Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №755/8667/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №755/8667/26

Суддя: Саліхов Віталій Валерійович

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Справа № 755/8667/26

№ 33/824/4932/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Зеленчука М.М.

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кенц Романа Івановича на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2026 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 665226, 13 травня 2026 року о 21 год. 06 хв. у м. Києві по вул. Микільсько-Слобідській, 1, ОСОБА_2 керував транспортним засобом TOYOTA «HIGHLANDER», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови. Від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_3 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2026 року ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись з такою постановою суду, захисник ОСОБА_4 - адвокат Кенц Р.І. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2026 року та закрити провадження у справі за відсутності в діях громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд безпідставно не розгляну клопотання про відкладення розгляду справи та розглянув справу по суті, позбавивши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім під час судового розгляду.

Вказує, що ОСОБА_5 не розуміє українську мову на рівні, який достатній для повного розуміння вимог патрульного поліцейського при складанні протоколу про порушення правил дорожнього руху і це чітко зафіксовано на відеозаписах з нагрудних камер відеофіксації.

З огляду на викладене, при складанні протоколу не виконано вимог щодо залучення перекладача та не було належним чином роз'яснено його права та обов'язки, в тому числі гарантоване право користуватись юридичною допомогою захисника та інші істотні права, що передбачені ст. 268 КУпАП.

Порушення права на захист та незабезпечення участі перекладача є порушенням порядку складання матеріалів про адміністративне правопорушення, що тягне за собою недійсність протоколу та відомостей, які в ньому відображені.

Посилається на те, що патрульні навмисно скористалися своїми повноваженнями та незнанням мови іноземцем для штучного створення підстав для відмови у проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння, адже поведінка водія не відповідала ознакам на стан алкогольного сп'яніння. Про це свідчить і той факт, що під час зупинки транспортного засобу поліцейські не зазначили про наявність у водія жодних ознак алкогольного сп'яніння, які дають підстави для вимоги про проходження огляду. У матеріалах справи відсутній акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, в якому чітко зафіксовані наявні у водія ознаки.

Зауважує, що на відеозаписі поліцейський не уточнює від чого саме відмовляється водій, від огляду на місці чи від огляду у медичному закладі, і на відеозаписі поліцейський не повідомляє, що при відмові від огляду на місці водій може пройти огляд у медичному закладі, тому складання направлення має формальний характер.

Також зазначає, що у поліцейських були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Крім того, захисник ОСОБА_1 - адвокат Кенц Р.І. просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що ОСОБА_5 та його захисник не були присутні в судовому засіданні, повний текст постанови було отримано апелянтом після його опублікування у ЄДРСР 18 вересня 2026 року.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Кенц Р.І. просив відкласти розгляд справи на термін два місяці з метою оскарження рішення про відмову ОСОБА_6 в перетині державного кордону України та особисту участь в судовому засіданні. Вирішуючи дане клопотання, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки в судовому засіданні присутній адвокат, який здійснює захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Адвокат Кенц Р.І. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Кенц Р.І., перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що 03 вересня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_5 та його захисник - адвокат Кенц Р.І. в судовому засіданні присутні не були.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2026 року була оприлюднена 21 вересня 2026 року.

З апеляційною скаргою захисник ОСОБА_1 - адвокат Кенц Р.І. звернувся 25 вересня 2026 року.

Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.

Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, до суду був наданий протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 664226, відповідно до якого 13 травня 2026 року о 21 год. 06 хв. у м. Києві по вул. Микільсько-Слобідській, 1, ОСОБА_5 керував транспортним засобом TOYOTA «HIGHLANDER», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови. Від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_5 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність, за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

До протоколу було долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, CD-диск із відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, тягне за собою адміністративну відповідальність.

Виходячи з вказаних норм законодавства, сама по собі відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є складом адміністративного правопорушення та тягне за собою адміністративну відповідальність передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції і Порядку, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, з якого вбачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб TOYOTA «HIGHLANDER», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , на запитання працівника поліції чи вживав водій алкоголь, він повідомив «Єсть такоє» (час запису 21:03:17), після чого йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або у медичному закладі (час запису 21:03:34), на що ОСОБА_5 погодився пройти огляд на місці зупинки. Однак в подальшому, ОСОБА_5 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку (час запису 21:20:55). Після цього, поліцейський повідомив, що буде складений протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та, що водій відсторонений від керування транспортним засобом.

Як наслідок, обов`язок, встановлений п. 2.5 Правил дорожнього руху, ОСОБА_5 не виконав.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі не спростовано.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 не розуміє українську мову на рівні, який достатній для повного розуміння вимог патрульного поліцейського при складанні протоколу про порушення правил дорожнього руху і це чітко зафіксовано на відеозаписах з нагрудних камер відеофіксації, апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки аналізуючи наявні у справі докази, зокрема і відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, наявні підстави стверджувати, що ОСОБА_5 розумів вимоги патрульного та наслідки відмови у проходженні огляду на стан сп'яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не розглянув клопотання про відкладення розгляду справи та розглянув справу по суті, позбавивши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім під час судового розгляду, апеляційний суд відхиляє, оскільки судом було забезпечено участь у судовому засіданні захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак він у судове засідання не з'явився. Наявність захисника, подання ним клопотань та неодноразове відкладення судом розгляду справи свідчать про те, що стороні захисту було відомо про існування відповідного судового провадження та надавалася реальна можливість брати у ньому участь. Саме по собі подання клопотання про відкладення розгляду справи за обставин, коли суд уже неодноразово надавав стороні захисту можливість забезпечити свою участь у судовому засіданні, не може безумовно та необмежено перешкоджати розгляду справи.

Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо своєчасного, всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. З огляду на те, що розгляд справи відкладався судом тричі, сторона захисту була обізнана про судовий розгляд та фактично користувалася своїми процесуальними правами шляхом подання клопотань, однак участь ОСОБА_1 та його захисника в судовому засіданні забезпечена не була, суд дійшов обгрунтованого висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності за наявними у справі матеріалами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що не було належним чином роз'яснено ОСОБА_6 його права та обов'язки, в тому числі гарантоване право користуватись юридичною допомогою захисника та інші істотні права, що передбачені ст. 268 КУпАП, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі доводи не спростовують висновків суду та не можуть бути безумовною підставою для закриття провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що патрульні навмисно скористалися своїми повноваженнями та незнанням мови іноземцем для штучного створення підстав для відмови у проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння, адже поведінка водія не відповідала ознакам на стан алкогольного сп'яніння, апеляційний суд оцінює критично, оскільки жодних провокативних дій з боку працівників поліції для відмови водієм від проходження огляду здійснено не було. Більше того, водій ОСОБА_5 самостійно повідомив факт вживання ним алкоголю.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів і викладених обставин в них, по справі не вбачається.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі захисник.

Таким чином, суд першої інстанції, проаналізувавши усі докази у справі у їх сукупності, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п.2.5 ПДР України, отже дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кенц Романа Івановича - залишити без задоволення.

Постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2026 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду В.В. Саліхов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua