Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №480/6803/26
Суддя: Фоміна Л.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 р.Справа № 480/6803/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Фоміної Л.О.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2026, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/6803/26
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум
про заборону вчиняти дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , заявник, апелянт) через свого представника звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум та будь-яким іншим уповноваженим органам (у тому числі військовим частинам, ТЦК та СП, розпорядникам бюджетних коштів) приймати будь-які рішення про остаточний розподіл, перерахунок або виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю ОСОБА_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також здійснювати перерахування коштів за раніше поданими заявами інших осіб - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що батько заявника ОСОБА_2 загинув у зв`язку із захистом Батьківщини. Листом №220/13/10629 від 11.08.2026 Головним управлінням соціальної підтримки МО України було повідомлено, що ОДГ у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , було призначено матері та сину ОСОБА_3 у розмірі 1/2 від 15 000 000 грн, у сумі 7 500 000 грн у рівних частках кожному. ОСОБА_1 вважає, що також має право на отримання грошової допомоги через втрату батька, а отже не може бути обмеженим у реалізації такого права. Так, у разі постановлення позитивного, на користь позивача рішення суду, невжиття заходів забезпечення позову, він буде змушений звертатися з позовом до осіб, яким вже було здійснено повну виплату одноразової грошової допомоги, що значно ускладнить виконання рішення суду та реалізацію його прав. Оскільки предметом спору є розподіл та виплата позивачу конкретних бюджетних коштів - одноразової грошової допомоги у зв`язку з смертю батька у зв`язку з отриманням поранення, що призвело до смерті, пов`язаного із захистом Батьківщини, заходи забезпечення позову є обґрунтованими та співмірними з позовними вимогами.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених в ухвалі про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, обставинам справи, просить ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року у справі № 480/6803/26 скасувати, прийняти постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що в заяві про забезпечення позову не ставилось прохання встановити заборону третім особам розпоряджатись коштами одноразової грошової допомоги, які їм були виплачені, як зазначив суд першої інстанції.
Також апелянт посилається на очевидні ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки низка судових рішень, наявних у ЄДРСР свідчить про те, що такий випадок як у апелянта не є унікальним. Враховуючи що протокол датований 07.02.2025 року, тобто приймався після змін у законодавстві Законом України від 09.12.2023 №3515-ІХ (набрав чинності - 29.03.2024), який надав право і повнолітнім дітям отримувати одноразову грошову допомогу у разі загибелі батьків військовослужбовців, у зв`язку з захистом Батьківщини, протиправність такого рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум є очевидним.
Крім того, в даному випадку, інтереси заінтересованих осіб – матері загиблого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть превалювати над інтересами ОСОБА_1 . Позивач також є сином загиблого, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження, згідно національного законодавства також має право на отримання грошової допомоги через втрату батька, а отже не може бути обмеженим у реалізації такого права. Так, у разі постановлення позитивного, на користь ОСОБА_1 рішення суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову, він буде змушений звертатися з позовом до осіб, яким вже було здійснено повну виплату одноразової грошової допомоги, що значно ускладнить виконання рішення суду та реалізацію прав ОСОБА_1 .
Міністерство оборони України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на зазначену ухвалу необґрунтованою та безпідставною, адже остання суперечить нормам КАС України, вказаним в оскаржуваній ухвалі, у разі задоволення вказаної апеляційної скарги неминуче будуть порушенні законні права членів сім`ї загиблого, яким за Законом вже призначена та виплачується ОГД. З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 у справі № 480/6803/26 залишити без задоволення, ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 у справі № 480/6803/26 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову залишити без змін.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла таких висновків.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання одноразової допомоги після її призначення. При цьому, предметом дослідження у даній справі є наявність у позивача права на отримання такої допомоги. Відтак, вимоги позивача про заборону третім особам здійснювати розпорядження коштами одноразової грошової допомоги, які їм були виплачені не підлягають задоволенню.
Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 врегульовано питання щодо перерозподілу суми одноразової грошової допомоги після її призначення та виплати: за взаємною згодою осіб або в судовому порядку, то доводи представника позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення виплати одноразової матеріальної допомоги, може призвести до унеможливлення виконання рішення суду, оскільки одноразова грошова допомога в зв`язку з загибеллю військовослужбовця може бути виплачена до закінчення розгляду даної справи є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За змістом ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Водночас не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).
Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Положеннями ст. 154 КАС України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, зокрема, із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 09 січня 2025 року у справі № 600/1928/24-а, від 14 січня 2025 року у справі № 280/9045/24.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на очевидні ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки протокол Комісії щодо направлення документів позивача на доопрацювання датований 07.02.2025 року, тобто приймався після змін у законодавстві Законом України від 09.12.2023р. №3515-ІХ (набрав чинності - 29.03.2024р.), який надав право і повнолітнім дітям отримувати одноразову грошову допомогу у разі загибелі батьків військовослужбовців, у зв`язку з захистом Батьківщини, а тому протиправність такого рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум є очевидним.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі № 640/16242/19 зазначено, що очевидні ознаки протиправності рішення, дій бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Суд враховує, що в заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначив, що буде звертатися до суду з метою захисту свого порушеного права та визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07 лютого 2025 року № 11/д (пункт 18) про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 з метою надання документів, які підтверджують що він перебував на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утримання на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги, а також зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 у зв`язку із смертю батька військовослужбовця ОСОБА_2 у зв`язку з отриманням поранення що призвело до смерті, пов`язаного із захистом Батьківщини.
Колегія суддів зазначає, що питання правомірності прийнятого комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум рішення під час вирішення питання щодо забезпечення позову не може вирішуватись, оскільки воно може бути предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті. Суд, який постановляє ухвалу щодо вжиття (невжиття) відповідного заходу забезпечення позову, не може одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта (дії чи бездіяльності), а судове рішення, постановлене за результатами розгляду заяви про забезпечення позову, не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта (дії чи бездіяльності).
Посилання апелянта на те, що у разі постановлення позитивного, на користь ОСОБА_1 рішення суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову, він буде змушений звертатися з позовом до осіб, яким вже було здійснено повну виплату одноразової грошової допомоги, що значно ускладнить виконання рішення суду та реалізацію прав ОСОБА_1 , колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.
Отже, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 врегульовано питання щодо перерозподілу суми одноразової грошової допомоги після її призначення та виплати (за взаємною згодою осіб або в судовому порядку).
Крім того, відповідно до п. 2 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову у визначений апелянтом спосіб.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
У заяві про забезпечення позову апелянт вказав, що має намір звертатися до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07 лютого 2025 року № 11/д (пункт 18) про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 з метою надання документів, які підтверджують що він перебував на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утримання на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги, а також зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 у зв`язку із смертю батька військовослужбовця ОСОБА_2 у зв`язку з отриманням поранення що призвело до смерті, пов`язаного із захистом Батьківщини.
Тобто, предметом дослідження у цій справі буде наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги.
При цьому вимогами заяви про забезпечення позову є заборонити комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум та будь-яким іншим уповноваженим органам (у тому числі військовим частинам, ТЦК та СП, розпорядникам бюджетних коштів) приймати будь-які рішення про остаточний розподіл, перерахунок або виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю ОСОБА_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також здійснювати перерахування коштів за раніше поданими заявами інших осіб.
Положеннями п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Матеріалами справи підтверджується, що одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , було призначено матері та сину ОСОБА_3 у розмірі 12 від 15 000 000 грн., у сумі 7 500 000 грн у рівних частках кожному (протоколи від 19.04.2024 року № 73/168, від 05.07.2024 року № 154/168 та від 17.01.2025 року № 3/168), що фактично і стало підставою для подання заяви про забезпечення позову.
Водночас ОСОБА_1 не вказує, що має намір оскаржувати протоколи від 19.04.2024 року № 73/168, від 05.07.2024 року № 154/168 та від 17.01.2025 року № 3/168, а тому колегія суддів виснує, що заборона комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум та будь-яким іншим уповноваженим органам (у тому числі військовим частинам, ТЦК та СП, розпорядникам бюджетних коштів) здійснювати перерахування коштів на підставі перелічених протоколів без оскарження таких протоколів суперечить положенням п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України.
Посилання апелянта на те, що в заяві про забезпечення позову не ставилось прохання встановити заборону третім особам розпоряджатись коштами одноразової грошової допомоги, які їм були виплачені, як зазначив суд першої інстанції, колегія суддів вважає слушними, однак зазначає, що вони не спростовують правильності висновків суду щодо відсутності підстав для забезпечення позову.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року по справі № 480/6803/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.О. Фоміна
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 26.10.2026.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua