Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №520/13417/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 р.Справа № 520/13417/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 06.07.26 по справі № 520/13417/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 09.05.2026, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 520/27321/24, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 28.03.2019 року по 09.05.2026 року, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 520/27326/24, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

В обґрунтування позову зазначено, що на виконання рішень суду у справах №520/27326/24 та №520/27321/24 відповідачем було виплачено позивачу 09.05.2026 суму коштів у розмірі 183 110,47 грн та 202 025,35 грн відповідно, натомість компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, відповідач так і не виплатив, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 09.05.2026 року, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 520/27321/24, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 28.03.2019 року по 09.05.2026 року, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 520/27326/24 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 09.05.2026, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 520/27321/24, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок №44), подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в цій частині та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд не встановив склад виплачених 202 025,35 грн і безпідставно поширив компенсацію на всю суму. За змістом статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон №2050-III) та пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159), компенсації підлягають лише доходи, які не мають разового характеру. Із рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №520/27321/24, яке міститься в матеріалах цієї справи, вбачається, що перерахунок був пов`язаний не лише із щомісячними основними та додатковими видами грошового забезпечення, а й з належними виплатами, розмір яких залежав від посадового окладу та окладу за військовим званням. У мотивувальній частині того рішення серед таких виплат прямо зазначені допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Отже, сума 202 025,35 грн могла містити різні за правовою природою складові: щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові виплати. Проте суд першої інстанції, на думку відповідача не витребував і не дослідив розрахунок виплати 202 025,35 грн, не встановив перелік складових, з яких сформована ця сума, не відокремив щомісячні виплати від допомог та інших одноразових виплат; не перевірив систематичний або разовий характер кожної складової, поклав на ВЧ НОМЕР_1 обов`язок нарахувати компенсацію без будь-якого виключення одноразових виплат. Такий підхід прямо суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №280/8933/24. Належність допомоги або іншої одноразової виплати до складу грошового забезпечення не змінює її разового характеру і не поширює на неї дію Закону №2050-III.

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зі змісту апеляційної скарги встановлено, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 09.05.2026, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 520/27321/24, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, отже, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , про що сторонами не заперечувалося.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від19.11.2024 по справі №520/27321/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 29.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, та належних у вказаний період виплат, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, протиправною.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 провести перерахунок ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 по справі №520/27326/24 адміністративний позов – задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.03.2019 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 15.06.2024 включно із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) в розмірі 4109,41 грн. щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 28.03.2019 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 15.06.2024 включно в розмірі 4109,41 грн. щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року № 1078.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 по справі № 520/27326/24 - в частині задоволення позовних вимог змінено шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови та абзацу третього резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 28.03.2019 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 15.06.2024 включно в сумі 208055,40 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року № 1078".

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 520/27326/24 – залишено без змін.

09 травня 2026 року відповідач виплатив кошти позивачу на виконання рішення суду №520/27326/24 у сумі 183 110,47 грн, та №520/27321/24 у сумі 202 025,35 грн, що підтверджуються скріншотом із застосунку "ПриватБанку".

Проте, ВЧ НОМЕР_1 не нарахувала та не виплатила позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення.

Не погодившись із вказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі військовою частиною) добровільно чи на виконання судового рішення.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 09.05.2026 року, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 520/27321/24.

Крім того, суд дійшов висновку, що нарахування та виплата позивачу вказаних сум має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок №44).

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в оскаржуваній відповідачем частині з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ та Порядком № 159.

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (абзаци 2, 5, 6, 7, 8 частини другої статті 2 Закону № 2050-ІІІ).

Згідно зі ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні норми також викладені у Порядку № 159.

Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зі змісту вказаних норм випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Тобто, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 24.01.2025 у справі № 380/1607/24, від 12.09.2024 у справі № 240/18489/23, від 12.09.2024 у справі № 400/5837/23, які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому, з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №520/27321/24 відповідач 09.05.2026 виплатив заборгованість по грошовому забезпеченню на суму 202 025,35 грн.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 витребувано у ВЧ НОМЕР_1 розрахунок виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у розмірі 202 025,35 грн здійсненого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №520/27321/24.

На виконання вимог ухвали суду від 14.09.2026 відповідачем до Другого апеляційного адміністративного суду надано довідку-розрахунок №180 від 13.11.2025, з якої колегією суддів встановлено, що окрім перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023, відповідачем здійснено перерахунок, зокрема, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2023 роки та грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки.

Статтею 2 Закону № 2050-III передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Відповідно до п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Згідно з п.30.1 розділу XХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (далі – Інструкція № 260) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.33.1 розділу XXXIII Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Враховуючи вказані норми, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань відповідають ознакам одноразових видів грошового забезпечення, оскільки виплачуються раз на рік та не мають постійного характеру.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2025 року по справі №280/8933/24 зазначив, що нормативне урегулювання відносин щодо компенсації громадянам втрати частини доходів вказує на те, що така компенсація пов`язана, по-перше, з порушенням встановлених строків виплати таких доходів; по-друге, з виключним переліком доходів як систематичних грошових виплат громадянам; по-третє, з фактом виплати нарахованих доходів. При цьому, підставою для компенсації є затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців. Тому розмір компенсації невід`ємно пов`язаний з видом та розміром невчасно виплаченого доходу, а також з тривалістю часу, протягом якого була затримка його виплати. У питанні про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ключовим питанням є дохід. Законодавець в абзаці першому ч. 2 ст. 2 Закону України №2050-III акцентував увагу саме на виді доходу, а не на його окремих складових чи ознаках такого доходу, при цьому підкресливши, що такі доходи не мають разового характеру.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене та приписи ст. 2 Закону № 2050-III і п. 3 Порядку № 159 грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не підпадають під дохід, за затримку виплати якого нараховується компенсація у відповідності до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.

Відповідно, позовні вимоги стосовно компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань задоволенню не підлягають.

За таких обставин вимоги позивача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів можуть бути задоволені лише в частині, що стосується несвоєчасної виплати постійних складових грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 05.08.2026 у справі № 120/4140/25.

Судом першої інстанції не враховано вищенаведених обставин, що призвело до частково неправильного вирішення справи в цій частині позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача в цій частині позовних вимог буде зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів (без урахування виплачених сум перерахованих грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 09.05.2026 виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №520/27321/24, відповідно до Закону № 2050-III (зі змінами та доповненнями).

Також колегія суддів враховує, що апеляційна скарга не містить жодних аргументів щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача здійснити компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб одночасно з виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, отже з урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України, оцінка рішення суду першої інстанції в цій частині ненадається.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 по справі №520/13417/26 в частині задоволення позову про зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 09.05.2026, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 520/27321/24 прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 по справі № 520/13417/26 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 09.05.2026 року, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 520/27321/24.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів (без урахування виплачених сум перерахованих грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 09.05.2026 виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №520/27321/24, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями).

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 у справі №520/13417/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий