Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №368/900/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 368/900/24

номер провадження № 22-ц/824/12373/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засіданняЄфіменко І.О.,

учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» - Клапчука Федора Петровича

на заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 06 листопада 2025 року /суддя Шевченко І.І./

та на додаткове рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 24 листопада 2025 року /суддя Шевченко І.І./

у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л», третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко Анна Вікторівна, про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку власнику, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л», третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко Анна Вікторівна, про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку власнику, в якому просив: визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0026, площею 0,9198 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Обухівського (колишнього Кагарлицького) району Київської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222287200:02:305:0026, площею 0,9198 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Обухівського (колишнього Кагарлицького) району Київської області.

Заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 06 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» (код ЄДРПОУ: 39633783) право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0026, площею 0,9198 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Обухівського (колишнього Кагарлицького) району Київської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Зобов`язано ТОВ «РОЗА-Л» (код ЄДРПОУ: 39633783) повернути ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку з кадастровим номером 3222287200:02:305:0026, площею 0,9198 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставівської сільської ради Обухівського (колишнього Кагарлицького) району Київської області. /т. 3 а.с. 149-160/

Додатковим рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 24 листопада 2025 року стягнуто з ТОВ «РОЗА-Л» на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору у розмірі 2 147,20 грн, витрати на виконання судової почеркознавчої експертизи у розмірі 11 359,20 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 400,00 грн. /т. 3 а.с. 178-182/

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, представник ТОВ «Роза-Л» - Клапчук Ф.П. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 06 листопада 2025 року та додаткове рішення від 24 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. На підтвердження своїх вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неукладеність договору оренди землі від 25.12.2020, оскільки право оренди відповідача підтверджується як державною реєстрацією, так і оригіналами документів, які відповідач має намір надати. Апелянт зазначає, що 16.05.2015 між позивачем та ТОВ «Роза-Л» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,9199 га, право оренди за яким зареєстровано 28.05.2015 (номер запису 9892941). На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що відповідач не міг своєчасно надати оригінал договору від 25.12.2020 через значну кількість орендованих земельних ділянок та значну кількість договорів оренди, а також через перебування одного із керівників ТОВ «Роза-Л», який здійснює керівництво сільськогосподарського напрямку, за межами України, що ускладнювало можливість надання витребуваного документу. Апелянт також посилається на те, що суд першої інстанції не врахував заперечення відповідача проти позову та не надав належної оцінки доказам, наданим відповідачем. Крім того, апелянт зазначає, що оскільки наявні підстави для скасування основного рішення, то скасуванню підлягає також і додаткове рішення, яким вирішено питання про розподіл судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Потьомкін С.О. просив залишити рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 06.11.2025 та додаткове рішення від 24.11.2025 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Роза-Л» - без задоволення. Свою позицію представник позивача обґрунтовував тим, що підставою заявленого позову була обставина неукладення між позивачем та апелянтом договору оренди землі б/н від 25.12.2020, на підставі якого 19.01.2021 було зареєстроване за ТОВ «Роза-Л» право оренди земельної ділянки. Позивач ніколи не укладав з апелянтом цей договір, не ставив на ньому своїх підписів, не узгоджував істотних умов цього договору та не здійснював волевиявлення щодо його укладення. Позивач з метою доведення обставини неукладення договору вжив усіх можливих процесуальних заходів, передбачених ЦПК України, зокрема направив адвокатські запити, подав клопотання про витребування доказів, ініціював призначення судової почеркознавчої експертизи. У свою чергу, апелянт протягом майже трьох років розгляду справи в суді першої інстанції так і не надав оригінальний примірник договору ні представнику позивача, ні до суду в порядку витребування доказів, ні на виконання клопотання судового експерта. З викладеного вбачається, що апелянт свідомо ухилявся від виконання покладених на нього судом процесуальних обов`язків, а тому суд першої інстанції законно застосував положення ч. 10 ст. 84 та ч. 1 ст. 109 ЦПК України та визнав обставину неукладення договору встановленою. Крім того, представник позивача зазначає, що докази, які апелянт обіцяє надати в апеляційній інстанції, не можуть бути прийняті, оскільки не були подані до суду першої інстанції без поважних причин, не зазначені в апеляційній скарзі та не додані до неї. Крім того, представник позивача просить стягнути з ТОВ «Роза-Л» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8 700,00 грн.

Апелянт в судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлений належним чином, через електронний кабінет, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за його відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 у 2008 році успадкував 1/3 частки майна його померлої матері - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 19.09.2008 року державним нотаріусом Кагарлицької районної державної нотаріальної контори Воловенко Р.П. та зареєстрованим в реєстрі під номером № 1-3817. Відповідно до змісту цього свідоцтва спадкове майно складалось із земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:005:0008, площею 2,76 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

В подальшому внаслідок поділу цієї земельної ділянки з неї було сформовано три нові земельні ділянки: земельна ділянка з кадастровим номером 3222287200:02:305:0026, площею 0,9199 га, власник - позивач ОСОБА_2 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 014557 від 05.08.2010 року; земельна ділянка з кадастровим номером 3222287200:02:305:0027, площею 0,9198 га, власник - ОСОБА_4 ; земельна ділянка з кадастровим номером 3222287200:02:305:0025, площею 0,9238 га, власник - ОСОБА_5 .

16.05.2015 року між позивачем ОСОБА_2 та ТОВ «РОЗА-Л» було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку з кадастровим номером 3222287200:02:305:0026. Право оренди земельної ділянки було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.05.2015 року, номер запису 9892941.

03.02.2022 року позивач ОСОБА_2 направив на адресу відповідача лист-повідомлення щодо відмови від поновлення, продовження орендних правовідносин та вимогу повернути орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 3222287200:02:305:0026, площею 0,9199 га. У листі позивач просив повернути земельну ділянку у строк до 16.05.2022 року у зв`язку з небажанням продовжувати орендні правовідносини.

01.06.2022 року на адресу позивача надійшло від відповідача заперечення на лист-повідомлення про небажання поновити дію договору оренди та самостійного обробітку земельної ділянки № 45 від 01.06.2022 року. Зі змісту листа вбачається, що відповідно до п.п. б) п.п. 1 п. 1 Розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» всі договори оренди земельної ділянки, укладені із ТОВ «Роза-Л», автоматично продовжуються на 1 рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до пп. 1) п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, що діяла станом на 28.05.2022 року, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням особливостей, зокрема вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності. Отже, в силу прямого припису закону строк дії Договору від 16.05.2015 року було поновлено на один рік - до 28.05.2023 року.

06.02.2022 року ОСОБА_4 випадково дізналась з відомостей, що містяться у ДРРПНМ, що 19.01.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко Анною Вікторівною було зареєстроване право оренди земельної ділянки ТОВ «Роза-Л» (код ЄДРПОУ: 39633783) на підставі договору оренди землі, б/н, виданого 25.12.2020 року, номер запису в реєстрі про речове право - 40262288. Про виявлений факт оренди щодо земельної ділянки ОСОБА_4 повідомила позивачу ОСОБА_2

16.02.2022 року позивач ОСОБА_2 дізнався, що щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0026, площею 0,9199 га також здійснено реєстрацію права оренди - 19.01.2021 року приватним нотаріусом Обухівського РНО КО Заставенко А.В. було зареєстроване право оренди земельної ділянки ТОВ «Роза-Л» на підставі договору оренди землі, б/н, виданого 25.12.2020 року, номер запису в реєстрі про речове право - 40261832. Цей договір, за твердженням позивача, ним ніколи не укладався і не підписувався, примірник цього договору у нього відсутній.

Згідно з інформацією, наданою Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про перетинання державного кордону України, ОСОБА_2 в період з 28.06.2020 року по 03.03.2022 року перебував на території Республіки Польща.

Ухвалами Кагарлицького районного суду Київської області від 10.07.2023 р. та від 28.07.2025 р. було витребувано у ТОВ «РОЗА-Л» оригінальний примірник договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року, на підставі якого 19.01.2021 року було зареєстроване за ТОВ «РОЗА-Л» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222287200:02:305:0026, площею 0,9198 га, номер запису в реєстрі про речове право - 40261832.

Неодноразовими заявами представника відповідача було повідомлено, що відповідач ТОВ «Роза-Л» на даний час не може виконати вищевказану ухвалу суду, оскільки через значну кількість орендованих земельних ділянок та значну кількість договорів оренди перевірка архіву потребує значної кількості часу для того, щоб надати суду оригінали. Також на даний час один із керівників ТОВ «Роза-Л», який здійснює керівництво сільськогосподарського напрямку, перебуває за межами України, що також ускладнює можливість надання відповідачем витребовуваного документу.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 06.10.2023 р. було витребувано у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко Анни Вікторівни оригінальний примірник договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року. Листом від 20.10.2023 р. приватний нотаріус повідомив, що після виготовлення сканованої копії зазначеного оригінального примірника договору оренди землі б/н від 25.12.2020 року було повернуто заявнику.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 04.07.2024 р. було призначено судову почеркознавчу експертизу, яку доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. 03 грудня 2024 року від експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було отримано клопотання, згідно якого просили надати оригінал досліджуваного документа - Договору б/н від 25.12.2020.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 23.12.2024 р. було витребувано від ТОВ «РОЗА-Л» оригінал договору б/н, від 25.12.2020 року. Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 31.01.2025 р. повторно витребувано у ТОВ «РОЗА-Л» оригінальний примірник договору оренди землі, б/н, від 25.12.2020 року. Ці ухвали відповідачем ТОВ «Роза-Л» було отримано, про що свідчать довідки про отримання електронного листа та повідомлення про отримання листа. Проте оригінал договору так і не було надано.

Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було складено повідомлення № 11070/24-32 про неможливість надання висновку від 24.07.2025 р., згідно якого експерт повідомив про неможливість надання висновку через відсутність оригіналу досліджуваного документа - Договору б/н від 25.12.2020, що унеможливлює проведення експертизи.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 626, 627, 628, 638, 202, 203, 207 ЦК України про те, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами; ст. 792 ЦК України про те, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату; ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1, 6, 13, 14, 15, 16, 19, 31, 34 Закону України «Про оренду землі» про те, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою; договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства; укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку; ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» про те, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно; ст. 15, 16 ЦК України про те, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і способом захисту може бути, зокрема, визнання права; ст. 84, 109 ЦПК України про те, що суд може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити в його визнанні у разі усунення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню. Суд виходив з того, що позивач договір оренди землі від 25.12.2020 не укладав та не підписував, інших осіб на його укладення та підписання не уповноважував, істотні та інші умови договору з ним, як із власником земельної ділянки, не узгоджував. Відповідач та третя особа не спростували доводи позивача та не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження договірних правовідносин з ОСОБА_2 , предметом яких є належна йому на праві власності земельна ділянка. Останній правочин є неукладеним, а ТОВ «Роза-Л» не довело правомірності користування належною позивачу земельною ділянкою та надалі нею користується, чим порушує право позивача. Оскільки відповідач ухилився від надання оригіналу договору, що унеможливило проведення судової почеркознавчої експертизи, суд вважав за можливе застосувати положення ч. 10 ст. 84 та ч. 1 ст. 109 ЦПК України та визнати обставину неукладення договору встановленою.

Доводи апеляційної скарги, апеляційним судом відхиляються з таких підстав.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неукладеність договору оренди землі від 25.12.2020, оскільки право оренди відповідача підтверджується державною реєстрацією та оригіналами документів, які відповідач має намір надати.

Колегія суддів не приймає до уваги ці доводи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити в його визнанні.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 04.07.2024 року було призначено судову почеркознавчу експертизу, яку доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. 03 грудня 2024 року від експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було отримано клопотання, згідно якого просили надати оригінал досліджуваного документа - Договору б/н від 25.12.2020.

Ухвалами Кагарлицького районного суду Київської області від 23.12.2024 року та від 31.01.2025 року було витребувано від ТОВ «РОЗА-Л» оригінал договору б/н від 25.12.2020 року. Ці ухвали відповідачем ТОВ «Роза-Л» було отримано, про що свідчать довідки про отримання електронного листа та повідомлення про отримання листа. Проте оригінал договору так і не було надано. Відповідач неодноразово повідомляв суд про неможливість надання оригіналу через значну кількість орендованих земельних ділянок та перебування керівника за кордоном, проте жодних доказів на підтвердження цих обставин не надав.

Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було винесено повідомлення № 11070/24-32 про неможливість надання висновку від 24.07.2025 року, згідно якого експерт повідомив про неможливість надання висновку через відсутність оригіналу досліджуваного документа - Договору б/н від 25.12.2020.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно застосував положення ч. 1 ст. 109 ЦПК України та визнав обставину неукладення договору встановленою, оскільки відповідач, на якого було покладено обов`язок надати оригінал договору, ухилявся від його подання протягом тривалого часу, що унеможливило проведення судової почеркознавчої експертизи.

Що стосується посилань апелянта на намір надати оригінали документів в апеляційній інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі зазначаються докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, а також обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом не зазначено конкретні докази (найменування, реквізити), які, на його думку, підлягають оцінці судом апеляційної інстанції, не надано обґрунтування поважності причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, не додано такі докази до апеляційної скарги, не заявлено заяву про поновлення процесуального строку. Під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, такі докази також не надані.

Щодо посилань апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував заперечення відповідача проти позову та не надав належної оцінки доказам, наданим відповідачем, колегія суддів зазначає, що ці доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердив їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, і дав їм належну правову оцінку.

Щодо доводів апелянта про неправомірність стягнення судових витрат додатковим рішенням, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено на користь позивача, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача витрати на оплату судового збору у розмірі 2 147,20 грн, витрати на виконання судової почеркознавчої експертизи у розмірі 11 359,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 400,00 грн.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції врахував складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на виконання відповідних робіт, ціну позову та значення справи для сторін, а також критерії реальності, необхідності та розумності розміру таких витрат. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір заявлених до стягнення судових витрат відповідає критеріям необхідності та співмірності, а тому підлягає задоволенню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, а у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки за результатами апеляційного перегляду апеляційну скаргу ТОВ «Роза-Л» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 700,00 грн представником позивача надано відповідні договірні документи, акт приймання-передачі наданих послуг та докази їх оплати. Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг - підготовка відзиву на апеляційну скаргу, участь у судовому засіданні, час, витрачений на виконання відповідних робіт, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат у сумі 8 700,00 грн відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності (співмірності). За таких обставин, ці витрати підлягають стягненню з ТОВ «Роза-Л» на користь ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» - Клапчука Федора Петровича - залишити без задоволення.

Заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 06 листопада 2025 року та додаткове рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 24 листопада 2025 року - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» (код ЄДРПОУ: 39633783) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 700,00 грн (вісім тисяч сімсот гривень 00 коп).

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 26.10.2026 р.

Головуючий: Судді: