Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №200/1048/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року справа №200/1048/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Пивовар І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року (повне судове рішення складено 15 травня 2026 року) у справі № 200/1048/26 (суддя в І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (далі – Управління), відповідно до якого просила:

визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 із застосуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року № 1078 в фіксованому розмірі 4 061,21 гривень на місяць, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації;

зобов`язати Управління нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4 061,21 грн в місяць у загальній сумі 235 550,18 грн за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

В обґрунтування позовних вимог посилається на не здійснення відповідачем нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення є порушенням вимог Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078. Зазначає, що відповідач був зобов`язаний нараховувати та виплачувати позивачці щомісячну фіксовану суму «індексації-різниці» з місяця, з якого було підвищено оклади позивача (з березня 2018 року).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області стосовно нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.05.2021 із застосуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року № 1078 в фіксованому розмірі 4 061,21 гривень на місяць, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації.

Зобов`язано Управління нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в загальній сумі 158 387,19 грн за період з 01.03.2018 по 31.05.2021 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій відповідач просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про безпідставність вимог про здійснення нарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.12.2022 року із застосуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Постанови КМУ “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” від 17.07.2003 року № 1078.

Звертаємо увагу, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2026 по справі № 200/2044/26 зобов`язано Головне управління здійснити Позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 07.09.2025, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. Таким чином, з 29.01.2020 відбувається зміна (а саме підвищення) посадового окладу Позивача, що в свою чергу є підставою для припинення нарахування й виплати індексації-різниці. Отже, нарахування і виплата Позивачу індексації-різниці грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.05.2021 є протиправним. В свою чергу, суд першої інстанції не дослідив та не врахував при прийнятті спірного рішення по справі № 200/1048/26 наявність рішення по справі № 200/2044/26 від 28.04.2026 відносно грошового забезпечення Позивача, що призвело до неповного дослідження обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України НОМЕР_1 , виданого 24.04.2001.

Відповідно до довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 24.02.2026 № 112 в спірний період позивачка проходила службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, а саме з 01.06.2013 по 14.06.2021 на посаді майстер зв`язку оперативно-диспетчерського відділу у м. Маріуполі оперативно-координаційного центру Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, з 14.06.2021 по 29.12.2023 технік оперативно-диспетчерського відділення у Маріупольському районі оперативно-координаційного центру Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

З довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області № 50/01-05-45 від 17.03.2026 і довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про грошове забезпечення від 50/01-05-120 від 13.10.2025 випливає, що за спірний період з 01.03.2018 по 31.12.2022 ОСОБА_1 не нараховувалася «індексація-різниця» грошового забезпечення, але виплачувалася «поточна» індексація.

Також у довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про грошове забезпечення від 50/01-05-120 від 13.10.2025 зазначено, що за лютий 2018 року позивачка отримала 8190,75 грн грошового забезпечення (посадовий оклад 530,00 грн), а за березень 2018 року 8592,69 грн грошового забезпечення (посадовий оклад 2730,00 грн). З червня 2021 року посадовий оклад позивачки збільшився, а саме за червень 2883,00 грн, а з липня 3000,00 грн. Водночас у червні позивачка отримала 14094,75 грн грошового забезпечення, а в липні 14101,50 грн грошового забезпечення.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) установлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частинами 1 і 6 ст. 5 указаного Закону встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Також ч. 1 ст. 9 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок № 1078).

Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 не містять такого поняття як «фіксована» сума індексації.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу ) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Отже, нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

У зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Суд дійшов висновку, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Грошовий дохід позивачки за березень 2018 року збільшився у порівнянні з лютим 2018 року на 401,94 грн.

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн).

Також відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4061,21 грн (4463,15 грн - 401,94 грн).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що починаючи з березня 2018 року по травень 2021 року щомісячно сума індексації (різниці) грошового забезпечення позивача, з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачу в розмірі 4061,21 грн.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22.

Отже, сума індексації (різниці) грошового забезпечення позивача за період з березня 2018 року до травня 2021 року включно становить 158387,19 грн.

З червня 2021 року посадовий оклад і розмір грошового забезпечення позивачки збільшився, а саме 14094,75 грн за червень, а в липні 14101,50 грн.

Водночас у позовній заяві не наведено підстав позову щодо виплати позивачці індексації-різниці після збільшення її окладу з червня 2021 року.

Тому, за наведеними в позовній заяві підставами позову, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог за період з червня 2021 року по грудень 2022 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог у вказаній частині.

В іншій частині позовних вимог окружним судом відмовлено, а стороною позивача таке рішення не оскаржено, тому в частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення місцевого суду апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Щодо рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2026 по справі № 200/2044/26.

Цим рішенням (по якому ухвалою Перший апеляційний адміністративний суду від 09.06.2026 відкрито апеляційне провадження):

«Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення сум задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових виплат за періоди з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 07.09.2025 року із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за спеціальним званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 07.09.2025 року, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та провести їх виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 443, з урахуванням раніше виплачених сум».

Дійсно, складається ситуація, за якої у разі вирішення справи № 200/2044/26 на користь позивача, його посадовий оклад збільшиться (з 29.01.2020 посадовий оклад буде розраховуватися із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за спеціальним званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не розрахункової величини 1762 грн (прожитковий мінімум в будь-якому випадку більший за розрахункову величину)), що в свою чергу, є підставою для перегляду розміру індексації-різниці грошового забезпечення (або навіть для припинення її нарахування позивачу якщо розмір підвищення доходу перевищує її розмір) з 29.01.2020, 01.01.2021, відповідно до застосуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року № 1078 (див. в тому числі, п.108 постанови Верховного Суду від 23.03.2023 по справі №400/3826/21).

Проте, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2026 по справі № 200/2044/26 зобов`язує відповідача здійснити позивачу, в тому числі, за період з 29.01.2020 по 31.05.2021, перерахунок та виплату грошового забезпечення (до складових якого належить і індексація, в тому числі, індексація-різниця), з урахуванням раніше виплачених сум.

Тобто, при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2026 по справі № 200/2044/26 відповідач не позбавлений можливості здійснити перерахунок належної індексації-різниці за спірний період, і якщо буде наявна її переплата, врахувати це при загальному перерахунку грошового забезпечення позивача.

Отже, провадження в справі №200/2044/26 не унеможливлює розгляду нинішньої справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі № 200/1048/26 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 27 жовтня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

І. В. Пивовар