Суд: Дніпровський районний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №175/9158/26
Суддя: Дараган Л. В.
Справа № 175/9158/26
Провадження № 1-кп/175/774/26
2026
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2026 року с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої: судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
за участю захисника: адвоката ОСОБА_4
за участю обвинуваченого: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026047240000062 за обвинувальним актом відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Димитров Донецької області, громадянина України, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , солдата, маючого не повну загальну середню освіту, не одруженого,
обвинуваченого в скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
В С Т А Н О В И В:
І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ.
24 березня 2026 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_5 , діючи з корисливими намірами, з умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном, знаходячись по вул. Центральній в с-щі Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області, шляхом зловживання довірою, заволодів належним ОСОБА_6 мобільним телефоном марки «Samsung», моделі «Galaxy А04е Black 64 Gb», imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , в корпусі чорного кольору, з карткою пам`яті об`ємом 1 Tb марки «Mi Xiaomi V60, IC, XC, A2», та чохлом на мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А04е», чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 3713 гривень 25 копійок.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).
Крім того, положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до вимогам ст. 4 Закону України «Про оборону України», у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє і дотепер.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 січня 2026 року № 2 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 .
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, додержуватися військової дисципліни.
Однак, 09 січня 2026 року солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону охорони, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, всупереч інтересам військової служби, в порушення передбачених чинним законодавством вимог, не одержавши відповідного дозволу командирів (начальників), самовільно залишив тимчасове розташування військової частини НОМЕР_1 , яка у той час дислокувалась у районі АДРЕСА_2 , обов`язки військової служби не виконував, час проводив на власний розсуд та перебував за межами розташування військової частини до 28 квітня 2026 року.
28 квітня 2026 року солдат ОСОБА_5 був виявлений працівниками відділення поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Обухівка, вул. Молодіжна, 3.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону охорони у військовому званні – солдат, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перебуваючи в умовах воєнного стану, 09 січня 2026 року самовільно залишив тимчасове розташування військової частини НОМЕР_1 , яка у той час дислокувалась у районі АДРЕСА_2 , та був відсутній в місці проходження військової служби до 28 квітня 2026 року.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 407 КК України як самовільне залишення військовослужбовцем місця служби, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.
Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 вказаних вище кримінальних правопорушень встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.
В зв`язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину та погодився з кваліфікацією вчинених ним кримінального проступку та злочину, а прокурор та захисник не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і під час судового розгляду обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо обставин, які характеризують особистість обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання, а дослідження інших доказів у провадженні не здійснювалось. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння зазначеними вище учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину в скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю та пояснив, що ним дійсно скоєно ці кримінальні правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин. В скоєному кається та просить суд суворо не карати.
В судове засідання потерпілий ОСОБА_6 не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, від нього надійшла заява про розгляд провадження за його відсутності, покарання просить призначити відповідно до вимог закону.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ЯКІ ПОМ'ЯКШУЮТЬ АБО ОБТЯЖУЮТЬ ПОКАРАННЯ.
Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
ІV. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінального проступку та злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчинених кримінальних правопорушень, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 є особою, раніше не судимою за законом, він є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, за місцем служби характеризується задовільно, він має постійне місце мешкання, за місцем мешкання характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.
Суд, враховуючи, що вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення є кримінальним проступком та тяжким злочином, обставини, які пом`якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що зазначені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого і його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі на строк у межах, визначених відповідними санкціями статей (частинами статей), із подальшим застосуванням ст. 70 КК України. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України, так само як і положень ст. 75 КК України судом не встановлено.
V. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ ЩОДО ПИТАНЬ, ЯКІ ВИРІШУЮТЬСЯ СУДОМ ПРИ УХВАЛЕННІ ВИРОКУ, ТА ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ, ЯКИМ КЕРУВАВСЯ СУД.
Під час досудового розслідування обвинуваченому був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому ухвалою суду був продовжений. При цьому жодних обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено, тому суд вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишити той самий – тримання під вартою.
Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
ОСОБА_5 визнати винним за ч. 1 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 190 КК України у виді одного року обмеження волі;
- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді п`яти років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді п`яти років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити той самий – тримання під вартою.
Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення в період часу з 29 квітня 2026 року по день набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Речові докази: мобільний телефон марки «Samsung», моделі «Galaxy А04е Black 64 Gb», imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , що переданий на зберігання ОСОБА_6 згідно з розпискою, – повернути законному власнику ОСОБА_6 ..
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua