Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №520/4094/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 р.Справа № 520/4094/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 20.07.26 по справі № 520/4094/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.12.2025 № 204150004391 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням заробітної плати за 60 місяців роботи за даними довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №21 від 26.07.2024, виданої ПАТ «Красноградське автотранспортне підприємство 16345», довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №147 від 18.04.2024, виданої «Міжрегіональним комерційним архівом» у формі приватного підприємства, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №148 від 18.04.2024, виданої «Міжрегіональним комерційним архівом» у формі приватного підприємства., починаючи з 25.08.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.01.2026 № 204150004391 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто за 2019-2021 роки (10846,37 грн.) послідовно збільшеного на коефіцієнти у розмірах: 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 “ Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”), 1,0796 (відповідно до постанови КМУ від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році"), 1,0575 (відповідно до постанови КМУ від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році») з 25.08.2025.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати за 60 місяців роботи за даними довідок про заробітну плату для обчислення пенсії та рішення про відмову у прерахунку та виплаті пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто за 2019-2021 роки послідовно збільшеного на коефіцієнти у розмірах: 1,197, 1,0796, 1,0575 є протиправними та такими, що порушують його право на належний соціальний захист, тому підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.12.2025 № 204150004391 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням заробітної плати за 60 місяців роботи за даними довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №21 від 26.07.2024, виданої ПАТ «Красноградське автотранспортне підприємство 16345», довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №147 від 18.04.2024, виданої «Міжрегіональним комерційним архівом» у формі приватного підприємства, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №148 від 18.04.2024, виданої «Міжрегіональним комерційним архівом» у формі приватного підприємства., починаючи з 25.08.2025.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) від 23.01.2026 № 204150004391 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто за 2019-2021 роки (10846,37 грн.) послідовно збільшеного на коефіцієнти у розмірах: 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 “ Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”), 1,0796 (відповідно до постанови КМУ від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році"), 1,0575 (відповідно до постанови КМУ від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році») з 25.08.2025.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 5324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) встановлює не формальну, а матеріальну умову врахування заробітної плати за період до 01.07.2000 — належне підтвердження відповідної довідки первинними документами. Саме по собі оформлення довідки, її підписання посадовою особою або зазначення у ній назви первинного документа не означає автоматичного підтвердження достовірності відомостей, які містяться у такій довідці. Пенсійний фонд не може бути зобов`язаний здійснити виплату пенсії на підставі відомостей, достовірність яких належним чином не підтверджена. Висновок суду першої інстанції про те, що сам факт наявності довідки є достатнім для її врахування, не відповідає змісту статті 40 Закону №1058-IV. За відсутності належного підтвердження первинними документами орган Пенсійного фонду не має правових підстав автоматично включати відповідні суми до заробітку, з якого обчислюється пенсія.

Сам факт проведення перерахунку пенсії за новими документами про заробітну плату не означає автоматичного виникнення у позивача права на застосування всіх попередніх коефіцієнтів індексації саме з дати такого перерахунку.

У постанові Верховного Суду від 13.02.2025 у справі № 280/3296/24 суд зазначив, що під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення. Верховний Суд також звернув увагу на послідовність проведення наступних перерахунків. Водночас зазначена правова позиція не означає, що суд першої інстанції був вправі без встановлення всіх індивідуальних обставин пенсійної справи просто зобов`язати орган Пенсійного фонду провести арифметичне множення показника 10 846,37 грн на всі зазначені в резолютивній частині коефіцієнти. Правильне застосування правової позиції Верховного Суду передбачає встановлення того, який саме показник фактично враховувався при призначенні пенсії позивачу та яким чином він змінювався внаслідок попередніх перерахунків. Саме ця обставина є визначальною. Верховний Суд у справі №280/3296/24 виходив із необхідності застосування показника, який враховувався при призначенні пенсії, а не довільно обраного показника. Тому суд першої інстанції повинен був провести індивідуальний аналіз пенсійної справи позивача, а не обмежитися арифметичною формулою пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" від 25 лютого 2025 р. № 209 (далі - Постанова №209), якою встановлено коефіцієнт збільшення 1,115 для відповідного перерахунку. Водночас підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 209 передбачено окремий механізм для пенсій, призначених за зверненнями до 31.12.2024 включно, які не підвищені відповідно до пункту 1, з диференціацією залежно від показника середньої заробітної плати, який застосовувався при призначенні або перерахунку пенсії. Для відповідного показника, який враховувався при призначенні пенсії у 2021 році, передбачено коефіцієнт 1,0575. Застосування коефіцієнта 1,0575 не може розглядатися у відриві від інших положень Постанови №209 та конкретної історії призначення і перерахунку пенсії.

Суд першої інстанції мав встановити, до якої саме категорії відповідно до пункту 2 Постанови №209 належить пенсія позивача, та який показник середньої заробітної плати фактично враховувався при її призначенні. Лише після цього можливо визначити правильний алгоритм перерахунку з 01.03.2025. Отже, посилання суду лише на коефіцієнт 1,0575 без встановлення всіх передумов його застосування не забезпечує належного правового обґрунтування судового рішення. Суд не мав правових підстав автоматично поєднати два різні механізми та встановити єдину дату 25.08.2025 для їх застосування без детального встановлення юридичних підстав такого рішення. Рішення суду першої інстанції не містить належного аналізу всієї історії призначення та перерахунків пенсії позивача. Ненадання належної оцінки таким доводам призвело до неправильного вирішення спору.

Звертає увагу, що Бюджетним кодексом України (далі - БК України) визначено, що бюджетні установи, до яких відноситься також і Пенсійний фонд є неприбутковими, а Законом №1058-IV заборонено використання коштів на цілі, не передбачені цим законом, то у Пенсійного фонду відсутні необхідні кошти для сплати судових витрат, а отже висновок суду першої інстанції, відповідно до якого вирішено стягнути з ГУ ПФУ в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати в загальному розмірі 5324,80 грн є неправомірним. За таких обставин, на думку відповідача, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року у справі № 520/4094/26 не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 22.05.2022 року відповідно до Закону №1058-IV.

При призначенні позивачу пенсії за віком у 2022 році Пенсійний фондом України був застосований середній показник заробітної плати (доходу) в Україні за попередні три роки в розмірі 10846,37 грн (підтверджується розрахунком заробітку для обчислення та не заперечується відповідачем у рішенні №204150004391 від 23.01.2026).

15.12.2025 позивач звернувся до територіального органу із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за 60 місяців роботи за даними довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №21 від 26.07.2024, виданої ПАТ «Красноградське автотранспортне підприємство 16345» , довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №147 від 18.04.2024, виданої «Міжрегіональним комерційним архівом» у формі приватного підприємства, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №148 від 18.04.2024, виданої «Міжрегіональним комерційним архівом» у формі приватного підприємства.

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 23.12.2025 №204150004391 було відмовлено в перерахунку пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за 60 місяців роботи за даними довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №21 від 26.07.2024, виданої ПАТ «Красноградське автотранспортне підприємство 16345», довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №147 від 18.04.2024, виданої «Міжрегіональним комерційним архівом» у формі приватного підприємства, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №148 від 18.04.2024, виданої «Міжрегіональним комерційним архівом» у формі приватного підприємства, оскільки довідки не підтверджені первинними документами та відсутній акт перевірки.

16.01.2026 позивач звернувся із заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн з урахуванням коефіцієнтів збільшення у розмірі: 1,197 (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", далі - Постанова №168), 1,0796 (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", далі - Постанова №185), 1,0575 (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», далі - Постанова №209).

За результатами розгляду заяви від 16.01.2026 позивачу за принципом «екстериторіальності» рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 23.01.2026 № 204150004391 відмовлено в перерахунку пенсії за віком з урахуванням індексації пенсії за віком з 2023 по 2025 роки.

ГУ ПФУ в Донецькій області зазначає, що позивачу пенсія була призначена в 2022 році із застосуванням середнього показника заробітної плати (доходу) в Україні за попередні три роки в розмірі 10846,37 грн, то пенсія перерахунку з 01.03.2023 та з 01.03 2024 не підлягала індексації. З 01.03.2025 проведено перерахунок пенсії "Індексація заробітку" та показник середньої заробітної плати (доходу) збільшено на коефіцієнт 1,046 відповідно до Постанови №209.

Вважаючи, що вказані рішення відповідача є протиправними, а його права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем довідки про заробітну плату містять інформацію про загальний розмір заробітної плати за відповідний період та про розмір заробітної плати із розбивкою по місяцях, виданих на підставі первинних документів, про що прямо зазначено в довідці, підписані директором, довідки містять підстави для видачі з посиланням на відповідні документи, також в них зазначено про можливість проведення перевірки документів у періоди, зазначених у довідках, тому довідки відповідають вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

З урахуванням чого, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 23.12.2025 № 204150004391 та зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за 60 місяців роботи за даними довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №21 від 26.07.2024, виданої ПАТ «Красноградське автотранспортне підприємство 16345», довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №147 від 18.04.2024, виданої «Міжрегіональним комерційним архівом» у формі приватного підприємства, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №148 від 18.04.2024, виданої «Міжрегіональним комерційним архівом» у формі приватного підприємства починаючи з 25.08.2025.

Крім того, суд виходив з того, що у спірних правовідносинах індексація пенсій у 2023-2025 роках мала проводитись відповідно до Постанов № 168, 185, 209, Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 (далі - Порядок №124) та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії з послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення: 1,197, 1,0796 та 1,0575 відповідно.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії, у зв`язку з щорічною індексацією, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 у 2023 році, у розмірі 1,0796 у 2024 році, у розмірі 1,0575 у 2025 році.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон № 1058-IV.

Згідно із статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

За правилами ч. ч. 1-3 ст. 44 Закону № 1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Нормами підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1, передбачено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно із п. 2.10 Порядку № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Форму і зміст довідки про заробітну плату для обчислення пенсії наведено в додатку 5 до Порядку № 22-1.

Так, довідка про заробітну плату для обчислення пенсії містить відомості щодо: сум заробітної плати з розшифруванням; сплати страхових внесків та первинних документів, на підставі яких видана довідка.

Отже, з наведеного правового регулювання слідує, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, зокрема особовими рахунками, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Довідка про заробітну плату для обчислення пенсії повинна містити відомості щодо: сум заробітної плати з розшифруванням; сплати страхових внесків та первинних документів, на підставі яких видана довідка.

Такий висновок суду узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постановах від 31.08.2022 у справі № 280/8521/20 та від 17.05.2023 у справі № 400/2297/19.

Таким чином, заробітна плата (дохід) отриманий особою до 30.06.2000 включається для обрахунку його пенсії виключно за його бажанням та належним чином складеними (оформленими) документами, що підтверджують отримання відповідних доходів.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що частина 1 статті 40 Закону № 1058-ІV, забороняє виключати із розрахунку пенсії стаж із 01.07.2000 під час перерахунку пенсії, а дозволяє тільки під час призначення пенсії, заборон щодо виключення страхового стажу особи отриманого до 30.06.2000 дана норма Закону не містить, оскільки такий стаж включається до обрахунку пенсії виключно за волею особи, диспозитивно, а не імперативно.

Пунктом 4.1 Порядку № 22-1, передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Порядку 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема:

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01.01.2004, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.

Тобто, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03.06.2021 у справі № 127/8001/17.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 22.05.2022 призначена пенсія за віком на загальних підставах.

15.12.2025 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за 60 місяців роботи за даними довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №21 від 26.07.2024, виданої ПАТ «Красноградське автотранспортне підприємство 16345», довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №147 від 18.04.2024, виданої «Міжрегіональним комерційним архівом» у формі приватного підприємства, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №148 від 18.04.2024, виданої «Міжрегіональним комерційним архівом» у формі приватного підприємства.

Колегія суддів зазначає, що позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії надано:

1) довідку про заробітну плату для обчислення пенсії №21 від 26.07.2024, видана ПАТ «Красноградське автотранспортне підприємство 16345» з січня 1985 року по грудень 1987 року, яка видана на підставі: особових рахунків за 1985, 1986, 1987 роки, які знаходяться за адресою: м. Красноград, вул. К.Маркса, 38. Вказано, що на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок), підписана керівником товариства та головним бухгалтером товариства.

2) архівну довідку №147 від 18.04.2024, яка видана «Міжрегіональним комерційним архівом» у формі приватного підприємства, в якій вказано відомості про нарахування заробітної плати з січня 1988 року по грудень 1992 року;

3) архівну довідку №148 від 18.04.2024, яка видана «Міжрегіональним комерційним архівом» у формі приватного підприємства, в якій вказано відомості про нарахування заробітної плати з січня 1993 року по листопад 1995 року підписані архівістом та директором.

Зазначені довідки містять посилання на первинні документи, на підставі яких до них внесені відомості про суми нарахованої позивачу заробітної плати.

За результатами опрацювання зазначеної заяви позивача про перерахунок пенсії, ГУ ПФУ в Донецькій області рішенням від 23.12.2025 № 204150004391 відмовило у проведенні перерахунку пенсії, зазначивши, що надані заявником довідки не підтверджені первинними документами та вони підлягають зустрічній перевірці законності їх видачі.

З цього питання, колегія суддів враховує висновок Верховного Суду викладений у постанові від 23.12.2020 у справі № 520/7125/17, в якому зазначено, що посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 26.10.2022 у справі № 808/1735/18.

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні/перерахунку пенсії.

Крім того, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 дійшов висновку, про те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

При цьому відповідачем не здійснені жодні дії щодо отримання первинних документів, на підставі яких видані довідки позивачу про заробітну плату (дохід).

У матеріалах справи відсутні докази щодо недостовірності первинних документів, на підставі яких позивачу була видані вищевказані довідки.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині позовних про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 23.12.2025 № 204150004391 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за 60 місяців роботи за даними довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №21 від 26.07.2024, виданої ПАТ «Красноградське автотранспортне підприємство 16345», архівної довідки №147 від 18.04.2024, виданої «Міжрегіональним комерційним архівом» у формі приватного підприємства, архівної довідки №148 від 18.04.2024, виданої «Міжрегіональним комерційним архівом» у формі приватного підприємства, починаючи з 25.08.2025.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто за 2019-2021 роки (10846,37 грн) шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах: 1,197, 1,0796, 1,0575, колегія зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” від 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі – Закон № 1282-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно приписів ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-III (далі – Закон №2017-III), у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч. 2 ст. 19 Закону №2017-III).

Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII, є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 9 Закону № 1282-XII).

У зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15 лютого 2022 року прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства” №2040-ІХ (далі - Закон №2040-ІХ), яким частину п`яту статті 2 Закону № 1282-XII викладено в новій редакції.

Частиною 5 ст. 2 Закону № 1282-XII в редакції Закону №2040-ІХ визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону №1058-ІV.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом № 1058-ІV.

Преамбулою указаного Закону України закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону України.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону №1058-ІV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінет Міністрів України 20 лютого 2019 року видав постанову Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” (далі - Постанова №124), якою, серед іншого, затвердив Порядок №124.

Згідно з п. 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку №124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою: К = (ЗСЦ + ЗСЗ ) х 50% / 100% + 1%,

де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:

ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,

де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;

Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Пунктом 3 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” на 2023 рік зупинено дію Закону № 1282-XII. У свою чергу пунктом 8 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 42 Закону №1058-ІV застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації пункту 8 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” Кабінет Міністрів України 24 лютого 2023 року прийняв Постанову №168, пунктом 1 якої установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком №124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.

Пунктом 6 Постанови №168 установлено з 1 березня 2023 року до пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-ІV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2023 року згідно з Порядком № 124 встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" від 22 лютого 2021 р. № 127 (далі - Постанова №127) та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16 лютого 2022 р. № 118 (далі - Постанова №118), в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 185 з 01 березня 2024 року установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.

Підпунктом 6 пункту 2 Постанови №185 установлено з 1 березня 2024 року до пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-ІV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 року згідно з Порядком №124, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 Постанови № 127, пунктом 4 Постанови № 118 та пунктом 6 Постанови № 168, в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Колегія суддів зазначає, що, запровадивши механізм щорічної індексації пенсій, зокрема, особам, пенсія яким призначена за Законом №1058-IV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів, незалежно від умов, з якими Закон №1282-ХІІ пов`язував підстави для проведення індексації доходів, зокрема, пенсій.

Розмір пенсії за віком визначається для кожного пенсіонера індивідуально і залежить від набутого ним страхового стажу, отримуваної заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески та, зокрема, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Верховний Суд в постанові від 19.03.2025 у справі № 380/11918/24 наголосив, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення порядку здійснення індексації пенсій та розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV. При цьому, під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір щорічного збільшення зазначеного показника, повинен встановлюватися Кабінетом Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19).

Таким чином, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, колегія суддів зазначає, що під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації, положення Порядку №124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV, у зв`язку з чим під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

Колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення у 2023 - 2024 роках проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України визначив такі розміри коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, зокрема:

у 2023 році - 1,197 згідно із Постановою №168;

у 2024 році - 1,0796 згідно з Постановою №185.

Як наслідок, індексація пенсій у 2023-2024 роках повинна проводитись відповідно до Постанови №168 та Постанови №185, Порядку №124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії (у спірному випадку це показник середньої заробітної плати за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн) із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,197 та 1,0796, відповідно.

Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, колегія суддів констатує, що відповідач, здійснюючи у 2023-2024 роках перерахунок пенсії позивача на підставі частини другої статті 42 Закону №1058-IV, та встановивши йому щомісячні доплати до пенсії в розмірі 100,00 грн у 2023 році та 100,00 грн у 2024 році, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяло не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Такий підхід щодо застосування норм права у подібних правовідносинах відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у його постановах від 28 січня 2025 року у справах №120/1483/24 та №400/4663/24.

Щодо застосування під час обчислення (індексації) пенсії позивача з 01 березня 2025 року коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2022 році у розмірі 1,046 (зазначеного у підпункті 6 пункту 2 постанови №209), колегія суддів звертає увагу на такі обставини.

Пунктом 1 Постанови №209 установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком №124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Підпунктом 6 ч. 2 цієї Постанови визначено, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-ІV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення:

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2021 році, - 1,0575;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2022 році, - 1,046;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, - 1,0345;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2024 році, - 1,023.

Перерахунок пенсій відповідно до цього підпункту проводиться із збереженням щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 4 Постанови № 118, пунктом 6 Постанови № 168 і підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 185, в межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час подальших перерахунків пенсії у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Згідно з частинами першою, третьою статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Порядок проведення індексації пенсій урегульований статтею 42 Закону №1058-IV, відповідно до частини другої якої для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Тож у силу приписів абзацу другого частини другої статті 42 Закону №1058-IV коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, не може бути меншим суми доданків, що відповідають 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Постановою №209 встановлено для підвищення пенсії коефіцієнт 1,115, що відповідає приписам абзацу другого частини другої статті 42 Закону №1058-IV, і такий коефіцієнт застосовується для цілей індексації пенсії, з урахуванням попередніх коефіцієнтів індексації, шляхом послідового збільшення відповідного показника.

За наведених обставин та чинного нормативно-правового регулювання, пенсія позивача з 01 березня 2025 року підлягає індексації шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення 1,115, визначений пунктом 1 Постанови №209, проте, зі змісту позовних вимог встановлено, що позивач просить суд зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 25.08.2025 (в межах шестимісячного строку звернення до суду) за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2019-2021 роки (10846,37 грн) шляхом послідовного збільшення на коефіцієнт у розмірі 1,0575.

В обґрунтування вказаної вимоги позову зазначає, що при здійсненні індексації пенсії з 01.03.2025 відповідач провів перерахунок пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати на коефіцієнт 1,046, замість 1,0575.

Позивач зазначав, що кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

При цьому, позивач просить суд зобов`язати відповідача застосувати у 2025 році саме показник 1,0575 (тобто зменшений показник, який встановлений підпунктом 6 ч. 2 Постанови №209 для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2021 році), а не 1,115, який передбачений п. 1 Постанови №209.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з вимог позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 23.01.2026 № 204150004391 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто за 2019-2021 роки (10846,37 грн.) послідовно збільшеного на коефіцієнти у розмірах: 1,197 відповідно до Постанови № 168, 1,0796 відповідно до Постанови №185, 1,0575 відповідно до Постанови № 209 з 25.08.2025.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для поєднання двох різних правових механізмів та визначення 25.08.2025 єдиною датою їх застосування, оскільки під час вирішення питання про дотримання строку звернення до суду визначальним є встановлення дати подання позову та застосування відповідних процесуальних норм. У цій справі позивач звернувся до суду 25.02.2026, а тому питання дотримання ним строку звернення до суду належить оцінювати з урахуванням установленого КАС України шестимісячного строку звернення до суду у відповідних правовідносинах щодо пенсійного забезпечення.

Також, колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань для сплати судових витрат, оскільки питання належного бюджетного планування та фінансування діяльності органів Пенсійного фонду України належить до сфери відповідальності держави, а не приватної особи, яка звернулась до суду за захистом свого порушеного права, та не можуть бути підставою для обмеження процесуальних прав позивача.

Посилання відповідача на ч. 2 ст. 73 Закону № 1058-IVє безпідставними, оскільки стягнення судових витрат на користь позивача не є використанням коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені законом, а здійснюється на виконання прямої норми процесуального права – ч. 1 ст. 139 КАС України (у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який був відповідачем у справі).

Зазначена норма ч. 1 ст. 139 КАС України є імперативною та не ставить можливість відшкодування судових витрат у залежність від наявності чи відсутності у відповідача відповідних бюджетних призначень.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

На підставі викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 по справі № 520/4094/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий