Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №752/7442/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження 22-ц/824/6395/2026

Справа № 752/7442/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 жовтня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.

розглянувши у відкритому судовому апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані представниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва в складі судді Слободянюк С.В., ухвалене в м. Київ 13 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УП Медіа Плюс», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною, її спростування, відшкодування моральної шкоди,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просив визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, принижує, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, викладену (розміщену, оприлюднену) в статті (публікації) під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_21», розміщеній (оприлюдненій) у мережі Інтернет на веб-сайті «Українська правда» (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме:

- «Журналісти знайшли зв`язок між співвласницею компанії, яка влітку отримала величезний підряд на відновлення постраждалого внаслідок російських обстрілів житлового комплексу « Нивки Парк», та так званим «смотрящим за Києвом », відомим бізнесменом ОСОБА_6 ;

- «Подальше дослідження зв`язків ОСОБА_7 показало, що її сестра ОСОБА_8 є дружиною колишнього заступника ОСОБА_9 і ексочільника Держаудитслужби ОСОБА_10 . Матір ж ОСОБА_7 керує агропідприємством, співвласником якого є тесть так званого «смотрящего за Києвом від Офісу Президента» ОСОБА_1.

ОСОБА_1 - ексдепутат Київради і соратник ОСОБА_11 . Він мав давні інтереси в будівельному і комунальному ринках Києва.

У 2020-му журналісти Bihus.Info отримали архів з документами, у яких детально описана схема роботи десятків компаній і людей, пов`язаних з ОСОБА_1. Київські комунальники віддавали їм мільярди гривень на ремонтні і будівельні роботи, які вказані компанії найчастіше самі не виконували, граючи роль звичайних «прокладок» і «акумулюючи» кошти. Найвідомішим об`єктом, пов`язаним з ОСОБА_1, є Подільсько-Воскресенський міст - довгобуд, який вже «витяг» з київського бюджету мільярди гривень, але досі так і не відкритий.

Після перемоги ОСОБА_12 на президентських виборах вплив ОСОБА_1 в Києві суттєво виріс. Bihus.Info раніше вже розповідали про зв`язки ОСОБА_1 і народного депутата ОСОБА_13 , які у 2020-му призвели до того, що в список «Слуги народу» на місцевих виборах у Києві потрапили близькі до ОСОБА_1 люди. Це спричинило конфлікт у самій політсилі, ОСОБА_1 ж почали називати «смотрящим за містом від Офісу Президента».

Цікаво, що згаданий вище ОСОБА_51 також має з ОСОБА_1 певну спільну історію. Вони разом потрапляли в поле зору медіа у 2020-му, коли провели доволі дивну зустріч у центрі міста і нібито разом відвідали будівлю Служби безпеки. Ця зустріч припала саме на період «розквіту» активності ОСОБА_1 ».

2) Визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, принижує, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, викладену (розміщену, оприлюднену) у статті (публікації) під назвою «Підряд на відбудову найвідомішої багатоповерхівки Ірпеня дістався оточенню «смотрящого» ОСОБА_1», розміщеній (оприлюдненій) у мережі Інтернет на веб-сайті «Bihus.Info» (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме:

- «Підряд на відбудову найвідомішої багатоповерхівки Ірпеня дістався оточенню «смотрящого» ОСОБА_1»;

- «Журналісти Bihus.Info знайшли зв`язок між співвласницею компанії, яка влітку отримала величезний підряд на відновлення постраждалого внаслідок російських обстрілів житлового комплексу « Ірпінські Липки », та так званим «смотрящим за Києвом» ОСОБА_6 »;

- «Виявилося, що для ОСОБА_7 цей бізнес не є профільним. Жінка давно займається організацією івентів, продовжуючи приймати замовлення і зараз. Так, ОСОБА_7 в телефонній розмові погодилася на пропозицію журналістів влаштувати дитяче свято для маленького іменинника. Цей факт натякає на те, що ОСОБА_7 може бути підставною особою в компанії, представляючи там не свій власний інтерес.

Подальше дослідження зв`язків ОСОБА_7 показало, що її сестра ОСОБА_8 є дружиною колишнього заступника ОСОБА_16 і ексочільника Держаудитслужби ОСОБА_10 . Мати ж ОСОБА_7 керує агропідприємством, співвласником якого є тесть так званого «смотрящего за Києвом від Офісу Президента» ОСОБА_1»;

- «ОСОБА_1 - ексдепутат Київради і соратник ОСОБА_11 . Він мав давні інтереси в будівельному і комунальному ринках Києва. У 2020-му журналісти Bihus.Info отримали архів з документами, у яких детально описана схема роботи десятків компаній і людей, пов`язаних з ОСОБА_1. Київські комунальники віддавали їм мільярди гривень на ремонтні і будівельні роботи, які зазначені компанії найчастіше самі не виконували, граючи роль звичайних «прокладок» і «викачуючи» кошти. Найвідомішим об`єктом, пов`язаним з ОСОБА_1, є Подільсько-Воскресенський міст - довгобуд, який вже «витягнув» з київського бюджету мільярди гривень, але досі так і не відкритий.

Після перемоги ОСОБА_12 на президентських виборах вплив ОСОБА_1 в Києві суттєво виріс. Bihus.Info раніше вже розповідали про зв`язки ОСОБА_1 і народного депутата ОСОБА_13 , які у 2020-му призвели до того, що до списку «Слуги народу» на місцевих виборах у Києві потрапили близькі до ОСОБА_1 люди. Це спричинило конфлікт у самій політсилі, ОСОБА_1 ж почали називати «смотрящим за містом від Офісу Президента».

Цікаво, що згаданий вище ОСОБА_51 також має з ОСОБА_1 певну спільну історію. Вони разом потрапляли в поле зору медіа у 2020-му, коли провели доволі дивну зустріч у центрі міста та нібито разом відвідали будівлю Служби безпеки. Ця зустріч припала саме на період «розквіту» активності ОСОБА_1 ».

3) Визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, принижує, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію про ОСОБА_1 , яка міститься в аудіовізуальному творі (файлі, відеорепортажі) під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_23», розміщеному (оприлюдненому) у мережі Інтернет в межах веб-сайту «Bihus.Info» (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_3 в межах веб-сайту «Українська правда» (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1 та на каналі (сторінці, акаунті) «Bihus Info» у межах веб-сайту «YouTube» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_22 » (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_5 а саме:

- «… коли у 2020 провів дуже дивну зустріч з так званим смотрящим за Києвом від Офісу Президента бізнесменом ОСОБА_1»;

- « ОСОБА_17 отримав звання так званого смотрящего за Києвом від Офісу Президента»;

- «Найгірше, що в цьому переліку є прізвище ОСОБА_1 . Давайте відверто: історії з об`єктами, до яких мають стосунок близькі до нього компанії, наскрізь корупційні».

4) Зобов`язати ТОВ «УП Медіа Плюс, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 спростувати поширену ними недостовірну інформацію про ОСОБА_1 (зазначену у пунктах 1-3 прохальної частини позовної заяви), викладену (розміщену, оприлюднену) у статті (публікації) під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_21 », розміщеній (оприлюдненій) у мережі Інтернет на веб-сайті «Українська правда» (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті (публікації) під назвою « Підряд на відбудову найвідомішої багатоповерхівки Ірпеня дістався оточенню «смотрящого» ОСОБА_1 », розміщеній (оприлюдненій) у мережі Інтернет на веб-сайті «Bihus.Info» (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_3 в аудіовізуальному творі (файлі, відеорепортажі) під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_23 », розміщеному (оприлюдненому) у мережі Інтернет в межах веб-сайту «Bihus.Info» (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_3 в межах веб-сайту «Українська правда» (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1 та на каналі (сторінці, акаунті) «Bihus Info» у межах веб-сайту «YouTube» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_22 » (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_5 у той спосіб, у який така інформація була поширена, а саме:

- шляхом публікації на головній сторінці веб-сайту «Bihus.Info» публікації (допису) під назвою «Спростування недостовірної інформації, поширеної про ОСОБА_1 у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_9 під назвою «Підряд на відбудову найвідомішої багатоповерхівки Ірпеня дістався оточенню «смотрящего ОСОБА_1» та розміщення резолютивної частини даного судового рішення;

- шляхом публікації на головній сторінці веб-сайту «Українська правда» публікації (допису) під назвою «Спростування недостовірної інформації, поширеної про ОСОБА_1 у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_10 під назвою «Bihus.Info: Підряд на відбудову багатоповерхівки Ірпеня дістався оточенню «смотрящого за Києвом », та розміщення резолютивної частини даного судового рішення;

- шляхом публікації на каналі «Bihus Info» на веб-сайті «YouTube» аудіовізуального запису спростування, в якому ОСОБА_5 зачитує текст спростування такого змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_5 , повідомляю, що інформація, поширена мною у відеорепортажі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_23» на каналі «Bihus Info» на веб-сайті YouTube, про ОСОБА_1 , є недостовірною та не відповідає дійсності», при цьому зачитуваний текст має супроводжуватися текстовим відеорядом вступної та резолютивної частини судового рішення.

5) Стягнути з ТОВ «УП Медіа Плюс», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 грн.

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_9 на веб-сайті «Вihus.Info» була розміщена стаття (публікація) під назвою «Підряд на відбудову найвідомішої багатоповерхівки Ірпеня дістався оточенню «смотрящого» ОСОБА_1 ». У тексті багаторазово згадується прізвище та ім`я ОСОБА_1 , при цьому подається виключно у негативному ключі. Позивач вважає, що інформація при нього не є проявом об`єктивної критики з боку представників «четвертої гілки влади», а умисно подана необ`єктивно, упереджено, спотворено.

Також 21 листопада 2023 року на веб-сайті інтернет-видання «Українська правда» (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_24) була оприлюднена стаття/публікація під назвою «Вihus.Info: «Підряд на відбудову багатоповерхівки Ірпеня дістався оточенню «смотрящого за Києвом», у якій також містяться згадування про позивача виключно у негативному ключі, аналогічні за змістом тим, що наведені у статті, розміщеній на веб-сайті «Вihus.Info».

Крім того, на сторінці веб-сайту «Українська правда», в межах якої оприлюднено статтю, зазначено, що джерелом є «розслідування Вihus.Info». При цьому текст «розслідування Вihus.Info» є активним гіперпосиланням, при натисканні на яке відбувається перехід на веб-сайт «Вihus.Info».

Разом із статтею та веб-сайті інтернет-видання «Українська правда» та веб-сайті «Вihus.Info» було розміщено аудівіовізуальний файл з репортажем під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_23» (інша назва в описанні файлу: «ІНФОРМАЦІЯ_26» тривалістю 23 хв. 54 сек. Окрім цього, вказаний аудіовізуальний файл (відеорепортаж) було оприлюднено у межах каналу «Вihus.Info» на веб-сайті «Yоutube» (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_25).

У репортажі журналіст проєкту «Вihus.Info» ОСОБА_5 неодноразово згадує позивача, зазначаючи: «Востаннє ОСОБА_51 потрапляв у поле зору медіа, коли у 2020 провів дуже дивну зустріч з так званим смотрящим за Києвом від Офісу Президента бізнесменом ОСОБА_1»; «А ОСОБА_1 отримав звання так званого смотрящого за Києвом від офісу Президента»; «Найгірше, що в цьому переліку є прізвище ОСОБА_1 . Давайте відверто: історії з об`єктами, до яких мають стосунок близькі до нього компанії, наскрізь корупційні».

Вказує, що провідною темою статей та відеорепортажу є нібито непрозорий спосіб обрання підрядника для виконання будівельно-монтажних, реставраційних, відновлювальних робіт в одному з будинків у м. Ірпінь Київської області, пошкоджених внаслідок російської агресії проти України.

Відповідачі схиляють читачів та глядачів до того, що підрядник вказаних робіт (ТОВ «Навітехсервіс») обраний за непрозорою процедурою, вартість робіт є завищеною та, головне, що позивач нібито має пряме відношення до вищевказаної юридичної особи, контролює її діяльність, має право на отримання частини прибутку (дивідендів) від неї.

Такого висновку відповідачі дійшли у зв`язку з тим, що за наявною у відповідачів інформацією, одним із засновників ТОВ «Навітехсервіс» є особа, що є (або була) дружиною ОСОБА_19 , який колись працював у Київській міській державній адміністрації, та який нібито зустрічався з позивачем. Проте, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що позивач ані раніше, ані на час публікації статей та відеорепортажу, ані станом на сьогодні не був учасником, засновником, керівники або кінцевим бенефіціаром ТОВ «Навітехсервіс».

Окрім зазначеного, у статтях та відеорепортажі позивач згадується виключно у негативному контексті, називається «смотрящим за Києвом», «смотрящим від Офісу Президента». Окрас слова «смотрящий», його семантичне значення мають відношення до кримінального жаргону. Використання відносно позивача зазначеного терміну відповідачами підтверджує їх намагання ототожнити особу позивача із злочинністю та корупцією.

Позивач стверджує, що є бізнесменом, а станом на дати оприлюднення статей і відеорепортажу взагалі не був депутатом Верховної Ради України, будь-якої місцевої ради, посадовою або службовою особою органу державної влади, місцевого самоврядування.

Твердження про наявність у позивача статусу «смотрящего за Києвом», про присвоєння такого статусу позивачу та про наявність зв`язку між позивачем та компанією-переможцем тендеру, згаданими у статті та відеорепортажі, є недостовірною інформацію. Відповідачі задля унеможливлення притягнення до відповідальності, намагались надати твердженням відносно позивача вигляду оціночних суджень, якими вони не є, оскільки містять недостовірні фактичні дані та порушують презумпцію невинуватості.

Повідомляє, що всі відповідачі відносяться до медіа, позиціонують себе професійними журналістами, проте допустили поширення неперевіреної інформації про позивача, яка не відповідає дійсності, чим здійснили посягання на честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 листопада 2025 року в позові відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що у спірних текстах публікацій багаторазово згадувалось прізвище та ім`я ОСОБА_1 , при цьому інформація подавалась виключно у негативному ключі, а провідною темою спірних статей та відеорепортажу було формування у громадськості негативного враження про особу позивача та його діяльність, при цьому жодних доказів на підтвердження фактів та тверджень, оприлюднених у вказаних публікаціях, авторами не надано. За таких обставин, відомості, викладені в спірних публікаціях (репортажах), підлягають спростуванню, а моральна шкода - відшкодуванню винними особами, які свідомо принижували, ганьбили честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Позивач стверджував, що в спірних публікаціях (репортажі) відсутні посилання на конкретні факти, які підтверджували б вчинення позивачем злочинів, зокрема корупційних, тому твердження про наявність у позивача статусу «смотрящего за Києвом», про присвоєння такого статусу позивача та про наявність зв`язку між позивачем та будівельними компаніями, згаданими у статті та відео репортажі, очевидно є недостовірною інформацією, враховуючи те, що протягом судового розгляду справи відповідачі не надали доказів на підтвердження інформації, викладеної в публікаціях.

Вбачається, що в спірних публікаціях відповідачі свідомо схиляли читачів та глядачів до причетності позивача до якихось злочинів, при цьому невідомо до яких саме. Такого висновку відповідачі дійшли в зв`язку з тим, що начебто за наявною у відповідачів інформацією, одним із засновників ТОВ «Навітехносервіс» є особа, що є (або була) дружиною ОСОБА_19 , який колись працював у КМДА та який нібито зустрічався з позивачем, проте відомостями з ЄДРПОУ підтверджується, що позивач ані раніше, ані на час публікації статей та відеорепортажу, ані станом на сьогодні не був учасником, засновником, керівником або кінцевим бенефіціаром ТОВ «Навітехсервіс».

В інших фрагментах публікацій (репортажу) також очевидно, що позивач згадується виключно в негативному контексті, називається «смотрящим за Києвом», «смотрящим від Офісу Президента». Зміст слова «смотрящий» має відношення до кримінального жаргону і використання відносно позивача зазначеного терміну підтверджує їх намагання ототожнити особу позивача із злочинністю та корупцією, придумавши позивачу образливе прізвисько «смотрящий», вочевидь мали на увазі мету, щоб читачі (глядачі) на майбутнє ототожнювали його з криміналітетом та злочинністю, наслідки чого є очевидними - значне погіршення ділової репутації, приниження честі і гідності позивача, адже ніякої іншої мети для того, щоб називати людину без будь-яких доказів та підстав «смотрящим» бути не може.

Вважав, що виходячи з буквального значення слова «смотрящий», не уявляється за можливе так називати будь-яку особу, якщо немає достатньо фактів, що таке визначення особи буде відповідати дійсності. Отже, використання прізвиська «смотрящий» не могло бути використано без наявності фактів про діяльність особи, пов`язану з виконанням специфічних функцій «смотрящего» - за відсутності таких наведених фактів, вжите щодо особи позивача, не можна було вважати оціночним судженням.

Не погоджувався з висновками суду першої інстанції щодо інформації, яка не стосується безпосередньо позивача, а має відношення до іншої фізичної особи. Вважав, що висновок суду не може бути визнано обґрунтованим, оскільки викладення в публікаціях інформації про «інших фізичних осіб» не мало б ніякого сенсу, якби при цьому не згадувався в негативному ключі позивач. В оскаржуваному рішенні суд вирвав з контексту інформацію про «інших фізичних осіб» без урахування направленості всієї публікації, що є недопустимим.

Крім того, суд першої інстанції вдає, що начебто термін «смотрящий» взагалі може мати якесь відношення до посад, офіційних статусів чи звань, ігноруючи при цьому факт свідомого приниження особи позивача та його ділової репутації.

Вказував, що суд ігнорує безпідставне і неспростоване твердження відповідачів про корупційні злочини, вчинені позивачем. При цьому фактів притягнення позивача до кримінальної відповідальності за корупційні злочини немає, отже таке твердження є очевидно недостовірними і були використані відповідачами свідомо з метою завдання шкоди діловій репутації позивача.

Наголошував на наявності у поширеній відповідачами інформації фактів, які потрібно оцінювати: «…ОСОБА_1 ж почали називати «смотрящим за містом від Офісу Президента», «…київські комунальники віддавали їм мільярди гривень на ремонтні і будівельні роботи, які вказані компанії найчастіше самі не виконували, граючи роль звичайних «прокладок» і «акумулюючи» кошти; «…журналісти Bihus.Info знайшли зв`язок між співвласницею компанії, яка влітку отримала величезний підряд на відновлення постраждалого внаслідок російських обстрілів житлового комплексу «Ірпінські Липки», та так званим «смотрящим за Києвом,» ОСОБА_1 », «…прізвище ОСОБА_1 . Давайте відверто: історії з об`єктами, до яких мають стосунок близькі до нього компанії, наскрізь корупційні».

Вважав, що оціночні судження з наведених питань потребують значної інформаційної обізнаності, проте доказів на підтвердження достовірності вказаних відомостей протягом судового розгляду у справі не з`явилось, надійшли тільки посилання відповідачів на «свободу слова» і «оціночні судження». Однак подану інформацію не можна віднести до оціночних суджень, оскільки процедура обрання підрядника, завищення вартості робіт чи контроль за діяльністю підрядника є фактичними обставинами, які можуть ґрунтуватись виключно на фактах, а не на оціночних судженнях чи припущеннях.

Посилався на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі № 177/369/21, вказував, що зазначення про те, що інформація, яку просить спростувати позивач, є результатом критичної оцінки фактів, є явно необґрунтованим, оскільки для критичної оцінки фактів необхідні факти, які підтверджуються доказами, але відповідачі жодного факту, викладеного в публікаціях, доказами не підтвердили.

Вбачається, що єдиним доказом, наданим відповідачами начебто на підтвердження своїх тверджень, оприлюднених в спірних публікаціях, був лист Територіального управління БЕБ у Київській області від 20 травня 2024 року про те, що правоохоронними органами здійснюються розслідування у кримінальних провадженнях. Однак даний лист є виключно інформацією про наявність кримінального провадження і не може підтверджувати винність чи причетність якихось осіб до злочинів.

Інший лист, наданий відповідачами - лист Київської обласної прокуратури від 21 листопада 2023 року, також не підтверджує жодних обставин чи фактів, зазначених відповідачами в спірних публікаціях і є лише констатацією факту наявності кримінальної справи, якому неможливо надати жодної «критичної оцінки» до ухвалення вироку.

Вказував, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок експерта № 4420 за результатами проведення лінгвістичної семантико-тексуальної експертизи від 26 липня 2024 року, проігнорував висновки експерта про те, що факти, які містяться у тексті публікацій і відео репортажу, можна перевірити на достовірність, тому така інформація не є оціночними судженнями, що відповідає правовому висновку Верховного Суду в постанові від 18 червня 2021 року у справі № 758/16245/17.

Підсумовував, що з сукупності доказів, наявних у справі, вбачається, що відповідачі не підтвердили жодного факту - щодо наявності у позивача прізвиська «смотрящий», причетності його до корупційних чи інших злочинів, зловживань під час відновлювання об`єктів цивільної інфраструктури м. Ірпінь, зокрема непрозорості процедури вибору підрядника та завищення вартості робіт, зв`язку позивача з підрядником ТОВ «Навітехсервіс», зв`язку позивача з будівництвом Подільсько-Воскресенського мосту, контролю діяльності забудовників вказаних об`єктів та отримання прибутку від неї тощо. За відсутності підтвердження вказаної інформації вона підлягає спростуванню.

Оскільки відповідачі відносяться до медіа, позиціонують себе професійними журналістами, вбачається, що вони свідомо допустили поширення неперевіреної інформації про позивача, яка не відповідає дійсності, і свідомо здійснили посягання на честь, гідність та ділову репутацію позивача, а під час судового розгляду свідомо намагались надати твердженням відносно позивача вигляду оціночних суджень та порушували презумпцію невинуватості.

Посилався на правові висновки Верховного Суду в постановах від 12 листопада 2019 року в справі № 904/4494/18, від 17 грудня 2021 року у справі № 905/902/20 щодо юридичного складу правопорушення при розгляді справ зазначеної категорії, у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/13849/21 щодо визначення недостовірної інформації.

Наголошував, що в даній справі повинні бути перевірені і оцінені під час апеляційного розгляду факти, які не є оціночними судженнями, оскільки їх можна перевірити на достовірність: 1) в чому полягає виконання позивачем ролі «смотрящего за Києвом», 2) якими належними доказами підтверджуються факти вчинення позивачем корупційних або інших злочинів, 3) якими належними доказами підтверджується зв`язку між позивачем та житловим комплексом « Нивки Парк », 4) якими належними доказами підтверджується зв`язок між позивачем та житловим комплексом « Ірпінські Липки », зокрема з підрядником ТОВ «Навітехсервіс», і в чому саме полягав контроль позивача за його діяльністю; 5) якими належними доказами підтверджується зв`язок між позивачем та компаніями, які здійснювали будівництво Подільсько-Воскресенського мосту і в чому саме полягав контроль позивача за їх діяльністю; 6) чи створили спірні публікації та репортаж негативне сприйняття особи позивача та його діяльності.

Вважав, що у суду не було підстав для належних доказів вважати доведеними та встановленими вказані вище обставини, зазначені відповідачами, внаслідок чого рішення підлягає скасуванню.

Від відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в яких відповідачі просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що ними як журналістами не поширювалось інформації про скоєння позивачем будь-яких злочинів. Натомість, вони висвітлювали тему надзвичайного суспільного інтересу - відбудови України, і сюжет розповідає про відбудову м. Ірпеня. Журналісти не є слідчими або судом, аби надавати кваліфікацію згідно КК України тим чи іншим діям будь-яких осіб і вони не робили цього в оскаржуваному сюжеті, у якому відсутні оцінки або твердження на кшталт «злочинець», «вчинив злочин», «зловживання повноваженнями» тощо. Посилалися на некоректність віднесення принципу презумпції невинуватості до категорії особистих немайнових прав фізичної особи, які нібито було порушено поширенням недостовірної інформації.

Щодо компанії ТОВ «Навітехсервіс», вказували, що інформація подана апелянтом недостовірно та маніпулятивно, адже у журналістському матеріалі не йдеться про те, що апелянт мав пряме відношення до юридичної особи, контролював її довільність, мав право на отримання частини прибутку від неї.

Щодо використання у оскаржуваних фрагментах фрази «так званий «смотрящий за Києвом», пояснювали, що на рівні національного законодавства немає визначення терміну «смотрящего», вислів має літературно-стилістичний характер і не може бути протрактований як ствердження факту. При цьому застосування у публікації слова «смотрящий» не можна розцінювати як звинувачення чи образу позивача, оскільки свобода журналістів включає право на можливу долю провокації (рішення ЄСПЛ у справі «DE HAAS AND GIJSELS v. BELGIUM»). Крім того, у постанові Верховного Суду у справі № 757/15956/16-ц зазначено, що висловлювання «смотрящий» є оціночним судженням із використанням зворотів мови. Сам апелянт зізнається, що зміст слова «смотрящий» має відношення до кримінального жаргону, що само по собі є оціночним судженням і не може бути спростовано.

Щодо фрагментів, які стосуються інших осіб, зазначали, що інформація, яка порушує честь, гідність чи ділову репутацію особи, обов`язково має містити вказівку на ідентифікаційні дані особи. У зазначених позивачем фрагментах інформація напряму стосується фізичних осіб, які не є сторонами у даній справі. Апелянтом помилково стверджується, що згадані речення стосуються опосередковано його особи. Вимоги позивача спростувати інформацію про осіб, які не брали участі в справі і мають власну процесуальну правоздатність та дієздатність, є незаконними та порушують чинне законодавство.

Вказували, що основним аргументом апеляційної скарги є начебто неправильне розмежування оціночних суджень та фактів, внаслідок чого очевидні оціночні судження трактуються як факти.

Наголошували, що перед висловленням оціночних суджень журналіст зібрала базу матеріалів, інформацію з публічних ресурсів, реєстрів, інформацію із соціальних мереж тощо, що висвітлено у відеосюжеті. Останнє свідчить про наявність фактичної основи і правомірності та пропорційності застосованих журналістом оцінок, враховуючи суспільну значимість теми та статус публічної особи у позивача.

Вважали, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги висновок експерта, оскільки розмежування фактів та оціночних суджень входить виключно до компетенції суду, з урахуванням підстав і предмету позову та доказів по справі.

Стверджували, що поширили інформацію, отриману із загальнодоступних джерел та відповідних державних реєстрів. Позивачем не надано доказів, які підтверджують, що інформація про позивача була поширена з нехтуванням питання про правдивість чи неправдивість джерел. Таке поширення та оцінка отриманої інформації є оціночними судженнями відповідачів, які ґрунтуються на особистому трактуванні отриманої з інших джерел інформації, а не твердженням. Поширення таких висновків відповідачами повинно оцінюватись з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь-якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватись суспільством на основі усієї інформації, отриманої з різних джерел.

Вказували, що позивачем не доведено безпосереднього негативного впливу оспорюваної інформації на його ділову репутацію, не надано доказів на підтвердження факту порушення особистих немайнових прав позивача такою інформацією.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційну скаргу подано представником позивача ОСОБА_3 , яка, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Викладала фактичні обставини справи та докази, які їх підтверджують, стверджувала, що із загального контексту оскаржуваних статей вбачається, що вони спрямовані на висвітлення позивача у контексті зв`язку зі злочинним світом та кримінальними злочинами, які полягають в тому, що позивач через свою політичну діяльність та політичні «зв`язки» здійснював вплив на будівельну сферу, за рахунок чого отримував неправомірну вигоду.

Наводила зміст ст. 279, 269, 201, 23, 275, 297, 299, 277 ЦК України, ст. 32 Конституції України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судову практику ЄСПЛ щодо свободи вираження поглядів та різниці між поняттями «оціночне судження» та «факт», положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 ПАРЄ про право на недоторканність особистого життя.

Посилалася на правові висновки Верховного Суду в постанові від 08 травня 2018 року у справі № 369/1052/16-ц про те, що у випадку, коли позивач є політичним діячем, а тому межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, суди мають здійснювати у своєму рішенні аналіз співставлення поширеної інформації з тим, чи являється вона саме критикою з приводу того, як позивач виконував або виконує свої функції як політичний діяч, чи вона стосується фактів з особистого життя позивача, не пов`язаних з політичною діяльністю.

Посилалася на правові висновки Верховного Суду в постанові від 01 березня 2021 року у справі № 577/4402/19-ц, від 22 березня 2021 року у справі № 482/1474/16-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 537/3205/17 про те, що відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Вказувала, що посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи її розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

Зазначала, що суд першої інстанції взяв до уваги лише зміст конкретних висловлювань, а не загальний контекст, в якому вони були зроблені, що суперечить практиці Верховного Суду, в зв`язку з чим дійшов хибного висновку, що відомості, поширені відповідачем, представляють собою його точку зору та особисту суб`єктивну критичну оцінку подій та ситуацій, пов`язаних з самим позивачем та стосуються критики дій позивача та інших публічних осіб. Як вбачається із загального контексту оскаржуваних статей, вони не є критикою політичної діяльності позивача та виконання ним своїх функцій як політичного діяча, а містять звинувачення позивача у злочинній діяльності, і зазначені обставини не були з`ясовані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Вказувала, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема щодо того, чи стосуються твердження політичної чи особистої діяльності позивача, безпідставно визнав твердження оціночними судженнями, не врахував, що інформація в статтях та відеорепортажі є недостовірною, не підтверджена відповідачами жодними доказами та без будь-якого посилання на джерела отримання такої інформації.

Також суд неправильно застосував норми матеріального права щодо необхідності належного захисту, честі, гідності та ділової репутації позивача, порушеної відповідачами, і не надав жодної оцінки висновку судового експерта, яким встановлено, що фрагменти статей і відео репортажу є фактичними твердженнями, що містять негативну інформацію про позивача.

Від відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в яких відповідачі просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що з тексту апеляційної скарги не зрозуміло, про який саме загальний контекст мало б бути зазначено у рішенні суду першої інстанції. Разом з тим, під час ухвалення судового рішення у даній справі враховано контекст у межах доказування сторін. Відповідачі у відзивах надали інформацію про особу позивача. Також судом досліджено контекст оскаржуваного сюжету під час допиту відповідача ОСОБА_5 в якості свідка. Ще одним підтвердженням, що суд враховував контекст при ухваленні рішення, є те, що у рішенні викладено, що оскаржуваний позивачем сюжет є частиною циклу журналістських розслідувань про відбудову міст Київської області після руйнувань, завданих російським вторгненням. Таким чином, судом при ухваленні рішення було враховано характер оспорюваної інформації і загальний контекст подій, які зумовили її поширення.

Щодо звинувачень у злочинній діяльності, вважали, що спірні публікації не містять фактичних відомостей, тверджень чи звинувачень позивача у вчиненні кримінальних правопорушень, а є власною суб`єктивною думкою, критикою та оцінкою, наданою відповідачами у розслідуванні. Вказуючи на порушення презумпції невинуватості, апелянт не зазначає, яка саме інформація безпосередньо порушує даний принцип. Відповідачі не вказували в оскаржуваному сюжеті, що позивач є злочинцем, не звинувачували його у вчиненні будь-яких злочинів. У сюжеті, фрагменти з якого оскаржено, немає висловів, які тотожні з термінами КК України в контексті діяльності конкретних фізичних осіб (злочинець, шахрай, крадій, хабарник тощо), або звинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень. Вважали, що апелянт безпідставно відніс принцип презумпції невинуватості до особистих немайнових прав фізичної особи, які нібито було порушено поширенням недостовірної інформації.

Наголошували, що частина позовних вимог стосується інших, як організацій, так і фізичних осіб, і не є інформацією про особу позивача. Також повністю відсутні будь-які докази, надані стороною позивача стосовно наявності порушення особистих немайнових прав внаслідок поширення оскаржуваної інформації.

Посилаючись на зміну позитивної соціальної оцінки позивача, останнім не надано жодних доказів, що така оцінка існувала взагалі чи існувала до виходу оскаржуваного сюжету.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 явку представників не забезпечив.

Натомість, 20 жовтня 2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_20 про зупинення провадження в справі, в якому останній просив зупинити провадження в справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадження № 52026000000000020 від 16 січня 2026 року (справа Вищого антикорупційного суду № 991/12291/26, провадження № 1-кп/991/124/26).

Клопотання обґрунтовував тим, що обвинувачення в кримінальному провадженні ґрунтується на твердженнях про те, що ОСОБА_1 у 2016 - 2019 роках «вживав постійних заходів для розширення свого впливу та його подальшого використання для здійснення контролю за діяльністю окремих депутатів КМР та керівництвом окремих структурних підрозділів виконавчого органу КМР (КМДА)», а не пізніше 2020 року прийняв рішення взяти активну участь у передвиборчій кампанії Київської міської організації політичної партії «Слуга народу» під час виборів до Київської міської ради, і така участь, за версією обвинувачення, була пов`язана з його «бажанням… взяти під контроль діяльність КМР та її виконавчого органу». Таким чином, обставини, які є предметом судового розгляду у кримінальному провадженні - наявність і характер впливу позивача на діяльність Київської міської ради та її виконавчого органу, у тому числі у зв`язку з місцевими виборами 2020 року, та його причетність до протиправної діяльності, - збігаються з обставинами, від встановлення яких залежить оцінка оспорюваної інформації у цій справі.

Вказував, що об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення кримінального провадження зумовлена тим, що обставини, які становлять предмет обвинувачення, можуть бути встановлені лише судом у кримінальному провадженні, а суд у цивільній справі не може самостійно встановити, чи мали місце дії, що є предметом обвинувачення, та чи вчинені вони позивачем.

Крім того, представник позивача ОСОБА_20 подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просив, у разі відмови в задоволенні клопотання про зупинення провадження в справі, відкласти розгляд справи на іншу дату, яка забезпечить йому можливість ознайомитися з матеріалами справи та підготуватися до її розгляду.

Повідомляв, що здійснює захист ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, про цю цивільну справу дізнався 19 жовтня 2026 року, і з цього дня позивач доручив йому представляти свої інтереси у цій справі. За цей час він не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи, а також не може з`явитися в судове засідання в зв`язку з неможливістю перенести заздалегідь заплановані справи.

В судовому засіданні представники відповідачів ОСОБА_21 та ОСОБА_22 заперечували проти поданих клопотань про зупинення провадження та відкладення розгляду справи, а також проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Враховуючи, що в клопотанні не зазначено обставин, якими підтверджується об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи у кримінальному провадженні № 52026000000000020, яке порушене 16 січня 2026 року, вже після ухвалення рішення в справі № 752/7442/24 та подання апеляційної скарги ОСОБА_1 , а також враховуючи, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі про захист честі, гідності, ділової репутації, апеляційний суд дійшов висновку щодо необґрунтованості поданого клопотання та відмову в його задоволенні.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання про відкладення розгляду справи, зважаючи на те, що судове засідання неодноразово відкладалось за клопотаннями представника позивача, а також що матеріали справи не містять доказів припинення повноважень інших представників позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_23 , які не повідомляли про поважність причин їхньої неявки в судове засідання.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до п. 2, 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлений законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, обізнаний про апеляційне провадження, відкрите за апеляційними скаргами його представників, та не забезпечує їх явки в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Відмовляючи ОСОБА_1 в позові, суд першої інстанції виходив із того, що хоча поширена автором оспорюваної публікації інформація могла непокоїти позивача, а форма її викладу могла бути розцінена ним як провокативна та така, що порушує його особисті немайнові права, однак по своїй суті поширена інформація є власною оцінкою (інтерпретацією) певних подій та обставин та не містить фактичних тверджень про вчинення позивачем кримінального або іншого правопорушення.

У зв`язку із тим, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення основної вимоги позивача, не підлягають до задоволення і похідні вимоги, зокрема, щодо зобов`язання спростувати інформацію та відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_9 на веб-сайті «Вihus.Info» була розміщена стаття (публікація) під назвою «Підряд на відбудову найвідомішої багатоповерхівки Ірпеня дістався оточенню «смотрящого» ОСОБА_1».

У статті, зокрема, зазначено: «Журналісти Вihus.Info знайшли зв`язок між співвласницею компанії, яка влітку отримала величезний підряд на відновлення постраждалого внаслідок російських обстрілів житлового комплексу « Ірпінські липки », та так званим «смотрящим за Києвом» ОСОБА_6 . Про це йдеться у розслідуванні ОСОБА_24 для Вihus.Info»; «Тендер на відновлення «Ірпінських липок» влітку проводила Київська обласна держадміністрація. На нього пройшли всього дві компанії: київська «Нідком», яка пропонувала виконати роботи за понад 400 мільйонів гривень, та харківська «Навітехсервіс», яка запропонувала суттєво вищу вартість у понад 600 мільйонів гривень. Попри те, що на торгах зазвичай перемагає той, хто пропонує меншу вартість, в цьому випадку через формальності перемогу здобув «Навітехсервіс». Журналісти сайту «Наші гроші» в її кошторисі знайшли завищені ціни на окремих позиціях, а також відсутність детальної інформації по більшості інших позицій. Так, наприклад, в документах сказано, що компанія збирається купувати «віконні блоки», але інформація про те які саме і якого виробника - відсутня, тож відсутня і можливість порівняти вказані ціни з ринковими. За словами редактора «Наших грошей» ОСОБА_25 , це схоже на певний «корупційний люфт».

Сама «Навітехсервіс» не надто відома, як і її керівниця та основна співвласниця - ОСОБА_26 . Відтак, журналістам стало цікаво встановити хто ж саме володіє фірмою, яка отримала настільки велике державне замовлення.

Виявилося, що для ОСОБА_7 цей бізнес не є профільним. Жінка давно займається організацією івентів, продовжуючи приймати замовлення і зараз. Так, ОСОБА_7 в телефонній розмові погодилася на пропозицію журналістів влаштувати дитяче свято для маленького іменинника. Цей факт натякає на те, що ОСОБА_7 може бути підставною особою в компанії, представляючи там не свій власний інтерес.

Подальше дослідження зв`язків ОСОБА_7 показало, що її сестра ОСОБА_8 є дружиною колишнього заступника ОСОБА_16 і ексочільника Держаудитслужби ОСОБА_10 . Матір же ОСОБА_7 керує агропідприємством, співвласником якого є тесть так званого «смотрящого за Києвом від Офісу президента» ОСОБА_1 ».

«ОСОБА_1 - ексдепутат Київради і соратник ОСОБА_11 . Він мав давні інтереси в будівельному і комунальному ринках Києва. У 2020-му журналісти Bihus.Info отримали архів з документами, у яких детально описана схема роботи десятків компаній і людей, пов`язаних з ОСОБА_1. Київські комунальники віддавали їм мільярди гривень на ремонтні і будівельні роботи, які вказані компанії найчастіше самі не виконували, граючи ролі звичайних «прокладок» і «акумулюючи» кошти. Найвідомішим об`єктом, пов`язаним з ОСОБА_1, є Подільсько-Воскресенський міст - довгобуд, який вже «витягнув» з київського бюджету мільярди гривень, але досі так і не відкритий.

Після перемоги ОСОБА_12 на президентських виборах вплив ОСОБА_1 в Києві суттєво виріс. Bihus.Info раніше вже розповідали про зв`язки ОСОБА_1 і народного депутата ОСОБА_13 , які у 2020-му призвели до того, що в список «Слуги народу» на місцевих виборах в Києві потрапили близькі до ОСОБА_1 люди. Це спричинило конфлікт в самій політсилі, ОСОБА_1 ж почали називати «смотрящим за містом від Офісу президента».

Цікаво, що згаданий вище ОСОБА_51 також має з ОСОБА_1 певну спільну історію. Вони разом потрапляли в поле зору медіа у 2020-му, коли провели доволі дивну зустріч в центрі міста та нібито разом відвідали будівлю Служби безпеки. Ця зустріч припала саме на період «розквіту» активності ОСОБА_1 ».

Також ІНФОРМАЦІЯ_10 на веб-сайті інтернет-видання «Українська правда» (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_24) була оприлюднена стаття/публікація під назвою «Вihus.Info: «Підряд на відбудову багатоповерхівки Ірпеня дістався оточенню «смотрящого за Києвом ».

У статті, зокрема, зазначено: « Журналісти знайшли зв`язок між співвласницею компанії, яка влітку отримала величезний підряд на відновлення постраждалого внаслідок російських обстрілів житлового комплексу « Ірпінські липки », і так званим «смотрящим за Києвом» ОСОБА_6 ».

«Виявилося, що для ОСОБА_7 цей бізнес не є профільним. Жінка давно займається організацією івентів, продовжуючи приймати замовлення і зараз. Так, ОСОБА_7 в телефонній розмові погодилася на пропозицію журналістів влаштувати дитяче свято для маленького іменинника. Цей факт натякає на те, що ОСОБА_7 може бути підставною особою в компанії, представляючи там не свій власний інтерес.

Подальше дослідження зв`язків ОСОБА_7 показало, що її сестра ОСОБА_8 є дружиною колишнього заступника ОСОБА_16 і ексочільника Держаудитслужби ОСОБА_10. Матір же ОСОБА_7 керує агропідприємством, співвласником якого є тесть так званого «смотрящого за Києвом від Офісу президента» ОСОБА_1.

ОСОБА_1 - ексдепутат Київради і соратник ОСОБА_11 . Він мав давні інтереси в будівельному і комунальному ринках Києва.

У 2020-му журналісти Bihus.Info отримали архів з документами, у яких детально описана схема роботи десятків компаній і людей, пов`язаних з ОСОБА_1.

Київські комунальники віддавали їм мільярди гривень на ремонтні і будівельні роботи, які вказані компанії найчастіше самі не виконували, граючи ролі звичайних «прокладок» і «акумулюючи» кошти. Найвідомішим об`єктом, пов`язаним з ОСОБА_1, є Подільсько-Воскресенський міст - довгобуд, який вже «витягнув» з київського бюджету мільярди гривень, але досі так і не відкритий.

Після перемоги ОСОБА_12 на президентських виборах вплив ОСОБА_1 в Києві суттєво виріс. Bihus.Info раніше вже розповідали про зв`язки ОСОБА_1 і народного депутата ОСОБА_13 , які у 2020-му призвели до того, що в список «Слуги народу» на місцевих виборах в Києві потрапили близькі до ОСОБА_1 люди. Це спричинило конфлікт у самій політсилі, ОСОБА_1 ж почали називати «смотрящим за містом від Офісу президента».

Цікаво, що згаданий вище ОСОБА_51 також має з ОСОБА_1 певну спільну історію. Вони разом потрапляли в поле зору медіа у 2020-му, коли провели доволі дивну зустріч в центрі міста і нібито разом відвідали будівлю Служби безпеки. Ця зустріч припала саме на період «розквіту» активності ОСОБА_1 ».

Разом із статтею та веб-сайті інтернет-видання «Українська правда» та веб-сайті «Вihus.Info» було розміщено аудівіовізуальний файл з репортажем під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_23» (інша назва в описанні файлу: «ІНФОРМАЦІЯ_26» тривалістю 23 хв. 54 сек. Окрім цього, вказаний аудіовізуальний файл (відеорепортаж) було оприлюднено у межах каналу «Вihus.Info» на веб-сайті «Yоutube» (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_25).

У вказаному репортажі особою, яка його веде (журналістом проекту Вihus.Info ОСОБА_5 ) зазначається: З 14 хв. 50 сек. - по 15 хв. 00 сек.: «Востаннє ОСОБА_51 потрапляв у поле зору медіа, коли у 2020 провів дуже дивну зустріч з так званим смотрящим за Києвом від Офісу Президента бізнесменом ОСОБА_1»; з 17 хв. 14 сек. по 17 хв. 19 сек.: «А ОСОБА_1 отримав звання так званого смотрящого за Києвом від Офісу Президента»; з 18 хв. 40 сек. вказується: «Найгірше, що в цьому переліку є прізвище ОСОБА_1 . Давайте відверто: історії з об`єктами, до яких мають стосунок близькі до нього компанії, наскрізь корупційні».

Судом встановлено та підтверджено у судовому засідання представником ОСОБА_4 , що власником веб-сайту «Bihus.Info» є ОСОБА_4 .

Автором оскаржуваного матеріалу під назвою «Підряд на відбудову найвідомішої багатоповерхівки Ірпеня дістався оточенню «смотрящого» ОСОБА_1» є ОСОБА_5 , що не заперечувалось останньою.

Позивачем надано витяг з ЄДРПОУ щодо юридичної особи ТОВ «Навітехсервіс», згідно якого засновниками товариства та його кінцевими бенефіціарами є ОСОБА_31 та ОСОБА_32 (а. с. 48 т. 1).

З відкритих джерел судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 був співголовою фракції « ОСОБА_33 » у Київській міській раді у 2008-2010 роках, депутатом Київської міської ради 5 і 6 скликань (обирався в 2006 і 2008 роках), членом постійної комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку. Також у 2010 році був обраний головою наглядової ради «Київміськбуду».

Також судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є журналістами.

Відповідачем ОСОБА_5 до матеріалів справи долучено копії публікацій з мережі Інтернет під назвами « СБУ расследует коррупционные связи «смотрящего» ОСОБА_1 », «ОСОБА_1, ОСОБА_54 і ОСОБА_57 управляють Києвом за спиною ОСОБА_52 - ОСОБА_53», « ОСОБА_34 і «смотрящий» ОСОБА_1 хочуть побудувати новий ЖК на місці спорткомплексу», «Смотрящий» ОСОБА_1 з ОСОБА_56 тягнуть ОСОБА_55 до Київради, - ОСОБА_35 », «Смотрящий за Києвом» ОСОБА_1 створює всередині « Слуги народу» групу на підтримку ОСОБА_59 », « Смотрящий ОСОБА_1 и его тайная недвижимость: куда уходят миллиарды киевлян », «Топ-5 подій року у сфері містобудування: ОСОБА_36 , переслідування, ОСОБА_37 , піраміди, ДАБІ», «Джокер» розповів про таємну зустріч ОСОБА_38 зі «смотрящим» Києва ОСОБА_1 », « Персона : ОСОБА_1 », «Нові «сірі кардинали». Хто із забудовників впливає на київську владу» « У ОСОБА_52 роками віддають мільярдні тендери компаніям з «кубла» смотрящого за містом », « Зам ОСОБА_58 підтвердив обшуки у ОСОБА_1 після запитань», «Після сюжету Bihus.Info прокуратура взялася за «прокладку» з орбіти «смотрящого» за Києвом» (а. с. 233 - 250 т. 1, 1 - 14, 49 - 56, 70 - 72, 95 - 120, 134 - 165 т. 2).

Згідно листа Територіального управління БЕБ у Київської області № 23.9/25/3/4574-24 від 20 травня 2024 року, детективами Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Київської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023110000000411 від 06 грудня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Повідомлено, що у ході судового розслідування кримінального провадження досліджуються обставини укладення договору Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації з ТОВ «Навітехсервіс», а саме: № 130-23 від 17 серпня 2023 року по об`єкту «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 (з метою усунення аварій, що виникли внаслідок воєнних (бойових) дій вартістю 605 380 384,73 грн., які заплановано виконати до 31 грудня 2024 року (а. с. 222 т. 1).

У листі Київської обласної прокуратури № 11675/01/2023 від 21 листопада 2023 року, адресованому Київській обласній військовій адміністрації, наводиться інформація про те, що Територіальним управлінням БЕБ у Київської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023110000000411 від 06 грудня 2023 року за ч. 4 ст.191 КК України за фактом розтрати бюджетних коштів, виділених на відновлювання об`єктів цивільної інфраструктури м. Ірпінь, у тому числі за відомостями, зазначеними у журналістському розслідуванні «Вihus.Info». Крім того, вказується, що копію листа Київської обласної військової адміністрації разом з відомостями медіа щодо можливих порушень під час проведення закупівлі робіт з відбудови ЖК «Ірпінські липки» спрямовано для розгляду у межах компетенції до Північного офісу Держаудитслужби (а. с. 224 т. 1).

Позивачем надано висновок експерта № 4420 від 26 липня 2024 року за результатами проведення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи, проведеної Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, для подання до суду.

За висновком судового експерта у дослідженій статті під назвою веб-сайту«Вihus Іnfo»: Підряд на відбудову багатоповерхівки Ірпеня дістався оточенню «смотрящого» за Києвом», розміщеній у мережі Інтернет в межах веб-сайту «Українська правда» (текст № 1), зміст якої зафіксований у копії звіту за результатами фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 12 березня 2024 року № 83/2024-ЗВ,- міститься негативна інформація стосовно ОСОБА_1 та його діяльності, виражена у формі фактичних тверджень, а також оцінних (оціночних) суджень. У дослідженому матеріалі (текст № 1) містяться висловлювання образливого характеру стосовно ОСОБА_1 та його діяльності. Установлені висловлювання образливого характеру виражені у принизливій формі.

У наданій на дослідження статті під назвою: «Підряд на відбудову найвідомішої багатоповерхівки Ірпеня дістався оточенню «смотрящого» ОСОБА_1», розміщеній у мережі Інтернет у межах веб-сайту «Вihus Іnfo» (текст № 2), зміст якої зафіксований у копії звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернету від 12 березня 2024 року № 83/2024-ЗВ, - міститься негативна інформація стосовно ОСОБА_1 та його діяльності. Установлена негативна інформація стосовно ОСОБА_1 та його діяльності, виражена у формі фактичних тверджень, а також оцінних (оціночних) суджень. У дослідженому матеріалі (текст № 2) містяться висловлювання образливого характеру стосовно ОСОБА_1 та його діяльності. Установлені висловлювання образливого характеру виражені у принизливій формі.

У мовленні осіб в аудівіовізуальному творі під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_23 », розміщеному відповідно до заяви від ІНФОРМАЦІЯ_20 в межах веб-сайту « Вihus Іnfo », в межах веб-сайту «Українська правда» на каналі Вihus Іnfo » та на каналі « Вihus Іnfo » в межах веб-сайту «Yоutube» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_26» (відеорепортажі), текстове відтворення якого міститься у наданому на дослідження висновку спеціаліста № 12сп/24 від 20 травня 2024 року щодо встановлення текстового змісту розмов, - міститься негативна інформація стосовно ОСОБА_1 та його діяльності. Установлена негативна інформація стосовно ОСОБА_1 та його діяльності, виражена у формі фактичних тверджень, а також оцінних (оціночних) суджень. У дослідженому матеріалі (відеорепортажі) містяться висловлювання образливого характеру стосовно ОСОБА_1 та його діяльності. Установлені висловлювання образливого характеру виражені у принизливій формі (а. с. 206 - 226 т. 2).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (частини перша та друга статті 34 Конституції України).

За змістом частини третьої цієї статті здійснення вказаних прав може бути обмежене законом, зокрема, для захисту репутації або прав інших людей.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України «Про інформацію» право на інформацію може бути обмежене законом, зокрема, для захисту репутації або прав інших людей.

Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом (частина перша, абзац перший частини шостої статті 277 ЦК України).

Юридичним складом, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується позивача; в) така інформація є недостовірною, тобто не відповідає дійсності; г) поширення інформації порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно та своєчасно реалізувати особисте немайнове право (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (пункт 6.32)).

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2023 року у справі № 761/14615/21 зазначено, що тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві (стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

У пункті 43 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «CASE OF CASTELLS v. SPAIN» від 23 квітня 1992 року Суд зазначив, що преса відіграє непересічну роль у правовій державі. Хоча вона не може переступати певні межі, встановлені зокрема й заради захисту репутації інших осіб, та зобов`язана, втім, передавати - у спосіб, що не суперечить її обов`язкам - інформацію й ідеї щодо політичних проблем та інших тем, що становлять суспільний інтерес.

Також у рішенні ЄСПЛ у справі «DE HAAS AND GIJSELS v. BELGIUM» стаття 10 Конвенції захищає не лише висловлені відомості і судження, але й форму, в якій це робиться. У той же час свобода журналістів включає право на можливу долю перебільшення і навіть провокації.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» зазначено наступне: «... на пресу не лише покладено обов`язок поширювати таку інформацію та ідеї: суспільство також має право отримувати їх. Якби було інакше, преса була б неспроможна відігравати свою важливу роль «вартового суспільства...», «журналістська свобода передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або, навіть провокаційних...», «....у своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яка охороняється статтею 10 Конвенції...»

Презумпція невинуватості - об`єктивне правове положення, звернене до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до громадської думки в цілому. Отже, цей принцип обов`язковий не тільки для кримінального суду, а й для всіх інших органів держави. Суд вважає, що посягання на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від судді або від суду, але і від інших органів державної влади (ALLENET DE RIBEMONT V. FRANCE, № 15175/89, § 33, 36, ЄСПЛ, 10 лютого 1995 року).

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться (частини перша та друга статті 30 Закону України «Про інформацію»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 569/5269/16-ц вказано, що «вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. … особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції».

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 758/14324/15-ц зазначено, що «вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції також виходив з того, що суд першої інстанції, визнавши поширену інформацію недостовірною та зобов`язавши відповідачів її спростувати, не узяв до уваги відсутність достатнього балансу для необхідності втручання суду у процес реалізації особою права на свободу вираження поглядів. Так, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції».

У постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16-ц вказано, що «встановивши, що інформація, яку позивач просить визнати недостовірною, взята з контексту конференцій, та оскільки в оспорюваній інформації не йдеться та не стверджується винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень позивачем, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що при поширенні оспорюваної інформації про позивача посадовими особами Генеральної прокуратури України та Служби Безпеки України не порушено принцип презумпції невинуватості».

У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 757/30984/18-ц вказано, що «Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має статус підозрюваного, обвинуваченого або засудженого у кримінальних провадженнях, на які посилалася сторона відповідача, як на підставу скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки такі не спростовують характеру спірних висловлювань як оціночних суджень, а з урахуванням особливого політичного статусу позивача, розповсюджена інформація не може сприйматися як твердження про вчинення конкретної дії, і щодо такої інформації існував правомірний суспільний інтерес».

У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 757/10886/20-ц вказано, що «для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів».

У постанові Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 757/17241/21-ц зазначено, що суд повинен урахувати, оцінити зміст й направленість всієї публікації (її контекст), тому не слід одне речення «виривати» із контексту всієї публікації при його спростуванні.

У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 490/9966/19 зазначено, що «вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку. Встановивши, що у контексті оскаржуваної інформації у цілому, з огляду на використані мовно-стилістичні засоби, вона має характер оціночних та особистих суб`єктивних суджень осіб, які виступають у вказаному відеосюжеті, їх особистому сприйнятті діяльності певного кола відомих діячів м. Миколаєва, не містить однозначного твердження про факт вчинення позивачем конкретного кримінального правопорушення, відповідність дійсності та правдивість цієї інформації не може бути піддана перевірці, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог».

У постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 331/5809/16-ц вказано, що «при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати, зокрема, рекомендації, що містяться в Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. У зазначеній Резолюції визначено, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). Зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати».

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що поширена відповідачами інформація про позивача не є оціночними судженнями, а є недостовірною інформацією у вигляді констатації фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами. Чисельні твердження, що містяться у статті та відеорепортажі про наявність у позивача статусу, звання «смотрящого», про його надання, «присвоєння» позивачу Офісом Президента України, а також інформація щодо наявності зв`язку між позивачем та компанією - переможцем тендеру та корупційність компаній позивача, є недостовірними і такими, що принижують честь і гідність позивача, порочать його ділову репутацію, в зв`язку з чим підлягають спростуванню.

Суд першої інстанції встановив і доводами апеляційної скарги не спростовано, що оскаржуваний позивачем сюжет є частиною циклу журналістських розслідувань про відбудову міст Київської області після руйнувань, завданих російським вторгненням. Згідно з позицією відповідачів, основним мотивом в оскаржуваному сюжеті та публікаціях є непрозорий спосіб обрання підрядника для виконання будівельно-монтажних, реставраційних та відновлювальних робіт в одному із будинків у м. Ірпені, пошкоджених внаслідок російської агресії.

Крім того, судом першої інстанції було допитано відповідача ОСОБА_5 в якості свідка, яка суду повідомила, що вона є автором матеріалу, співпрацює з медіа. Досліджувала відбудову Києва та Київської області (в м. Ірпені, м. Бучі, м. Гостомелі) з 2023 року після руйнувань, внаслідок російського нападу. У репортажі досліджувались ціни на відбудови, кошторис витрат, перевірялись фінансові операції. Свідок розслідувала, які компанії отримували замовлення від державних структур, зокрема досліджувались питання щодо розкрадань та зловживань. Зацікавив найбільший тендер в м. Ірпені на суму 600 000 грн., зокрема хто був переможцем. Стосовно позивача з`ясувалось, що він колишній депутат, не маючи офіційної посади, він мав великий вплив на будівельний бізнес. Про нього писало багато медіа - з 2019 року його у пресі почали називати «смотрящим», у 2020 році було проведено низку журналістських розслідувань, стало відомо про проведення правоохоронними органами обшуків, під час яких було знайдено документи, де одним з основних фігурантів був ОСОБА_40 . Також під час опрацювання матеріалів з`ясувала, що переможцем з виконання ремонтних роботи стало ТОВ «Навітехсервіс», власником якого була ОСОБА_26 . З соціальних мереж свідок з`ясувала, що ОСОБА_41 не мала відношення до будівельної діяльності, займалась організацією дитячих свят, її сестра та партнерка по бізнесу ОСОБА_42 була дружиною ОСОБА_43 . Батьком ОСОБА_43 виявився колишній заступник мера Києва - ОСОБА_44 , в оточенні якого часто помічали позивача ОСОБА_1 . Також було з`ясовано, що матір сестер ОСОБА_8 та ОСОБА_45 керувала підприємством, співвласником якого є тесть ОСОБА_1 - ОСОБА_46 . Пояснила, що інформацію отримувала із соціальних мереж, із будівельних реєстрів, реєстрів нерухомості, бізнес реєстрів, на сайтах інших журналістів. Також повідомила, що після виходу матеріалів відповідачі звернулись до Бучанської окружної прокуратури, було відкрито кримінальне провадження. На думку свідка, нею були дотримані правила журналістської етики - позивач не був звинувачений у корупційних злочинах, журналіст не висловлювалась щодо особистих дій позивача, не використовувала нецензурних слів, лайки. Використання свідком поняття «смотрящий за Києвом » потрібно розцінювати як оціночне судження, яке не один раз використовувався і іншими журналістами.

Крім того, судом першої інстанції досліджено кожен із оскаржуваних фрагментів інформації, поширеної відповідачами, яку позивач просив визнати недостовірною і такою, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію.

Відтак, є хибними доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції взяв до уваги лише зміст конкретних висловлювань, а не загальний контекст, в якому вони були зроблені, що суперечить практиці Верховного Суду, з огляду на те, що під час ухвалення судового рішення у даній справі судом враховано контекст у межах доказування сторін. Відповідачі у відзивах надали публікації, які стосуються суспільної діяльності позивача. Також судом досліджено контекст оскаржуваного сюжету під час допиту відповідача ОСОБА_5 в якості свідка. Ще одним підтвердженням, що суд враховував контекст при ухваленні рішення, є встановлені судом обставини, що оскаржуваний позивачем сюжет є частиною циклу журналістських розслідувань про відбудову міст Київської області після руйнувань, завданих російським вторгненням.

Таким чином, судом при ухваленні рішення було враховано характер оспорюваної інформації і загальний контекст подій, які зумовили її поширення.

Крім того, досліджуючи фрагменти статті: «Виявилося, що для ОСОБА_7 цей бізнес не є профільним. Жінка давно займається організацією івентів, продовжуючи приймати замовлення і зараз. Так, ОСОБА_7 в телефонній розмові погодилася на пропозицію журналістів влаштувати дитяче свято для маленького іменинника. Цей факт натякає на те, що ОСОБА_7 може бути підставною особою в компанії, представляючи там не свій власний інтерес»; «Подальше дослідження зв`язків ОСОБА_7 показало, що її сестра ОСОБА_8 є дружиною колишнього заступника ОСОБА_16 і ексочільника Держаудитслужби ОСОБА_10. Матір же ОСОБА_7 керує агропідприємством, співвласником якого є тесть так званого «смотрящого за Києвом від Офісу президента» ОСОБА_1» суд дійшов висновку, що у зазначених фрагментах відсутні будь-які згадки про позивача, крім останнього речення, і вказана інформація не стосується безпосередньо позивача, а має відношення до іншій фізичної особи, у той же час, як слідує із змісту обґрунтувань позову та доводів у ньому, позивач подав його до суду саме на захист своїх інтересів, а не інтересів третіх осіб.

Також суд першої інстанції надав вірну оцінку оскаржуваному фрагменту: «Матір же ОСОБА_7 керує агропідприємством, співвласником якого є тесть так званого «смотрящого за Києвом від Офісу президента» ОСОБА_1», який має дві частини, перша з яких стосується третіх осіб, які не зверталися до суду щодо порушення своїх прав, а друга частина фрази є виключно оціночним судженням, адже за відсутності такої посади не може бути фактом.

Апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача спростувати інформацію про осіб, які не брали участі в справі і мають власну процесуальну правоздатність та дієздатність, є безпідставними.

Щодо фрагментів: « ОСОБА_47 - ексдепутат Київради і соратник ОСОБА_11 . Він мав давні інтереси в будівельному і комунальному ринках Києва. У 2020-му журналісти Bihus.Info отримали архів з документами, у яких детально описана схема роботи десятків компаній і людей, пов`язаних з ОСОБА_1. Київські комунальники віддавали їм мільярди гривень на ремонтні і будівельні роботи, які вказані компанії найчастіше самі не виконували, граючи ролі звичайних «прокладок» і «акумулюючи» кошти. Найвідомішим об`єктом, пов`язаним з ОСОБА_1, є Подільсько-Воскресенський міст - довгобуд, який вже «витягнув» з київського бюджету мільярди гривень, але досі так і не відкритий», суд першої інстанції дійшов висновку, що перше речення є загальновідомим фактом, який можна перевірити у публічних реєстрах.

Наступні речення, згідно висновків суду першої інстанції, є узагальненою інформацією, яка ґрунтується на численних повідомленнях у засобах масової інформації, що стосувалися публікації народним депутатом України ОСОБА_48 даних із комп`ютера, який був вилучений під час обшуків в офісі позивача восени 2019 року. Відповідачем коротко описується суть попереднього розслідування, фігурантом якого був позивач.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на характер використання мовностилістичних засобів, оскаржуваний фрагмент, викладений виключно у формі оціночних суджень та узагальненої інформації, є суб`єктивною думкою ОСОБА_5 щодо подій, які були висвітлені раніше іншими журналістами, публікації яких долучені до матеріалів справи.

Оцінюючи наступний фрагмент: «Після перемоги ОСОБА_12 на президентських виборах вплив ОСОБА_1 в Києві суттєво виріс. Bihus.Info раніше вже розповідали про зв`язки ОСОБА_1 і народного депутата ОСОБА_13 , які у 2020-му призвели до того, що в список «Слуги народу» на місцевих виборах в Києві потрапили близькі до ОСОБА_1 люди. Це спричинило конфлікт в самій політсилі, ОСОБА_1 ж почали називати «смотрящим за містом від Офісу президента», суд першої інстанції зазначив, що перше речення складається із загальновідомого факту, а друга частина є оціночним судженням, адже немає можливості виміряти вплив позивача. У всіх наступних реченнях ОСОБА_5 використано формулювання, які суд розцінив як оціночні судження, які мають фактичне підґрунтя. Вони стосуються раніше опублікованих матеріалів, в тому числі, які стосуються позивача.

Фрагменти: «Цікаво, що згаданий вище ОСОБА_51 також має з ОСОБА_1 певну спільну історію. Вони разом потрапляли в поле зору медіа у 2020-му, коли провели доволі дивну зустріч в центрі міста та нібито разом відвідали будівлю Служби безпеки. Ця зустріч припала саме на період «розквіту» активності ОСОБА_1 » та « Журналісти Bihus .Info знайшли зв`язок між співвласницею компанії, яка влітку отримала величезний підряд на відновлення постраждалого внаслідок російських обстрілів житлового комплексу « Ірпінські липки », та так званим «смотрящим за Києвом» ОСОБА_1 » суд першої інстанції визнав узагальненням, який зробила ОСОБА_5 на основі аналізу інформації, яка є у відкритих джерелах.

Інформація, яка була поширена на YouTube каналі Bіhus.Info і оскаржується позивачем, а саме: «Найгірше ж, що в цьому переліку є прізвище ОСОБА_1 . Давайте відверто, історія з об`єктами, до яких мають стосунок близькі до нього компанії - наскрізь корупційні», належним чином оцінена судом першої інстанції, який дійшов висновку, що перше речення вирвано із контексту та не можна зрозуміти про який список йдеться, і яким чином це впливає на позивача. У другому реченні автор зробила свій висновок чи узагальнення про «компанії - наскрізь корупційні». Разом з тим, у фразі відсутні будь-які точні дані, наприклад назви компаній, чи прізвища осіб, в зв`язку з чим апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, що оскаржений фрагмент не містить фактичних даних, а носить характер певного узагальнення інформації.

Оцінюючи вислови « А ОСОБА_1 отримав звання так званого «смотрящого за Києвом від Офісу », «Коли у 2020-му провів дуже дивну зустріч з так званим «смотрящим за Києвом від Офісу Президента» бізнесменом ОСОБА_1», суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що національним законодавством не передбачено дефініції, терміну «смотрящого». Вислів має літературно-стилістичний характер і не може бути протрактований як ствердження факту. Зважаючи на це, неможливо офіційно «отримати звання так званого смотрящого», тому дана словесна конструкція вжита виключно як оціночне судження. Суд вважає, що формулювання «отримав звання так званого «смотрящого за Києвом від Офісу Президента» є не ствердженням факту, а є мовно-стилістичним засобом, метафорою.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, що стаття «Підряд на відбудову найвідомішої багатоповерхівки Ірпеня дістався оточенню «смотрящого за Києвом» написана у публіцистичному стилі із використанням мовних зворотів. Слово «смотрящий», що вжите щодо особи позивача, є виключно оціночним судженням, адже «смотрящий» не є офіційною посадою, офіційним статусом чи офіційним званням.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та додатково звертає увагу, що висловлювання «смотрящий» не має нормативного вираження у будь-яких законодавчих актах України, в тому числі у Кримінальному кодексі України, має літературно-стилістичний характер, а відтак його значення можна тлумачити, виходячи лише із особистого його сприйняття автором вислову, і застосування такого вислову не може бути оцінене як ствердження факту.

Зазначені обставини додатково підтверджуються тим, що в апеляційній скарзі, поданій представником позивача ОСОБА_2 , останній також надає власне тлумачення терміну «смотрящий», виходячи з суб`єктивного сприйняття.

Згідно доводів самого позивача, термін «смотрящий» має відношення до кримінального жаргону, що не спростовує, а підтверджує правильні висновки суду першої інстанції про відношення терміну до оціночних суджень, які не може бути спростовано.

При цьому застосування у публікації слова «смотрящий» не можна розцінювати як звинувачення чи образу позивача, оскільки свобода журналістів включає право на можливу долю провокації (рішення ЄСПЛ у справі «DE HAAS AND GIJSELS v. BELGIUM»).

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду в постановах від 07 березня 2018 року у справі № 522/14388/15, від 19 жовтня 2022 року у справі № 753/22612/17, у яких предметом оцінки суду також були вислови із застосуванням слова «смотрящий», в яких Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що такі висловлювання є вираженням суб`єктивної думки відповідачів, критикою та оціночним судженням.

Доводи апеляційної скарги, що використання відносно позивача зазначеного терміну підтверджує намагання відповідачів ототожнити особу позивача із злочинністю та корупцією, придумавши позивачу образливе прізвисько «смотрящий», вочевидь мали на увазі мету, щоб читачі (глядачі) на майбутнє ототожнювали його з криміналітетом та злочинністю, є припущеннями та відхиляються апеляційним судом.

Суд першої інстанції вірно визначився з тим, що відповідачем не зазначено жодного конкретного факту у відношенні позивача щодо скоєння протиправних дій, зокрема не вказано, що саме скоїв позивач, коли саме (час) і яким чином, як і не звинувачено у вчиненні конкретного злочину.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками, оскільки в оскаржуваному сюжеті відсутні оцінки або твердження на кшталт «злочинець», «вчинив злочин», «зловживання повноваженнями» тощо, та відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що судом проігноровано безпідставне твердження відповідачів про корупційні злочини, вчинені позивачем, за умови їх очевидної недостовірності, та використані відповідачами свідомо з метою завдання шкоди діловій репутації позивача.

Крім того, у журналістському матеріалі не йдеться про те, що ОСОБА_1 мав пряме відношення до компанії ТОВ «Навітехсервіс», контролював її діяльність, мав право на отримання частини прибутку від неї, був чи є учасником, засновником, посадовою особою або кінцевим бенефіціаром зазначеної юридичної особи, в зв`язку з чим апеляційним судом не приймаються доводи апеляційної скарги, що процедура обрання підрядника, завищення вартості робіт чи контроль діяльності підрядника - фактичні обставини, які можуть ґрунтуватися виключно на фактах, а не на оціночних судженнях чи припущеннях.

Із пояснень, наданих в судовому засіданні автором сюжету - ОСОБА_5 та представниками відповідачів, суд першої інстанції дійшов висновку, не спростованого доводами апеляційних скарг, що журналістом була проаналізована та озвучена інформація відносно позивача з різних джерел та висловлена суб`єктивна думка з цього приводу, власні переконання, критична оцінка певних фактів щодо ситуації, яка склалася навколо позивача, а також оціночні судження, з використанням його права на свободу висловлювання. У свою чергу, аналіз змісту інформації, яка була поширена у розслідуванні, свідчить про те, що в ній викладені думки автора, погляди, оціночні судження, критична оцінка певних фактів щодо ситуації, яка склалася навколо позивача.

Суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що відомості, поширені в розслідуванні відповідачем, представляють собою її точку зору та особисту суб`єктивну критичну оцінку подій та ситуацій, пов`язаних із самим позивачем, зазначені відомості стосуються критики дій позивача та інших публічних осіб в контексті можливих порушень під час відбудови та відновлення пошкодженого майна, і не можуть розцінюватися як приниження ділової репутації, честі та гідності позивача, оскільки є реалізацією права на свободу слова.

Отже, інформація, яку просить спростувати позивач, є результатом критичної оцінки фактів, які передували розповсюдженню спірної інформації, та є оціночними судженнями відповідача із використанням мовних засобів, зокрема епітетів та гіпербол, вираженням її суб`єктивної думки, які не є предметом судового захисту в розумінні ст. 94, 277 ЦК України.

У даному випадку суд першої інстанції враховував переслідувану ОСОБА_5 мету оскаржуваного сюжету, наявність у висловлюваннях питань, що становлять суспільний інтерес або викликають загальну стурбованість, а саме можливих зловживань у сфері відбудови будинків Київської області, які постраждали внаслідок російського вторгнення, зокрема проведення тендерів для відбудови та визначення їх переможців.

Враховуючи наведене, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що із загального контексту оскаржуваних статей вбачається, що вони не є критикою політичної діяльності позивача та виконання ним своїх функцій як політичного діяча, а містять звинувачення позивача у злочинній діяльності, спрямовані на висвітлення позивача у контексті зв`язку зі злочинним світом та кримінальними злочинами, які полягають в тому, що позивач через свою політичну діяльність та політичні «зв`язки» здійснював вплив на будівельну сферу, за рахунок чого отримував неправомірну вигоду.

Судом першої інстанції враховано лист Територіального управління БЕБ у Київської області № 23.9/25/3/4574-24 від 20 травня 2024 року, відповідно до якого детективами Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Київської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023110000000411 від 06 грудня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Повідомлено, що у ході судового розслідування кримінального провадження досліджуються обставини укладення договору Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації з ТОВ «НАВІТЕХСЕРВІС», а саме: № 130-23 від 17 серпня 2023 року по об`єкту «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 (з метою усунення аварій, що виникли внаслідок воєнних (бойових) дій вартістю 605 380 384,73 грн., які заплановано виконати до 31 грудня 2024 року (а. с. 222 т. 2), а також лист Київської обласної прокуратури № 11675/01/2023 від 21 листопада 2023 року, адресованого Київській обласній військовій адміністрації, в якому наводиться інформація про те, що Територіальним управлінням БЕБ у Київської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023110000000411 від 06 грудня 2023 року за ч. 4 ст.191 КК України за фактом розтрати бюджетних коштів, виділених на відновлювання об`єктів цивільної інфраструктури м. Ірпінь, у тому числі за відомостями, зазначеними у журналістському розслідуванні «Вihus.Info». Крім того, вказується, що копію листа Київської обласної військової адміністрації разом з відомостями медіа щодо можливих порушень під час проведення закупівлі робіт з відбудови ЖК «Ірпінські липки» спрямовано для розгляду у межах компетенції до Північного офісу Держаудитслужби (а. с. 224 т. 2).

Досліджені судом листи підтверджують наявність фактичного підґрунтя для журналістського розслідування, яке було проведено відповідачем ОСОБА_5 , а тому не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що зазначені листи не підтверджують жодних обставин чи фактів, зазначених відповідачами в спірних публікаціях і лише констатують факт наявності кримінальної справи, якому неможливо надати жодної критичної оцінки до ухвалення вироку.

За даних обставин апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, що задоволення позовних вимог буде втручанням у право відповідачів на свободу вираження поглядів і становитиме порушення ст.10 Конвенції, як таке, що не «встановлене законом», не переслідує цілі, які є легітимними відповідно до п.2 ст.10 Конвенції, та не є «необхідним у демократичному суспільстві» задля досягнення зазначеної мети.

Апеляційний суд також враховує, що оскаржувана позивачем інформація не містить фактів з особистого життя позивача, а тому висновки суду першої інстанції не суперечать правовим висновкам Верховного Суду в постанові від 08 травня 2018 року у справі № 369/1052/16-ц, на яку містяться посилання в апеляційній скарзі, згідно яких суди мають наводити у своєму рішенні аналіз співставлення поширеної інформації з тим, чи являється вона саме критикою з приводу того, як позивач виконував або виконує свої функції як політичний діяч, чи вона стосується фактів з особистого життя позивача, не пов`язаних з політичною діяльністю.

Відхиляючи висновок експерта № 4420 за результатами проведення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 26 липня 2024 року, суд першої інстанції вмотивовано зазначив, що суд самостійно може розмежувати факти та оціночні судження, і такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду № 201/10963/21 від 22 березня 2023 року, згідно висновків якої, лінгвістична експертиза не є обов`язковою в таких категоріях справ, оскільки здійснення висновку щодо наявності в поширеній інформації оціночних суджень чи фактичних тверджень належить до виключної компетенції суду.

Європейський суд з прав людини також неодноразово наголошував на тому, що встановлення фактів та розмежування фактів і оціночних суджень відноситься до компетенції суду і не може передаватись на вирішення експертам, зокрема, у справах «Дмітрієвський проти росії» (Dmitriyevskiy v. russia), заява № 42168/06, п. п. 112-116, від 03 жовтня 2017 року, та ОСОБА_50 та інші проти росії» (Mariya Alekhina and Others v. russia), заява № 38004/12, п. п. 262-264, від 17 липня 2018 року.

Апеляційний суд також враховує приписи статті 110 ЦПК України, згідно з якими висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Отже, є правильними висновки суду першої інстанції, що за наслідками фактичного аналізу змісту поширеної інформації, вона має характер оціночних суджень з критичними висловлюваннями, які не вийшли за межі допустимої критики та відповідно не порушили право позивача на недоторканість його ділової репутації. У сюжеті, фрагменти з якого оскаржено позивачем, немає висловів, які тотожні з термінами Кримінального кодексу України в контексті діяльності конкретних фізичних осіб (злочинець, шахрай, крадій, хабарник тощо) або звинувачення в вчинені кримінальних правопорушень. Хоча поширена автором оспорюваної публікації інформація могла непокоїти позивача, а форма її викладу могла бути розцінена ним як провокативна та така, що порушує її особисті немайнові права, однак по своїй суті поширена інформація є власною оцінкою (інтерпретацією) певних подій та обставин та не містить фактичних тверджень про вчинення позивачем кримінального або іншого правопорушення.

Апеляційний суд погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції і додатково зазначає, що у контексті оскаржуваної інформації у цілому з огляду на використані мовно-стилістичні засоби вона викладена у провокативній формі, проте її характер зводиться до оціночних та особистих суб`єктивних суджень автора, особистого сприйняття матеріалів журналістського розслідування щодо діяльності певного кола осіб, у тому числі позивача, не містить однозначного твердження про факт вчинення позивачем конкретних кримінальних правопорушень, відповідність дійсності та правдивість цієї інформації не може бути піддана перевірці, тому її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані. Публікації відповідача стосуються питань, що становлять значний суспільний інтерес.

Отже, контекст поширеної відповідачем інформації безпосередньо стосувався результатів проведеного журналістського розслідування, що відповідає критерію «суспільного інтересу» до публічної особи, якою є позивач.

Поширення таких висновків відповідачем повинно оцінюватись з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь-якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватися суспільством на основі усієї інформації, отриманої з різних джерел.

З урахуванням встановлених судом обставин, а саме, що вислів «смотрящий» є оціночним судженням, апеляційний суд не приймає доводів апеляційної скарги, що відповідачі не підтвердили наявності у позивача прізвиська «смотрящий» та в чому полягає виконання позивачем ролі «смотрящего за Києвом».

Доводи апеляційної скарги, що в даній справі повинно бути перевірено і оцінено під час апеляційного розгляду, якими належними доказами підтверджуються факти вчинення позивачем корупційних або інших злочинів, якими належними доказами підтверджується зв`язок між позивачем та житловим комплексом « Нивки Парк », якими належними доказами підтверджується зв`язок між позивачем та житловим комплексом «Ірпінські Липки», зокрема з підрядником ТОВ «Навітехсервіс», і в чому саме полягав контроль позивача за його діяльністю, якими належними доказами підтверджується зв`язок між позивачем та компаніями, які здійснювали будівництво Подільсько-Воскресенського мосту і в чому саме полягав контроль позивача за їх діяльністю - відхиляються апеляційним судом як безпідставні, позаяк у інформації, оспорюваній позивачем, такі фактичні твердження відсутні.

Апеляційний суд враховує, що позивачем не доведено безпосереднього негативного впливу оспорюваної інформації на його ділову репутацію, не надано доказів на підтвердження факту порушення особистих немайнових прав позивача такою інформацією.

Посилаючись на зміну позитивної соціальної оцінки позивача в результаті поширення оспорюваної інформації, ОСОБА_1 не надав жодних доказів, що така оцінка існувала взагалі чи існувала до виходу оскаржуваного сюжету.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині спростування поширеної відносно позивача інформації, то також правомірно не вбачав підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди, так як вказана вимога є похідною.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно застосував положення статті 277 ЦК України, встановив фактичні обставини справи та прийшов до правильного висновку, що за наслідками фактичного аналізу змісту поширеної інформації, вона має характер оціночних суджень з критичними висловлюваннями, які не вийшли за межі допустимої критики та відповідно не порушили право позивача на недоторканість його честі, гідності та ділової репутації.

Виходячи з вищевикладеного, є неспроможними та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційних скарг про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційних скаргах, відсутні.

Інші доводи апеляційних скарг не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з судовим рішенням та відхиляються апеляційним судом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані представниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 26 жовтня 2026 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.