Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №520/35556/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №520/35556/24

Суддя: Перцова Т.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 р.Справа № 520/35556/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., м. Харків, повний текст складено 20.07.26 по справі № 520/35556/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі – ГУ ПФУ в Львівській області, другий відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківської області №204650017574 від 13.12.2024 року про відмову в проведенні перерахунку судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Східного апеляційного господарського суду № 260 від 09.12.2024 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно якої на 01.01.2024 року розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 , яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, складає 302800 грн;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківської області здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 60% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Східного апеляційного господарського суду № 260 від 09.12.2024 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно якої на 01.01.2024 року розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 , яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, складає 302800 грн., з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ14099344) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначила про протиправність рішення ГУ ПФУ в Харківській області про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці на підставі довідки Східного апеляційного господарського суду № 260 від 09.12.2024, оскільки з 01.01.2024 після прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX (далі – Закон № 3460-IX) змінився розмір складових суддівської винагороди судді, а саме збільшився розмір прожиткового мінімуму, з якого нараховується базовий посадовий оклад судді, що є безумовною підставою для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Стверджувала, що положення статті 7 Закону № 3460-ІХ в частині запровадження величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру базового посадового окладу судді на рівні 2102 грн, не відповідають приписам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі – Закон № 1402-VIII), якими закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, тобто 3028 грн у відповідності до приписів Закону № 3460-ІХ.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 у справі №520/35556/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області №204650017574 від 13.12.2024 року про відмову в проведенні перерахунку судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Східного апеляційного господарського суду № 260 від 09.12.2024 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно якої на 01.01.2024 року розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 , яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, складає 302800 грн.

Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 60% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Східного апеляційного господарського суду № 260 від 09.12.2024 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно якої на 01.01.2024 року розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 , яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, складає 302800 грн., з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 26.06.2024 року.

Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату судді у відставці ОСОБА_1 перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 60% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Східного апеляційного господарського суду № 260 від 09.12.2024 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно якої на 01.01.2024 року розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 , яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, складає 302800 грн., з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 26.06.2024 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 25.06.2024 залишено без розгляду.

Іншу частину позовних вимог - залишено без задоволення.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати у вигляді судового збору, а саме 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Перший відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 у справі №520/35556/24 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , оскільки статтею 7 Закону № 3460-ІХ з 01.01.2024 встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, залишено у розмірі 2102 грн, а відтак, у спірних правовідносинах не відбулось події підвищення розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, як передумови для проведення перерахунку довічного грошового утримання позивача, що свідчить про правомірність прийнятого за результатами розгляду заяви позивача рішення про відмову в перерахунку пенсії №204650017574 від 13.12.2024.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є суддею у відставці, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 .

Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Харківській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці з 22.02.2023 в розмірі 60 % від суддівської винагороди судді.

Східним апеляційним господарським судом виготовлено довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 260 від 09.12.2024, про те, що станом на 01.01.2024 її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 302800,00грн.

Позивач 09.12.2024 звернулась до ГУ ПФУ в Харківській області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 260 від 09.12.2024.

Заяву позивача від 09.12.2024 було розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Львівській області.

ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення 204650017574 від 13.12.2024, яким відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону № 1402-VІІІ ОСОБА_1 .

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 260 від 09.12.2024, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області №204650017574 від 13.12.2024 про відмову в проведенні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд першої інстанції керуючись правовою позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25, виходив з того, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII, а зміна Законом № 3460-IX складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

Враховуючи факт збільшення станом на 01.01.2024 розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024.

З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 60% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Східного апеляційного господарського суду № 260 від 09.12.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно з якою на 01.01.2024 розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 , яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, складає 302800 грн, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 26.06.2024 та зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 60% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Східного апеляційного господарського суду № 260 від 09.12.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно якої станом на 01.01.2024 розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 , яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, складає 302800 грн, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 26.06.2024.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності, оскільки з огляду на приписи Порядку № 22-1 процедура перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в даному випадку покладена на ГУ ПФУ у Львівській області.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги за період з з 01.01.2024 до 27.06.2024, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на перерахунок та виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці може бути захищене судом лише з 26.06.2024, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України, а не з 01.01.2024, як помилково вважає позивач.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини склались між сторонами внаслідок відмови пенсійного органу здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої із урахуванням установленого у статті 7 Закону № 3460-IX прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3028 грн - замість прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді у сумі 2102 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

За частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з пунктом 1 частини 3, частинами 4, 5 статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1.1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1.2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1.25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі Порядок № 3-1) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку, заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 3-1).

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІ Порядку № 3-1, звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді.

Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Згідно з пунктом 2 розділу ІV Порядку № 3-1, для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів

Відповідно до пункту 3 розділу ІV Порядку № 3-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку.

Таким чином, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

У свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України “Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Статтею 7 Закону № 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 грн; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 гривні.

Матеріали справи підтверджено, що 09.12.2024 Східним апеляційним Господарським судом оформлено та видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке складає 302800,00 грн.

Відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки, відповідач зазначив, що з 01.01.2020 у суддів, які працюють на відповідних посадах, базовий розмір з якого визначаються посадові оклади, не змінювався і залишився на рівні – 2102,00 грн.

Однак, колегія суддів зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII і норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися.

Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25, згідно з якою заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого в даному випадку встановлено на 01.01.2024 (3028,00 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом України №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.), є протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 580/2522/24, від 13.11.2024 у справі № 200/1707/24, від 20.02.2025 у справі №420/3716/24.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, колегія суддів у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, за якими для визначення базового розміру посадового окладу судді, що враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а тому відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувала такий:

- у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

- для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Підсумовуючи викладене та приймаючи до уваги збільшення станом на 01 січня 2024 року розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Східного апеляційного господарського суду № 260 від 09.12.2024.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області №204650017574 від 13.12.2024 про відмову у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Східного апеляційного господарського суду № 260 від 09.12.2024 є протиправним.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення про призначення пенсії.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на те, що позивач має право на проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Східного апеляційного господарського суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 260 від 09.12.2024, існує лише один вид правомірної поведінки ГУ ПФУ в Львівській області – здійснити позивачу такий перерахунок пенсії, а ГУ ПФУ в Харківській області – здійснити відповідну виплату.

Отже, у відповідачів відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Таким чином, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 60% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Східного апеляційного господарського суду № 260 від 09.12.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно з якою на 01.01.2024 розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 , яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, складає 302800 грн, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 26.06.2024 та зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 60% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Східного апеляційного господарського суду № 260 від 09.12.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно якої станом на 01.01.2024 розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 , яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, складає 302800 грн, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 26.06.2024.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 по справі № 520/35556/24 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій

Оригінал: reyestr.court.gov.ua