Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №520/25753/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 р.Справа № 520/25753/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/25753/26

за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика"

про підтвердження обґрунтування умовного адміністративного арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Житомирській області (надалі – заявник, ГУ ДПС у Житомирській області) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з заявою в порядку ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій просить суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника Товариства з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика» (надалі - ТОВ «Паперова фабрика», апелянт) застосованого на підставі рішення начальника ГУ ДПС у Житомирській області від 18.08.2026.

24 серпня 2026 року Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким заяву ГУ ДПС у Житомирській області до ТОВ «Паперова фабрика» про підтвердження обґрунтування умовного адміністративного арешту майна - задовольнив.

Підтвердив обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника ТОВ «Паперова фабрика» застосованого на підставі рішення начальника ГУ ДПС у Житомирській області від 18.08.2026.

Рішення звернув до негайного виконання.

Не погодившись з цим судовим рішенням, ТОВ «Паперова фабрика» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 р. по цій справі та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні вимог заяви.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликався на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовився оцінювати факт відсутності наказу про зупинення перевірки, що є обов`язковою передумовою для її поновлення за статтею 82 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до резолютивної частини рішення у справі №520/8352/26, зазначивши, що мораторій діє лише до 30.06.2023, тоді як 2.2.2. наказ від 05.08.2026 №1974-п охоплює ширший період, однак не врахував, що період з 01.04.2021 по 30.06.2023 (понад 2 роки з перевіряємого періоду) повністю підпадає під дію судового мораторію щодо заборони перевірки первинних документів.

Звертає увагу на те, що наказ від 05.08.2026 №1974-п прийнято податковим органом як єдиний та неподільний розпорядчий акт, без виключення з нього періоду мораторію.

Вважає правомірною відмову від допуску на перевірку, оскільки ПК України не передбачає процедури «часткового допуску» чи проведення «часткової виїзної перевірки» в межах одного наказу, вимога позивача про допуск за наказом, який на 70% порушує судовий мораторій, є повністю протиправною.

Також вважає, що суд першої інстанції взагалі не дав оцінки факту відсутності об`єктивного предмета та можливості проведення виїзної перевірки за решту періоду, оскільки стверджує, що ще 30.09.2022 ТОВ «Паперова фабрика» прийнято рішення про припинення господарської діяльності з виробництва паперу та повернуло орендодавцю ТОВ «АСС Коростишівська паперова фабрика» приміщення та обладнання, які використовувались при виробництві паперу.

Вважає, що оскільки підприємство з вересня 2022 року фактично не здійснює виробничо-господарської діяльності, не має ані виробничих потужностей, ані орендованого приміщення чи обладнання за адресою, вказаною в наказі на перевірку, тому призначення та намагання провести саме виїзну документальну перевірку за періоди після 30.06.2023 щодо суб`єкта, який не працює та позбавлений майна, є свідченням очевидної неефективності, зловживання з боку позивача та відсутності підстав для застосування такого виняткового заходу примусу, як арешт майна.

Також вважає, що суд першої інстанції помилково обмежився суто формальним розмежуванням справ №240/4508/26 (позов ГУ ДПС у Житомирській області до ТОВ «Паперова фабрика» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, ініційована за первинним не допуском до позапланової перевірки за наказом від 05.11.2025 №2901-п «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Паперова фабрика») та №520/25753/26 (ця справа) за реквізитами рішень про арешт та датами виходу на перевірку, ігноруючи їхню єдину матеріально-правову природу.

Стверджує, що суд першої інстанції не звернув уваги, що позивач повторно застосував винятковий захід забезпечення (арешт майна) щодо одного й того самого суб`єкта за один і той самий період діяльності в межах одного процедурного процесу перевірки.

Вважає, що оскільки наказ від 05.08.2026 №1974-п «Про поновлення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Паперова фабрика» стосується тієї самої виїзної перевірки, призначеної первинним наказом від 05.11.2025 №2901-п, вихід посадових осіб 18.08.2026 є лише процесуальним продовженням одного й того самого контрольного заходу, а застосування адміністративного арешту майна за статтею 283 КАС України є невідкладним та винятковим способом захисту за відсутності спору про право, а тому наявність уже відкритого позовного провадження у справі № 240/4508/26 щодо правомірності арешту в межах цієї ж самої перевірки свідчить про наявність триваючого між сторонами юридичного спору про правомірність самого контрольного заходу суд першої інстанції безпідставно розглянув заяву позивача у порядку статті 283 КАС України замість відмови у відкритті провадження за наявності спору про право.

Заявник не погодився з доводами апеляційної скарги та подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив у задоволенні скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно з відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Паперова фабрика» (код ЄДРПОУ 43038116) зареєстровано в якості юридичної особи 04.06.2019.

У зв`язку з набранням законної сили постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2026 у справі № 240/25937/25, на підставі пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та враховуючи доповідну записку управління податкового аудиту ГУ ДПС у Житомирській області від 04.08.2026 № 2723/06-30-07-04 заступником начальника ГУ ДПС у Житомирській області видано наказ від 05.08.2026 № 1974-п «Про поновлення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Паперова фабрика», яким наказано поновити з 18 серпня 2026 року тривалістю 5 робочих днів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Паперова фабрика» (код згідно з ЄДРПОУ 43038116, податкова адреса: 61177, Харківська обл., м. Харків, вул. Залютинська, буд. 2), проведення якої не розпочато у термін встановлений наказом ГУ ДПС у Житомирській області від 05.11.2025 №2901-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Паперова фабрика», у зв`язку з не допуском посадових осіб до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Паперова фабрика» з питань контролю за дотриманням вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2021 по 31.12.2024 та податку на додану вартість за період з 01.04.2021 по 31.08.2025.

На виконання зазначеного наказу видані направлення на перевірку від 12.08.2026 № 3664, № 3665, пред`явлені представнику платника податків разом із службовими посвідченнями осіб, уповноважених на її проведення, що не заперечується сторонами.

Також, представнику направлено копію наказу від 05.08.2026 № 1974-п.

17.08.2026 ТОВ «Паперова фабрика» на адресу податкового органу були направлені письмові пояснення щодо недопуску на перевірку.

Так, зі змісту вказаних пояснень встановлено, що ТОВ «Паперова фабрика», отримало наказ ГУ ДПС у Житомирській області 05.08.2026 №1974-п «Про поновлення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Паперова фабрика» відповідно до якого буде поновлена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Паперова фабрика» з 18 серпня 2026 року тривалістю 5 робочих днів за адресою: 61177, Харківська обл., м. Харків, вул. Залютинська, буд. 2. Вказано, що з наказом від 05.08.2026 №1974-п не згодні, наказ буде оскаржено в судовому порядку. У допуску відмовлено у зв`язку з відсутністю наказу про зупинення перевірки, яка планувалась на підставі наказу від 05.11.2025 №2901-п «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Паперова фабрика» (порушення статті 82 ПК України) та наявністю мораторію на перевірку за рішенням суду у справі №520/8352/26 (підпункт 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

18.08.2026 податковим органом складено акт про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Паперова фабрика» №858/06-30-07-04/43038116, який фактично отримано платником 18.08.2026, про що свідчить його особистий підпис.

18.08.2026 о 14:30 начальником ГУ ДПС у Житомирській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Паперова фабрика», реєстраційна (юридична) та фактична адреса: 61177, Харківська обл., м. Харків, вул. Залютинська, буд. 2, з таких підстав: «платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу».

З метою підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Паперова фабрика» застосованого на підставі рішення начальника ГУ ДПС у Житомирській області від 18.08.2026 звернулось до суду із відповідною заявою.

Задовольняючи вимоги заяви, суд першої інстанції виходив з того, що платник податків безпідставно не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, а тому відповідно до пункту 94.6 статті 96 ПК України у керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу виникли обґрунтовані підстави для прийняття рішення про застосування арешту майна платника податків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовані приписами ПК України.

Процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені в статті 94 ПК України.

Згідно з пунктом 94.1 статті 94 ПК України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Тобто, арешт майна може бути застосований за наявності хоча б однієї з визначених статтею 94 ПК України обставин, зокрема, у випадку, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пунктом 94.5 статті 94 ПК України, арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до пункту 94.6 статті 96 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Аналіз наведених положень податкового законодавства дає підстави для висновку, що законність вимоги щодо застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України пов`язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Згідно з пунктом 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

У рішенні про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 18.08.2026 підставою для застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Паперова фабрика» вказано: «платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 12.04.2023 у справі № 380/6993/22, від 23.02.2023 у справі № 640/17091/21, від 11.01.2024 у справі № 520/19803/23, відповідно до якої перевірка причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків, обґрунтованості рішення про застосування адміністративного арешту майна входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 283 КАС України.

ТОВ «Паперова фабрика» не заперечує факт відмови в допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, вважаючи, що недопуск відбувся правомірно, оскільки ТОВ «Паперова фабрика» не погоджується зі змістом наказу від 05.08.2026 №1974-п, посилаючись на відсутність наказу про зупинення перевірки, яка планувалась на підставі наказу від 05.11.2025 №2901-п «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Паперова фабрика» (порушення статті 82 ПК України) та наявністю мораторію на перевірку за рішенням суду у справі №520/8352/26 (підпункт 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Надаючи оцінку таким аргументам апелянта, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Відповідно до пункту 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Аналіз наведених приписів податкового законодавства дозволяє дійти висновку про те, що платник податків має право відмовити в допуску до перевірки виключно з підстав непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків визначених п. 81.1 ст. 81 ПК України документів, або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог закону.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що уповноваженому представнику платника податків вручено копію наказу від 05.08.2026 № 1974-п, а також пред`явлені направлення на перевірку від 12.08.2026 № 3664, № 3665 та службові посвідчення осіб, які проводять перевірку.

Зазначені обставини платником податків не заперечується.

Зі змісту наказу №1974-п від 05.08.2026 вбачається, що він відповідає вимогам, що передбачені до його змісту пункту 81.1 статті 81 ПК України, а саме: містить дату видачі, найменування контролюючого органу (ГУ ДПС у Житомирській області), найменування та реквізити суб`єкта (ТОВ «Паперова фабрика», код ЄДРПОУ 43038116), мету (з питань контролю за дотриманням вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість), вид (документальна позапланова виїзна), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України), дату початку і тривалість перевірки (з 18.08.2028, тривалістю 5 робочих днів), період діяльності, який буде перевірятися (з 01.04.2021 по 31.12.2024 та з 01.04.2021 по 31.08.2025), має підпис заступника начальника контролюючого органу, який скріплено печаткою контролюючого органу.

Отже, посадові особи контролюючого органу мали право приступити до проведення документальної виїзної перевірки товариства.

Натомість доводи ТОВ «Паперова фабрика» про наявність законних підстав для відмови у допуску працівників податкового органу на перевірку є безпідставними та не ґрунтуються на приписах абзацу п`ятого пункту 81.1 статті 81 ПК України, який містить вичерпний перелік підстав, які дозволяють платнику податків відмовити у допуску на перевірку.

Посилання апелянта на відсутність наказу про зупинення проведення перевірки колегія суддів вважає слушними, проте, враховуючи зміст наказу №1974-р від 05.08.2026 вбачається, що контролюючий орган не визначав нових підстав для проведення перевірки, а здійснив організаційне оформлення її проведення після набрання законної сили судовим рішенням, яким підтверджено правомірність первісного наказу.

Стосовно наявності мораторію на перевірку за рішенням суду у справі №520/8352/26 (підпункт 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України), колегія суддів також враховує таке.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 по справі №520/8352/26 зобов`язано ГУ ДПС у Харківській області застосувати положення підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо ТОВ «Паперова фабрика» та запровадити мораторій на проведення документальних перевірок податкових (звітних) періодів 01.06.2019-30.06.2023 за поданим ТОВ «Паперова фабрика» повідомленням про втрату первинних документів в порядку підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 05.01.2026 №1.

Водночас періоди, визначені наказом №1974-п, становлять: з податку на прибуток підприємств - з 01.04.2021 по 31.12.2024, з податку на додану вартість - з 01.04.2021 по 31.08.2025, тобто виходять поза межі мораторію на проведення документальних перевірок податкових (звітних) періодів 01.06.2019-30.06.2023, встановленого судовим рішенням по справі №520/8352/26.

Стосовно доводів апелянта про існування між ним та ГУ ДПС у Житомирській області судового спору про право щодо обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна в межах цього контрольного заходу, колегія суддів зазначає таке.

У провадженні Харківського окружного адміністративного суду вже перебуває справа №240/4508/26 за позовом ГУ ДПС у Житомирській області до ТОВ «Паперова фабрика» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, ініційована за первинним не допуском до позапланової перевірки за наказом від 05.11.2025 №2901-п «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Паперова фабрика».

Так, в межах вказаної справи ГУ ДПС у Житомирській області просить суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника ТОВ «Паперова фабрика» застосованого на підставі рішення начальника ГУ ДПС у Житомирській області від 21.11.2025.

Однак, вихід посадових осіб ДПС на перевірку 18.08.2026 здійснювався на підставі наказу від 05.08.2026 №1974-п «Про поновлення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Паперова фабрика».

18.08.2026 о 14:30 начальником ГУ ДПС у Житомирській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Паперова фабрика», реєстраційна (юридична) та фактична адреса: 61177, Харківська обл., м. Харків, вул. Залютинська, буд. 2, з таких підстав: «платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу»,

Отже, у межах спорів у справах №240/4508/26 та № 520/25753/26 заявлені різні позовні вимоги, щодо різних рішень про застосування адміністративного арешту майна платника податків, які в свою чергу виникли з різних підстав.

Відтак суд відхиляє доводи представника відповідача щодо існування відкритого судового спору про право щодо обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна в межах даного контрольного заходу.

Посилання апелянта на те, що суд мав відмовити у відкритті провадження також є безпідставне з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 283 КАС України, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо:

1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті;

2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Існування вказаних обставин не доведено ТОВ «Паперова фабрика».

Посилання апелянта лише на наявність провадження №240/4508/26 не свідчить про існування спору про право та оскарження наказів про проведення перевірки з таких підстав.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.02.2023 у справі № 640/17091/21 вирішуючи питання про те, чи можна вважати, що подання платником податків позову про скасування наказу про проведення перевірки є спором про право в розумінні п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України при перевірці заяви контролюючого органу, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 283 КАС України, акцентував увагу, що оцінку обґрунтованості заперечень платника податків щодо правомірності проведення перевірки має надавати суд в межах здійснення превентивного контролю при реалізації податковими органами певних видів його повноважень, шляхом розгляду заяв податкових органів, передбачених ч.1 ст. 283 КАС України. У таких справах адміністративний суд фактично є незалежним суб`єктом, який здійснює перевірку об`єктивності прийнятого контролюючим органом рішення, та одночасно, виконує завдання захисту прав платників податків від потенційно можливих зловживань з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з правовим висновком судової палати, наявність спору про право в розумінні п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України має вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу, передбаченою ч. 1 ст. 283 КАС України. При цьому у справах за заявою контролюючого органу, передбаченою п. 2 ч. 1 ст. 283 КАС України, заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають у оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу при її проведенні, не можуть розглядатися як «спір про право».

Також, судовою палатою у вищезазначеній постанові зазначено, що з огляду на ч. 1 ст. 4 КАС України, звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним рішення податкового органу про проведення податкової перевірки чи про застосування адміністративного арешту майна або дій такого органу при проведенні перевірки підпадає під поняття публічно-правового спору (пункт 2). Визначення цього терміну не дає підстав для висновку, що «публічно-правовий спір» є тотожним до терміну «спір про право». Отже, подання до суду адміністративного позову про протиправність рішення/дій щодо проведення перевірки або накладення адміністративного арешту не може розглядатись як підстава для відмови у відкритті провадження у розумінні п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України.

З урахуванням вище викладених обставин колегія суддів зазначає, що оскарження платником податків наказу контролюючого органу про проведення перевірки, дій контролюючого органу при її проведенні, чи рішення про застосування адміністративного арешту майна, не є спором про право у розумінні п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 23.02.2023 по справі №640/17091/21, від 11.01.2024 по справі №520/19803/23.

За наведеного вище у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до пункту 94.6 статті 96 ПК України у керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу виникли обґрунтовані підстави для прийняття рішення про застосування арешту майна платника податків від 18.08.2026.

Посилання апелянта на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 03.06.2025 по справі №320/18126/23 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони зроблена за інших фактичних обставин по справі.

Колегія суддів також вважає, що немає юридичного значення твердження апелянта на те, що він нібито з вересня 2022 року фактично не здійснює виробничо-господарської діяльності, не має ані виробничих потужностей, ані орендованого приміщення чи обладнання за адресою, вказаною в наказі на перевірку, тому призначення та намагання провести саме виїзну документальну перевірку за періоди після 30.06.2023 щодо суб`єкта, який не працює та позбавлений майна, є свідченням очевидної неефективності, зловживання з боку позивача та відсутності підстав для застосування такого виняткового заходу примусу, як арешт майна, - оскільки податкове законодавство з наведених підстав не забороняє податковому органу проводити документальні перевірки та перевіряти правдивість таких тверджень.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 283, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року по справі № 520/25753/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко