Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №440/13778/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 р.Справа № 440/13778/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, у справі № 440/13778/25

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач, ПрАТ "Полтавський ГЗК) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач Східне МУ ДПС по роботі з ВПП), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000/643/32-00-07-04-19 від 19.09.2025.

В обґрунтування позовних вимог вказало, що вважає безпідставним висновок контролюючого органу про завищення позивачем суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в червні 2025 року у розмірі 2119972,00 грн, посилаючись на те, що господарські правовідносини ПрАТ «Полтавський ГЗК» з ТОВ «Будконверс», ТОВ «Українська промислово-технічна проектна група», ТОВ «Бул Транс», ТОВ «Фертіхемюкрейн» були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку, тобто, господарські операції позивача з вищевказаним контрагентами мали економічну та ділову доцільність. Укладені ПрАТ «Полтавський ГЗК» договори не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізований в рамках законної господарської діяльності суб`єктів господарювання. Висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій є безпідставними, не підкріплені належними та достовірними доказами, базуються лише на припущеннях та не повній інформації з комп`ютерної автоматизованої інформаційної системи ДПС України за певний визначений проміжок часу. В діях ПрАТ «Полтавський ГЗК» відсутній намір на укладання договорів з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства або на одержання доходу винятково чи переважно за рахунок податкової вигоди. Позивач наголошував на відсутності зауважень відповідача до змісту і суті документів податкового, бухгалтерського обліку ПрАТ «Полтавський ГЗК» та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій. Зауваження стосувались виключно дотримання податкової дисципліни контрагентами позивача, відповідальність за дотримання якої покладена на позивача бути не може.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, за змістом якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказав про встановлення в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Полтавський ГЗК» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тисяч грн по декларації з податку на додану вартість за червень 2025 року (від 18.07.2025 вх. №9213102084) порушення ПрАТ «Полтавський ГЗК» пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 з урахуванням норм пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі – ПК України), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації за червень 2025 року в порушення пункту 200.1, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в червні 2025 року у розмірі 2119972,00 грн.

Відповідач зазначив, що господарські операції ПрАТ «Полтавський ГЗК» із постачальниками ТОВ «Будконверс», ТОВ «Українська промислово-технічна проектна група», ТОВ «Бул Транс», ТОВ «Фертіхемюкрейн» щодо придбання товарів спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування з податку на додану вартість та не мають під собою розумної, економічно обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети пов`язаної з обізнаністю підприємства з усіма ключовими моментами на кожному етапі постачання/продажу. Через відсутність факту підтвердження придбання товарів постачальниками, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту позивача в деклараціях з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

17.11.2025 ПрАТ «Полтавський ГЗК» подано відповідь на відзив, в якій представник позивача наголошував, що факт поставки Товарів контрагентами позивача підтверджується первинною документацією: рахунками, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, посвідченнями якості, тощо. Факт оплати підтверджено платіжними документами.

ПрАТ «Полтавський ГЗК» стверджував, що підприємством дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

З урахуванням вищевикладеного, представник позивача вважав, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Будконверс», ТОВ «Українська промислово-технічна проектна група», ТОВ «Бул Транс», ТОВ «Фертіхемюкрейн» мали реальний характер, придбані товари (роботи) використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та належним чином відображені у податковій звітності.

ПрАТ «Полтавський ГЗК» 02.01.2026 до справи були подані додаткові письмові пояснення де позивачем наведений детальний аналіз первинних бухгалтерських документів, складених по задекларованим фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Будконверс», ТОВ «Українська промислово-технічна проектна група», ТОВ «Бул Транс», ТОВ «Фертіхемюкрейн» при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2025 року.

Позивач наполягав на реальності і належному документальному оформленні господарських операцій ПрАТ «Полтавський ГЗК» із ТОВ «Будконверс», ТОВ «Українська промислово-технічна проектна група», ТОВ «Бул Транс», ТОВ «Фертіхемюкрейн».

Відповідач 07.01.2026, 23.06.2026 до матеріалів справи надав додаткові пояснення на відповідь на відзив, де вказано, що контролюючий орган має право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Тобто інформація, зокрема, податкова інформація та дані інформаційної бази АІС «Податковий блок», контролюючим органом отримується з законодавчо передбачених джерел, відповідно є належним та допустимим доказом.

Крім того, відповідачем зазначено про те, що ТОВ «Фертіхемюкрейн» на адресу позивача у травні 2025 року виписана податкова накладна (№2 від 17.06.2025, №1 від 17.06.2025) на постачання селітри аміачної Pulan N34,4%, зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ – 1841287,45 грн, даний товар має певні особливості в перевезенні, що не відображені в перевізних документах, оформлених постачальником.

Також відповідач, із посиланням на положення підпункту 200.4-1 статті 200 ПК України, вказав, що платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції» 14 серпня 2014 року №1644-VII (далі - Закон №1644-VII), прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення. Суми такого від`ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу – до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. У структурі власності саме позивача наявна підсанкційна особа, а саме ОСОБА_1 , що унеможливлює отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення. За вказаного, відповідач наполягав на відсутності у позивача права формування від`ємного значення з податку на додану вартість.

У додаткових письмових поясненнях, наданих до справи 30.06.2026, позивач заперечував вказане, зазначивши, що підпункт 200.4-1 статті 200 ПК України встановлює виключно обмеження права платника податку на отримання бюджетного відшкодування у разі застосування в установленому Законом №1644-VII порядку санкцій до платника податку та/або його засновника (учасника), кінцевого бенефіціарного власника. При цьому зазначена норма не містить заборони на формування від`ємного значення ПДВ, не передбачає можливості його зменшення чи анулювання та не визначає застосування таких наслідків як правовий результат застосування санкцій, а абзац другий пункту 200.4-1 статті 200 ПК України прямо передбачає, що суми такого від`ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу, а за його відсутності – до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Отже, законодавець прямо визнає існування та правомірність сформованого від`ємного значення, змінюючи лише порядок його подальшого використання, а не порядок його виникнення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (вул. Будівельників, буд. 16, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39802, код ЄДРПОУ 00191282) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000/643/32-00-07-04-19 від 19 вересня 2025 року.

Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків витрати зі сплати судового збору в сумі 24224,00 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні) грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення у справі №440/13778/25, яким відмовити в задоволені позовних в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначає, що податкова інформація відповідає таким властивостям доказів як належність та допустимість. Результат перевірки, а саме складений за її результатами акт, є належним та допустимим доказом в розумінні процесуального законодавства. Зауважує, що здійснення господарської діяльності відбувається підприємствами на власний ризик, тому щоб мінімізувати зазначені обставини платники податків повинні дотримуватись розумної обачності при виборі контрагентів, адже зазначене буде свідчити про зацікавленість таких юридичних осіб в результаті саме господарської діяльності, а не тільки в формальному оформленні господарських операцій без їх реального вчинення.

Вказує, що судом першої інстанції не було враховано те, що платником податку було порушено відповідні сталі доктрини, які склалися в податковій галузі права, а саме: доктрину «ділової мети», що полягає в переслідуванні платником розумної економічної причини, яка є наявною тільки у разі одержання економічного ефекту від здійсненої господарської операції (в нашому випадку такий економічний ефект відсутній, що є порушенням приписів підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України); доктрину «реальності господарської операції» - в даному випадку не було здійснено в реальності господарської операції, бо не було надано відповідних документів, які можуть в повному обсязі підтвердити таку обставину (зазначене призвело до неврахування судами попередніх інстанції вимог статті 44 ПК України); доктрину «переваги суті над формою» - за результатами перевірки не було встановлено реальних економічних наслідків, бо вони можуть бути наявні тільки у разі дійсного здійснення відповідних господарських операцій; доктрину «угоди по кроках. Фактичний власник» - порушення зазначеної доктрини полягає в тому, що ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» залучено підприємства, які фактично не могли поставити відповідні товари у зв`язку з відсутністю відповідних трудових/матеріальних та інших ресурсів.

Вважає, що проведення зустрічних звірок є правом, а не обов`язком контролюючого органу, а отримана інформація є різновидом податкової інформації. Тобто цей різновид діяльності належить до дискреційних повноважень контролюючого органу. До компетенції Східного МУ ДПС по роботі з ВПП не віднесено безпосереднє здійснення контролю за відповідними контрагентами ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК». Крім того, проведення та ініціювання зустрічної звірки не передбачає надсилання запитів на підприємства контролюючим органом-ініціатором. Тому, у разі надання судами відповідної доказової сили зустрічним звіркам є безпідставним знецінення тої ж самої інформації, яка отримується з баз даних контролюючого органу щодо кількості трудових ресурсів, наявності/відсутності відповідних потужностей.

По суті виявлених порушень зазначає, що відповідно до проведеного аналізу ЄРПН та ІКС «Податковий Блок», а також зібраної податкової інформації встановлено відсутність придбання контрагентами позивача товару, реалізованого на користь позивача, а також не підтверджено можливість вироблення поставленого товару власними засобами. Відсутність законних джерел походження ідентифікованого товару/послуги (активу) свідчить про недійсність формування відповідного активу та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання по всьому ланцюгу проходження товарів, робіт та послуг до кінцевого споживача ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК».

Також встановлено придбання позивачем у контрагентів Селітри аміачної, яка має певні особливості перевезення, зокрема, вимагає наявності відповідних дозволів на перевезення небезпечних вантажів. Однак, зазначені в наданих товарно-транспортних накладних автомобілі не призначені для перевезення такого різновиду товару.

На думку апелянта, враховуючи відсутність факту підтвердження придбання товару, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Посилається на те, що стосовно бенефіціарного власника позивача, який опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» у розмірі 49,3%, прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань, у порядку, встановленому Законом №1644-VII, що унеможливлює отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення та, на думку відповідача, включає право платника податків на формування від`ємного значення податку на додану вартість.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зазначає, що контролюючим органом не обґрунтовано період, за який перевірено придбання контрагентами позивача товару, постановленого позивачу, з огляду на тривалий термін його зберігання.

Зауважує, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не установлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Позивач, в ході розгляду справи, наполягав на проявленні достатнього рівня обачності при виборі контрагента, відсутності узгоджених дій з метою отримання податкової вигоди, а відповідачем до матеріалів справи не надано доказів на спростування даних обставин.

Вказує, що товарно-транспортні накладні не є первинними документами в розумінні статті 9 Закону №996-XIV, вказана норма містить перелік обов`язкових реквізитів первинного бухгалтерського документу. Частина 2 статті 9 Закону №996-XIV визначає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Зазначає що позивачем дотримані вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України, статті 9 Закону № 996-XIV.

Наполягає на тому, що пункт 200.4-1 статті 200 ПК України не встановлює правових підстав для зменшення від`ємного значення податку на додану вартість у зв`язку із застосуванням санкцій до кінцевого бенефіціарного власника платника податків, оскільки правовим наслідком застосування зазначеної норми є виключно обмеження права такого платника на отримання бюджетного відшкодування, тоді як саме від`ємне значення продовжує існувати та використовується у порядку, прямо визначеному абзацом другим пункту 200.4-1 статті 200 ПК України.

Також представником апелянта подано додаткові пояснення у справі, за змістом яких вказує, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2025 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, встановлено що ПрАТ «Полтавський ГЗК» на порушення підпункту "б" п.200.4 ст.200 ПК України та у відповідності до п.п. в) п. 200.14 ст. 200 ПК України, не має права на отримання бюджетного відшкодування за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки по декларації з податку на додану вартість за червень 2025 року в сумі 200 448 014 гривень. Вказане порушення мало наслідком винесення Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків податкового повідомлення-рішення за ф. «В3» – про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування на 200 448 014 гривень, яке оскаржено позивачем у межах справи № 440/13646/25, де рішення суду прийнято на користь контролюючого органу, яке набрало законної сили. також посилається на наявність на сайті судової влади та в Єдиному державному реєстрі судових рішень вироку Вищого антикорупційного суду від 08.06.2026 по справі №991/1692/24, де фігурує ОСОБА_1 .

Представником позивача подано додаткові пояснення, в яких зазначає, що відповідно до залізничної накладної (копія додається) ТОВ «Фертіхемюкрейн» виконало свої зобов`язання перед ПрАТ «Полтавський ГЗК» визначені генеральною угодою №01/05 від 22.05.2025 (специфікація №1 від 22.05.2025) поставивши селітру аміачну в кількості 543,304 тони на залізничну станцію Золотнишине Південної залізниці. Зазначені документи підтверджують здійснення господарської операції з придбання та поставки товару, у зв`язку з чим у ПрАТ «Полтавський ГЗК» виникло право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі податку, включеній до вартості придбаного товару. Виходячи із вищевикладеного позивач вважає безпідставним аргумент податкового органу щодо відсутності зареєстрованих транспортних засобів у ТОВ «Фертіхемюкрейн», оскільки останні не здійснює перевезення товару автомобільним транспортом. Крім того, позивач звертає увагу суду, що контролюючим органом у акті перевірки не зазначалися доводи та аргументи щодо особливостей транспортування та відсутності ліцензій на роботу із небезпечними речовинами. Щодо подальшого використання селітри аміачної на підприємстві позивача вказує, що надалі, на підставі договору укладеного між ПрАТ «Полтавський ГЗК» та ПрАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром», останній придбаває у комбінату селітру аміачну для виготовлення вибухової речовини Анімікс (Animmix), яка використовується для гірничодобувних робіт. Тобто, з метою більш детального відображення використання товару у господарських операціях ПрАТ «Полтавський ГЗК», залучив до матеріалів справи, документи, які підтверджують реальність і товарність подальшої взаємодії із контрагентом ПрАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром». Крім того, необхідно наголосити, що відповідно до залученої відповідачем відповіді Державної служби України з безпеки на транспорті №292/2.1.1/15-26 від 15.01.2026 року ПрАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром» має чинну ліцензію на перевезення небезпечних речовин.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПрАТ «Полтавський ГЗК» зареєстроване 05.01.1995 року Горішньоплавською міською радою Кременчуцького району Полтавської області, номер державної реєстрації 158410700060000014, за кодом ЄДРПОУ 00191282.

Податковий номер платника податків: 00191282, взято на облік у контролюючих органах 31.01.1995 року за №517. Станом на 28.08.2025 перебуває на обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 26.06.1997 №200279314. Індивідуальний номер платника податку на додану вартість 001912816023.

Відповідачем в період з 11.08.2025 по 22.08.2025 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «Полтавський ГЗК» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тисяч грн по декларації з податку на додану вартість за червень 2025 року (від 18.07.2025 вх. №9213102084).

За результатами перевірки складений Акт від 28.08.2025 №661/32-00-07-04/00191282 (далі по тексту – Акт перевірки), за висновками якого, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2025 року у декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення ПрАТ «Полтавський ГЗК» пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 з урахуванням норм пункту 44.1 статті 44 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації за червень 2025 року, вищезазначене призвело до порушення пункту 200.1, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в червні 2025 року у розмірі 2119972,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення №000/643/32-00-07-04-19 від 19.09.2025 форми «В4», яким зменшений розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 2119972,00 грн.

ПрАТ «Полтавський ГЗК» не погодилось із вказаним податковим повідомленням-рішенням та звернулось до суду із позовом про визнання його протиправними та скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що матеріалами справи доведені ті обставини, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Будконверс», ТОВ «Українська промислово-технічна проектна група», ТОВ «Бул Транс», ТОВ «Фертіхемюкрейн» мали реальний характер, придбані товари (роботи) використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, копії яких наявні в матеріалах справи та спричинили реальні зміни майнового стану позивача і належним чином відображені у податковій звітності. Відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідачем не наведено у відзиві жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Операції ПрАТ «Полтавський ГЗК» з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Також суд першої інстанції зазначив, що пункт 200.4-1 статті 200 ПК України не встановлює правових підстав для зменшення від`ємного значення податку на додану вартість у зв`язку із застосуванням санкцій до кінцевого бенефіціарного власника платника податків. Правовим наслідком застосування зазначеної норми є виключно обмеження права такого платника на отримання бюджетного відшкодування, тоді як саме від`ємне значення продовжує існувати та використовується у порядку, прямо визначеному абзацом другим пункту 200.4-1 статті 200 ПК України.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин.

За визначенням, що міститься у підпункті 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За приписами пункту 185.1. статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт а).

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. статті 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 78.1.8. пункту 78.1. статті 78 ПК України подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, є підставою документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

У свою чергу суд враховує, що згідно з пунктом 44.1.статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу вимог статті частини 2 статті 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Між тим бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому принципі, як превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV).

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або врахування відповідних витрат при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема щодо наявності таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку, суттєві недоліки в заповненні таких документів, які не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, не дають можливості встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Слід зазначити, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Також на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в вказаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Отже, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тож, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для врахування таких при одержанні податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, позивач платник податку повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 березня 2026 року у справі №160/5956/24.

Також, при вирішенні податкових спорів колегія суддів враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами ПК України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 17 березня 2026 року по справі № 320/22556/25.

Із змісту спірного податкового повідомлення-рішення від 19.09.2025 №000/643/32-00-07-04-19, яким зменшено ПрАТ Полтавський ГЗК розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2025 року на суму 2 119 972 грн (том 1, а.с. 10 зворот), Акту перевірки з додатками (том 1, а.с. 201-218) встановлено, що його прийнято у зв`язку зі встановленням контролюючим органом факту завищення податкового кредиту по декларації за червень 2025 року на загальну суму 2 119 972 грн по взаємовідносинам ПрАТ "Полтавський ГЗК" з такими контрагентами: ТОВ "Будконверс", ТОВ "Українська промислово-технічна проектна група", ТОВ "Бул Транс", ТОВ "Фертіхемюкрейн".

З матеріалів справи судом встановлено, що між ПрАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ "Будконверс" було укладено договір №3434 від 25.12.2024. На умовах договору ТОВ "Будконверс" поставило до ПрАТ "Полтавський ГЗК" трубопровід зливу млину №14 ДУ 500 9975, 130.00.000СК та відповідно виписано податкову накладну від 06.05.2025 №2.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Будконверс" позивачем надано до перевірки: 1) податкову накладну від 06.05.2025 №2 (найменування товару трубопровід зливу млина №14 Ду 500 9975, 130.00.000СК) на загальну суму 1 626 535,33 грн, у тому числі ПДВ 271 089,22 грн; 2) рахунок на оплату від 06.05.2025 №21 (найменування товару трубопровід зливу млина №14 Ду 500 9975, 130.00.000СК) на загальну суму 1 626 535,33 грн, у тому числі ПДВ 271 089,22 грн; 3) видаткову накладну від 06.05.2025 №22 (найменування товару трубопровід зливу млина №14 Ду 500 9975, 130.00.000СК) на загальну суму 1 626 535,33 грн, у тому числі ПДВ 271 089,22 грн; 4) прибутковий ордер від 06.05.2025 №122 (найменування трубопровід зливу млина №14 Ду 500 9975, 130.00.000СК ); 5) Товарно-транспортну накладну від 06.05.2025 №Р22, в якій зазначено: Вантажовідправник ТОВ “Будконверс”, вантажоодержувач ПрАТ “Полтавський ГЗК”; Найменування вантажу трубопровід зливу млина №14 ДУ 500 9975, 130.00.000СК) на загальну суму 1 626 535,33 грн, у тому числі ПДВ 271 089,22 грн; 6) сертифікат №SE2025UKR004; 7) паспорт до трубопроводу; трубопровід зливу млина №14 Ду 500 9975, 130.00.000СК, постачальник ТОВ "Будконверс", виробництва (збірка) ТОВ “Техноцентр Сервіс”; 8) платіжне доручення від 12.08.2025 №16749 на суму 626535,33 грн; 9) договір №3434 від 25.12.2024; 10) специфікація №1 до договору №3434 від 25.12.2024 (найменування продукції: трубопровід зливу млина №14 Ду 500 9975, 130.00.000СК ) на загальну суму 1 626 535,33 грн, у тому числі ПДВ 271 089,22 грн.

За результатом проведеного аналізу копій первинних документів, наданих ПрАТ "Полтавський ГЗК", відповідачем встановлено, що ТОВ "Будконверс" на адресу ПрАТ "Полтавський ГЗК" у травні 2025 року виписано податкову накладну (виписка від 06.05.2025 №2) на постачання: Трубопровід зливу млину №14 Ду 500 9975, 130.00.000СК та відповідно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ – 271 089,22 грн. Відповідно до наданого до перевірки Паспорта трубопроводу та специфікіції, Виробник комплектуючих Shanghai SinoEquipt Machinery Co..Ltd, Китай – Виробництво (збірка) ТОВ "Техноцентр Сервіс" (код ЄДРПОУ 41379931) – Постачальник ТОВ "Будконверс" (код ЄДРПОУ 40873168) – ПрАТ "Полтавський ГЗК" (код ЄДРПОУ 00191282).

Відповідно до проведеного аналізу ЄРПН та ІКС "Податковий Блок" встановлено, що протягом січня 2023 року – травень 2025 року у ТОВ "Будконверс" взагалі відсутнє придбання Трубопроводу зливу млина. Зважаючи на викладене, відповідач дійшов висновку про неможливість ідентифікувати виробника товару, який придбаний ПрАТ "Полтавський ГЗК".

На підставі викладеного, перевіркою встановлено: неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва. А саме, відсутність факту реального одержання (купівлі) ТОВ "Будконверс" (код ЄДРПОУ 40873168), відповідної кількості ідентифікованого товару від інших СГД, в тому числі резидентів, або внаслідок власного задекларованого виробництва (через відсутність у ТОВ "Будконверс" (код ЄДРПОУ 40873168) необхідних умов для виробництва відповідного товару в силу відсутності зареєстрованого відповідного виду господарської діяльності, відсутності придбання необхідної сировини для виробництва зазначеного товару) у досліджуваному та попередніх звітних періодах, засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного документу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару та нереальність здійснення первинного постачання (продажу) в першому ланцюгу. Відсутність у ТОВ "Будконверс" (код ЄДРПОУ 40873168) законних джерел походження ідентифікованого товару/послуги (активу) свідчить про недійсність формування відповідного активу та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання по всьому ланцюгу проходження товарів, робіт та послуг до кінцевого споживача ПрАТ "Полтавський ГЗК". Через відсутність факту підтвердження придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. За результатами перевірки задекларованих взаємовідносин ПрАТ "Полтавський ГЗК" (код ЄДРПОУ 00191282) із ТОВ "Будконверс" (код ЄДРПОУ 40873168) встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за червень 2025 року на суму ПДВ 271 089,22 грн.

Спростовуючи наведені висновки відповідача, позивач зазначає, що аналіз ЄРПН та ІКС "Податковий блок" проведено відповідачем за період з січня 2023 року, у той час як товар міг бути придбаним ТОВ "Будконверс" до січня 2023 року. Цієї інформації відповідач не перевіряв, залишки ТМЦ ТОВ "Будконверс" станом на початок 2023 року відповідачем не досліджувалися. Враховуючи, що даний вид товару має тривалий термін зберігання, часові обмеження його придбання січнем 2023 року відповідачем жодним чином не пояснені. Податкова накладна від 06.05.2025 №2 перевірена під час її реєстрації у тому числі і по коду УКТ ЗЕД, отже перевірено факт придбання товару на підприємство, яке реєструє податкову накладну. Відповідно до наданого до перевірки Паспорта трубопроводу та специфікації, виробник комплектуючих Shanghai SinoEquipt Machinery Co. LTD, Китай, тому, на думку позивача, твердження в акті перевірки про те, що виробник невідомий, зумовлене неуважним дослідженням документів, наданих до перевірки.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, колегія суддів зазначає, відсутність відомостей про придбання товару постачальником у дослідженому періоді сама по собі не є безумовним доказом нереальності подальшого постачання. Така обставина має оцінюватися у взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема документами щодо виготовлення товару, його комплектування, оприбуткування, перебування у розпорядженні постачальника, транспортування та передачі покупцю.

Так, саме по собі посилання на тривалий термін зберігання товару не підтверджує факту його придбання постачальником до початку досліджуваного контролюючим органом періоду та не доводить наявності такого товару в його розпорядженні на момент здійснення спірної господарської операції. За таких обставин відсутність дослідження попередніх періодів та залишків товарно-матеріальних цінностей постачальника не спростовує автоматично висновків контролюючого органу, а має оцінюватися з урахуванням усієї сукупності доказів щодо фактичного походження та руху товару.

Також колегія суддів зауважує, що реєстрація податкової накладної від 06.05.2025 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема із зазначенням відповідного коду УКТ ЗЕД, сама по собі не є безумовним підтвердженням фактичного походження товару, його виробника та реальності всього ланцюга постачання. Реєстрація податкової накладної засвідчує проходження встановленої процедури її реєстрації, проте не підміняє дослідження фактичних обставин придбання, наявності та подальшого постачання товару.

Водночас у цій справі доводи позивача щодо можливого придбання товару його контрагентом до січня 2023 року не узгоджуються з установленими у справі обставинами щодо часу виготовлення спірного виробу.

Колегія суддів враховує, що сертифікат виробника Shanghai SinoEquipt Machinery Co. LTD (Китай) № SE2025UKR 004, долучений позивачем до матеріалів справи, стосується періоду діяльності ТОВ "Будконверс" з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року (т.1 а.с.50).

Наведене кореспондує даним паспорту трубопроводу зливу млина №14 ДУ 500 9975.130.00.000СК, постачальник ТОВ "Будконверс", виробництво (збірка) ТОВ "Техноцентр Сервіс", в якому наявне чітке посилання на те, що продукція нова, виробництва 2024-2025 року (т.1 а.с.51).

Наведені документи мають істотне значення для визначення часових меж можливого походження спірного товару. Якщо відповідно до паспорта саме поставлений позивачу трубопровід був виготовлений у 2024–2025 роках, його придбання постачальником до січня 2023 року є хронологічно неможливим. За таких обставин посилання позивача на можливість зберігання товару протягом тривалого часу не спростовує висновків контролюючого органу, оскільки тривалий строк зберігання може мати значення лише щодо товару, який уже існував та перебував у розпорядженні відповідної особи.

З огляду на те, коли був вироблений товар, поставлений позивачу контрагентом ТОВ "Будконверс", враховуючи наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів вважає, що посилання позивача на не дослідження контролюючим органом даних ЄРПН та ІКС "Податковий блок" за період до січня 2023 року не має вирішального значення для вирішення даного спору, оскільки товар вироблено після цієї дати, і, як встановлено контролюючим органом, такий товар на адресу ТОВ "Будконверс" у період з січня 2023 року не постачався, що позивачем не спростовано.

Отже, наведені позивачем аргументи самі по собі не спростовують висновків контролюючого органу, оскільки не усувають обґрунтованих сумнівів щодо походження спірного товару та не підтверджують фактичних обставин його придбання постачальником і подальшого постачання позивачу.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про спростування доводів контролюючого органу з огляду на можливість придбання товару в попередніх періодах та наявність документів із зазначенням виробника є передчасним, оскільки ґрунтується на припущеннях, а не на встановленій сукупності належних і достатніх доказів.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2026 у справі №160/32132/25 зауважив: «Верховним Судом сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених вище норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу…».

Колегія суддів зауважує, що у цій справі позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували придбання ТОВ "Будконверс" відповідного товару до початку досліджуваного контролюючим органом періоду, наявність такого товару в залишках постачальника та його походження від зазначеного у документах виробника. Так само не наведено доказів, які б усували виявлені контролюючим органом невідповідності та спростовували його висновки по суті, натомість доводи позивача зводяться переважно до припущення про можливість придбання товару в попередні періоди.

З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявні в матеріалах справи письмові докази у своїй сукупності свідчать про відсутність належного підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Будконверс", покладених позивачем в основу формування даних податкового обліку, та про невідповідність відомостей, зазначених у первинних документах, фактичним обставинам здійснення таких операцій.

Також, між ПрАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ "Українська промислово-технічна проектна група" (код 35939305) було укладено договір підряду на технічне обслуговування і ремонт обладнання №2374 від 05.11.2021. На умовах договору ТОВ "Українська промислово-технічна проектна група" (код 35939305) поставила до ПрАТ “Полтавський ГЗК” Концентрат активної піни 14кг, штучна шкіра для витирання скла і кузова, а також здійснило ремонт АВТ HDS 695 S ін. номер №126488500 та відповідно виписано податкові накладні від 03.03.2025 №76, від 15.04.2025 №90.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Українська промислово-технічна проектна група" позивачем надано до перевірки: податкові накладні: від 03.03.2025 №76 (найменування послуг М-809 Концентрат активної піни 14 кг, штучна шкіра для витирання скла і кузова, ремонт АВТ HDS 695 S ін. номер №126488500) на загальну суму 9390,00 грн, у тому числі ПДВ 1565,00 грн; від 14.04.2025 №90 (найменування послуг М-809 Концентрат активної піни 14 кг, ремонт АВТ HDS 695 S ін. номер №126488500) на загальну суму 10980,00 грн, у тому числі ПДВ 1830,00 грн; Акти надання послуг: від 03.03.2025 №371 (найменування товару М-809 Концентрат активної піни 14 кг, штучна шкіра для витирання скла і кузова, ремонт АВТ HDS 695 S ін. номер №126488500) на загальну суму 9390,00 грн, у тому числі ПДВ 1565,00 грн; від 15.04.2025 №621 (найменування товару М-809 Концентрат активної піни 14 кг, ремонт АВТ HDS 695 S ін. номер №126488500) на загальну суму 10980,00 грн, у тому числі ПДВ 1830,00 грн; рахунки на оплату: від 03.03.2025 №452 (товари (роботи, послуги) М-809 Концентрат активної піни 14 кг, штучна шкіра для витирання скла і кузова, ремонт АВТ HDS 695 S ін. номер №126488500) на загальну суму 9390,00 грн, у тому числі ПДВ 1565,00 грн; від 15.04.2025 №770 (товари (роботи, послуги) М-809 Концентрат активної піни 14 кг, ремонт АВТ HDS 695 S ін. номер №126488500) на загальну суму 10980,00 грн, у тому числі ПДВ 1830,00 грн; договір підряду №2374 від 05.11.2021 року м. Горішні Плавні, з додатками.

За результатом аналізу первинних документів, наданих ПрАТ "Полтавський ГЗК" до перевірки щодо взаємовідносин з ТОВ "Українська промислово-технічна проектна група", відповідачем встановлено, що ТОВ "Українська промислово-технічна проектна група" (код ЄДРПОУ 35939305) на адресу ПрАТ "Полтавський ГЗК" у березні та квітні 2025 року виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні (№76 виписка від 03.03.2025, №90 виписка від 15.04.2025) на загальну суму ПДВ – 3 395,00 грн.

Згідно податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, встановлено, що протягом січня 2024 року – травня 2025 року у ТОВ "Українська промислово-технічна проектна група" (код ЄДРПОУ 35939305) не встановлено придбання реалізованого на ПрАТ "Полтавський ГЗК" товару, а саме - M-809 Концентрат активної піни 14 кг, штучна шкіра для витирання скла і кузова. За результатами перевірки неможливо відстежити походження товару та фактичного його виробника. Тому ідентифікувати виробника товару, який придбаний ПрАТ "Полтавський ГЗК", неможливо. На підставі вищевикладеного, перевіркою встановлено: неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/ або реального задекларованого виробництва, а саме, відсутність факту реального одержання (купівлі) "Українська промислово-технічна проектна група" (код ЄДРПОУ 35939305) відповідної кількості ідентифікованого товару від інших СГД, в тому числі нерезидентів, або в наслідок власного задекларованого виробництва (через відсутність у ТОВ "Українська промислово-технічна проектна група" (код ЄДРПОУ 35939305) необхідних умов для виробництва відповідного товару в силу відсутності зареєстрованого відповідного виду господарської діяльності, відсутності придбання необхідної сировини для виробництва зазначеного товару) у досліджуваному та попередніх звітних періодах, засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного документу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару та нереальність здійснення первинного постачання (продажу) в першому ланцюгу. Висновки щодо нереальності досліджуваної господарської операції ґрунтуються на сукупності з`ясованих доказів, їх об`єктивності та сутнісному зв`язку із такою операцією. Відсутність у ТОВ "Українська промислово-технічна проектна група" (код ЄДРПОУ 35939305) законних джерел походження ідентифікованого товару свідчить про недійсність формування відповідного активу та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання по всьому ланцюгу проходження товарів, робіт та послуг до кінцевого споживача ПрАТ "Полтавський ГЗК".

Через відсутність факту підтвердження придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. За результатами перевірки задекларованих взаємовідносин ПрАТ "Полтавський ГЗК" (код ЄДРПОУ 00191282) із ТОВ "Українська промислово-технічна проектна група" (код ЄДРПОУ 35939305) встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за червень 2025 року на суму ПДВ 3 395,00 грн.

Спростовуючи вказані висновки відповідача, позивач зауважує, що аналіз ЄРПН проведено відповідачем за період з січня 2024 року, у той час як товар міг бути придбаним ТОВ "Українська промислово-технічна проектна група" до січня 2024 року. Цієї інформації відповідач не перевіряв, залишки ТМЦ ТОВ "Українська промислово-технічна проектна група" станом на початок 2024 року відповідачем не досліджувалися. Враховуючи, що даний вид товару має тривалий термін зберігання, часові обмеження щодо можливості його придбання січнем 2024 року відповідачем жодним чином не пояснені. Чому саме відповідач вирішив, що даний вид товару мав бути придбаним ТОВ "Українська промислово-технічна проектна група" не пізніше січня 2024 року невідомо. Податкові накладні від 03.03.2025 №76, від 15.04.2025 №90 перевірені під час реєстрації Комісіями регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкових накладних, у тому числі ї по коду УКТ ЗЕД, отже перевірено факт придбання товару на підприємство, яке реєструє податкову накладну.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, колегія суддів зазначає, що посилання на можливість придбання ТОВ "Українська промислово-технічна проектна група" відповідного товару до січня 2024 року має характер припущення та саме по собі не підтверджує факту його придбання, оприбуткування й наявності товарних залишків, достатніх для подальшого постачання ПрАТ "Полтавський ГЗК". Тривалий строк зберігання товару також не є доказом його фактичної наявності у продавця.

При цьому позивачем не надано доказів придбання ТОВ "Українська промислово-технічна проектна група" відповідного товару в попередніх звітних періодах, його оприбуткування, наявності складських залишків та подальшого руху товару, які б спростовували висновки контролюючого органу.

Не спростовує таких висновків і факт реєстрації податкових накладних від 03.03.2025 №76 та від 15.04.2025 №90, оскільки реєстрація податкової накладної, зокрема після перевірки комісією регіонального рівня, сама по собі не підтверджує реальності господарської операції, фактичного руху товару та законності джерел його походження.

Отже, за відсутності належних доказів фактичного придбання, наявності та подальшого постачання товару наведені позивачем доводи не спростовують висновків контролюючого органу щодо нереальності господарської операції по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Українська промислово-технічна проектна група" та безпідставності формування податкового кредиту.

Як зазначено вище, з урахуванням практики Верховного Суду, право на формування податкового кредиту виникає за умови реального здійснення господарської операції, підтвердженого належними первинними документами, які відображають фактичний рух активів. Якщо контролюючим органом надано сукупність доказів, що свідчать про недостовірність відомостей у таких документах, платник податків має спростувати відповідні доводи.

У цій справі контролюючим органом встановлено відсутність підтверджених джерел походження товару, придбаного ТОВ "Українська промислово-технічна проектна група" та надалі реалізованого ПрАТ "Полтавський ГЗК". Водночас позивачем не надано належних доказів придбання товару в попередніх звітних періодах, його оприбуткування, наявності складських залишків і подальшого руху.

Крім того, між ПрАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ "Бул Транс" (код 44321271) було укладено договір №609 від 28.05.2025. На умовах договору ТОВ "Бул Транс" (код 44321271) поставила до ПрАТ "Полтавський ГЗК" чеку гальмівної колодки та відповідно виписано податкову накладну від 30.05.2025 №53.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Бул Транс" позивачем надано до перевірки: податкову накладну від 30.05.2025 №53 (найменування товару чека гальмівної колодки) на загальну суму 25200,00 грн, у тому числі ПДВ 4200,00 грн; рахунок на оплату від 29.05.2025 №203 (товари (роботи, послуги) чека гальмівної колодки) на загальну суму 25200,00 грн, у тому числі ПДВ 4200,00 грн; прибутковий ордер від 03.06.2025 №289 (найменування, сорт, розмір, марка товар чека гальмівної колодки 901Rb0812-2-02); видаткову накладну від 30.05.2025 №263 (товар чека гальмівної колодки); сертифікат якості від 04.01.2023 №299, виробник ТОВ НВП "Річ" Україна; експрес накладну НП від 30.05.2025 №20451175190301; платіжне доручення від 11.06.2025 №13152 на загальну суму 25200 грн, призначення платежу – оплата за чека гальмівної колодки; договір №609 від 28.05.2025 м. Горішні Плавні; специфікацію №1 до договору №609 від 28.05.2025.

За результатом аналізу наданий первинних документів, відповідачем встановлено, що ТОВ "Бул Транс" (код ЄДРПОУ 44321271) на адресу ПрАТ "Полтавський ГЗК" у травні 2025 року зареєстровано та виписано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну (№53 виписка від 30.05.2025 на загальну суму ПДВ – 4200,00 грн.

Відповідно до наданого до перевірки сертифікату якості встановлено, що протягом січня 2023 року – травня 2025 року у ТОВ "Бул Транс" (код ЄДРПОУ 44321271) не встановлено придбання реалізованого товару від ТОВ НВП "Річ", а саме – Чека гальмівної колодки в кількості 300 шт. За результатами перевірки неможливо відстежити походження товару та фактичного його виробника. Зважаючи на викладене, ідентифікувати виробника товару, який придбаний ПрАТ "Полтавський ГЗК", неможливо.

На підставі вищевикладеного, перевіркою встановлено: неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/ або реального задекларованого виробництва. А саме, відсутність факту реального одержання (купівлі) ТОВ "Бул Транс" (код ЄДРПОУ 44321271) відповідної кількості ідентифікованого товару від інших СГД у досліджуваному та попередніх звітних періодах, засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного документу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару та нереальність здійснення первинного постачання (продажу) в першому ланцюгу. Висновки щодо нереальності досліджуваної господарської операції ґрунтуються на сукупності з`ясованих доказів, їх об`єктивності та сутнісному зв`язку із такою операцією. Відсутність у ТОВ "Бул Транс" (код ЄДРПОУ 44321271) законних джерел походження ідентифікованого товару свідчить про недійсність формування відповідного активу та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання по всьому ланцюгу проходження товарів, робіт та послуг до кінцевого споживача ПрАТ "Полтавський ГЗК".

Через відсутність факту підтвердження придбання товару відповідні суми, на переконання контролюючого органу, не можуть включатися до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. За результатами перевірки задекларованих взаємовідносин ПрАТ "Полтавський ГЗК" (код ЄДРПОУ 00191282) із ТОВ "Бул Транс" (код ЄДРПОУ 44321271) встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за червень 2025 року на суму ПДВ 4 200,00 грн.

Спростовуючи викладені висновки відповідача, позивач зазначає, що аналіз ЄРПН проведено відповідачем за період з січня 2023 року, у той час як товар міг бути придбаним ТОВ "Бул Транс" до січня 2023 року. Цієї інформації відповідач не перевіряв, залишки ТМЦ ТОВ "Бул Транс" станом на початок 2023 року відповідачем не досліджувалися. Враховуючи, що даний вид товару має тривалий термін зберігання, часові обмеження щодо можливості його придбання січнем 2023 року відповідачем жодним чином не пояснені. Чому саме відповідач вирішив, що даний вид товару не міг бути придбаним ТОВ "Бул Транс" раніше січня 2023 року невідомо. В акті перевірки та відзиві зазначено, що «відповідно до наданого до перевірки сертифікату якості встановлено, що виробником Чека гальмівної колодки є ТОВ НВП "РІЧ". У той же час, далі за текстом слідує висновок «за результатами перевірки неможливо відстежити походження товару та фактичного його виробника». Тобто, відповідач сам собі суперечить, зазначаючи документально підтверджений факт походження та виробника товару і водночас стверджуючи, що не можливо встановити виробника та походження товару. Податкова накладна від 30.05.2025 №53 перевірена під час її реєстрації, отже перевірено факт придбання товару на підприємство, яке реєструє податкову накладну.

Надаючи оцінку таким аргументам позивача, колегія суддів зазначає, що покликання позивача на можливість придбання ТОВ "Бул Транс" відповідного товару до січня 2023 року ґрунтується на припущеннях та саме по собі не підтверджує факту його придбання, оприбуткування й наявності товарних залишків, достатніх для подальшого постачання ПрАТ "Полтавський ГЗК". Позивачем не надано належних доказів придбання товару в попередніх звітних періодах, його наявності на складі станом на початок 2023 року та подальшого руху. При цьому тривалий строк зберігання товару не є доказом його фактичної наявності у продавця.

Долученим до матеріалів справи сертифікатом якості №299 від 04.01.2023 підтверджується, що придбані позивачем чекі гальмівної колодки виготовлені у 2023 році (т.1 а.с.67), що об`єктивно свідчить про неможливість їх придбання контрагентом позивача до січня 2023 року, та, відповідно, нівелює відповідні посилання позивача.

Отже, за відсутності належних доказів фактичного придбання, наявності та подальшого постачання товару, доводи позивача не спростовують висновків контролюючого органу щодо нереальності спірної господарської операції та безпідставності формування податкового кредиту.

Також, з матеріалів справи судом встановлено, що між ПрАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ "Фертіхемюкрейн" (код 45680841) була укладена генеральна угода №01/05 від 22.05.2025. На умовах генеральної угоди ТОВ "Фертіхемюкрейн" (код 45680841) поставила до ПрАТ "Полтавський ГЗК" селітру аміачну Pulan 34/4% та відповідно виписано податкові накладні від 17.06.2025 №2 та №1.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Фертіхемюкрейн" позивачем надано до перевірки: податкові накладні: від 23.05.2025 №1 (найменування товару селітра аміачна Pulan 34/4%) на загальну суму 8 838 179,76 грн, у тому числі ПДВ 1 473 029,96 грн; від 28.05.2025 №2 (найменування товару селітра аміачна Pulan 34/4%) на загальну суму 2 209544,94 грн, у тому числі ПДВ 368 257,49 грн; платіжні доручення: від 23.05.2025 №12305 на суму 8 838 179,76 грн (призначення платежу оплата за селітру аміачну Pulan 34/4%); від 28.05.2025 №12398 на суму 2 209544,94 грн (призначення платежу оплата за селітру аміачну Pulan 34/4%); рахунок на оплату від 22.05.2025 №1 (товари (роботи, послуги) селітра аміачна Pulan 34/4%) на загальну суму 11 047 724,70 грн, у тому числі ПДВ 1 841 287,45 грн; видаткову накладну від 02.06.2025 №1) (товар селітра аміачна Pulan 34/4%) на загальну суму 11 047 724,70 грн, у тому числі ПДВ 1 841 287,45 грн; прибутковий ордер від 08.06.2025 №24 (найменування, сорт, розмір, марка Селітра аміачна марка Б); технічні умови; свідоцтво про тестування NrCE-А1/11/25/BS; сертифікат якості; генеральна угода №01/05, від 22.05.2025 в м. Черкаси.

За результатом аналізу первинних документів, наданих ПрАТ "Полтавський ГЗК" до перевірки щодо взаємовідносин з ТОВ "Фертіхемюкрейн" (код ЄДРПОУ 45680841) відповідачем встановлено, що ТОВ "Фертіхемюкрейн" (код ЄДРПОУ 45680841) на адресу ПрАТ "Полтавський ГЗК" у травні 2025 року виписано податкову накладну (№2 виписка від 17.06.2025, №1 виписка від 17.06.2025) на постачання: Селітра аміачна Pulan N34,4% та відповідно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ – 1 841 287,45 гривень. Згідно податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, встановлено, що протягом січня 2024 року – травня 2025 року у ТОВ "Фертіхемюкрейн" (код ЄДРПОУ 45680841) відсутній імпорт товару, які реалізовано на адресу ПрАТ "Полтавськй ГЗК" та не встановлено придбання реалізованого на ПрАТ "Полтавський ГЗК" товару. За результатами перевірки неможливо відстежити походження товару та фактичного його виробника/імпортера. Тому ідентифікувати виробника/імпортера товару, який придбаний ПрАТ "Полтавський ГЗК", неможливо. Крім того, за даними АІС "Податковий блок" ТОВ "Фертіхемюкрейн" (код ЄДРПОУ 45680841) віднесено до переліку ризикових – "Рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку" від 18.06.2025 № 51741. Інформація щодо надання ТОВ "Фертіхемюкрейн" (код ЄДРПОУ 45680841) пояснення та документального підтвердження про виключення з переліку ризикових відсутня. Відповідач також зазначив, що відповідний товар має певні особливості в перевезенні.

Перевіркою встановлено неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/ або реального задекларованого виробництва, а саме, відсутність факту реального одержання (купівлі) ТОВ "Фертіхемюкрейн" (код ЄДРПОУ 45680841) відповідної кількості ідентифікованого товару від інших СГД, в тому числі нерезидентів, або в наслідок власного задекларованого виробництва у досліджуваному та попередніх звітних періодах, засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного документу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару та нереальність здійснення первинного постачання (продажу) в першому ланцюгу.

Відсутність у ТОВ "Фертіхемюкрейн" (код ЄДРПОУ 45680841) законних джерел походження ідентифікованого товару/послуги (активу) свідчить про недійсність формування відповідного активу та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання по всьому ланцюгу проходження товарів, робіт та послуг до кінцевого споживача ПрАТ "Полтавський ГЗК".

За відсутності факту підтвердження придбання товару, на переконання відповідача, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. За результатами перевірки задекларованих взаємовідносин ПрАТ "Полтавський ГЗК" (код ЄДРПОУ 00191282) із ТОВ "Фертіхемюкрейн" (код ЄДРПОУ 45680841) встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за червень 2025 року на суму ПДВ 1 841 287,45 гривень.

Спростовуючи такі висновки контролюючого органу, позивач зауважив, що аналіз ЄРПН проведено відповідачем за період з січня 2024 року, у той час як товар міг бути придбаним ТОВ "Фертіхемюкрейн" до січня 2024 року. Цієї інформації відповідач не перевіряв, залишки ТМЦ ТОВ "Фертіхемюкрейн" станом на початок 2024 року відповідачем не досліджувалися. Враховуючи, що даний вид товару має тривалий термін зберігання, часові обмеження щодо можливості його придбання січнем 2024 року відповідачем жодним чином не пояснені. Чому саме відповідач вирішив, що даний вид товару не міг бути придбаним ТОВ "Фертіхемюкрейн" раніше січня 2024 року невідомі. Податкові накладні від 23.05.2025 №1, від 28.05.2025 №2 перевірені під час їх реєстрації, отже перевірено факт придбання товару на підприємство, яке реєструє податкові накладні. Рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку датоване 18.06.2025, у той час як господарські відносини між позивачем та ТОВ "Фертіхемюкрейн" відбувалися у травні 2025 року. Отже, станом на час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ "Фертіхемюкрейн" не мав статусу ризикового.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, на яке посилається відповідач в обґрунтування нереальності господарського договору №01/05 від 22.05.2025, прийняте стосовно ТОВ "Фертіхемюкрейн" 18.06.2025. Проте, господарські відносини між позивачем та ТОВ "Фертіхемюкрейн", на виконання Генеральної угоди від 22.05.2025 №01/05, відбувалися у травні 2025 року. Отже, станом на час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ "Фертіхемюкрейн" не мав статусу ризикового. Тож, посилання відповідача на вказане рішення про відповідність ТОВ "Фертіхемюкрейн" критеріям ризиковості платника податку від 18.06.2025 в обґрунтування нереальності господарської операції із позивачем, є неспроможним.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що посилання на можливість придбання ТОВ "Фертіхемюкрейн" відповідного товару до січня 2024 року саме по собі не підтверджує факту його придбання, оприбуткування та наявності товарних залишків, достатніх для подальшого постачання позивачу. Тривалий строк зберігання товару також не доводить його фактичної наявності у постачальника. При цьому доводи позивача про можливе придбання товару раніше досліджуваного періоду не підтверджені належними доказами та не спростовують висновків контролюючого органу.

Не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій і факт реєстрації податкових накладних від 23.05.2025 №1 та від 28.05.2025 №2, оскільки така реєстрація сама по собі не засвідчує фактичного руху товару, достовірності відображених у накладних відомостей та наявності у постачальника відповідних товарних ресурсів.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що селітра аміачна Pulan N34,4% є небезпечним вантажем, який має певні особливості зберігання та перевезення, зумовлені його хімічними властивостями.

Так, відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" від 6 квітня 2000 року №1644-III (далі - Закон №1644-III) небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об`єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

Згідно зі статтею 6 Закону №1644-III діяльність з перевезення небезпечних вантажів підлягає законодавчо встановленій сертифікації. Згідно з абзацами 3, 4 частини 2 статті 8 Закону №1644-III перевізник небезпечного вантажу зобов`язаний забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами; у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з органами Національної поліції, маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу.

Відповідно до статті 19 Закону №1644-III, транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідність зазначеним вимогам транспортних засобів, обладнання, підготовки водіїв перевіряється територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України з видачею відповідних свідоцтв про допуск до перевезення. Тому наявність відповідних дозволів на перевезення специфічних вантажів передбачена нормами чинного законодавства. Крім того, наявні відповідні правила навантаження, розвантаження та зберігання відповідного товару, що передбачають наявність відповідних дозволів Держпраці на відповідні роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №77 затверджено «ПЕРЕЛІК машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», ПЕРЕЛІК видів робіт підвищеної небезпеки, відповідно до яких визначено окремі роботи з виробництва, зберігання, транспортування та використання небезпечних речовин належать до робіт підвищеної небезпеки й потребують отримання відповідного дозволу або подання декларації відповідності матеріально-технічної бази залежно від виду робіт та встановлених законодавством умов.

Згідно з пунктами 1.4, 3.1 та 3.16 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), затвердженого Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 №15 (далі - Типове положення №15) навчання з питань охорони праці - навчання працівників, учнів, курсантів, студентів, слухачів з метою отримання необхідних знань і навичок з питань охорони праці або безпечного ведення робіт; робота підвищеної небезпеки - робота в умовах впливу шкідливих та небезпечних виробничих чинників або така, де є потреба у професійному доборі, чи пов`язана з обслуговуванням, управлінням, застосуванням технічних засобів праці або технологічних процесів, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю, заподіяння шкоди здоров`ю, майну, довкіллю; спеціальне навчання - щорічне вивчення працівниками, які залучаються до виконання робіт підвищеної небезпеки або там, де є потреба в професійному доборі, вимог відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі та студенти під час трудового і професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці, надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки у разі виникнення аварії. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці.

Відповідно до пункту 481 Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, журнали реєстрації вступного інструктажу зберігаються протягом усього періоду ведення та 10 років після його закінчення.

Отже, перевезення небезпечних вантажів передбачає використання транспортних засобів, що відповідають установленим вимогам безпеки, дотримання спеціальних правил транспортування, а також наявність передбачених законодавством дозвільних документів і документів, що підтверджують проходження працівниками відповідного навчання та інструктажів з охорони праці.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідно до умов Генеральної угоди від 22.05.2025 №01/05, укладеної між позивачем (Покупець) та ТОВ "Фертіхемюкрейн" (Постачальник) (код ЄДРПОУ 45680841), (п.п.6.1-6.2, 6.4) Товар за цим Договором поставляється зі складу Постачальника силами Покупця або в місце вказане Покупцем силами Постачальника шляхом його перевезення автомобільним або залізничним транспортом. За умови поставки Товару в місце, вказане покупцем силами Постачальника, якщо інше не вказано в Специфікації, вартість перевезення оплачується Постачальником, за власний рахунок. До витрат Постачальника [при перевезенні залізничним транспортом] зокрема, входять: витрати на експедирування та перевезення до станції, вказаної Покупцем; витрати на повернення вагонів за умови, що перевезення відбувається не вагонами АТ Укрзалізниця (т.1 а.с.139-144).

Відповідно до Специфікації №1 від 22.05.2025 (т.1 а.с.145) селітра аміачна поставляється у кількості 542,400 тон загальною вартістю 10 869 696,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 1 811 616,00 грн. Товар поставляється на умовах інкотермс 2000 DDP станція Золотнишине Південної залізниці (код станції 425603).

Отже, за встановленими обставинами справи, постачання товару здійснювалося залізничним транспортом, а тому посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача спеціального транспорту та дозволів на перевезення небезпечних вантажів є необгрунтвоаним.

Водночас, відповідно до залізничної накладної №00219 06418-8 вбачається що ТОВ «Фертіхемюкрейн» є власником вантажу селітри аміачної згідно договору РL/430528900/25/HN-0177 від 16.05.2025 між ТОВ «Фертіхемюкрейн» та i Grupa Azoly Zaklady Azolowe Pulawy Spolka Akcyjna для ПрАТ "Полтавський гірнично-збагачувальний комбінат", що свідчить про придбання контрагентом позивача поставленого товару у 2025 році та про необґрунтованість доводів позивача щодо можливості його придбання до січня 2024 року.

Доводи контролюючого органу щодо відсутності придбання контрагентом позивача товару, постановленого на його адресу, не спростовані належними та допустимими доказами.

Отже, за відсутності належних доказів фактичного придбання, наявності та подальшого постачання товару наведені позивачем аргументи не спростовують висновків контролюючого органу щодо нереальності спірних господарських операцій та безпідставності формування податкового кредиту.

У постанові Верховного Суду від 23.02.2024 у справі №813/1777/16 Суд дійшов висновку, що: «…Сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Доводи, наведені судом апеляційної інстанції у постанові, не свідчать про реальність господарських правовідносин між ТОВ «Лембуд» та його контрагентом ТОВ «Львівенергоком», оскільки такі висновки суду апеляційної інстанції, не підтверджуються належними доказами, зважаючи на те, що позивачем до матеріалів справи не надано актів приймай-передачі, які б підтверджували передачу товару від продавця до покупця, відсутні також і товаро-транспортні накладні, що свідчить про відсутність операцій з перевезення, відсутні також і сертифікати якості, технічні паспорти, нормативно-технічна документація на ТМЦ, яким є цемент та інші документи, що підтверджують походження такого товару…

…В даному випадку, Суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків відносно того, що доречним є застосування доктрини «ділова мета», сутність якої полягає у тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у п/п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України , відповідно до якої розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат…».

В постанові Верховного Суду від 28.03.2024 у справі №120/7614/22 Суд зазначив, що: «…Однак, колегія суддів звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку…

…Суд акцентує увагу, що платник податку повинен проявляти розумну обачливість в господарській діяльності, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Податковий орган, здійснюючи податкові перевірки, неодноразово зазначав про одні й ті ж самі порушення щодо контрагента, які залишились поза увагою платника податків і суду.

Належна податкова обачність і добросовісність платника податків є законною передумовою отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази.

У зв`язку з викладеним судам слід було оцінити доводи податкового органу як з метою ретельної перевірки реальності виконання спірної господарської операції, так і в контексті з`ясування прояву позивачем розумної обережності при виборі контрагента, достеменно перевіривши обставини щодо вибору позивачем постачальника, з урахуванням того, що податковим органом неодноразово наголошувалось на порушеннях податкового законодавства при здійсненні господарської операції.

При цьому судам слід звернути увагу на те, що за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Свідченням належної податкової обачності є не лише подання стандартного переліку документів, але й обґрунтування мотивів вибору постачальника та пояснення обставин укладення та виконання договору з контрагентом з урахуванням звичаїв ділового обороту у відповідній сфері….».

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, придбаваючи специфічні товари, зокрема аміачну селітру, а також чекові гальмівні колодки у кількості 300 шт. та трубопровід зливу, повинен був проявити належну обачність під час здійснення господарських операцій, зокрема з`ясувати походження товару, особу фактичного виробника, джерела законного введення продукції в обіг та наявність у постачальника необхідних дозвільних документів. Водночас позивач таких заходів обачності не проявив, не з`ясував зазначених обставин і не надав належних доказів, які б підтверджували фактичне придбання товару, його походження та особу фактичного виробника. За таких обставин подані документи самі по собі не є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій, що підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Покликання позивача на проявлення належного рівня обачності під час вибору контрагента, відсутність узгоджених дій із ним з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди та відсутність обізнаності щодо можливих порушень у діяльності постачальника самі по собі не спростовують висновків контролюючого органу, оскільки не підтверджують фактичного походження товару та обставин його придбання і постачання.

За викладеного, суд апеляційної інстанції констатує, що матеріалами справи не доведені ті обставини, що господарські відносини між позивачем та ТОВ "Будконверс", ТОВ "Українська промислово-технічна проектна група", ТОВ "Бул Транс", ТОВ "Фертіхемюкрейн" мали реальний характер,а придбані товари (роботи) використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача і належним чином відображені у податковій звітності.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000/643/32-00-07-04-19 від 19.09.2025 є таким, що відповідає вимогам частини 2 статті КАС України, а отже позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування є такими, що не підлягають задоволенню.

Погоджуючись з висновками відповідача про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для їх скасування, колегія суддів тим не менше вважає необґрунтованими посилання контролюючого органу на відсутність у позивача права на формування від`ємного значення з податку на додану вартість через наявність у структурі власності позивача підсанкційної особи, оскільки пункт 200.4-1 статті 200 ПК України не містить заборони на формування від`ємного значення ПДВ з цим підстав, не передбачає можливості його зменшення чи анулювання та не визначає застосування таких наслідків як правовий результат застосування санкцій, а абзац другий пункту 200.4-1 статті 200 ПК України прямо передбачає, що суми такого від`ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу, а за його відсутності – до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Отже, законодавець прямо визнає існування та правомірність сформованого від`ємного значення, змінюючи лише порядок його подальшого використання, а не порядок його виникнення.

Таким чином, пункт 200.4-1 статті 200 ПК України не встановлює правових підстав для зменшення від`ємного значення податку на додану вартість у зв`язку із застосуванням санкцій до кінцевого бенефіціарного власника платника податків. Правовим наслідком застосування зазначеної норми є виключно обмеження права такого платника на отримання бюджетного відшкодування, тоді як саме від`ємне значення продовжує існувати та використовується у порядку, прямо визначеному абзацом другим пункту 200.4-1 статті 200 ПК України.

Водночас наведений висновок колегії суддів щодо необґрунтованості посилань контролюючого органу на відсутність у позивача права на формування від`ємного значення з податку на додану вартість не впливає на загальний висновок щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки такий висновок ґрунтується на самостійних підставах, установлених за результатами перевірки та підтверджених дослідженими у справі доказами. Відтак зазначені доводи контролюючого органу не є визначальними для вирішення цього спору та не спростовують правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що доводи апелянта знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції. Натомість доводи позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 у справі №440/13778/25 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 у справі № 440/13778/25 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 26.10.2026 року