Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №200/2258/22 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 р.Справа № 200/2258/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., повний текст складено 15.09.26 року по справі № 200/2258/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2022 по справі № 200/2258/22 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – ГУ ПФУ в Донецькій області) від 14.12.2021 № 767 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно довідки ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» № 33/25-2655 від 25.08.2021.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки, виданої ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» № 33/25-2655 від 25.08.2021, із урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення викладених у цій довідці, з урахуванням вже виплачених сум пенсії, починаючи з 01.12.2019.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки, виданої ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» № 33/25-2655 від 25.08.2021, із урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення викладених у цій довідці, з урахуванням вже виплачених сум пенсії, починаючи з 01.12.2019 – у межах суми стягнення за один місяць. В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2022 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2022 у справі № 200/2258/22 залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2022 у справі № 200/2258/22 залишено без змін.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2022 по справі № 200/2258/22 набрало законної сили.

09.07.2026 від представника ГУ ПФУ в Донецькій області до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, в якій він просить суд: замінити боржника в адміністративній справі № 200/2258/22 з ГУ ПФУ Донецької області на ГУ ПФУ в м. Києві.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що з моменту взяття ОСОБА_1 на облік ГУ ПФУ в м. Києві, саме цей територіальний орган Пенсійного фонду України є належним розпорядником пенсійної справи, наявних у ній розрахунків та інших матеріалів, що підтверджують порядок і розмір здійснених нарахувань та виплат. У зв`язку з цим Головне управління є об`єктивно позбавлене технологічних можливостей самостійно здійснювати виплату нарахованої заборгованості.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 залишено без задоволення заяву ГУ ПФУ в Донецькій області про заміну сторони виконавчого провадження.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 та замінити боржника в адміністративній справі з ГУ ПФУ Донецької області на ГУ ПФУ в м. Києві.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Головним управлінням на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії позивача та нараховано заборгованість за період з 01.01.2019 по 31.01.2023 у загальній сумі 382 313.51 грн. Листом від 10.04.2024 № 2600-0203-9/75650 ГУ ПФУ в м. Києві направлено запит на матеріали пенсійної справи в зв`язку з переїздом ОСОБА_1 до м. Києва. Електронну пенсійну справу направлено засобами програмного забезпечення ПВП ДКГ 11.04.2024. У зв`язку зі зміною місця проживання ОСОБА_1 з 11.04.2024 перебуває на обліку та отримує пенсію в ГУ ПФУ в м. Києві. Всі дії Головним управлінням здійснені у відповідності до п. 4.10 та п. 8 Порядку подання та оформлення документів для призначення/перерахунку пенсій (Постанови ПФУ № 22-1 та № 10-1). Вказує, що переведення пенсійної справи та обов`язку виплати пенсії переходить до компетенції ГУ ПФУ в м. Києві відповідно до чинного законодавства та норм про публічне правонаступництво. Верховний Суд у постановах від 11.10.2019 (справа № 812/1408/16) та від 12.06.2018 (справа № 2а-23895/09/1270) визнав, що публічне правонаступництво органів державної влади допускає перехід прав та обов`язків від одного органу до іншого з переходом адміністративної компетенції. У справі відбулося фактичне правонаступництво: ГУ ПФУ в м. Києві прийняло на себе функцію виплати пенсії та ведення пенсійного обліку Позивача. Суд першої інстанції формально процитував статтю 379 КАС України, однак неправильно застосував її по суті. Вказує, що заміна боржника не змінює змісту зобов`язання, не змінює періоду, не змінює підстав та не змінює суму. Вона лише визначає орган ПФУ, який фактично реалізує функцію виплати. Отже, твердження суду про «зміну рішення» є юридично помилковим. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 2а/0612/649/11, від 03.05.2018 у справі № 2-а-1864/10, від 13.12.2018 у справі № 2-а-1710/11, від 29.01.2020 у справі № 815/1303/17, від 13.03.2019 у справі № 524/4478/17, від 20.02.2019 у справі № 826/16659/15, від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270, від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18. Отже, суд першої інстанції некоректно застосував ст. 52 КАС України, не врахувавши факт публічного правонаступництва: боржник (ГУ ПФУ в Донецькій області) не припинив діяльність, але фактично передав до ГУ ПФУ в м. Києві адміністративну компетенцію від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного припинення його адміністративної компетенції щодо здійснення будь-яких перерахунків та пенсійних виплат по означеній пенсійній справі. Виконання рішення суду в частині виплати здійснюється на новому місці обліку пенсіонера. Суд не врахував фактичний перехід компетенції та надходження пенсійної справи, що є достатньою підставою для заміни сторони виконавчого провадження. Суд залишив боржником орган ПФУ, який не здійснює облік пенсіонера, немає матеріалів пенсійної справи та не здійснює поточну пенсійну виплату. Це суперечить статті 129-1 Конституції України, статті 14 КАС України та меті виконавчого провадження. Суд першої інстанції фактично звів поняття вибуття сторони виконавчого провадження виключно до припинення юридичної особи, що не передбачено ані статтею 379 КАС України, ані статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження». Натомість суд не надав оцінки встановленому факту переходу адміністративної компетенції щодо ведення пенсійної справи та здійснення виплати пенсії до іншого територіального органу Пенсійного фонду України, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без задоволення заяву ГУ ПФУ в Донецькій області про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2022 по справі № 200/2258/22 вчинити дії зобов`язального характеру покладено на відповідача у справі – ГУ ПФУ в Донецькій області. Крім того, у виданих Донецьким окружним адміністративним судом виконавчих листах по справі боржником зазначено також Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Суд зазначив, що ст.379 КАС України врегульовано питання заміни сторони у виконавчому провадженні внаслідок її вибуття в порядку процесуального правонаступництва. При цьому, підставами для процесуального правонаступництва, серед іншого, є ліквідація органу чи посади - суб`єкта владних повноважень; звільнення з посади чи інше припинення повноважень посадової особи - суб`єкта владних повноважень. На даний час ГУ ПФУ в Донецькій області є окремим територіальним органом Пенсійного фонду України із самостійним балансом, рахунком в установах банків, печаткою та своїм найменуванням, не перебуває в стані реорганізації чи припинення. Доказів того, що ГУ ПФУ в м. Києві є правонаступником ГУ ПФУ в Донецькій області матеріали справи не містять. Суд зазначив, що порушення прав позивача (стягувача) в спірних правовідносинах допустило саме ГУ ПФУ в Донецькій області, отже, підстави вважати ГУ ПФУ в м. Києві правонаступником по правам та зобов`язанням ГУ ПФУ в Донецькій області відсутні.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Одночасно згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон України № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У той же час, відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Верховним Судом у постанові від 22.03.2021 у справі № 200/6387/20-а сформульовано правовий висновок, відповідно до якого, враховуючи положення ст. 52 КАС України, суд першої інстанції може допустити заміну сторони у справі її правонаступником до закінчення судового розгляду. Це пов`язано із тим, що з моменту вступу правонаступника у судовий процес, він користується правами та несе обов`язки особи, яку він замінив. З моменту закінчення судового розгляду справи вирішення питання процесуального правонаступництва знаходиться поза межами повноважень суду першої інстанції, однак, таке питання може бути вирішено під час апеляційного і касаційного провадження.

Одночасно Верховний Суд вказав на те, що на стадії примусового виконання судового рішення заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником здійснюється при зверненні до суду, що розглянув справу, державного виконавця або заінтересованої особи в порядку, передбаченому ст. 379 КАС України. Натомість, після набрання судовим рішенням законної сили процесуальне законодавство не передбачає заміни сторони у справі в порядку ст. 52 КАС України, оскільки інакше це призведе до зміни судового рішення, що є недопустимим.

Аналогічні висновки сформовані Верховним Судом в ухвалі від 19.01.2022 у справі № 440/6771/20, постанові від 08.12.2022 у справі № 440/4060/18.

В силу ч. 1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

При цьому, положення ст. 379 КАС України передбачають можливість заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, тобто за наявності відкритого виконавчого провадження або можливість заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Отже, ст. 379 КАС України прямо вказує на можливість заміни сторони у виконавчому провадженні внаслідок її вибуття в порядку процесуального правонаступництва.

Так, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій узагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 20.02.2019 у справі № 826/16659/15, від 13.03.2019 у справі № 524/4478/17.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270, від 10.09.2020 у справі № 420/5772/18, від 10.10.2020 у справі № 804/958/17, від 03.12.2020 у справі № 805/2173/16-а, від 30.12.2020 у справі № 805/4361/17-а.

Слід також враховувати, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 по справі № 812/1408/16 виснував, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому, обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18 виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними i можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. Суд наголосив, що такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.

При цьому, особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Адміністративне (публічне) правонаступництво передбачає дві форми: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Відповідно до п. 12 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 територіальні управління Пенсійного фонду України є самостійними юридичними особами.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для заміни сторони виконавчого провадження є вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, який у даному випадку відсутній.

Судом встановлено, що позивач оскаржував рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 14.12.2021 № 767 про відмову в перерахунку пенсії згідно довідки ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» № 33/25-2655 від 25.08.2021.

Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2022 по справі № 200/2258/22 обов`язок здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки, виданої ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» № 33/25-2655 від 25.08.2021, із урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення викладених у цій довідці, з урахуванням вже виплачених сум пенсії, починаючи з 01.12.2019 покладено на ГУ ПФУ в Донецькій області.

Із змісту заяви про заміну сторони виконавчого провадження та долучених до неї документів не вбачається, що ГУ ПФУ в м. Києві є правонаступником ГУ ПФУ в Донецькій області.

При цьому заявник зазначає, що рішення суду в частині здійснення виплати пенсії не може бути виконано ГУ ПФУ в Донецькій області у відповідності до норм чинного законодавства з огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та посилаючись на ст. 52, 379 КАС України просить замінити сторону (боржника) виконавчого провадження.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що як вірно зазначив суд першої інстанції єдиною підставою для заміни боржника є його вибуття. Боржником за виконавчим листом № 200/2258/22 є ГУ ПФУ в Донецькій області - юридична особа, яка станом на час розгляду цієї заяви не ліквідована та не реорганізована, продовжує свою діяльність та зберігає повну адміністративну компетенцію.

ГУ ПФУ в Донецькій області є окремим територіальним органом Пенсійного фонду України із самостійним балансом, рахунком в установах банків, печаткою та своїм найменуванням, не перебуває в стані реорганізації чи припинення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сам факт місця перебування позивача на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві не передбачає собою правонаступництва у виконавчому провадженні, а тому підстави для заміни сторони (боржника) у виконавчому провадженні відсутні. Органом, який має забезпечити виконання судового рішення є той орган, якого зобов`язано судовим рішенням, що набрало законної сили, вчинити певні дії.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги заяви ГУ ПФУ в Донецькій області про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження, які полягають у визначенні боржником, який має виконувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2022 по справі № 200/2258/22 шляхом виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії відповідно до довідки, виданої ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» № 33/25-2655 від 25.08.2021, із урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення викладених у цій довідці, з урахуванням вже виплачених сум пенсії, починаючи з 01.12.2019 на ГУ ПФУ в м. Києві фактично спрямовані на зміну судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для заміни сторони виконавчого провадження згідно зі ст. 379 КАС України, з огляду на що у задоволенні заяви ГУ ПФУ в Донецькій області слід відмовити.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами, у зв`язку з чим підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 по справі № 200/2258/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий