Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №208/3941/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/3941/26

провадження № 2/208/4201/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 жовтня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області пред`явлено вказану позовну заяву, в якій позивачем заявлено вимогу про зняття арешту, накладеного на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 803181 від 03.09.2009 року, номер запису про обтяження №63451711 (до перенесення №9018794 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про реєстрацію) на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Право власності було набуто 22.09.1998 року згідно договору купівлі-продажу квартири, укладеного на Товарній біржі “Час” (рос.мовою вказано «Время») та зареєстровано в КП «БТІ» м. Покровська. Оскільки договір купівлі-продажу був посвідчений на товарній біржі, а не посвідчений нотаріально, право власності на вказану квартиру було визнано в судовому порядку (рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 01.10.2025 р. справа № 208/14836/24, рішення набрало законної сили 03.11.2025 р.). Під час вирішення питання реєстрації права власності на зазначену вище квартиру в Державному реєстрі речових прав виявилося, що на квартиру накладено арешт на підставі постанови Відділу Державної виконавчої служби Красноармійського МРУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.09.2009 р. АА №803181. Реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: 9018794 від 03.09.2009 року, реєстратор обтяження: Донецька філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Державним реєстратором виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області Джулай С.В. було перенесено запис про зазначене вище обтяження до ДРРП в розділ Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень 09.02.2026 року, наразі номер запису про обтяження: 63451711 (до перенесення № 9018794 ).

З метою з`ясування причини арешту та його зняття ОСОБА_1 звернувся до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та отримав відповідь від 13.02.2026 №18.25-36/5774 про те, що за даними АСВП (Спецрозділ), при здійсненні пошуку за параметрами: боржник - « ОСОБА_1 » знайдено виконавче провадження № 33234994, з примусового виконання постанови №AH1 144182, виданої 13.04.2012 року ВДАІ про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 510,00 грн., виконавчий збір у розмірі 51,00 грн., витрати виконавчого провадження - 35,00 грн., всього: 596, 00 грн. Арешт на майно у виконавчому проваджені 33234994 не накладався. При здійсненні пошуку в АСВП (електронний архів) виконавчого провадження, в якому на квартиру позивача було накладено арешт на підставі постанови Відділу Державної виконавчої служби Красноармійського МРУЮ від 03.09.2009 р. АА №80318, за зазначеними параметрами, інформації не знайдено. Також у відповіді від 13.02.2026 №18.25-36/5774 було вказано, що згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження за №9018794 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №803181 від 03.09.2009 року ВДВС Красноармійського МРУЮ. У зв`язку з наведеним, надати чи спростувати сплату заборгованості боржником та надати будь-яку іншу інформацію неможливо. Арешт може бути знято згідно ч. 4 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», а в інших випадках – за рішенням суду.

На даний час позивач не має можливості розпоряджатись своїм майном, тому звернувся до суду для вирішення питання про зняття арешту з майна.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 08.04.2026 року порушено справу за правилами загального позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді).

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського і від 02.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача – адвокат Клочко Г.В. у судове засідання не з`явилась, до суду, в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України, адресовано заяву про розгляд справи в її та позивача відсутність, заявлені вимоги підтримано.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, судом вжито максимальні заходи для його повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, належно з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22.09.1998 року, укладеного на Товарній біржі “Час” (рос.мовою вказано « ОСОБА_2 ») та зареєстровано в КП «БТІ» м. Покровська, є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.12)

Рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 01.10.2025 р., справа № 208/14836/24, було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки договір купівлі-продажу був посвідчений на товарній біржі, а не посвідчений нотаріально (а.с.13-14)

Згідно наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав від 11.02.2026 року вбачається, що на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА №803181, виданої 03.09.2009 року, відділом державної виконавчої служби Красноармійського МРУЮ, накладено арешт на все нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 63451711 ( а. с. 15 ).

З метою з`ясування причини арешту та його зняття ОСОБА_1 звернувся до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та отримав відповідь від 13.02.2026 №18.25-36/5774 про те, що за даними АСВП (Спецрозділ), при здійсненні пошуку за параметрами: боржник - « ОСОБА_1 » знайдено виконавче провадження № 33234994, з примусового виконання постанови №AH1 144182, виданої 13.04.2012 ВДАІ про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 510,00 грн., виконавчий збір у розмірі 51,00 грн., витрати виконавчого провадження - 35,00 грн., всього: 596, 00 грн. Арешт на майно у виконавчому проваджені 33234994 не накладався. При здійсненні пошуку в АСВП (електронний архів) виконавчого провадження, в якому на квартиру позивача було накладено арешт на підставі постанови Відділу Державної виконавчої служби Красноармійського МРУЮ від 03.09.2009 р. АА №80318, за зазначеними параметрами, інформації не знайдено. Також у відповіді від 13.02.2026 року №18.25-36/5774 було вказано, що згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження за №9018794 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №803181 від 03.09.2009 року ВДВС Красноармійського МРУЮ. У зв`язку з наведеним, надати чи спростувати сплату заборгованості боржником та надати будь-яку іншу інформацію неможливо. Додатково повідомлено, що арешт може бути знятий за рішенням суду ( а. с. 10 ).

Постановою від 25.02.2026 року виконавче провадження з примусового виконання постанови №АНІ 144182 від 13.04.2012 р., закінчено у зв`язку з повним погашенням заборгованості. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с.11)

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 391 ЦК України визначає, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

За приписами ч. 3 ст. 3 ЦПК України , провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час проведення окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.9 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року.

Суд, з підставі вищевикладеного, з урахуванням вказаних правових норм, - приходить до переконання про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зняття арешту з нерухомого майна.

Ухвалюючи по справі таке рішення, - суд враховує, що арешт на нерухоме майно накладено 03.09.2009 р. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА №803181, виданий 03.09.2009 року, виданої відділом державної виконавчої служби Красноармійського МРУЮ.

На даний час, згідно відповіді Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 13.02.2026 №18.25-36/5774, надати чи спростувати сплату заборгованості боржником та надати будь-яку іншу інформацію неможливо.

Згідно Інформації з Єдиного реєстру боржників від 25.03.20256 року, дані про наявність особи ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників, відсутні.

Відповідно до ч.1, ч.5, ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Встановлено, що до моменту звернення до суду стягувачем повторно не було здійснено міри щодо примусового стягнення з позивача заборгованості.

Отже, безпідставна наявність арешту не все майно, яке належить позивачу, порушує права останнього на вільне володіння та розпорядження майном на власний розсуд.

Тому, не зняття державними виконавцями арешту з майна боржника у виконавчому провадженні, відсутністю відкритого виконавчого провадження, порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року по справі № 817/928/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 19, 30, 76, 77, 81, 82, 89, 133, 206, 211, 247, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 803181 від 03.09.2009 року, номер запису про обтяження №63451711 (до перенесення №9018794 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про реєстрацію) на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Згідно ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.

Дата складання повного тексту рішення 07.10.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ;

- представник позивача: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 ;

- відповідач: Покровський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, м.Миколаїв, пр.-т Центральний, буд.22, ас 3, код ЄДРПОУ 34941051.

Суддя А.С. Кузнєцова