Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №754/17183/25
Суддя: Березовенко Руслана Вікторівна
справа № 754/17183/25 головуючий у суді І інстанції Грегуль О. В.
провадження № 22-ц/824/9762/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Нові Кредити» поданою представницею - адвокаткою Колесніковою Іриною Олександрівною на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Нові Кредити» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2025 року ТОВ «ФК «Нові Кредити» звернулось до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09 грудня 2023 року ТОВ «ФК «Нові Кредити» з однієї сторони, як Кредитодавець та ОСОБА_1 , як Позичальник уклали електронний договір про споживчий кредит №00-726731.
Згідно п. 2.1. За цим Договором Кредитодавець надає Позичальникові грошові кошти (далі - «Кредит») у вигляді відновлювальної Кредитної лінії у розмірі Кредитного ліміту 6000,00 грн на загальний строк 395 календарних днів, що включає в себе Основний період та Другий період. Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, а також разовий платіж (за наявності) за послуги Кредитодавця, пов`язані з видачею Кредиту, відповідно до умов цього Договору, додатків до нього та Внутрішніх правил про надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «Нові Кредити».
Відповідно до 4.4. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту (Траншів за їх наявності) отриманих протягом всього строку дії Договору.
Нарахування процентів здійснюється у відповідності до 4.6. Нарахування процентів:
4.6.1. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, починаючи з першого дня надання суми Кредиту Позичальнику (здійснення першого та наступних Траншів) та до закінчення строку кредитування в межах дії Основного періоду та Другого періоду.
Нарахування процентів розраховуються від суми Кредиту, яка залишається у користуванні Позичальника.
4.6.2. Основний період починає свій перебіг з дати надання/видачі Кредиту «09» грудня 2023 р. та діє до «08» січня 2024 р. (включно)), строком на 30 календарних днів. Під час користування кредитом в основний період Позичальник сплачує процентну ставку в розмірі 2,50 (дві цілих 50 сотих) % в день.
4.6.3. Другий період починає свій перебіг (у разі наявності заборгованості за Основним періодом) з «09» січня 2024 р. та діє до дати повернення Кредиту «08» січня 2025 р. (включно)), строком на 365 календарних днів. Під час користування кредитом в другий період Позичальник сплачує процентну ставку в розмірі 2,49 (дві цілих 49 сотих) % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до 4.2. Кредит видається в національній грошовій одиниці України - гривні, в безготівковій формі шляхом переказу Позичальнику за номером особистого електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , наданої Позичальником під час оформлення заявки (далі рахунок Позичальника).
У відповідності до положень Договору укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Кредитора, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Сайт. Електронна Ідентифікація Позичальника в ІКС Кредитора здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Кредитором правильності введення коду, що є електронним підписом Позичальника та направлений Кредитором на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний при вході (під час обслуговування у Кредитора). При цьому, Позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Сайту/ІКС Кредитора.
Згідно з п. 9.1. Невід`ємною частиною цього Договору є Правила, Заявка на отримання Кредиту та Паспорт споживчого кредиту (у разі наявності). Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця.
У відповідності до порядку визначеному статтею 11 Закону, відповідач зареєструвався на веб-сайті Позивача в мережі Інтернет https://novikredyty.com.ua, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту) підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, здійснив акцептування Кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Позивач вказує, що Договір був підписаний відповідачем 09 грудня 2023 року шляхом введення одноразового ідентифікатора EL3667 в особистому кабінеті на веб- сайті в мережі Інтернет https://novikredyty.com.ua, кредитні кошти були відправлені відповідачу на картковий рахунок Позичальника, відкритий до платіжної картки НОМЕР_1 , реквізити якої надані відповідачем як власної.
Таким чином, позивач вказує, що у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, станом на день звернення до суду заборгованість за Договором становить 51 394,00 гривень, а саме: 6 000,00 грн - заборгованість по кредиту та 45 394,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Крім цього, позивач посилаючись на ст. 625 ЦК України зазначає, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з 09 грудня 2023 року, а відтак період який підлягає обрахунку інфляційних витрат становить: 09 грудня 2023 року - 10 жовтня 2025 року і складає: 51 394,00 х 1.19933157 - 51 394,00 = 10 244,45 грн.
Загальна сума заборгованості відповідача разом з інфляційним збільшенням за Договором становить 61638 гривень 45 копійок.
Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові Кредити» заборгованість за кредитним договором № 00-726731 від 09.12.2023 у розмірі 61 638 гривень 45 копійок, яка складається з наступного: 6 000,00 грн - заборгованість по кредиту; 45 394.00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 10 244,45 грн - сума інфляційного збільшення та понесені судові витрати у розмірі 12 422, 40 гривень.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, 25 березня 2026 року представницею ТОВ «ФК «Нові Кредити» - Колесніковою І.О. через систему «Електронний суд» подано до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій остання просила суд скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року по цивільній справі № 754/17183/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові Кредити» та стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 00-726731 від 09 грудня 2023 у розмірі 61 638 гривень 45 копійок, яка складається з наступного: 6 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 45 394,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 10 244,45 грн. - сума інфляційного збільшення та понесені судові витрати.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції в порушення наведених норм чинного законодавства України допущено порушення доступу до повних матеріалів справи, шляхом неповного їх розміщення у підсистемі «Електронний Суд», що позбавило можливості ознайомлення із наданою інформацією АТ КБ «Приватбанк» та надання своєчасного аналізу доказам, зокрема того, що помилково визначено за бін-номером картки «5169» емітентом АТ КБ «Приватбанк», в той час коли належним емітентом є АТ «Акцент-Банк», вчинення процесуальних дій направлених на встановлення дійсних обставин справи тощо.
Враховуючи вищевикладене, представник апелянта вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню із врахуванням факту надання позивачем кредитних коштів у сумі 6 000 гривень 00 копійок 09 грудня 2023 року о 22:37 на номер картки НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Нові Кредити» поданою представницею - адвокаткою Колесніковою Іриною Олександрівною на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Нові Кредити» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження була надіслана товариству до електронного кабінету в ЄСІКС «Електронний суд», яка була отримана 12 травня 2026 року, що підтверджується Звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження була направлена засобами поштового зв`язку на адресу за місцем реєстрації, однак до суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 травня 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звертаючись до суду з позовом обґрунтовував його тим, що за договором про споживчий мікрокредит № 00-726731 (Електронний договір) від 09 грудня 2023 року позивач відповідачу надав 6 000 грн кредиту на 395 днів під проценти (ставка у перший період 2,50 % в день, ставка в другий період 2,49 % в день). Кошти відповідачу було перераховано на карту № НОМЕР_2 .
Проте, на виконання ухвали суду про витребування доказів АТКБ «ПриватБанк» листом повідомив, що на ім`я відповідача не емітовано карту № НОМЕР_2 , зазначена карта за відповідачем у банку не обслуговується.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність стороною позивача позовних вимог про надання позивачем відповідачу коштів у кредит і за встановлених обставин у задоволенні позову відмовив.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов`язків.
Відповідно до ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку та, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України, частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі №200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц.
Так, представником позивача в підтвердження укладення кредитного договору надано суду першої інстанції: заявку на отримання споживчого мікрокредиту №00-726731 від 09 грудня 2023 року, копію договору про споживчий мікрокредит від 09 грудня 2023 року, копію вимоги про досудове врегулювання спору, розрахунок заборгованості.
З наданих доказів, вбачається те, що сторонами досягнуто істотних умов договору, однак не вбачається, що позивачем було виконано умови договору, а саме фактично надано кредитні кошти у користування, оскільки у матеріалах справи відсутні докази перерахування коштів на рахунок відповідача, який зазначений у договорі.
Так, з матеріалів справи встановлено, що позивачем було заявлено клопотання про витребування відповідних доказів у АТ КБ «Приватбанк».
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року клопотання було задоволено, витребувано докази та зобов`язано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» направити на адресу Деснянського районного суду м. Києва (02225, м. Київ, пр. Червоної Калини, 5-В) інформацію, а саме:
- чи емітована платіжна карта - маска карти « НОМЕР_1 » на ім`я відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної картки « НОМЕР_1 » за період 09-11 грудня 2023;
- інформацію, чи міститься у анкетних даних ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 номер телефону « НОМЕР_4 » та інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою маска « НОМЕР_1 » за 09 грудня 2023 року.
На виконання ухвали про витребування доказів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом від 24 листопада 2025 року повідомлено суд першої інстанції про те, що картка № НОМЕР_1 не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 , а тому у Банка відсутня можливість надати запитувану інформацію.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відтак, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності у матеріалах справи доказів перерахування грошових коштів на рахунок відповідача і у зв`язку з цим недоведеність стороною позивача позовних вимог щодо виконання умов договору та надання позивачем відповідачу коштів у кредит є вірним.
Окрім цього, апеляційний суд звертає увагу, що саме за клопотанням позивача суд першої інстанції витребував докази у АТ КБ «Приватбанк», що вказує на те, що судом першої інстанції було забезпечено можливість стороні позивача довести ті обставини, на які товариство посилалось.
Таким чином, посилання представника апелянта на те, що витребування інформації необхідно було з іншої банківської установи є необґрунтованими, оскільки саме за клопотанням представника позивача дана інформація була витребувана ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року, а інших клопотань за період перебування справи у провадженні суду першої інстанції з жовтня 2025 року по лютий 2026 року не було заявлено.
Посилання сторони апелянта про те, що представнику не було відомо про лист від АТ КБ «Приватбанк», оскільки він не був згружений у систему «Електронний суд», що позбавило представника позивача вчасно з ним ознайомитись, колегія суддів не приймає, як підставу для скасування рішення суду першої інстанції, з наступних підстав.
Так, апеляційним судом вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою представником позивача у прохальній частині зазначено про розгляд справи без участі їх представника. Дана процесуальна визначеність сторони позивача вказує на те, що останній скориставшись своїм правом визначився, що дана справа може розглядатись за наявними матеріалами, які надані суду.
При цьому, ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.
Разом з цим, представник позивача у судові засідання призначені на 02 грудня 2025 року та 24 лютого 2026 року не з`явився та не направив до суду заяв та клопотань про неможливість розгляду справи за його відсутності.
Також розцінюються критично посилання апелянта на те, що сторона проживає поза межами м. Києва, оскільки представником позивача не було направлено до суду клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.
Крім цього, з моменту відкриття провадження у справі та до ухвалення рішення по суті стороною позивача не було направлено до суду клопотання про необхідність ознайомитись з матеріалами справи або ж надання доступу до матеріалів справи. При тому, що апелянт посилається на те, що лист від АТ КБ «Приватбанк» у системі «Електронний суд» був в процесі завантаження, однак не звернувся до суду з метою встановлення обставин, що перешкоджали йому з ним ознайомитись.
Колегія суддів звертає увагу, що саме за клопотанням представника позивача було ініційовано витребування доказів, а тому останній мав цікавитись результатами виконання ухвали суду, оскільки він є зацікавленою стороною у справі.
Також даний лист від Банку зареєстрований судом 04 грудня 2025 року, а рішення по суті прийнято 24 лютого 2026 року, що вказує на те, що у представника позивача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, як особи яка ініціювала відповідний розгляд у суді.
Окрім цього, з матеріалів апеляційної скарги вбачається, що представник апелянта долучив копію листа з інформацією від ТОВ «ФК «Контрактовий дім», який датований 26 лютого 2026 року, тобто після ухвалення рішення по суті.
Разом з цим, долучаючи даний доказ представник апелянта не просить його прийняти до розгляду як новий доказ та не ставить питання про поновлення строку на подачу такого доказу, а тому відповідно до ст. 367 ЦПК України колегія суддів не приймає його і залишає без розгляду.
Колегія суддів звертає увагу, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст.12 ЦПК України).
За змістом ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 375, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Нові Кредити» подану представницею - адвокаткою Колесніковою Іриною Олександрівною - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua