Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №200/2944/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року справа №200/2944/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Пивовар І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року (повне судове рішення складено 14 травня 2026 року) у справі № 200/2944/26 (суддя в І інстанції Логойда Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

16.04.2026 ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління) від 17.10.2025 № 203040015226 про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058);

- зобов`язати Управління зарахувати йому до страхового стажу періоди роботи за записами згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 01.07.1985, а саме з 01.07.1985 по 24.11.1985 та з 01.07.1988 по 29.03.2000 в колгоспі імені 8 Марта, період навчання з жовтня 1987 року по червень 1988 року в ДОСААФ м. Сватове; зарахувати до пільгового стажу в якості тракториста період роботи з 01.07.1988 по 29.03.2000 згідно із зазначеною трудовою книжкою;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути питання про призначення йому пенсії на підставі п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 з 09.10.2025.

Позов обґрунтовує тим, що оскарженим рішенням йому неправомірно відмовлено в призначенні пенсії відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 через неправомірне не зарахування до відповідного стажу спірних періодів з посиланням на недоліки заповнення трудової книжки та необхідність надання уточнюючих довідок.

Вважаючи свої пенсійні права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.10.2025 № 203040015226, прийняте щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язано Управлінням повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.10.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до його страхового стажу періодів роботи з 01.07.1985 по 24.11.1985 та з 01.07.1988 по 29.03.2000, із зарахуванням до пільгового стажу, що дає право на призначення такої пенсії, періоду роботи з 01.07.1988 по 29.03.2000, та з повторним вирішенням питання про зарахування до його страхового стажу періоду навчання з жовтня 1987 року по червень 1988 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 09.10.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України № 1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.10.2025 № 203040015226 у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу тривалістю 30 років та пільгового стажу роботи трактористом-машиністом тривалістю 20 років.

За результатами опрацювання поданих документів та відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача становить 22 роки 8 місяців 1 день, пільговий стаж роботи трактористом-машиністом — 6 років 29 днів.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі імені 8 Марта з 01.07.1985 по 24.11.1985 та з 01.07.1988 по 29.03.2000 через неналежне оформлення записів у трудовій книжці, зокрема відсутність належного підтвердження виконання встановленого мінімуму трудової участі. Також не зараховано період навчання з жовтня 1987 року по червень 1988 року через відсутність відомостей про документ, на підставі якого внесено відповідний запис до трудової книжки.

До пільгового стажу тракториста-машиніста не зараховано період роботи з 01.07.1988 по 29.03.2000 у зв`язку з ненаданням уточнюючої довідки за формою, передбаченою додатком 5 до Порядку № 637.

Інші періоди пільгової роботи враховано відповідно до відомостей спеціального стажу Реєстру застрахованих осіб.

Таким чином, рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято за результатами оцінки поданих документів та відомостей реєстру з урахуванням підтвердженого страхового і пільгового стажу.

Представник позивач надіслав відзив, в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

09.10.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Подану заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до Порядку, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.10.2025 № 203040015226 в призначенні такої пенсії відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Рішення мотивовано тим, що вік заявника становить 57 років 10 місяців 17 днів; страховий стаж заявника - 22 роки 08 місяців 01 день; пільговий стаж у якості тракториста-машиніста - 06 років 0 місяців 29 днів.

Вказаним рішенням:

1) до страхового стажу не зараховано періоди згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 01.07.1985, оскільки дату народження виправлено та не завірено відповідно до вимог п.п. 2.5 та 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах, організаціях, що затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162:

- періоди роботи з 01.07.1985 по 24.11.1985 та з 01.07.1988 по 29.03.2000 в колгоспі імені 8 Марта, оскільки інформація про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві не завірена належним чином, а саме відсутня підстава (документ, його номер та дата) внесення даних про відпрацьований мінімуму; уточнююча довідка не надавалася. Рекомендовано надати довідку про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві;

- період навчання з жовтня 1987 року по червень 1988 року, оскільки не повністю зазначено дату початку та закінчення навчання та відсутній документ про навчання. Для зарахування періоду навчання необхідно надати уточнюючу довідку з навчального закладу відповідно до п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки та записів у ній, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 № 637;

- період роботи з 30.03.2000 по 31.03.2000 (в частині не зарахування цього періоду рішення відповідача не оскаржується та не є підставою позову).

Періоди роботи з 01.04.2000 по 14.02.2022 зараховані до страхового стажу згідно з даними, що містяться в індивідуальних відомостях Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

2) до пільгового стажу в якості тракториста не зараховано:

- період роботи з 01.07.1988 по 29.03.2000 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 01.07.1985, оскільки заявником не надано уточнюючу довідку відповідно додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки та записів у ній, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Цим же рішенням до пільгового стажу в якості тракториста-машиніста зараховані періоди роботи згідно з даними, що містяться в індивідуальних відомостях Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування: з 01.04.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2003 по 01.10.2003, з 01.06.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 30.11.2005, з 16.04.2006 по 17.12.2006, з 01.05.2012 по 30.09.2012, з 03.04.2013 по 28.04.2013, з 01.05.2013 по 31.10.2013, з 01.07.2014 по 31.07.2014, з 01.09.2014 по 31.10.2014, з 01.03.2015 по 31.03.2015, з 01.05.2015 по 30.09.2015, з 01.03.2016 по 31.10.2016.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.

Аналогічні положення містяться в п. «в» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з наведеними нормами є безпосередня зайнятість особи на певній посаді у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, наявність відповідного стажу роботи на цих роботах (пільгового, страхового).

Орган Пенсійного фонду України не заперечує, що посади, які займав позивач протягом спірного періоду підпадають під дію наведених норм.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Щодо не зарахування до страхового стажу відповідних періодів через недоліки заповнення трудової книжки та з інших підстав.

Щодо посилання на недоліки заповнення трудової книжки, а саме на те, що дату народження (в трудовій книжці) виправлено та не завірено.

Судом досліджено трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 , заповнення якої розпочато 01.07.1985, яка належить позивачу (далі – трудова книжка колгоспника), та встановлено, що на першій її сторінці зазначена дата народження позивача так: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка потім перекреслена та ще раз зазначена так само - « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Зазначені «виправлення» дійсно не завірені, проте, фактично, вони не призвели до зміни інформації щодо дати народження позивача.

Вказана в трудовій книжці позивача дата народження відповідає даті народження, що зазначена в свідоцтві про народження та в паспорті позивача, які надавалися відповідачу.

Вказані обставини відповідачем помилково враховані не були.

Щодо посилання на недоліки заповнення трудової книжки, а саме те, що щодо періодів роботи з 01.07.1985 по 24.11.1985, з 01.07.1988 по 29.03.2000 інформація про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві не завірена належним чином, а саме відсутня підстава (документ, його номер та дата) внесення даних про відпрацьований мінімуму.

Згідно з трудовою книжкою колгоспника, позивач працював протягом періодів з 01.07.1985 по 24.11.1985, з 01.07.1988 по 29.03.2000 - в колгоспі імені 8 Марта (Сватівський район Луганської області) на посаді тракториста (про яку йдеться в п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») та був членом зазначеного колгоспу.

За період роботи в колгоспі він відпрацював відповідну кількість трудоднів, інформація про що чітко зазначена на сторінках 18-19 трудової книжки колгоспника.

Отже, трудова книжка колгоспника містить інформацію про встановлений мінімум по колгоспу колгоспі імені 8 Марта та відпрацьовані позивачем трудодні, що не потребувало надання уточнюючих довідок в цій частині.

Крім того, в трудовій книжці колгоспника чітко зазначені відомості про членство позивача в колгоспі, про роботу в колгоспі на відповідних посадах; записи про роботу у встановленому порядку завірені печаткою.

Всі записи про роботу позивача в колгоспі зроблені у відповідності до чинних у відповідний час нормативно-правових актів, зокрема Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, що затверджені постановою Ради міністрів СРСР від 21.04.1975 №310.

Вказані обставини не потребували надання уточнюючих довідок.

Щодо заповнення трудової книжки, суб`єктом владних повноважень не враховані положення чинних у відповідний час нормативно-правових актів, зокрема Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах, організаціях, що затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до яких заповнення трудової книжки проводиться роботодавцем, а не працівником.

Крім того, суб`єктом владних повноважень не враховані положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Вказані обставини та положення законодавства органом Пенсійного фонду України враховані не були, що призвело до помилкового не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи та до порушення пенсійних прав позивача.

Щодо не зарахування до пільгового стажу в якості тракториста періоду роботи з 01.07.1988 по 29.03.2000.

В трудовій книжці колгоспника зазначено, що протягом періоду з 01.07.1988 по 29.03.2000 позивач працював в колгоспі імені 8 Марта (Сватівський район Луганської області) на посаді тракториста, про яку йдеться в п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Трудова книжка позивача містить інформацію про безпосередню позивача на зазначеній посаді у колгоспі. Іншого в трудовій книжці не зазначено, і відповідачем не доведено.

Вказане не потребувало надання уточнюючих довідок в цій частині.

Крім того, інші періоди роботи в цьому ж колгоспі відповідачем зараховані до пільгового стажу.

Щодо посилання в оскарженому рішенні на необхідність надання уточнюючих довідок

Органом Пенсійного фонду України не враховано те, що підприємство (колгосп), де протягом спірних періодів працював позивач, а також державні архівні установи (також і навчальний заклад, де навчався позивач), знаходяться у Сватівському районі Луганської області, тобто на території, яка згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786), тривалий час належить до тимчасово окупованої території. І відповідачу це відомо.

Тому, вимагання у позивача отримати будь-які документи з такої території, що зроблено органом Пенсійного фонду України, є заздалегідь не виконуваним.

Отже, орган Пенсійного фонду України оскарженим рішенням помилкового не зарахував спірні періоди роботи позивача до страхового та пільгового стажу, чим порушив пенсійні права позивача.

Із зарахуванням не зарахованих до страхового та пільгового стажу спірних періодів роботи (з урахуванням тих періодів, які відповідач зарахував), позивач мав право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо періоду навчання з жовтня 1987 року по червень 1988 року (який не зарахований до страхового стажу).

В трудовій книжці колгоспника зазначено, що протягом цього періоду позивач навчався в ДОСААФ м. Сватове (Сватівський район Луганської області).

Трудова книжка не містить дат початку і закінчення навчання (зазначені лише місяці і роки), не містить форму навчання (денна або заочна) та здобуту спеціальність.

Відповідно до п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки та записів у ній, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 № 637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Копію диплому про навчання, або інший документ, з якого можливо було би встановити інформацію, що відсутня в трудовій книжці, позивач до відповідача не надавав.

Вказані обставини позивачем не заперечуються.

Відповідно до п. 1.8 розд. І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказані положення законодавства відповідачем помилково враховані та дотримані не були (відповідне письмове повідомлення, про те, які документи необхідно подати додатково, позивачу не надавалося), що призвело до передчасного не зарахування до страхового стажу періоду навчання позивача.

Відповідно, такі порушення мають бути виправлені відповідачем з урахуванням того, що вимагання у позивача надання уточнюючих довідок від установ, місцезнаходження яких знаходиться на окупованій території, є неправомірним.

Отже, орган Пенсійного фонду України оскарженим рішенням помилкового не зарахував спірні періоди роботи позивача до страхового та пільгового стажу, та передчасно не зарахував до страхового стажу позивача період його навчання, чим порушив пенсійні права позивача.

Враховуючи наведене, таке рішення органу Пенсійного фонду України підлягає визнанню протиправним та скасуванню із зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового та пільгового стажу, що дає право на призначення такої пенсії, спірних періодів його роботи та з повторним вирішенням питання про зарахування до страхового стажу позивача періоду його навчання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Отже, позов підлягає задоволенню частково та шляхом, який частково обрано судом (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі № 200/2944/26 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 27 жовтня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

І. В. Пивовар