Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: грошового обігу та розрахунків, з них
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №520/13986/25
Суддя: Подобайло З.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 р.Справа № 520/13986/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: П`янової Я.В. , Семененко М.О. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., повний текст складено 09.07.26 року по справі № 520/13986/25
за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області третя особа Головне управління ДПС в Одеській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, третя особа Головне управління ДПС в Одеській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у Харківській області від 21.01.2025р. №00026230707.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 21.01.2025р. №00026230707.
Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 по справі № 520/13986/25 та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що фактичну перевірку суб`єкта господарювання призначено на підставі підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України за наявності належного правового приводу — звернення громадянина щодо можливих фактів здійснення розрахункових операцій без видачі фіскальних чеків у магазинах мережі «Техно Їжак». Наказ контролюючого органу від 23.12.2024 № 13303-п повністю відповідає вимогам статті 81 ПК України та частині другій статті 2 КАС України, оскільки містить підстави, мету, дату початку, тривалість перевірки, період діяльності та однозначно визначений об`єкт контролю (магазин «Техно Їжак» за адресою: АДРЕСА_1 ), що виключає невизначеність суб`єкта перевірки. Визначення в наказі періоду діяльності з 01.01.2021 по день закінчення перевірки не свідчить про його протиправність, а лише обумовлює період охоплення первинних документів у межах фактичної реєстрації особи підприємцем. Перед початком проведення контрольного заходу посадовими особами податкового органу пред`явлено службові посвідчення, направлення на проведення перевірки та вручено копію наказу під розписку уповноваженій особі платника податків у встановленому законом порядку. Матеріалами перевірки зафіксовано здійснення позивачем реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, внаслідок чого на позивача поширюється обов`язок вести облік товарних запасів відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР та Порядку № 496. Під час проведення фактичної перевірки платником не надано первинних документів, що підтверджують облік та походження наявних товарних запасів на загальну суму 4 038 423 грн, що свідчить про реалізацію не облікованого в установленому порядку товару та утворює склад правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону № 265/95-ВР. За наслідками виявленого правопорушення контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2025 № 00026230707, відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін як законне та обґрунтоване. В обґрунтування заперечень зазначає, що перевірку призначено за відсутності передбачених законом підстав, оскільки електронний лист від особи «Evgen Dybovuk» не відповідає вимогам статті 5 Закону України «Про звернення громадян» (відсутні обов`язкові реквізити заявника, підпис, адреса) та не містить вказівки на ФОП ОСОБА_1 , а отже, в силу підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України та практики Верховного Суду дефектне звернення не могло слугувати підставою для проведення фактичної перевірки. Наказ про проведення перевірки від 23.12.2024 № 13303-п видано з порушенням пункту 81.1 статті 81 ПК України, оскільки в ньому не визначено найменування платника податків (ФОП ОСОБА_1 ), а зазначено лише адресу та вивіску магазину (« ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що свідчить про невиконання обов`язку щодо ідентифікації суб`єкта господарювання. Порушення процедури призначення та проведення перевірки нівелює її наслідки, що відповідно до сталої практики Верховного Суду є безумовною та самостійною підставою для визнання протиправним і скасування прийнятого податкового повідомлення-рішення без необхідності надання оцінки суті виявлених порушень. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів і довільного тлумачення норм податкового законодавства.
Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 22.11.2024 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
20.12.2024 до Головного управління ДПС в Одеській області засобами телекомунікаційного зв`язку надійшло звернення (вх. від 20.12.2024 № Анонім/283/Е3) від імені «Evgen Dubovuk» (edubovuk@gmail.com) щодо вжиття заходів до магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_2 , щодо невидачі фіскальних чеків.
23.12.2024 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято наказ № 13303-п «Про проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 » на підставі пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України тривалістю 10 діб за період діяльності з 23.12.2021 по дату закінчення перевірки.
У наказі найменування та реквізити суб`єкта господарювання — платника податків (ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП) зазначені не були.
За наслідками перевірки складено акт від 01.01.2025 (зареєстрований 02.01.2025 за № 14/15/20/РРО/ НОМЕР_1 ), у якому зафіксовано порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України № 265/95-ВР через неведення обліку товарних запасів та ненадання первинних документів на товар загальною вартістю 4 038 423,00 грн.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2025 № 00026230707, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 4 038 423,00 грн на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактична перевірка була призначена на підставі звернення, яке не відповідало вимогам статті 5 Закону України «Про звернення громадян», а наказ на проведення фактичної перевірки всупереч вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України не містив обов`язкових реквізитів платника податків — ФОП ОСОБА_1 , що призвело до відсутності права податкового органу на проведення перевірки та нікчемності всіх її результатів за доктриною «плодів отруйного дерева».
Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;
80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;
80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Відповідно до пункту 81.1 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Колегія суддів наголошує, що наказ про проведення перевірки є не лише внутрішнім організаційним документом контролюючого органу, а насамперед юридичним актом індивідуальної дії, який спрямований на породження правових наслідків для конкретного платника податків. Саме з моменту пред`явлення належно оформленого наказу виникає процесуальна підстава для допуску посадових осіб до перевірки, а відтак розпочинається реалізація заходів податкового контролю, які можуть впливати на майнову та правову сферу суб`єкта господарювання.
У зв`язку з цим наказ виконує, зокрема, гарантійну функцію, оскільки сприяє забезпеченню балансу між публічними інтересами держави у сфері податкового контролю та правами платника податків. Його зміст має бути достатньо визначеним і зрозумілим, таким, що дає можливість ідентифікувати особу, обсяг та межі перевірки без обґрунтованих сумнівів. Саме через наказ платник податків отримує можливість завчасно ознайомитися з підставами перевірки.
З огляду на це вимоги пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення найменування платника податків, його реквізитів, об`єкта перевірки, виду та підстав перевірки мають імперативний характер і спрямовані на забезпечення належної індивідуалізації акта контролю. Відсутність такої індивідуалізації або її заміна узагальненими позначеннями фактично нівелює правову визначеність наказу як підстави для втручання у сферу господарської діяльності.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у наказі від 23.12.2024 № 13303-п об`єктом перевірки вказано лише «магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 », без будь-якої згадки суб`єкта права — ФОП ОСОБА_1 , тобто використано комерційне найменування торговельного об`єкта, яке не є суб`єктом податкових правовідносин і не може самостійно нести обов`язки платника податків.
Тобто , вказаний наказ про проведення перевірки не дозволяє забезпечити належну індивідуалізацію об`єкта перевірки.
При цьому, фактичні перевірочні дії були здійснені щодо конкретної фізичної особи-підприємця - ФОП ОСОБА_1 , на яку й були складені документи за результатами перевірки.
Колегія суддів спростовує доводи скаржника про те, що зазначення адреси та комерційного позначення магазину є достатнім. Об`єктом перевірки є господарська діяльність конкретного платника податків у певному місці, а не приміщення чи торгова вивіска, яка не є учасником податкових правовідносин.
Вказаний висновок повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 вересня 2026 року по справі № 520/20470/25 та від 06.08.2026 у справі №340/3794/25.
Також, як вбачається зі змісту наказу про призначення фактичної перевірки № 13303-п від 23.12.2024, в якості підстави для проведення перевірки визначено відповідно до п.п. 19-1.1.4, п.п. 19-1.1.8, п. 19-1.1 ст. 19-1, ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, у зв`язку з отриманням податкової інформації, що свідчить про можливі порушення при здійсненні розрахунків без застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, без видачі споживачу відповідного документу.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що для проведення перевірки існувала підстава - скарга споживача «Evgen Dubovuk» , зафіксована на сайті Zvernennya@tax.gov.ua, яка містить наступний зміст – «В одеських магазинах « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( знаходяться – вул.Грецька,32; вул.Новощіпний ряд,2; пр-т Небесної сотні,2) не завжди видають фіскальний чек на товар.
Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2018 року у справі №820/6001/16 наголосив, що фактичною підставою для проведення фактичної перевірки за підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України є письмове звернення покупця (споживача), оформлене відповідно до Закону України «Про звернення громадян», і таке звернення має містити: дані про заявника (у тому числі адресу проживання або місце перебування); інформацію про суб`єкта господарювання, щодо якого подано скаргу; опис обставин, які заявник вважає порушенням; дату та предмет придбання товару/отримання послуги.
Суди попередніх інстанцій визнали наявність як правових (підпункт 80.2.3 ПК України), так і фактичних підстав для проведення фактичної перевірки (наявність скарги споживача), проте не надали жодної оцінки змісту такої скарги, не встановили, чи містить вона обставини, які можуть свідчити про ймовірне порушення саме позивачем, не з`ясували, чи відповідає така скарга вимогам закону, які є обов`язковими для її врахування як фактичної підстави.
Верховний суд у постановах від 16 грудня 2025 року у справі № 300/670/25, від 24 грудня 2025 року у справі №580/4426/25 та від 21 січня 2026 року у справі №140/14221/24, скасовуючи рішення судів першої і апеляційної інстанції та направляючи справи на новий розгляд, уже наголошував на тому, що у випадку, коли фактичною підставою проведення перевірок вказано підпункт 80.2.3 ПК України, суди мають навести та проаналізували зміст звернення, встановити його правову природу та обґрунтувати, з яких саме підстав скарга може бути кваліфікована як звернення покупця (споживача) у розумінні податкового законодавства, а також надати оцінку змісту звернення, встановивши, чи містить воно обставини, які можуть свідчити про ймовірне порушення законодавства конкретним суб`єктом господарювання.
Дослідивши звернення від 20.12.2024 (зареєстроване контролюючим органом як «Анонім/283/Е3») , яке слугувало підставою для прийняття наказу про проведення перевірки позивача, колегією суддів встановлено , що таке не відповідає вимогам, встановленим ст. 5 Закону України "Про звернення громадян" , а саме : надіслано з електронної пошти без зазначення прізвища, імені, по батькові заявника українською мовою, його місця проживання та не підписано заявником із зазначенням дати.
У зверненні наведено лише загальні твердження щодо мережі магазинів «Техно Їжак» без вказівки на здійснення конкретної розрахункової операції, дату покупки, конкретний товар чи чек, без жодної ідентифікації самого ФОП ОСОБА_1 , який здійснює діяльність під комерційним позначенням «Техно Їжак» .
Так, відповідно до вимог стаття 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Також, колегія суддів звертає увагу , що Головним управлінням ДПС в Одеській області вказану скаргу визначено як « Анонім/283/Е3» (т.3 а.с.48).
Зі змісту звернення вбачається , що така не містить обставин, які можуть свідчити про ймовірне порушення саме позивачем ФОП ОСОБА_1 .
Також, проаналізувавши зміст звернення, колегія суддів зазначає , що таке не містить підстав з яких таке звернення може бути кваліфікована як звернення покупця (споживача) у розумінні податкового законодавства, оскільки не зазначено конкретних обставин ( з вказанням дати події (придбання), вказанням придбаної продукції тощо).
Колегія суддів звертає увагу , що у внутрішній доповідній записці податкового органу (т.3 а.с.47), складеній на підставі звернення споживача, як і у самому такому зверненні, відсутні будь-які відомості, які б прямо чи опосередковано ідентифікували саме ФОП ОСОБА_1 , як суб`єкта господарювання, стосовно якого подано скаргу. Інформація у доповідній записці має лише узагальнений характер і стосується назви торгової марки «магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 »», що не дозволяє пов`язати ймовірне порушення з конкретним платником податків
Таким чином, за встановлених судом обставин справи, колегія суддів вважає, що відповідач не довів наявності підстав у розумінні пп. 80.2.3 п. 8.2 ст. 80 ПК України для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .
Колегія суддів звертає увагу, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.
Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
При цьому, суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 04.02.2019 у справі № 807/242/14, від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.
Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.
У ще одній справі (постанова від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18), окрім наведених, палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтувала відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: "перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом" та "встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання".
Отже, установивши порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 440/1993/23 та від 15 січня 2026 року у справі № 340/283/25.
Порушення порядку проведення та призначення перевірки є самостійною підставою для задоволення позовних вимог, на що звернув увагу Верховний суд у постанові від 06.05.2025р. по справі №580/2628/24та у постанові від 30 жовтня 2025 року по справі № 380/11701/24.
Окрім того, Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2025 року у справі № 300/670/25, від 24 грудня 2025 року у справі № 580/4426/25, від 21 січня 2026 року у справі № 140/14221/24 та від 06 серпня 2026 року у справі № 340/3794/25 акцентував увагу на обов`язку судів ретельно досліджувати зміст звернення покупця (споживача), яке стало фактичною підставою перевірки за пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, встановлювати його правову природу, відповідність обов`язковим вимогам закону та наявність у ньому конкретних обставин щодо ймовірного вчинення порушення саме перевіряємим платником податків, а також перевіряти імперативне дотримання вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України щодо належної індивідуалізації платника податків у наказі про проведення перевірки.
Судовою практикою Верховного Суду, сформованою у постанові від 14 вересня 2026 року по справі № 520/20470/25 у подібних правовідносинах, зазначені висновки додатково підтверджено та конкретизовано наступне:
наказ про проведення перевірки є юридичним актом індивідуальної дії, спрямованим на породження правових наслідків для конкретного платника податків, і виконує гарантійну функцію забезпечення балансу інтересів держави та прав платника податків;
вимоги пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення найменування платника податків, його реквізитів, об`єкта та підстав перевірки мають імперативний характер і спрямовані на забезпечення належної індивідуалізації акта контролю, а відсутність такої індивідуалізації фактично нівелює правову визначеність наказу як підстави для втручання у господарську діяльність;
визначення у наказі виключно комерційного найменування торговельного об`єкта та його адреси не є належною індивідуалізацією суб`єкта перевірки, оскільки комерційне найменування не є суб`єктом податкових правовідносин і не може самостійно нести обов`язки платника податків;
при оцінці підстав фактичної перевірки за підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України обов`язковому судовому дослідженню підлягає зміст скарги споживача — чи відповідає вона вимогам закону, чи містить дані про дату і предмет придбання товару та чи вказує вона на порушення законодавства саме конкретним суб`єктом господарювання.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені вище у даній постанові суду апеляційної інстанції.
Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 520/7463/25 колегія суддів до уваги не бере, оскільки у правовідносинах, де платник здійснює діяльність на підставі франчайзингу під мережевою назвою, за відсутності згадки суб`єкта права в наказі податковий орган виходить за межі індивідуалізованого контролю.
Щодо доводів апелянта про допуск перевіряючих до перевірки та доведеність порушень обліку товарних запасів колегія суддів зазначає, що факт допуску перевіряючих не позбавляє платника податків права в судовому порядку оскаржувати наслідки контрольного заходу з підстав незаконності його призначення та проведення. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 28.12.2022 у справі № 420/22374/21, виявлення порушень по суті не нівелює правового значення процедурних порушень, допущених при призначенні перевірки, якщо вони є істотними.
За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що недотримання відповідачем вимог ст.ст. 80, 81 ПК України, які визначають порядок фактичної перевірки, є самостійним наслідком визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у справах у справах №265/6582/16-ц, №487/10128/14-ц, №487/10132/14-ц, №924/1473/15 звертала увагу на те, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») навіть неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №520/845/2020 та від 04 травня 2022 року у справі №120/6683/20-а.
З огляду на вищенаведене , колегія суддів погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним і скасування податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 21.01.2025р. №00026230707.
Розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свої позиції під час розгляду справи у порядку апеляційного розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності винесеного ним рішення. Апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує. Суд не знаходить у апеляційній скарзі обґрунтованих доводів у підтвердження наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 по справі № 520/13986/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Я.В. П`янова М.О. Семененко
Повний текст постанови складено 27.10.2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua