Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №178/570/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 178/570/26

провадження № 2/208/5357/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Грищенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 178/570/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" - Марія Ткаченко подала до Криничанського районного суду Дніпропетровської області позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач посилається те, що 09.01.2008 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір № 010/142729/3127/82.

Щодо умов та порядку укладання Договору № 010/142729/3127/82 від 09.01.2008 року.

Відповідно до п.1.3 Договору сума кредиту становить 5000 грн.

Відповідно до п.1.4 строк кредиту становить 24 місяців з 09.01.2008 року по 09.01.2010 року.

Згідно п.1.5 Договору процентна ставка за користування кредитом фіксована та становить 26.9 %.

26.06.2019 року було укладено договір № 114/2-9 відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 010/142729/3127/82 від 09.01.2008 року.

15.02.2023 року було укладено договір №15-02/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Кампсіс Лігал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 010/142729/3127/82 від 09.01.2008 року.

30.05.2023 року було укладено договір №30-05/2023 відповідно до якого ТОВ «Кампсіс Лігал» відступило на користь ТОВ «Дебт Форс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 010/142729/3127/82 від 09.01.2008 року.

02.09.2025 року було укладено договір № 02-09/2025 відповідно до якого ТОВ «Дебт Форс» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 010/142729/3127/82 від 09.01.2008 року.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 010/142729/3127/82 від 09.01.2008 року.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 010/142729/3127/82 від 09.01.2008 року становить 53911,89 грн., з яких:

-заборгованість за тілом кредиту 30816,60 грн,

-заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги 22093,89 грн.

- 3% річних 101,31

- інфляційні витрати - 900,09 грн

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 53911 грн 89 коп., а також понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 16000 грн.

Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 року справу передано за підсудністю до Заводського районного суду міста Кам`янського.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно до матеріалів позовної заяви місце реєстрації ОСОБА_1 визначено за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із інформації Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради, яка міститься в матеріалах справи, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 по теперішній час.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 178/570/26 за правилами спрощеного позовного провадження.

03 вересня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначає, що за договором відступлення права вимоги № 114/2-9 від 26 червня 2019 року, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал», було передано право вимоги заборгованості в розмірі 30 816 грн 60 коп. та процентів у розмірі 881 грн 44 коп. Надалі за договором відступлення права вимоги, укладеним між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс», було передано право вимоги за кредитним договором щодо основної суми боргу в розмірі 30816 грн 60 коп., процентів у розмірі 22093 грн 89 коп., а також заборгованості за статтею 625 ЦК України в розмірі 1001 грн 40 коп.

Представник відповідача стверджує, що матеріали справи не містять первісного кредитного договору та доказів надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 25700 грн за період дії кредитного договору, а також виникнення заборгованості за недозволеним овердрафтом у розмірі 5116 грн 60 коп.

Водночас матеріали справи містять кредитний договір від 09 січня 2008 року, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відкрило відповідачу картковий рахунок із лімітом кредитної лінії в розмірі 5000 грн. Однак позивачем не надано доказів установлення та використання зазначеного кредитного ліміту, а також доказів збільшення заборгованості до 30816 грн 60 коп. Інші наявні в матеріалах справи документи, на думку представника відповідача, також не підтверджують наявності заборгованості, оскільки довідка-розрахунок та виписка стосуються іншого рахунку.

Крім того, представник відповідача заявляє про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що кредитний договір було укладено строком на два роки, а строк його дії закінчився у 2010 році.

Також представник відповідача зазначає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновим було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 010-142729/31-27/28 від 9 січня 2008 року за період із 26 червня 2019 року до 13 липня 2021 року в розмірі 48 126 грн 50 коп. Зазначений виконавчий напис рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 4 жовтня 2023 року у справі № 208/475/23 визнано таким, що не підлягає виконанню. На думку представника відповідача, це рішення підтверджує безпідставність нарахування ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором.

08 вересня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій він просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а заяву відповідача про застосування строку позовної давності визнати необґрунтованою та відмовити в її задоволенні.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що ним надано належні докази переходу від АТ «Райффайзен Банк» до ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитним договором. Щодо неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги позивач зазначає, що єдиним наслідком такого неповідомлення є ризик для кредитора, який полягає в можливості виконання боржником зобов`язання на користь попереднього кредитора.

Також позивач посилається на пункт 1 додаткової угоди від 15 січня 2014 року, відповідно до якого сторони змінили умови банківського обслуговування. Зокрема, розмір поточного кредиту на дату початку кредитування становив 840 грн, строк користування кредитом та його погашення - 48 місяців, починаючи з 15 січня 2014 року та до 15 січня 2018 року, а процентна ставка за користування кредитом - 36 % річних. Картковий рахунок клієнта, до якого встановлювався кредитний ліміт, зазначено як № 262581340741.

Щодо заяви про застосування строку позовної давності позивач зазначає, що відповідно до пункту 17.6 додаткової угоди до всіх правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням договору, застосовується строк позовної давності тривалістю 70 років.

Крім того, позивач вважає необґрунтованими вимоги відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн, оскільки, на його думку, зазначена сума не відповідає складності справи, а підготовка відзиву на позовну заяву та клопотання про застосування строку позовної давності не потребувала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

13 вересня 2026 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у яких він зазначає, що до кредитного договору 2008 року та додаткової угоди 2014 року не долучено додатка № 1, у якому визначено тарифний план, процентні ставки, комісії та інші платежі, які міг стягувати банк. Також у матеріалах справи відсутні правила банку, з якими відповідач був ознайомлений та які підписав.

У зв`язку із цим відповідач вважає, що додаткова угода від 10 січня 2014 року є самостійною угодою та не може вважатися продовженням умов договору 2008 року. При цьому він посилається на пункти 9.3 та 10.3 зазначеної угоди, відповідно до яких строк користування кредитом міг бути продовжений без укладення додаткових угод, однак банк мав надіслати письмове повідомлення за сім календарних днів до настання нового строку кредитного ліміту.

21 вересня 2026 року позивачем подано письмові пояснення, в яких він зазначає, що пунктом 1 додаткової угоди сторони прямо погодили змінити умови банківського обслуговування та викласти кредитний договір від 2008 року в новій редакції.

Також позивач пояснює, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 25700 грн, тоді як сума 30816 грн 60 коп. є заборгованістю за основним зобов`язанням, яка сформувалася внаслідок використання відповідачем дозволеного овердрафту в розмірі 25700 грн та виникнення заборгованості за недозволеним овердрафтом у розмірі 5116 грн 60 коп. За твердженням позивача, зазначена сума є залишком непогашеної заборгованості за тілом кредиту, а не сумою кредитних коштів, яку банк мав одноразово перерахувати відповідачу.

22 жовтня 2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника. У клопотанні представник відповідача зазначає, що матеріали справи не містять доказів набуття позивачем права вимоги заборгованості, а також підтвердження здійснення оплат за договором відступлення права вимоги № 114/2-9 від 26 червня 2019 року. На думку відповідача, право вимоги заборгованості до інших компаній за зазначеним договором не переходило.

Крім того, відповідач стверджує, що ТОВ «Вердикт Капітал» неправомірно нарахувало проценти в розмірі 22093 грн 89 коп. за період із 2019 по 2022 рік. Відповідач також зазначає, що матеріали справи не містять додатків до кредитного договору, додаткових угод та інших доказів пролонгації договору або зміни кредитного ліміту. За його твердженням, виписка за рахунком містить відрахування, не передбачені кредитним договором, зокрема комісії та щомісячну плату за рахунок.

У разі відмови в задоволенні позову відповідач просить стягнути з позивача понесені судові витрати в розмірі 6 500 грн.

22 жовтня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, у якому він просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, сторони не з`явились.

22 жовтня 2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

22 жовтня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, у якому він просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем та відповідачем докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин , суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 09 січня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 010/142/729/31-27/82, відповідно до пункту 1.1 якого кредитор відкриває на ім`я позичальника картковий рахунок № НОМЕР_1 у гривні, а також забезпечує проведення розрахунків за операціями з картками відповідно до правил ведення поточних карткових рахунків.

Згідно з пунктом 1.5 договору розмір ліміту кредитної лінії становить 5000 грн та може змінюватися в порядку, передбаченому договором. Ліміт кредитування не може бути використаний для здійснення операцій із примусового стягнення коштів з рахунків позичальника. Строк дії зазначеного ліміту кредитування визначено з 09 січня 2008 року до 09 січня 2010 року включно.

Відповідно до пункту 1.7 договору сторони домовилися, що без укладення будь-яких письмових додаткових договорів чи угод строк дії ліміту кредитування продовжується на умовах цього договору щоразу на 24 місяці за умови, що на останній робочий день строку дії кредитного ліміту дотримано таких умов: кредитор не отримав від позичальника листа про відмову від продовження строку дії ліміту кредитування та відсутні обставини, передбачені пунктами 1.8 і 2.8 договору.

Зазначений кредитний договір підписаний відповідачем особисто, і факт його підписання останнім не заперечується.

До договору додано довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту за продуктом «Кредитна картка “Прозора”», яка містить підпис ОСОБА_1 . Відповідно до умов цієї довідки сума кредиту становить від 1000 до 50000 грн, строк кредитування - 48 місяців, щомісячний обов`язковий платіж - 5 % від залишку заборгованості, процентна ставка - 36 % річних.

15 січня 2014 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору № 010/1429/31-27/28 від 10 січня 2008 року, відповідно до умов якої розмір кредитного ліміту на дату початку кредитування становить 8400 грн, а надалі встановлюється та визначається відповідно до статті 20 договору. Строк кредитування становить 48 місяців - з 15 січня 2014 року до 15 січня 2018 року. Фіксована процентна ставка становить 36 % річних. Картковий рахунок клієнта, до якого встановлюється ліміт, зазначено як № 262581540741/507199400. Додаткову угоду відповідач підписав особисто, і факт її підписання не заперечується.

Також позивачем надано виписку за рахунком № НОМЕР_2 за період із 09 січня 2008 року до 26 червня 2019 року. Згідно з випискою відповідач здійснював готівкові поповнення рахунку, покупки, зокрема в магазинах EVA, VARUS, закладах McDonald’s, на автозаправних станціях WOG тощо. Суд зауважує, що користування карткою, зокрема здійснення покупок у магазинах та на автозаправних станціях, відповідно до виписки за рахунком відбувалося до 16 грудня 2018 року включно.

Згідно з розрахунком заборгованості за картковим рахунком ОСОБА_1 загальний розмір заборгованості станом на 26 червня 2019 року становить 32798 грн 62 коп., з яких: заборгованість за дозволеним овердрафтом - 25700 грн, заборгованість за недозволеним овердрафтом - 5116 грн 60 коп., заборгованість за процентами - 881 грн 44 коп., заборгованість за штрафом - 300 грн 58 коп.

Із розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Вердикт Капітал», убачається, що товариством нараховано проценти за період із 26 червня 2019 року до 14 січня 2022 року на суму основної заборгованості 30816 грн 60 коп. у загальному розмірі 22093 грн 89 коп., а також 3 % річних за період із 15 січня 2022 року до 23 лютого 2022 року в розмірі 101 грн 31 коп. та інфляційні втрати в розмірі 900 грн 09 коп.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр» убачається, що заборгованість за тілом кредиту становить 30816 грн 60 коп., заборгованість за процентами - 22093 грн 89 коп., 3 % річних - 101 грн 31 коп., інфляційні втрати - 900 грн 09 коп. Аналогічні складові заборгованості наведено в розрахунку ТОВ «Кампсіс Лігал».

26 червня 2019 року між акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-9.

Відповідно до пункту 2.1 договору на встановлених ним умовах, згідно зі статтями 512–519 ЦК України, первісний кредитор передає новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Розрахунок сум заборгованості наведено в додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 2.2 договору відступлення права вимоги новому кредитору прав вимоги до зазначених у реєстрі боржників осіб відбувається за умови виконання новим кредитором пункту 3.2 договору та з моменту підписання сторонами реєстру боржників, складеного за формою, наведеною в додатку № 2 до договору.

Відповідно до платіжного доручення від 26 червня 2019 року ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 2077083 грн 83 коп. із призначенням платежу: оплата згідно з договором № 114/2-9 від 26 червня 2019 року.

Згідно з реєстром боржників до договору відступлення права вимоги № 114/2-9 від 26 червня 2019 року передано право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 . У пункті 384 реєстру зазначено суму договору 25 700 грн, заборгованість за основною сумою боргу за кредитом - 30816 грн 60 коп., заборгованість за процентами - 881 грн 44 коп., загальну суму заборгованості - 31698 грн 04 коп.

15 лютого 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» укладено договір № 15-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги. Відповідно до пункту 5.2 договору право вимоги вважається відступленим первісним кредитором і набутим новим кредитором у день належного підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників у друкованому вигляді.

04 лютого 2025 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Лігал» укладено додаткову угоду № 3/1 до договору № 15-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 15 лютого 2023 року.

27 лютого 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» уклали акт зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого ТОВ «Кампсіс Фінанс» мало перед ТОВ «Вердикт Капітал» непогашене грошове зобов`язання за договором № 15-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 15 лютого 2023 року, а ТОВ «Вердикт Капітал» мало перед ТОВ «Кампсіс Фінанс» непогашене грошове зобов`язання за договором № 10-01/23-К про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 10 січня 2023 року. Сторони підтвердили, що зобов`язання ТОВ «Кампсіс Фінанс» припиняється в повному обсязі.

15 лютого 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників за договором № 15-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 15 лютого 2023 року.

Відповідно до витягу з додатка № 1 до додаткової угоди № 3/1 від 4 лютого 2025 року до договору № 15-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 15 лютого 2023 року ТОВ «Кампсіс Лігал» набуло право вимоги до відповідача щодо основної суми заборгованості в розмірі 30816 грн 60 коп., нарахованих процентів у розмірі 22093 грн 89 коп. та відповідальності за порушення грошового зобов`язання за статтею 625 ЦК України в розмірі 1001 грн 40 коп. Загальна сума заборгованості становить 53911 грн 89 коп., сума виданого кредиту - 25700 грн.

30 травня 2023 року між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Депт Форс» укладено договір № 30-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги. Відповідно до пункту 2.1 цього договору первісний кредитор на визначених договором умовах відступає шляхом продажу новому кредитору належні йому права вимоги, а новий кредитор набуває їх в обсязі та на умовах, визначених договором, щодо боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до договору, включно з правами вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців, страховиків та інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або їхні зобов`язання виконати обов`язки за договорами позики. Новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору кошти в розмірі та порядку, визначених договором.

18 серпня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору № 30-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30 травня 2023 року. На підтвердження оплати позивачем надано платіжну інструкцію № 37 200 09 від 23 жовтня 2023 року про сплату ТОВ «Депт Форс» на рахунок ТОВ «Кампсіс Фінанс» коштів із призначенням платежу: сплата за договором відступлення права вимоги № 30-05/2023 від 30 травня 2023 року. Також надано довідку ТОВ «Кампсіс Фінанс», відповідно до якої в платіжній інструкції № 393-72-309 від 23 жовтня 2023 року отримувачем є ТОВ «Кампсіс Фінанс», а призначення платежу слід вважати правильним — сплата за договором відступлення права вимоги № 30-05/23 від 30 травня 2023 року, а також довідку ТОВ «Депт Форс» від 25 жовтня 2023 року.

30 травня 2023 року між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Депт Форс» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників за договором № 30-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 30 травня 2023 року.

Відповідно до додатка № 1 до додаткової угоди № 4 від 18 серпня 2025 року ТОВ «Депт Форс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 щодо заборгованості за кредитним договором у розмірі 30 816 грн 60 коп., заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 22 093 грн 89 коп. та відповідальності за статтею 625 ЦК України в розмірі 1 001 грн 40 коп. Загальний розмір заборгованості становить 53 911 грн 89 коп.

02 вересня 2025 року між ТОВ «Депт Форс» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 02-09/25 (DF-КЦ) про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги. Відповідно до пункту 5.2 договору право вимоги вважається відступленим первісним кредитором і набутим новим кредитором у день належного підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників у друкованому вигляді.

02 вересня 2025 року між ТОВ «Депт Форс» та ТОВ «Коллект Центр» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників у друкованому вигляді. Відповідно до реєстру боржників, підписаного до договору № 02-09/25 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 2 вересня 2025 року, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 щодо заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 30816 грн 60 коп., заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 22093 грн 89 коп. та відповідальності за статтею 625 ЦК України в розмірі 1001 грн 40 коп. На підтвердження оплати за договором купівлі-продажу права вимоги позивачем надано акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 02 вересня 2025 року.

До правовідносин сторін суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Звертаючись до суду із цим позовом, банком надано копію договору від 09.01.2008 року, копію банківської виписки, розрахунки заборгованості, в яких поетапно зазначено порядок її нарахування та складових, які відповідачем не спростовані.

Так зокрема доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 р № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Враховуючи наведене надані позивачем докази в підтвердження укладання кредитного договору між сторонами суд вважає належними та допустимими.

При цьому слід звернути увагу, що кредитний договір відповідачем недійсним не визнавався, відповідач користувався кредитними коштами, договір ним виконувався шляхом внесення платежів на погашення заборгованості, що підтверджується випискою по рахунку, яка має статус первинних бухгалтерських документів, що в своїй сукупності вказує на наявність договірних відносин між сторонами та дійсність кредитного договору. Також матеріали справи не містять, а відповідачем не надані докази того, що він не користувався кредитом або погасив його у повному обсязі.

Щодо пролонгації кредитного договору.

Як вже зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи за Договором укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , останній 09.01.2008 отримав кредит у вигляді встановленої кредитної лінії.

Відповідач посилається на ненадання належних доказів збільшення розміру кредитного ліміту.

Разом з тим відповідно до положення договору передбаченого пунктом 1.7 сторони домовились що без укладення будь-яких письмових додаткових договорів до цього договору строк дії ліміту кредитування продовжується на умовах цього договору кожного разу на 24 місяці за умови що на останній робочий день строку дії кредитного договору будуть дотримуватись кожна сторона наступних умов кредитор не отримав листа позичальника про відмову від продовження строку дії ліміту кредитування і відсутні умови передбачені пунктом 1.8 та 2.8 цього договору.

Отже сторонами договору погоджено пролонгацію вказаного кредитного договора на 24 місяці та відповідачем не надано доказів на підтвердження недійсності пункту 1.7 вказаного договору, тому суд вважає що станом на час укладення додаткової угоди строк дії кредитного договору № 010/142729/3127/28 від 09 січня 2008 року був пролонгований відповідно до пункту 1.7 та не закінчився.

15.01.2014 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору № 010/142/729/31-27/82. Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що зазначена угода є самостійним договором, а не додатковою угодою до первісного кредитного договору, оскільки її зміст прямо свідчить про внесення змін до умов саме цього договору.

Згідно з додатковою угодою строк користування кредитним лімітом становить 48 місяців - з 15.01.2014 року до 15.01.2018 року. Крім того, пунктом 9.3 додаткової угоди передбачено право банку без укладення додаткових угод продовжити строк користування кредитом на такий самий період за умови, що на останній робочий день строку користування кредитом банк не отримає від клієнта письмового повідомлення про відмову від його продовження.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач звертався до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору чи окремих його положень.

З розрахунку заборгованості вбачається, що 09.01.2018 відбулася пролонгація дії кредитного договору. Отже 09.01.2022 закінчився строк дії договору з врахуванням пролонгація дії Кредитного Договору на підставі п. 9.3 додаткової угоди.

Отже, сторони погодили порядок пролонгації строку кредитування. Доказів визнання відповідних положень договору недійсними або направлення відповідачем повідомлення про відмову від продовження строку кредитування матеріали справи не містять. За таких обставин суд вважає доводи відповідача про закінчення строку та нарахування відсотків за користування кредитом поза межами погодженого строку кредитування необґрунтованими.

Щодо ліміту кредитування.

Відповідно п. 1.1 додаткової угоди розмір поточного ліміту кредиту на дату укладення договору складає 8400 грн, в подальшому встановлюється на визначається відповідно до ст. 10 Договору.

Відповідно до п. 10.1 додаткової угоди максимальний ліміт Кредиту за Договором складає 200000 гривень. В межах максимального строку кредиту встановлюється поточний ліміт Кредиту. Поточний ліміт діє в межах календарного місяця, в якому він встановлюється.

Відповідно до п. 10.3 Договору Поточний ліміт встановлюється банком.

З розрахунку заборгованості вбачається, що зміна ліміту відбувалася неодноразово, зокрема і 18.07.2014 року до 12600 грн,10.04.2015 року до 16300 грн, 20.05.2016 року до 19500 грн,09.12.2016 року до 22400 грн 24.09.2018 року до 25700 грн.

Відповідно до п. 11.4 Договору погашення процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно шляхом договірного списання коштів в необхідній сумі з рахунку клієнта, до якого встановлюється кредитний ліміт в дату розрахунку процентів платежів, у тому числі за рахунок збільшення заборгованості за кредитом в рамках встановленого поточного ліміту. У випадку перевищення суми заборгованості за кредитом над розміром поточного ліміту, заборгованість за кредитом збільшується на суму заборгованості за нарахованими процентами. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів клієнту.

Таким чином, сторони договору погодили можливість збільшення розміру поточного кредиту в межах максимального ліміту кредиту, що становить 200000 грн. Зокрема, таке збільшення можливе у разі списання коштів з поточного рахунку Відповідача та збільшення розміру поточного кредиту за рахунок такої заборгованості без видачі кредитних коштів.

З розрахунку заборгованості, здійсненого уповноваженою особою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вбачається, що станом на 26.06.2019 загальний залишок заборгованості становив 32007,62 грн, з якого: 25700 грн - заборгованість за дозволеним овердрафтом; 8,735116,60 грн - заборгованість за недозволеним овердрафтом; 881,44 грн - заборгованість за відсотками; 309,58 грн - заборгованість по штрафу.

Крім того, з даного розрахунку заборгованості також вбачається, що останнє зменшення заборгованості відбулося 24.11.2018 на суму 300 грн.

Відповідно до ст. 16 Договору Банк у встановленому законодавством України порядку має право без згоди Клієнта відступити свої права вимоги за договором будь-якій особі. У разі відступлення прав вимоги за договором, новий кредитор набуває усі права та обов`язки Банку за договором, що стосується умов кредитування в повному обсязі, у тому числі право щодо повернення кредиту, процентів за користування ним, неустойок.

26.06.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-9, відповідно до якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем.

Відповідно до п. 2.3, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором новий кредитор замінює первісного кредитора в кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості відповідно до зазначеного в реєстрі боржників, та набуває прав грошової вимоги первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідклично та без можливості зворотного відступлення.

З урахуванням того, що за договором відступлення прав вимоги № 114/2-9 до нового кредитора перейшло право вимоги первісного кредитора в повному обсязі, суд вважає, що останній має право в межах незакінченого строку кредитного договору здійснювати нарахування відсотків за вказаним договором.

Відповідно до платіжного доручення від 26 червня 2019 року ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 2077083 грн 83 коп. із призначенням платежу: оплата згідно з договором № 114/2-9 від 26 червня 2019 року.

Отже позиваечм надано докази оплати за договром № 114/2-9 від 26 червня 2019 року, тому доводи відповідача в цій частині є необгрунтованими.

Із розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Вердикт Капітал», убачається, що товариством нараховано проценти за період із 26 червня 2019 року до 14 січня 2022 року на суму основної заборгованості 30816 грн 60 коп. у загальному розмірі 22093 грн 89 коп., а також 3 % річних за період із 15 січня 2022 року до 23 лютого 2022 року в розмірі 101 грн 31 коп. та інфляційні втрати в розмірі 900 грн 09 коп.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр» убачається, що заборгованість за тілом кредиту становить 30816 грн 60 коп., заборгованість за процентами - 22093 грн 89 коп., 3 % річних - 101 грн 31 коп., інфляційні втрати - 900 грн 09 коп. Аналогічні складові заборгованості наведено в розрахунку ТОВ «Кампсіс Лігал».

Матеріали справи не містять доказів належного виконання зобов`язання Відповідачем. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку.

Суд приймає до уваги доводи відповідача, щодо неповідомлення його письмово про відступлення права вимоги новому кредитору, однак такі доводи не є підставою для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Так, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі №910/14716/17, законодавець відокремлює надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов`язанні та письмове повідомлення боржника про таку заміну, а відповідно і визначає різні правові наслідки недотримання вказаних вимог.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦКУ договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам ч. 1 ст. 516 ЦКУ.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні не має наслідком недійсність правочину про заміну кредитора, однак тягне за собою ризик настання для нового кредитора несприятливих наслідків, зокрема визначених ч. 2 ст. 516 ЦКУ та ч. 2 ст. 518 ЦКУ.

Таким чином, відповідач, поки він не був письмово повідомлений про заміну кредитора, хоча і не звільняється від виконання зобов`язання, але мав право висунути проти нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо він виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання, а виконання відповідачем як боржником свого обов`язку первісному кредиторові у такому випадку є належним виконанням.

Отже, законом передбачені спеціальні правові наслідки неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою визнання договору відступлення недійсним.

Єдиним наслідком такого неповідомлення є ризик для кредитора у вигляді можливості виконання боржником свого обов`язку на користь попереднього кредитора. І це більше стосується добровільного виконання зобов`язання, а не стягнення з боржника сум в примусовому порядку.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем, як боржником зобов`язань на користь первісного кредитора або на користь позивача у даній справі. Більш того, такі наслідки стосуються добровільного виконання рішення.

Посилання відповідача на пропущений позивачем строк позовної давності суд відхиляє, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 18.6 Кредитного договору до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням договору застосовується строк позовної давності тривалістю 70 років, відтак позовна давність, встановлена законом, збільшена за домовленістю сторін, відповідно до ст. 259 ЦК України. Матеріали справи не містять доказів, що умови Договору, щодо збільшеного строку позовної давності, визнані недійсними у встановленому законом порядку.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо витрат на правову допомогу.

Згідно до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

У справі заявлено до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової правничої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, тарифи на послуги адвокатського об`єднання, заявка на надання юридичної допомоги № 1339 від 01.01.2026 року, витяг з акта № 18 про надання правової допомоги від 31.01.2026 року.

З витягу з акта № 18 про надання правової допомоги від 31.01.2026 року вбачається, що надано послуги з надання усної консультації з вивченням документів - 2 години по 2000 грн - 4000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду година - 4 години по 3000 грн - 12000 грн.

Відповідач зазначав що розмір заявлених до стягнення витрат є завищеним.

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання розподілу судових витрат враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості письмових доказів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час.

За таких обставин, беручи до уваги предмет позову, обсяг матеріалів справи, задоволення позовних вимог, та суму заборгованості, присуджену до стягнення, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

З урахуванням вищенаведених норм, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційний розміру стягнутої заборгованості в розмірі 2662,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926) заборгованість за Договором № 010/142729/3127/82 від 09.01.2008 року у розмірі 53911 (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот одинадцять) гривень 89 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя В.Г. Гречана