Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №211/3357/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №211/3357/26

Суддя: Юзефович І. О.

Справа № 211/3357/26

Провадження № 2/211/3904/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 жовтня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.,

секретаря судового засідання Андрійченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» Кіріченко В.В. через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулася до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №540082-КС-004 про надання кредиту від 18.08.2025 року, що становить 125 700 грн. та складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 47 500 грн., суми прострочених платежів по процентах у розмірі 53 200 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 25 000 грн., суми прострочених платежів за комісією у розмірі 0 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, представник позивача зазначила, що 18.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №540082-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Того ж дня позивачем було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №540082-КС-004 про надання кредиту, а Горб О.О. її прийняла на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9888 на номер НОМЕР_1 , зазначений нею в анкеті, котрий відповідачем було введено та відправлено, а отже, зазначений договір було підписано одноразовим ідентифікатором. Згідно умов Договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 50 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути їх та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту. Позивач свої зобов`язання виконав, перерахував відповідачу грошові кошти, проте ОСОБА_1 заборгованість не повернуто.

Ухвалою суду від 13.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, який постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також задоволено клопотання позивача про витребування доказів від Акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК».

20 серпня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Шафрановою О.В. через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому вона просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на недоведеність позивачем факту накладення електронного підпису та вчинення відповідних дій для підписання акцепту оферти саме відповідачем.

25 серпня 2026 року від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» Виноградова Ю.Е. надійшла відповідь на відзив, у якій останній просить суд поновити строк для подання доказів у справі та врахувати цю відповідь під час ухвалення рішення у справі. У своїй відповіді на відзив позивач зазначає, що кредитний договір укладений та підписаний відповідно до вимог ст.ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію», а доказами, долученими до матеріалів справи, підтверджено, що всі дії для цього вчинені саме відповідачем.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи належним чином та у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила, проте в прохальній частині позову зазначила, що не заперечує проти розгляду справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Шафранова О.В., будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи належним чином та у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши та оцінивши наявні у справі письмові докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, встановивши фактичні обставини справи, дійшов до такого висновку.

Судом установлено, що 18.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №540082-КС-004 про надання кредиту, шляхом прийняття пропозиції (оферти), яку відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9888 (а.с. 34-38-зі звороту, 53-58).

Згідно з п.п. 2.1-2.14 Договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 50 000 грн. на засадах строковості, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту. Строк, на який надається кредит – 24 тижні (до 02.02.2026 року), стандартна процентна ставка в день 1%, комісія за видачу кредиту – 10 000 грн., денна процентна ставка - 0,87 процентів.

Крім того, 18 серпня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронному вигляді був підписаний паспорт споживчого кредиту з основними умовами кредитування, одноразовим ідентифікатором UA-6461 (а.с. 23-24).

Як вбачається з анкети клієнта, ОСОБА_1 надала персональну інформацію щодо себе та зазначила номер банківської картки для перерахунку коштів, а саме № НОМЕР_2 (а.с. 26).

Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на виконання умов договору 18.08.2025 року було перераховано на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3 грошові кошти у розмірі 50 000 грн. (призначення переказу: перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. до кредитного дог. №540082-КС-004 від 18.08.2025), що вбачається з підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, долученого позивачем до позовної заяви (а.с. 27).

Надходження грошових коштів від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та користування ними ОСОБА_1 підтверджується також випискою по рахунку № НОМЕР_2 за період з 18.08.2025 року по 02.02.2026 року, наданої АТ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів від 13.04.2026 року (а.с. 74-116).

Відповідно до довідки про стан заборгованості та розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 125 700 грн., з яких: 47 500 грн. – заборгованість за кредитом, 53 200 грн. – заборгованість по відсотках, 25 000 грн. – заборгованість по штрафам, 0 грн. – заборгованість по комісії (а.с. 11-13).

Будь-яких доказів на спростування розрахунку заборгованості відповідачем не надано, як і іншого розрахунку, а отже, розрахунок, наданий позивачем, приймається судом до уваги.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону №675-VIII).

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що кредитний договір №540082-КС-004 від 18.08.2025 року дійсно укладений сторонами правочину - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника – ОСОБА_1 , її персональні дані, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника. Ідентифікацію позичальника товариством було проведено належним чином.

З зазначеного слідує, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням електронного підпису. Отже, доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Зміст договору становлять його умови. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

З зазначених норм законодавства та досліджених судом письмових матеріалів, слідує, що позивач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконав та надав грошові кошти відповідачу. Тобто виконав зі своєї сторони умови договору, у відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України. Проте, відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором.

Таким чином, беручи до уваги наведені вище обставини, суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язалася прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум позичальнику у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять, а відтак, позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 47 500 грн. та відсотками у розмірі 53 200 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦПК України суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проте, відповідно до прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, вимога позивача в частині стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 25 000 грн. задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача у загальному розмірі 100 700 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду за позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн за подання позову.

Отже, враховуючи, що позов задоволено частково (80,11%), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 132,84 грн. (80,11% х 2 662,40 грн. / 100%).

Керуючись ст.ст. 207, 228, 526, 528, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 130, 141, 223, 263-266, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором №540082-КС-004 про надання кредиту від 18.08.2025 року, що становить 100 700 (сто тисяч сімсот) грн. 00 коп., з яких: 47 500 грн. – сума прострочених платежів по тілу кредиту, 53 200 грн. – сума прострочених платежів по процентах.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 132 (дві тисячі сто тридцять дві) грн. 84 коп.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1

Суддя І.О.Юзефович

Оригінал: reyestr.court.gov.ua