Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №440/5877/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №440/5877/26

Суддя: Присяжнюк О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 р.Справа № 440/5877/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 року (ухвалене суддею Чесноковою А.О.) в справі № 440/5877/26

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Міністерства оборони України

третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просили суд: визнати противоправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 12/в від 12.02.2026 р. в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 р.; ззобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразову грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина старшого лейтенанта ОСОБА_3 та призначити одноразову грошову допомогу відповідно до постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 р. "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) 1 інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців і військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянти посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивачі вважають, що у зв`язку із загибеллю сина причини смерті якого пов`язані з проходженням військової служби, вони мають право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки висновок ВЛК, як належний, допустимий та єдино достовірний доказ, що повністю спростовує первину помилкову версію обставин смерті старшого лейтенанта ОСОБА_3 та ДТП за своє суттю є нещасним випадком, а не навмисним злочином. Відповідачем не спростовано, що смерть старшого лейтенанта ОСОБА_3 є нещасним випадком, а навпаки у Витязі протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.02.2026 р. № 12/в зазначено, що померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язаної із проходженням військової служби, старшого лейтенанта ОСОБА_3 ».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.10.1991 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 30.08.2024 р., ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть, виданим Державною спеціалізованою установою «Полтавське обласне бюро судово-медичної експертизи» №792 від 30.08.2024 р., смерть ОСОБА_3 настала в АДРЕСА_1 . Причиною смерті зазначено розтрощення черепу.

Витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії «12 Регіональна ВЛК (м.Харків)» від 05.09.2025 р. за №2025-0905-0950-0735-0 зазначено, що травма старшого лейтенанта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - "Розтрощення черепу. Руйнування головного мозку. Особа, що знаходилась у легковому автомобілі, потерпіла внаслідок транспортного нещасного випадку без зіткнення", яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 30.08.2024 р. Київським відділом ДРАЦС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; Лікарським свідоцтвом про смерть № 792, виданим 30.08.2024 р. Полтавським ОБСМЕ; актом спеціального розслідування (НB-2), проведеного на підставі наказу. командира в/ч НОМЕР_2 від 27.08.2024 р. № 879; довідкою командира в/ч НОМЕР_2 від 14.12.2024 р. № 498 - травма, одержана в результаті нещасного випадку, яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №331 від 25.11.2024 р., старшого лейтенанта ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу частини.

За фактом ДТП, в якому загинув військовослужбовець ОСОБА_3 , Сумською спеціалізованою прокуратурою здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024200470000757 від 27.08.2024 р. за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Відповідно до акта службового розслідування військової частини НОМЕР_2 від 19.10.2024 р. та постанови про закриття кримінального впровадження від 29.11.2024 р. №1202400470000757 Сумської спеціалізованої прокуратури Центрального регіону смерть ОСОБА_3 настала внаслідок дорожньо-транспортна, що не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю позивачі звернулася до відповідача із заявою, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом від 12.02.2026 р. за №12/в, позивачам відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 , на підставі ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ, оскільки призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення злочину або адміністративного правопорушення.

Вважаючи протиправною відмову комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в призначенні одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України, позивачі звернулись до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для призначення та виплату позивачам одноразової грошової допомоги, оскільки смерть військовослужбовця настала внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.11.1991 р. № 2011-XII (в подальшому - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві

Відповідно до ч. 1 ст. 16-1 Закону №2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Згідно з ст. 16-2 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону; б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч. 1 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 4 статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Згідно з ч.ч. 6, 9 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Відповідно до ст. 16-4 Закону №2011-ХІІ, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно з п. 9 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в подальшому - Порядок №975).

Відповідно до п. 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно з п. 4 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Пунктом 5 Порядку №975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Відповідно до п. 10 Порядку №975, члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, п

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Згідно з п. 19 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю військовослужбовця не призначається та не виплачується, зокрема у випадку, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення.

Відмовляючи позивачам в призначенні одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України, посилаючись на положення ст. 16-4 Закону №2011-ХІІ зазначила, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення кримінального або адміністративного правопорушення.

Зі змісту спірного протоколу встановлено, що смерть ОСОБА_3 є наслідком дорожньо-транспортної пригоди.

Судовим розглядом встановлено, що зі змісту витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії “12 Регіональна ВЛК (м. Харків)” від 05.09.2025 р. за №2025-0905-0950-0735-0 вбачається, що травма старшого лейтенанта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - „Розтрощення черепу. Руйнування головного мозку. Особа, що знаходилась у легковому автомобілі, потерпіла внаслідок транспортного нещасного випадку без зіткнення", яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 30.08.2024 р. Київським відділом ДРАЦС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; Лікарським свідоцтвом про смерть № 792, виданим 30.08.2024 р. Полтавським ОБСМЕ; актом спеціального розслідування (НB-2), проведеного на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 27.08.2024 р. № 879; довідкою командира в/ч НОМЕР_2 від 14.12.2024 р. № 498 - травма, одержана в результаті нещасного випадку, яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби.

Зі змісту акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) від 19.10.2024 р. вбачається, що надзвичайна подія (загибель) трапилася під час перебування ОСОБА_3 в щорічній основній відпустці, під час руху на власному транспортному засобі (легковий автомобіль “Нива”), не впоравшись з керуванням транспортного засобу, на швидкості виїхав на узбіччя дороги та з`їхав з проїжджої частини дороги та отримав тілесні ушкодження не сумісні із життям (загинув). В діях ОСОБА_3 не вбачається порушення вимог нормативно-правових актів щодо дотримання військової дисципліни та неухильного виконання зобов`язань, передбачених Статутом внутрішньої служби ЗСУ та іншим законодавством України. Фактів перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин, під час проведення службового розслідування нещасного випадку, не виявлено. Ознак насильницької смерті чи самогубства не виявлено. Згідно з п. 11 розд ІІ Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, нещасний випадок, який стався 27.08.2024 р. з потерпілим, старшим лейтенантом ОСОБА_3 , комісією з розслідування визначено таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби.

Також судовим розглядом встановлено, що фактичні обставини загибелі ОСОБА_3 встановлені під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024200470000757 від 27.08.2024 р. за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Зі змісту постанови заступника керівника Сумської спеціалізованої прокуратури Центрального Регіону Алєксєєва А. О. про закриття кримінального провадження від 29.11.2024 р. вбачається, що 27.08.2024 р. близько 10 год. 30 хв., ОСОБА_3 керуючи технічно справним автомобілем марки “ВАЗ” моделі “ 21213” р.н. НОМЕР_5 рухався в межах населеного пункту по вул. Конотопській в м. Ромни Сумської області зі сторони с. Борозенка Роменського району Сумської області в напрямку центру м. Ромни. В порушення вимог п. 12.1, 12.4, 12.96 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. (в подальшому - Правил дорожнього руху), перебуваючи поблизу будинку № 137а по вул. Конотопській в м. Ромни Сумської області, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху ОСОБА_3 перевищив максимальну дозволену швидкість руху в населених пунктах, не врахував дорожню обстановку, щоб постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не вибрав прийомів керування автомобілем, які б дозволили йому контролювати напрямок руху транспортного засобу, в наслідок чого допустив виїзд на праве узбіччя дороги з подальшим виїздом на зустрічну смугу руху та перекиданням автомобіля на проїзній частині дороги та лівому відносно напрямку руху водія узбіччі дороги. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав тілесні ушкодження з якими був доставлений до КНП “Роменської ЦР Л” РМР. Відповідно до висновку експерта (судово-медичної експертизи) Nє 336 від 24.09.2024 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 12 ребра, що кваліфікуються, як тілесні ушкодження середньої тяжкості. За висновком судової автотехнічної експертизи № 850 від 20.09.2024 р. - ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки “ВАЗ” моделі “21213” р.н. НОМЕР_5 , порушив вимоги Правил дорожнього руху, а саме: п. 12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен врахо

Крім того, в постанові про закриття кримінального провадження від 29.11.2024 р., вказано про встановлення достатніх даних, які свідчать про наявність в діях загиблого ОСОБА_3 ознак складу кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Тобто, в порушення пункту п.12.4; п.12.9(б) та п.12.1 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_3 під час вибору безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, особливості вантажу та стан транспортного засобу, що безпосередньо призвело до дорожньо-транспортної пригоди та смерті військовослужбовця.

Відомості про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 29.11.2024 р. в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для призначення та виплату позивачам одноразової грошової допомоги, оскільки смерть військовослужбовця настала внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення.

Між тим, відсутність чинної постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не є визначальним в межах спірних правовідносин, оскільки нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено права складання протоколу про адміністративні правопорушення або провадження досудового розслідування відносно померлої особи.

Отже, факт притягнення чи не притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності на можливість призначення позивачам спірної допомоги не впливає, оскільки визначальним в даному випадку є фактичні обставини його загибелі, а не сам факт притягнення його до відповідальності.

Із врахуванням вищевикладеного, аналізуючи доводи позивачів про набуття ними права на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що на час винесення рішення в даній справі відсутні підстави для призначення та виплати позивачам одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю їхнього сина військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; п. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., п. 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 по справі № 440/5877/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua