Вирок від 26 жовтня 2026 р. у справі №202/11219/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

202/11219/26

1-кп/202/2098/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72026000200000042 від 29.09.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.200 КК України -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи незаконність своїх дій, 20 квітня 2026 року знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 у вечірній період часу, приблизно з 20 год. 12 хв. до 20 год. 45 хв., діючи з корисливих мотивів та

метою особистого збагачення і отримання незаконних (неконтрольованих Державою) доходів, не маючи ліцензії (дозволу) Національного банку України, надав послуги з обміну (вводу, виводу) заборонених електронних грошей шляхом використання забороненої платіжної системи «WebMoney Transfer», при цьому порушив положення наступних законів України: Закону України «Про платіжні послуги» та «Положення про випуск електронних грошей та здійснення платіжних операцій з ними», що затверджено Постановою Правління Національного банку України N? 210 від 29 вересня 2022 року, якими визначено правові вимоги щодо випуску та використання електронних грошей в Україні. Відповідно до Закону України «Про платіжні послуги»: ст. 1: п. 14 Електронні гроші - це одиниці вартості, що зберігаються в електронному вигляді, випущені емітентом електронних грошей для виконання платіжних операцій (у тому числі з використанням наперед оплачених платіжних карток багатоцільового використання), які приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж їх емітент, та є грошовим зобов?язанням такого емітента електронних грошей; п. 27 комерційний агент - юридична особа або фізична особа- підприємець, яка діє від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок особи, яку вона представляє під час надання платіжних послуг на підставі відповідного договору; п. 28 користувач платіжних послуг (далі - користувач) - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку; ст. 10: п. 1 до надавачів платіжних послуг належать: 1) банки, філії іноземних банків (далі - банки); 2) платіжні установи (у тому числі малі платіжні установи); 3) філії іноземних платіжних установ; 4) установи електронних грошей; 5) фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг; 6) оператори поштового зв`язку; 7) надавачі нефінансових платіжних послуг; 8) Національний банк України; 9) органи державної влади, органи місцевого самоврядування; п. 2 надавати платіжні послуги мають право лише особи, зазначені у частині першій цієї статті; п. 3 . Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом; п. 13 особи, які здійснюють діяльність без ліцензії та/або включення до Реєстру, якщо така авторизація діяльності вимагається відповідно до цього Закону;

Відповідно до «Положенням про випуск електронних грошей та здійснення платіжних операцій з ними» п. 22 особи, які надають фінансову платіжну послугу з випуск електронних грошей та виконання платіжних операцій з ними, у тому числі відкриття та ведення електронних гаманців, без ліцензії та/або включення до Реєстру.

Відповідно до постанови Національного банку України N? 18 від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану»: п. 151 заборонити: п.п. 1 зарахування коштів на рахунки клієнтів фізичних осіб за переказами, ініційованими з використанням електронних платіжних засобів, емітованих учасниками (учасниками, що здійснюють свою діяльність на території Російської Федерації та Республіки Білорусь) міжнародних карткових платіжних систем (платіжних систем, які зареєстровані Національним банком України та відомості щодо яких унесені до Реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури); п.п. 2 приймати в Україні електронні платіжні засоби (уключаючи перекази, здійснення розрахунків та видачу готівки), емітовані учасниками (учасниками, що здійснюють свою діяльність на території Російської Федерації та Республіки Білорусь) міжнародних карткових платіжних систем (платіжних систем, які зареєстровані Національним банком України та відомості щодо яких унесені до Реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури). Рішеннями Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО України) «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введених в дію Указом Президента України від 22 травня 2024 N? 340/2024, застосовано ряд обмежувальних заходів відносно УАБ «ДІД Белтік» («UAB DEED Baltic»), Литовська Республіка, м. Вільнюс, вул. Вутеніо, 4, ЛТ-03113, яке є власником та адміністратором платіжної системи «WebMoney Transfer», що виразилися у повному припиненні та забороні її діяльності на території України.

Відповідно введених в дію санкцій відносно «WebMoney» Національним банком України скасовано реєстрацію внутрішньодержавної системи розрахунків, відкликано (анулювано) ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, скасовано реєстрацію учасника платіжних систем, скасовано реєстрацію оператора послуг платіжної інфраструктури.

Незважаючи на перелічені закони та нормативні акти, нехтуючи їх положеннями ОСОБА_4 , 20 квітня 2026 року знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , у вечірній період часу, приблизно з 20 год. 12 хв. до 20 год. 45 хв., діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення і отримання незаконних (неконтрольованих Державою доходів, не маючи ліцензії (дозволу) Національного банку України, надав послуги з обміну (вводу, виводу) заборонених електронних грошей шляхом використання забороненої платіжної системи «WebMoney Transfer».

ОСОБА_4 з метою отримання незаконного доходу за надання послуг обміну (вводу, виводу) заборонених електронних грошей, діючи без ліцензії (дозволу) Національного банку України на обмін та переказ коштів у національній валюті, без відкриття рахунків та не будучи комерційним агентом з розрахунків у сфері використання електронних грошей, використовуюч можливості веб-ресурсу «exchanger.market» на якому за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено заявку на придбання електронних коштів - «WMT» (різновид заборонених електронних грошей)» у сумі від 10,87 до 138,93 «WMT» за гривню, а саме надається послуга з обміну, вводу, виводу електронних коштів через заборонену платіжну систему «WebMoney Transfer».

20 квітня 2026 року здійснив обмін (ввід, вивід) 6181,65 грн. у WMT, а саме о 20 год. 14 хв. отримав вказані кошти на банківську карту АТ «Універсал Банк» N? НОМЕР_1 від ОСОБА_6 з банківської картки АТ «Універсал Банк»: НОМЕР_2 .

Після чого, о 20 год. 45 хв. зафіксовано проведення успішного обміну заборонених електронних грошей в розмірі 135 (сто тридцять п?ять) одиниць в номіналі «WMT» з електронного гаманця НОМЕР_3 на електронний гаманець ОСОБА_6 N? НОМЕР_8, в забороненій платіжній системі «Webmoney Transfer».

Так, ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправність своїх дій, використав заборонену платіжну систему «Webmoney Transfer» та здійснив обмін (ввід, вивід) заборонених електронних грошей «WMI».

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, обвинувачується у неправомірному використанні електронних грошей, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 200 КК України.

30 вересня 2026 року між прокурором Генеральної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст.ст.468,469,472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно із даною угодою, прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст.200 КК України. Обвинувачений повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Сторони погоджуються на призначення наступного покарання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 200 КК України у виді штрафу в розмірі 3 500 (трьох тисяч п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 59 500 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот) грн.

Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості оскільки вона не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства України і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання. При цьому ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України за викладених в обвинувальному акті обставин.

Захисник обвинуваченого просив угоду про визнання винуватості затвердити, зазначивши, що вона відповідає вимогам КПК України, а її наслідки роз`яснені обвинуваченому.

Обвинуваченому ОСОБА_4 судом було роз`яснено та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме: можливість оскарження вироку лише з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 статті 474 цього Кодексу, в тому числі - не роз`яснення наслідків укладення угоди.

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468-470 КПК України, в тому числі - щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією цієї статті.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно зі ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом було встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим.

Таким чином суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.200 КК України як неправомірне використання електронних грошей.

Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.

Міра покарання, яка узгоджена сторонами, є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого і відповідає загальним засадам призначення покарання. При призначені покарання враховано обставини, передбачені ст.66-67 КК України, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження: про призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.200 КК України та ухвалення обвинувального вироку.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.314,368,369,370,371,374,376,395,472,474,475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 вересня 2026 року, укладену між прокурором Генеральної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 200 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3 500 (трьох тисяч п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 59 500 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот) грн.

Арешт накладений слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2026 року на мобільний телефон «Росо Х 7 Pro», IMEI 1: НОМЕР_4 , з ciм-kapnw: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_4 - скасувати.

Речові докази: телефон Росо Х 7 Pro чорного кольору, IMEl 1: НОМЕР_7 , 2: НОМЕР_4 , з номерами НОМЕР_5 , НОМЕР_6 - повернути власнику;

Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.

Згідно п.1 ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.4,6,7 ст.474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди.

Суддя ОСОБА_1