Суд: Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №211/3336/26
Суддя: Юзефович І. О.
Справа № 211/3336/26
Провадження № 2/211/3893/26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26 жовтня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Юзефовича І.О.,
секретаря судового засідання Андрійченко А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
30 березня 2026 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» Хлопкова М.С. через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулася до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №190488 від 03.07.2025 року у розмірі 39 491,10 грн., яка складається з: 21 687 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 17 003,10 грн. - заборгованості за відсотками, 801 грн. - заборгованості за комісією, а також стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначила, що 03.07.2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір про споживчий кредит №190488 на суму 21 687 грн. На виконання умов кредитного договору, 03.07.2025 року кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 . 10.10.2025 року ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу №10102025, згідно умов якого, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить - 43 091,10 грн, яка складається з: 21 687,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 17 003,10 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 801,00 грн - заборгованість по комісії; 3 600,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Позивачем вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявлено, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 39 491,10 грн.
Ухвалою суду від 01.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також задоволено клопотання позивача про витребування доказів від АТ «ПУМБ».
02 вересня2026 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Лісовим Д.О. через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подано додаткові пояснення, в яких він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на недоведеність переходу права вимоги, відсутність дати прострочення заборгованості та належних доказів щодо фактичного отримання відповідачем кредиту. На думку представника відповідача, позивачем не доведено факту отримання саме відповідачем одноразового ідентифікатора. Представник відповідача вважає, що відсотки за користування кредитом нараховувалися не на тіло кредиту, а на суму, яка містить в собі тіло та комісію, тому розмір відсотків неправомірно збільшено. У разі, якщо суд дійде висновку про доведеність факту укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів, представник відповідача просить відмовити у стягнені неспівмірної частини нарахованих відсотків, зменшивши їх розмір до суми основного боргу - 10 000 грн. та відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, а у разі часткового задоволення, зменшити їх до розумного та співмірного розміру, який не перевищуватиме 1 000 грн.
02 вересня 2026 року представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» Куксою К.О. через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подано додаткові пояснення, в яких вона просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з огляду на помилковість висновків представника відповідача, доведеність позовних вимог та співмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» в судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку, проте в прохальній частині позову просила розглядати справу за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку, про причини неявки не повідомили.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, врахувавши доводи позивача та відповідача, встановив наступне.
03.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №190488, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача e041127a та зазначено його контактні дані - адресу, РНОКПП, серію та номер паспорту, номер рахунку та номер телефону (а.с. 27-33).
Зазначеним договором передбачено, що кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п. 2.6 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п. 2.6 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі та на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Сума (загальний розмір) кредиту становить 21 687 грн., надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 5 686,68 грн. - для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №182897 від 10.05.2025 року укладеним з кредитодавцем; у розмірі 12 313,53 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 3 686,79 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит (п.п. 2.1-2.2.1 договору).
Відповідно до п. 2.5 договору, комісія за надання кредиту складає 3 686,79 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 17% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
Пунктом 2.6 договору передбачено, що загальний строк кредитування за даним договором складає 126 днів з 03.07.2025 року по 06.11.2025 року.
Згідно з пунктом 2.7.1 договору, денна процентна ставка складає 0,7575%.
З пункту 2.3 договору вбачається, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350% річних, тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до відомостей, наданих Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на виконання ухвали суду від 01.04.2026 року, в банку на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_3 до рахунку № НОМЕР_4 у гривні та закріплений фінансовий номер телефону: НОМЕР_5 , на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 . Крім того, в результаті аналізу операцій, здійснених по карті НОМЕР_3 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , за період з 03.07.2025 року по 08.07.2025 року була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 12 313,53 грн. через сервіс іншого банку (а.с. 56).
Відповідно до ст. 626 ЦПК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Доводи представника відповідача про недоведеність отримання саме відповідачем одноразового ідентифікатора та кредитних коштів суд відхиляє. Договір і паспорт кредиту містять відмітку про підписання їх відповідачем одноразовим ідентифікатором e041127a, 1d9315e1 03.07.2025 року о 14:55:23 год., а також його ідентифікаційні та контактні дані. За інформацією АТ «ПУМБ», наданою на виконання ухвали суду, платіжна картка НОМЕР_7 випущена на ім`я відповідача, до неї закріплено фінансовий номер телефону, а в період з 03.07.2025 року по 08.07.2025 року на неї надійшло 12 313,53 грн, що точно збігається із сумою, визначеною в п. 2.2.1 договору та в паспорті кредиту. Відповідач не надав доказів того, що картка чи номер телефону йому не належать, що він не підписував договір, або що щодо нього вчинялися протиправні дії третіх осіб.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
З огляду на сукупність доказів, суд дійшов висновку, що кредитний договір №190488 від 03.07.2025 року дійсно укладений сторонами правочину - ТОВ «ФК «КРЕДІКАПІТАЛ» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
Слід також зазначити, що твердження представника відповідача про відсутність посилання на момент (час) виникнення заборгованості спростовується матеріалами справи. За графіком платежів перший платіж у сумі 4 299,90 грн. мав бути здійснений 17.07.2025 року, а останній - 06.11.2025 року. Картка обліку не містить записів про жодний платіж відповідача, а тому, датою виникнення заборгованості за кредитним договором буде закінчення строку кредитування - 06.11.2025 року.
Щодо розміру заборгованості за кредитним договором №190488 від 03.07.2025 року, суд дійшов наступних висновків.
Заявлене позивачем тіло кредиту у розмірі 21 687 грн. складається з трьох частин: 12 313,53 грн., які перераховані на картку відповідача, що підтверджується відомостями, наданими АТ «ПУМБ»; 5 686,68 грн., які за договором мали бути спрямовані на погашення заборгованості за договором №182897; 3 686,79 грн. комісії за надання кредиту, утриманої із суми кредиту.
За паспортом кредиту, комісія у розмірі 3 686,79 грн. віднесена до «платежів за супровідні послуги кредитодавця, обов`язкових для укладення договору», проте ні в договорі, ні в паспорті кредиту не зазначено, яка саме послуга надається споживачеві за цю плату, і позивач не надав доказів надання такої послуги та її погодження зі споживачем. Надання кредиту є обов`язком кредитодавця за ст. 1054 ЦК України, а не окремою послугою, що надається позичальникові. Ці кошти відповідач фактично не отримував, їх утримано із суми кредиту.
Суд враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року № 204/224/21, у якій суд дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Також, відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
З урахуванням викладених вище висновків Верховного Суду суд дійшов висновку, що умова договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». У цій частині суд визнає обґрунтованими доводи представника відповідача про те, що відсотки нараховувалися не лише на тіло кредиту, а й на комісію.
З цих самих підстав нікчемною є і вимога позивача про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 801 грн., а тому, вона також задоволенню не підлягає.
Крім того, матеріалами справи підтверджено лише домовленість сторін про спрямування коштів у розмірі 5 686,68 грн. на погашення заборгованості за іншим кредитним договором №182897, проте позивачем не надано договір №182897, відомості про розмір заборгованості за ним станом на 03.07.2025 року, виписку чи інший первинний документ про зарахування 5 686,68 грн. Картка обліку є внутрішнім документом кредитодавця: вона відображає лише загальну суму кредиту за договором №190488 і не містить жодних відомостей про договір №182897, а тому сама по собі не доводить ні існування та розміру цієї заборгованості, ні її погашення. Згідно з висновком Касаційного цивільного суду (постанова від 06.09.2023 року у справі №200/14169/15-ц) документи, які не підтверджують видачу кредитних коштів саме в заявленому розмірі, не є підставою для стягнення цієї суми.
Отже, суд вважає доведеним надання кредиту лише у сумі 12 313,53 грн., і саме ця сума підлягає поверненню як тіло кредиту.
З огляду на викладене, відсотки у розмірі 17 003,10 грн. підлягають перерахунку.
Процентна ставка за договором становить 350% річних і є фіксованою, денна процентна ставка за п. 2.7.1 договору складає 0,7575% і не перевищує граничного розміру 1%, встановленого ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Відсотки нараховані за період з 04.07.2025 року по 06.11.2025 року, тобто в межах строку кредитування. Підстав вважати саму умову про відсотки нікчемною за законом суд не вбачає.
Відповідач просить зменшити відсотки до суми основного боргу 10 000 грн. як неспівмірні, але така вимога задоволенню не підлягає. Згідно з постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 року у справі №552/672/23, за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може без позову споживача визнати умову договору недійсною, змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів. Зустрічного позову про визнання умов договору недійсними відповідач не пред`являв, а неспівмірність відсотків сама по собі не є підставою для їх довільного зменшення.
Водночас суд враховує, що відсотки в розрахунку позивача нараховані на суму, яка включає кошти, які суд не визнав такими, що підлягають поверненню, а саме - 3 686,79 грн. комісії та 5 686,68 грн., надання яких не доведено. Розрахунок позивача виконано за лінійною схемою за графіком платежів, за якої загальна сума відсотків пропорційна сумі кредиту. Тому слід здійснити перерахунок відсотків пропорційно визнаній сумі кредиту, виходячи виключно з розрахунку самого позивача: 17 003,10 грн. ? 12 313,53 грн. / 21 687 грн. = 9 654,09 грн. На думку суду, такий перерахунок відповідає принципам змагальності та диспозитивності, не виходить за межі заявлених позовних вимог і не погіршує становища відповідача. Суд також зазначає, що відсотки в картці обліку нараховано за розрахунковим залишком за графіком, а не за фактичним залишком, що є сприятливішим для позичальника, ніж умови договору, і суд не вправі змінювати спосіб розрахунку на користь позивача.
З огляду на викладене обґрунтованими та доведеними є вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» про стягнення заборгованості за кредитним договором №190488 від 03.07.2025 року у розмірі 21 967,62 грн., яка складається з 12 313,57 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 654,09 грн. - заборгованість за процентами.
Щодо права вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Судовим розглядом встановлено, що 10.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» зобов`язується відступити права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор (ТОВ «ЮНІТ КАПТАЛ») зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (а.с. 7-14).
Отже, на підставі зазначеного договору та додатків до нього до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПТАЛ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №190488 від 03.07.2025 (а.с. 12).
Відповідно до приписів ст.ст. 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, з урахуванням того, що в матеріалах справи наявні докази щодо відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про безпідставність доводів представника відповідача щодо неналежного відступлення права вимоги.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України за порушення зобов`язання наступають правові наслідки, передбачені ст.ст. 624, 625 ЦК України, тобто, при порушенні зобов`язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачена умовами договору.
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Натомість ОСОБА_1 допустив порушення умов договору, свої зобов`язання не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №190488 від 03.07.2025 року в загальному розмірі 21 967,62 грн., з яких: 12 313,57 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 654,09 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога позивачу у даній справі надавалася адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», що підтверджується договором про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, додатковою угодою №25771506633 від 21.01.2026 року до договору про надання правничої допомоги, актом прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2026 року. (а.с. 17-19).
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.
Таким чином з огляду на зазначені норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, зважаючи на встановлені судом обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в сумі 7 000 грн. були доведені, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим, а також дотримані критерії розумності їх вартості.
Натомість, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000 грн. підлягають на підставі ст. 141 ЦПК стягненню з відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог (55,62%), тобто в розмірі 3 893,40 грн.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (55,62%) у розмірі 1 480,82 грн.
Керуючись ст.ст. 512, 514-516, 526-527, 611, 612, 615, 624-626, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором №190488 від 03.07.2025 року в загальному розмірі 21 967 (двадцять одна тисяча дев`ятсот шістдесят сім) грн. 62 коп., з яких: 12 313,57 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 654,09 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 480 (одна тисяча чотириста вісімдесят) грн. 82 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 893 (три тисячі вісімсот дев`яносто три) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1
Суддя І.О.Юзефович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua