Суд: Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про відшкодування шкоди, з них
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №211/7149/26
Суддя: Костенко Є. К.
Справа № 211/7149/26
Провадження № 2/211/5551/26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26 жовтня 2026 року
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Костенко Є.К.,
за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, -
ВСТАНОВИВ:
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що 16.10.2014 рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №211/1402/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 43041,57 грн. та судовий збір в сумі 430,00 грн., всього 43471,99 грн. В Довгинцівському ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального територіального управління МЮ України перебуває на виконанні виконавче провадження №65009281, відкрите 02.04.2021 з виконання рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №211/1402/14-ц. Зволікання відповідача протягом тривалого часу з виконання судового рішення, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих на підставі судового рішення. Отже, позивач має право вимагати від відповідача сплати не тільки грошового зобов`язання, а й з урахування встановленого індексу інфляції. Оскільки рішення суду не виконане позивач звертається до суду з вимогами сплати загальної суми витрат які поніс позивач у розмірі 30140,93 грн., з яких: 4779,64 грн. – 3% річних; 25361,29 грн. – індекс інфляції, а також судові витрати та витрати на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 15.07.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу надано строк для надання відзиву.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з`ясувавши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 16.10.2014 рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №211/1402/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь Княгині Арх Топольської З.Т. грошові кошти в сумі 43041,57 грн. та судовий збір в сумі 430,00 грн., всього 43471,99 грн.
25.12.2014 видано виконавчий лист по справі №211/1402/14-ц, провадження №2/211/1180/14.
02.04.2021 державним виконавцем Довгинцівського ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Бобровим О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65009281 з примусового виконання виконавчого листа №211/1402/14-ц виданого 16.10.2014 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 43471,99 грн.
Відповідач не виконує свої зобов`язання належним чином тривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем за період з 02.04.2021 по 03.04.2026 становить 30140,93 грн., з яких: 4779,64 грн. – 3% річних; 25361,29 грн. – індекс інфляції.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 2, 5 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати, серед іншого, з договорів та правочинів, рішення суду.
Суми, про які йдеться у цьому спорі - присуджені до стягнення на підставі рішень судів, стали грошовим зобов`язанням відповідача перед позивачем, що виникло саме на підставі рішень судів.
Рішення судів, як встановив суд, виконані лише частково.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду (далі – «ВП ВС»), викладеним у Постанові від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України, застосовується у випадку несвоєчасного виконання рішення суду про стягнення грошової суми незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. У цій Постанові ВП ВС підтвердила також, що грошове зобов`язання може виникати з рішення суду.
Цивільний процес є змагальним: кожна зі сторін повинна довести суду обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ЦПК України). Відповідач не спростував обставину наявності присудженої до стягнення заборгованості, альтернативних розрахунків не надав; не спростував обставину сплати заборгованості в тій частині, про яку зазначено у листах відділу державної виконавчої служби, наявних в матеріалах справи; перебування на виконанні рішень судів не означає саме по собі їх виконання та фактичне стягнення сум, а саме виконання - розтягнене в часі.
Несвоєчасна сплата присуджених сум компенсаційних виплат (а саме така природа інфляційних втрат та 3% річних) спричиняє їх знецінення; отже, до цих грошових зобов`язань, підставою яких стали рішення судів, також може бути застосована ст. 625 ЦК України.
Що стосується застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, слід зазначити таке. Згідно з цим пунктом у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Наведений пункт 18 стосується саме виконання грошового зобов`язання за договором. Натомість у цьому спорі мова йде про грошові зобов`язання, що виникли саме на підставі рішень судів, а не з договору між сторонами. Отже, суд дійшов висновку, що цей пункт не застосовується до відносин сторін у цьому спорі.
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та норм права, якими регулюються відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. підтверджуються: договором про надання правової допомоги від 06.04.2012, попереднім визначенням судових витрат від 02.07.2026, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №0630, ордером.
При цьому суд зазначає, що відшкодуванню підлягають як понесені витрати на правничу допомогу, так і витрати, які сторона планує понести, якщо вони пов`язані з розглядом справи.
Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, беручи до уваги, що відповідачем не подані заперечення щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають задоволенню, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, були дотримані критерії розумності їх вартості, тому стягненню підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним судовий збір в розмірі 1331,20 грн.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) суму заборгованості у розмірі 30140 (тридцять тисяч сто сорок) гривень 93 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи,якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст заочного рішення складено 26.10.2026.
Суддя Костенко Є. К
Оригінал: reyestr.court.gov.ua