується з резолютивною частиною рішення про відмову в задоволенні позову. Отже, зазначена неузгодженість має характер помилки викладення заключного абзацу, що не впливає на правильність висновків суду першої інстанції по суті спору та не є самостійною підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому підстави для її скасування відсутні.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25.08.2026 по справі №591/8284/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 26.10.2026 року