Суд: Новокодацький районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: факту смерті, з них: на тимчасово окупованій території України
Дата: 11 жовтня 2026 р.
Справа: №205/13517/26
Суддя: Мовчан Д. В.
Єдиний унікальний номер 205/13517/26
Номер провадження2-о/205/319/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,-
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позиції заявника та заперечень зацікавленої особи.
ОСОБА_1 (далі — заявниця) звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.
В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Генічеську Херсонської області помер її батько — ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підтвердження зазначених обставин заявниця подала фотокопію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21 серпня 2026 року на бланку російської федерації, актовий запис № 170269950000100967004, фотокопію частини виписного епікризу № НОМЕР_2 щодо ОСОБА_2 та фотографію могили з табличкою « ОСОБА_2 ».
Заявниця посилалася на те, що внаслідок тимчасової окупації міста Генічеська Херсонської області органи державної влади України, зокрема органи державної реєстрації актів цивільного стану, на цій території своїх повноважень не здійснюють. За доводами заявниці, наявні в неї документи, оформлені на тимчасово окупованій території, не дають можливості здійснити державну реєстрацію смерті батька та отримати свідоцтво про смерть встановленого законодавством України зразка без відповідного рішення суду.
З огляду на викладене заявниця просила встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, за її твердженням, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Генічеську Херсонської області, з метою подальшої державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть встановленого законодавством України зразка.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Заявник надала до суду письмову заяву, в якій заявлені вимоги підтримує повністю, просить заяву задовольнити, та встановити факт смерті її батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Представник заінтересованої особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, з`ясувавши обставини справи, на які заявник посилався, як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає заяву не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на нижченаведене.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Заявниця просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, за її твердженням, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Генічеську Херсонської області.
На підтвердження зазначених обставин заявниця подала фотокопію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21 серпня 2026 року на бланку російської федерації, актовий запис № 170269950000100967004, фотокопію частини виписного епікризу № 8453 щодо ОСОБА_2 та фотографію могили з табличкою « ОСОБА_2 ».
Оригінали зазначених письмових доказів для безпосереднього дослідження суду не подано.
Встановлення факту смерті необхідне заявниці для подальшої державної реєстрації смерті батька в органах державної реєстрації актів цивільного стану України та отримання свідоцтва про смерть встановленого законодавством України зразка.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України визначені статтею 317 ЦПК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
За змістом частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Особливості розгляду справ окремого провадження не усувають необхідності підтвердження доказами факту, про встановлення якого просить заявниця, зокрема відомостей про особу померлого, дату та місце смерті.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання про можливість врахування документів, оформлених на тимчасово окупованій території України, суд виходить із того, що їх походження саме по собі не виключає можливості використання викладених у них відомостей для встановлення юридично значущих обставин.
Частина третя статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», встановлюючи загальне правило недійсності актів незаконних органів та осіб на тимчасово окупованій території України, передбачає виняток щодо документів, які підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на такій території та додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
У постанові від 25 лютого 2026 року у справі № 201/8142/24, провадження № 61-12313св25, Верховний Суд врахував правові висновки про те, що документи, видані органами та установами, які фактично діють на тимчасово окупованій території України, можуть підтверджувати фіксацію відповідною установою певного факту та підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами. Врахування таких документів з метою захисту прав людини не легітимізує окупаційну владу та не надає автоматичної дійсності виданим нею актам.
Отже, можливість дослідження зазначених документів не означає обов`язку суду безумовно прийняти викладені в них відомості як достовірні. До таких доказів застосовуються передбачені ЦПК України правила подання, дослідження та оцінки доказів.
Відповідно до частин першої та другої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, крім електронних документів, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення справи має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг із нього.
Згідно з частиною третьою статті 95 ЦПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
За змістом частин четвертої та п`ятої статті 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться в учасника справи, підтверджується його підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Частиною шостою статті 95 ЦПК України передбачено, що в разі подання копії письмового доказу суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати його оригінал. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
У постанові від 25 лютого 2026 року у справі № 201/8142/24 Верховний Суд погодився з відмовою в задоволенні заяви про встановлення факту народження дитини за обставин, коли заявник подав копії документів, оформлених установою на тимчасово окупованій території України, проте оригінали цих документів на вимогу суду не надав, а суд застосував положення частини шостої статті 95 ЦПК України у зв`язку із сумнівами щодо відповідності копій оригіналам.
Хоча зазначена справа стосувалася встановлення факту народження дитини, висновки Верховного Суду щодо застосування статей 95, 294 ЦПК України та перевірки письмових доказів підлягають врахуванню і під час розгляду цієї заяви про встановлення факту смерті відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.
У цій справі на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявниця подала фотокопію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21 серпня 2026 року на бланку російської федерації, актовий запис № 170269950000100967004, фотокопію частини виписного епікризу № 8453 та фотографію могили з табличкою із зазначенням імені померлого.
Скановані зображення свідоцтва про смерть та частини виписного епікризу, передані в електронному вигляді, є електронними копіями письмових доказів. Сам по собі електронний спосіб їх передання не перетворює такі копії на оригінали електронних документів.
Надані скановані зображення не містять відміток про засвідчення відповідності копій оригіналам, підпису особи, яка здійснила таке засвідчення, та дати засвідчення. Із самих зображень неможливо встановити, ким та внаслідок зіставлення з якими оригіналами підтверджено відповідність їх змісту. При цьому суд враховує, що відсутність таких відміток на зображеннях сама по собі не виключає можливості посвідчення електронних копій у порядку, передбаченому частиною третьою статті 95 ЦПК України, однак не усуває необхідності перевірки їх відповідності оригіналам за наявності сумнівів суду.
Також суд вказує, що обставини виготовлення та отримання поданих фотокопій залишилися нез`ясованими, як і місце та особу у якій можуть перебувати оригінали таких доказів. Крім того, виписний епікриз відтворено лише частково, що обмежує можливість дослідити повноту викладених у ньому відомостей та їх контекст. Зазначені обставини в сукупності з відсутністю пояснень щодо походження копій зумовили сумніви суду щодо того, чи відповідають подані зображення змісту оригіналів відповідних документів.
З метою перевірки цих матеріалів суд надав заявниці можливість подати оригінали для безпосереднього дослідження. Однак оригінали документів суду не подано, у зв`язку із чим перевірити відповідність поданих фотокопій оригіналам та усунути зазначені сумніви не вдалося.
Суд враховує наведений у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі № 201/8142/24 висновок про необхідність зважати на об`єктивні складнощі подання доказів, зумовлені повномасштабним військовим вторгненням та тимчасовою окупацією території України. Водночас урахування таких складнощів не надає поданим фотокопіям наперед встановленої достовірності та не усуває необхідності перевірки відомостей, на підставі яких суд має встановити юридичний факт.
З огляду на неподання оригіналів письмових доказів та не усунення сумнівів суду щодо відповідності поданих фотокопій оригіналам зазначені фотокопії не беруться судом до уваги на підставі частини шостої статті 95 ЦПК України.
Окремо суд оцінює подану заявницею в електронному вигляді фотографію могили з табличкою « ОСОБА_2 ». Відомостей про те, ким, коли, де та за яких обставин здійснено фотографування, а також із якого джерела заявниця отримала це зображення, суду не надано. Відтак обставини створення та походження фотографії залишилися нез`ясованими, що обмежує можливість перевірити її достовірність та зв`язок із фактом, про встановлення якого просить заявниця.
Саме по собі зображення могили з табличкою із зазначенням імені померлого, за нез`ясованих обставин створення та отримання фотографії, не дозволяє встановити місце поховання, а також дату та місце настання смерті. Тому ця фотографія за відсутності інших достатніх доказів не підтверджує настання смерті ОСОБА_2 саме ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Генічеську Херсонської області.
Інших належних, допустимих і достовірних доказів, які у своїй сукупності були б достатніми для підтвердження зазначених обставин, зокрема показань осіб, обізнаних із фактом смерті або поховання, чи інших матеріалів щодо відповідних подій, суду не подано. При цьому суд виходить не з необхідності подання певного, наперед визначеного переліку доказів, а з достатності наявних матеріалів для встановлення особи померлого, дати та місця смерті.
Суд також зазначає, що заявниця в судове засідання не з`явилася, вважала за можливе розглянути справу за її відсутності. Маючи можливість брати участь у розгляді справи через представника, його участі вона також не забезпечила. Пояснень щодо того, ким, коли, де та за яких обставин зроблено фотографію могили й виготовлено фотокопії документів, поданих нею в електронному вигляді, а також щодо джерел та обставин отримання цих матеріалів заявниця не надала ані письмово, ані через представника. У зв`язку із цим зазначені обставини залишилися нез`ясованими, а суд не мав можливості уточнити їх шляхом отримання пояснень заявниці або її представника.
Неявка заявниці та незабезпечення участі представника самі по собі не є підставою для відмови в задоволенні заяви. Суд враховує саме те, що пояснення та додаткові матеріали, які дозволили б перевірити походження й зміст поданих доказів та усунути зазначені сумніви, не були надані суду.
Таким чином, після застосування передбачених частиною шостої статті 95 ЦПК України наслідків решта наданих матеріалів є недостатньою для встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , саме ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Генічеську Херсонської області.
За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність заявленого факту та відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Відповідно до п.7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення по справах даної категорії судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, керуючись ст. ст. 11, 57-64, 212-215, 234, 235, 256, 293, 294, 257-1, 317, 367 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Д.В. Мовчан
Оригінал: reyestr.court.gov.ua