Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №620/8260/26
Суддя: Падій В.В.
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/8260/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ФОРСАЙТ ОІЛ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ФОРСАЙТ ОІЛ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 16.04.2026 № 6303/ ж10/25-01-07-00 повністю, у тому числі в частині: донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у сумі 517 224 грн; нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 129 306 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки, які викладені податковим органом в Акті перевірки є неправомірними та такими, що не відповідають дійсним обставинам. У зв`язку із чим, складене податкове повідомлення-рішення є протиправним та просить його скасувати.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 24.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано у відповідача додаткові докази по справі.Відповідачем подано відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позову, оскільки підставою для прийняття оскаржуваного ППР є матеріали документальної планової виїзної перевірки позивача, які свідчать про порушення останнім вимог податкового законодавства у перевіряємий період.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
На підставі направлень від 28.01.2026 №274/жЗ/25-01-07-00, № 275/жЗ/25 01-07- 00, № 276/жЗ/25-01-07-00, № 277/жЗ/25-01-07-00, № 278/жЗ/25-01-07-00, № 279/ жЗ/25-01- 07-00 та від 04.02.2026 № 298/жЗ/25-01-07-00, виданих Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2026 рік, на підставі наказу від 12.01.2026 № 25-п Головного управління ДПС у Чернігівській області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ФОРСАЙТ ОІЛ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2019 по 30.09.2025, з питань правомірності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20.08.2018 по 30.09.2025, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною).
Копію наказу контролюючого органу від 12.01.2026 № 25-п надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення 13.01.2026.
Копію наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 25.02.2026 року №168-п про продовження терміну проведення перевірки вручено під розписку представнику за довіреністю ТОВ «ТД ФОРСАЙТ OІЛ» Туз Світлані Сергіївні 26.02.2026.
З направленнями на право проведення перевірки від 28.01.2026 № 274/ жЗ/25-01- 07-00, № 275/жЗ/25-01-07-00, № 276/жЗ/25-01-07-00, № 277/жЗ/25-01-07-00, № 278/жЗ/25- 01-07-00, № 279/жЗ/25-01-07-00 ознайомлено під підпис 29.01.2026 та від 04.02.2026 № 298/жЗ/25-01-07-00 ознайомлено під підпис 19.02.2026 представника за довіреністю ТОВ «ТД ФОРСАЙТ OUI» Туз Світлану Сергіївну.
ТОВ «ТД ФОРСАЙТ OІЛ» проінформоване про проведення документальної планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 12.01.2026р. № 5/ж4/25-01 07-07- 04, яке надіслано платнику податків 13.01.2026 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За результатами документальної планової виїзної перевірки відповідачем прийнято Акт перевірки від 09.03.2026 № 3542/5/25-01-07-01-01, в якому викладено висновок про порушення позивачем, зокрема, пункту 44.1 статті 44, пункту134.1 статті 134, підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, пунктів 4, 6, 7, 10, 11, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 517227 грн, в тому числі за 2023 рік – 152547 грн, за 2024 рік - 157158 грн, за 9 міс. 2025 на суму 207518 грн.
Не погоджуючись із висновками Акту перевірки, позивач подав заперечення від 25.03.2026 № 1-25/03, які листом Головного управління ДПС у Чернігівській області від 10.04.2026 №996/ж12/25-01-07-01-06 залишено без задоволення, а висновки Акта перевірки – без змін.
На підставі висновків Акта перевірки Головним управління ДПС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення - рішення, зокрема, від 16.04.2026 №6303/ж10/25-01-07-00, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 646 530 грн, у тому числі за основним платежем у сумі 517 224, 00 грн та штрафною санкцією – 129 306,00 грн.
Реалізуючи право, передбачене статтею 56 Податкового кодексу України позивач звернувся зі скаргою від 27.04.2026 №1-27/04 до Державної податкової служби України.
Рішенням ДПС України від 25.06.2026 № 16682/6/99-00-06-01-01-06 «Про результати розгляду скарги» скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване ППР - без змін.
Не погоджуючись з такими рішення контролюючого органу позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).
Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 2 Закону №996-XIV визначено, що цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно статті 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Статтею 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпунктів 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно підпункту 131.1.1.пункту 131.1. статті 133 ПК України платниками податку на прибуток є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
Пунктом 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (підпункт 135.1 статті 135 ПК України).
Підпунктом 140.4.4. пункту 140.4 статті 140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування платника (крім великих платників податків) минулих податкових (звітних) років.
Отже визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
Предметом доказування в цій справі є, зокрема, обставина реальності господарських операцій позивача з його контрагентами, правильність відображення їх в податковому обліку.
Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Зважаючи на зміст наведених норм законодавчих актів та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність його винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, зокрема, реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд повинен враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
Суд зауважує, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового обліку.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.
Отже визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, стосуватись саме господарських операцій, за якими було сформовано спірні суми, та які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій.
При цьому наявність або відсутність певних спеціальних форм або окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається про фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, тобто діє принцип превалювання сутності над формою.
Підставою для збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток за оскаржуваним ППР слугував висновок контролюючого органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача з трьома контрагентами:
- ПП «Сівер-Нафта» (ЄДРПОУ 44710471) - у частині завищення собівартості на 1 233 089,75 грн за 2023 рік ;
- ПП «Торговий дім «Чернігівнафтопродукт» (ЄДРПОУ 45116887) – у частині завищення собівартості на 1 119 878,10 грн за 2024 рік;
- ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) – у частині завищення адміністративних витрат на 520 500,00 грн за 2023–2025 роки.
Щодо висновків про нереальність господарських операцій позивача з ПП «СІВЕР-НАФТА» суд зазначає наступне.
У листопаді 2023 року позивач придбав дизельне пальне у ПП «Сівер-Нафта» (ЄДРПОУ 44710471) на підставі договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 577 від 25.07.2023 (далі - договір № 577). Загальна сума взаємовідносин за договором № 577 становила 111 273 209,10 грн, що підтверджено 37 банківськими платежами АТ «Райффайзен Банк».
Стосовно конкретної поставки від 02.11.2023 на суму 1 479 707,70 грн (у тому числі ПДВ 246 617,95 грн; дизельне пальне в обсязі 25 280 кг / 30 575 л) до перевірки було надано пакет первинних та супровідних документів, а саме: видаткову накладну № РН-0010010 від 02.11.2023; товарно-транспортну накладну № 0000009994 від 02.11.2023 (форма № 1-ТТН), якою підтверджено перевезення вантажу перевізником ПП «Агроспецтранс» (транспортний засіб VOLVO FH 400, державний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 ) до пункту розвантаження за адресою: вул. Роменська, 1, м. Бахмач; сертифікат якості №158 від 17.10.2023, виданий акредитованою лабораторією Hellenic Petroleum R.S.S.O.P.P. S.A. (Elefsis Refinery Laboratory, Греція) на продукт ULSD 10PPM; картку рахунку 631, оборотно-сальдові відомості, картку рахунку 281; а також видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на подальшу реалізацію цього пального кінцевим покупцям у листопаді 2023 року (видаткові накладні №№ 1931–1947).
04.03.2024 ПП «Сівер-Нафта» перерахувало позивачу гарантійний внесок у розмірі 1 208 761,66 грн відповідно до додаткової угоди №1 від 29.12.2023 до договору №577 як компенсацію за нереєстрацію податкової накладної. Цей факт підтверджується банківською випискою та визнається самим Актом перевірки.
Контролюючий орган обґрунтовує висновок про нереальність вказаної господарської операції відсутністю у видатковій накладній посади підписанта з боку покупця; рішенням про ризиковість перевізника ПП «Агроспецтранс» та відмови в реєстрації його податкової накладної; відсутністю паспортів якості та специфікацій; відсутністю окремих актів приймання нафтопродуктів; анулюванням ліцензії № 990514202300015 ПП «Сівер-Нафта» та наявністю кримінальних проваджень № 757/40693/23-к та № 757/40691/23-к.
Проте суд не погоджується з такими доводами відповідача з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 9 Закону № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Отже відсутність окремого рядка з найменуванням посади суд вважає несуттєвим недоліком, оскільки з матеріалів справи слідує, що підписантом з боку позивача є завідувач складу Руденко С.О., повноваження якого на приймання товарно-матеріальних цінностей підтверджено договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.06.2023 та посадовою інструкцією від 19.02.2022, що дозволяє безперечно ідентифікувати особу, яка прийняла товар.
Верховний Суд у постановах від 28.05.2020 у справі № 820/379/16, від 16.07.2019 у справі № 805/686/17-а та від 12.07.2019 у справі № 808/109/18 послідовно наголошував, що окремі недоліки первинних документів самі по собі не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарської операції, якщо сукупність інших доказів підтверджує її фактичне здійснення.
Посилання контролюючого органу на рішення про визнання ПП «Агроспецтранс» ризиковим платником та на відмову в реєстрації його податкової накладної від 02.11.2023 на транспортні послуги вартістю 31 666,67 грн без ПДВ не є релевантною обставиною для оцінки реальності операції позивача з постачальником пального, оскільки ПП «Агроспецтранс» є перевізником, а не постачальником товару, а позивач не мав жодних договірних відносин з перевізником. Відповідно до підпункту 2.1.2 договору № 577 вартість транспортування включена до вартості товару та є зобов`язанням постачальника. При цьому рішення про ризиковість прийнято 09.10.2023, тобто за 23 дні до поставки від 02.11.2023, у зв`язку з чим сторони заздалегідь включили до Договору №577 механізм гарантійного внеску (Додаткова угода № 1 від 29.12.2023) як інструмент захисту покупця на випадок блокування податкових накладних. Фактичне виконання цього механізму – перерахування ПП «Сівер-Нафта» суми 1 208 761,66 грн 04.03.2024 є беззаперечним підтвердженням того, що обидві сторони визнавали реальність операції, а позивач діяв добросовісно та вжив превентивних заходів захисту своїх прав.
Щодо відсутності сертифікатів якості товарів, суд зауважує, що сертифікати (посвідчення) якості, декларації про відповідність товару тощо не є первинними документами в розумінні Закону №996-XIV, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Сертифікати якості за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.
Суд зауважує, що функції та права контролюючих органів визначені статтями 19-1 та 20 ПК України, в яких не передбачено здійснення перевірок суб`єктів господарювання на предмет наявності (відсутності) документів, що характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції.
Аналогічні висновки щодо відсутності сертифікатів якості викладені у постановах Верховного Суду від 29.09.2021 у справі 806/7669/13а, від 11.10.2021 у справі №П/811/1171/17.
Крім того з матеріалів справи слідує, що до перевірки надано сертифікат якості №158 від 17.10.2023, виданий акредитованою рафінерійною лабораторією Hellenic Petroleum R.S.S.O.P.P. S.A., що містить повний спектр фізико- хімічних показників пального відповідно до стандарту EN 590.
При цьому пунктом 2.4 договору № 577 передбачено підтвердження якості товару паспортом якості заводу-виробника чи постачальника, тому сертифікат акредитованої рафінерійної лабораторії за своїм змістом та доказовою силою є рівнозначним документом.
Посилання контролюючого органу на пункт 5.4.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом від 20.05.2008 № 281/171/578/155 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 (далі – Інструкція № 281) суд відхиляє, оскільки вказаною нормою визначено, що маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.
При цьому згідно пункту 5.4.1. Інструкції з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об`єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об`єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.
Отже товарно-транспортна накладна форми № 1-ТТН (нафтопродукт) відповідно до Інструкції № 281 є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, і самостійно виконує функцію акта приймання.
Щодо анулювання ліцензії №990514202300015 на право ПП «Сівер-Нафт » оптової торгівлі пальним (з 23.03.2023 по 23.03.2028), то суд зауважує, що вказана ліцензія анульована розпорядженням №452-р лише 01.11.2024, тобто через рік після здійснення спірної поставки (02.11.2023).
Отже на момент поставки ліцензія №990514202300015 на право ПП «Сівер-Нафт» оптової торгівлі пальним була чинною, а позивач не зобов`язаний був і не мав можливості передбачити майбутнє анулювання ліцензії контрагента.
Також суд зауважує, що сам по собі факт порушення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження із звільнення особи від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.
Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а, від 05.05.2023 у справі № 826/11374/17.
При цьому суд погоджується з доводами позивача про той факт, що Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо реальності та належного документального оформлення подальшої реалізації спірного пального кінцевим покупцям у листопаді 2023 року згідно видаткових накладних №№ 1931, 1932, 1933, 1934, 1939, 1940, 1947 загальним обсягом, що відповідає обсягу придбаного товару.
Заперечення факту придбання товару, який контролюючий орган одночасно визнає реалізованим, є логічно та юридично неприпустимим і суперечить принципу об`єктивності та повноти податкового контролю, оскільки рух активу не може початися з його реалізації за відсутності факту його попереднього придбання.
За таких обставин суд дійшов висновку, що контролюючий орган дійшов хибного висновку під час перевірки ТОВ «ТД ФОРСАЙТ ОІЛ» щодо завищення показника у рядку 2050 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2) «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» на загальну суму 1 233,09 тис. грн, в т.ч. за 2023 рік на суму 1 233,09 тис. грн.
Щодо висновків про нереальність господарських операцій позивача з ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЧЕРНІГІВНАФТОПРОДУКТ» суд зазначає наступне.
У лютому 2024 року позивач придбав дизельне пальне у ПП «Торговий дім «Чернігівнафтопродукт» (ЄДРПОУ 45116887; далі - ПП «ТД «ЧНП») на підставі договору поставки паливно-мастильних матеріалів №6 від 15.11.2023 (далі - договір № 6). Загальна сума взаємовідносин за договором №6 становила 95 904 974,98 грн, що підтверджено 37 банківськими платежами АТ «Райффайзен Банк».
Стосовно поставки від 16.02.2024 (дизельне пальне в обсязі 24 400 кг / 29 370 л на загальну суму 1 343 853,72 грн з ПДВ) позивачем надано: видаткову накладну №РН-0000963 від 16.02.2024 із зазначенням посади підписанта з боку покупця завідувача складу ОСОБА_3 ; товарно-транспортну накладну №0000000959 від 16.02.2024 (форма №1-ТТН), якою підтверджено перевезення вантажу перевізником ПП «Агроспецтранс» (DAF FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_3 , водій ОСОБА_4 ) з пункту навантаження за адресою вул. Дунайська, 2, с. Ізмаїл, Одеська область, до пункту розвантаження за адресою вул. Роменська, 1, м. Бахмач; сертифікат якості №40 від 10.02.2024 , виданий Hellenic Petroleum R.S.S.O.P.P. S.A. (Elefsis Refinery Laboratory, Греція) на продукт ULSD 10PPM; картки рахунків 631, 281, оборотно-сальдові відомості; а також видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на подальшу реалізацію цього пального кінцевим покупцям у лютому 2024 року (видаткові накладні №№213, 250, 251, 252, 254, 256) загальним обсягом, що відповідає обсягу придбаного товару. 04.03.2024 ПП «ТД «ЧНП» перерахувало позивачу гарантійний внесок у розмірі 2 680 770,53 грн відповідно до Додаткової угоди № 2 від 29.02.2024 до Договору № 6.
В Акті перевірки вказано, що ТОВ «ТД ФОРСАЙТ ОІЛ» до перевірки надано виписану ПП "Торговий дім "Чернігівнафтопродукт" видаткову накладну, яка складена всупереч вимогам до первинних документів, встановлених статтею 9 Закону №996-XIV, а саме не вказано посади, що дає можливість ідентифікувати особу зі сторони продавця, яка приймала участь у даній господарській операції.
Проте суд зауважує, що видаткова накладна № РН-0000963 від 16.02.2024 підписана ОСОБА_3 із прямим зазначенням його посади (завідувач складу), що спростовує посилання Акту перевірки на відсутність такого реквізиту.
Відсутність зазначення посади в товарно-транспортній накладній суд вважає несуттєвим недоліком з підстав, викладених у частині 2 статті 9 Закону № 996-XIV.
Щодо анулювання ліцензії № 990614202300632 на право ПП «ТД «ЧНП» оптової торгівлі пальним (чинної з 28.06.2023 по 28.06.2028), то суд зауважує, що вказана ліцензія анульована розпорядженням №459-р від 01.11.2024, тобто через 8 місяців після здійснення спірної поставки (лютий 2024 року).
Отже на момент поставки ліцензія №990614202300632 на право ПП «ТД «ЧНП» оптової торгівлі пальним була чинною, а позивач не зобов`язаний був і не мав можливості передбачити майбутнє анулювання ліцензії контрагента.
Посилання контролюючого органу на відкриття провадження у справі про банкрутство ПП «ТД «ЧНП» згідно ухвали Господарського суду Чернігівської області від 10.09.2025 у справі № 927/840/25 суд відхиляє, оскільки стосується правового статусу постачальника у 2025 році і жодним чином не впливає на оцінку господарських операцій, здійснених у лютому 2024 року, тобто за півтора роки до відкриття такого провадження. Відкриття провадження у справі про банкрутство контрагента після повного виконання господарської операції не може слугувати підставою для заперечення витрат покупця, сформованих у попередніх звітних періодах.
Також неподання ПП «ТД «ЧНП» фінансової звітності за 2024 рік, тобто за пізніший період не може підтверджувати нереальність господарської операції , яка відбулася у лютому 2024 року, оскільки відповідальність за порушення податкового законодавства має індивідуальний характер.
Зупинення реєстрації податкових накладних ПП «ТД «ЧНП» не спростовує реальність поставки, оскільки, позивач завчасно передбачив цей ризик та включив до договору №6 механізм гарантійного внеску (додаткова угода № 1 від 29.12.2023) та ПП «ТД «ЧНП» перерахувало гарантійний внесок у розмірі 2 680 770,53 грн, що є беззаперечним доказом визнання обома сторонами реальності господарської операції.
При цьому суд вважає, що зупинення реєстрації податкової накладної контрагента не підтверджує нереальність господарської операції, якщо реальність операції підтверджується іншими первинними документами.
Наявність рішень комісії регіонального рівня щодо відповідності ПП «Агроспецтранс» критеріям ризиковості не є релевантною обставиною для оцінки реальності господарської операції позивача з постачальником пального, оскільки ПП «Агроспецтранс» є перевізником, а не постачальником товару, а позивач не мав жодних договірних відносин з перевізником.
Посилання відповідача на відсутність окремих актів приймання нафтопродуктів суд відхиляє з вищевикладених підстав, які судом досліджувались при господарських операціях з ПП «Сівер-Нафта».
При цьому як і у випадку з ПП «Сівер-Нафта» так і з ПП «ТД «ЧНП» суд зауважує, що Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо реальності та належного документального оформлення подальшої реалізації спірного пального кінцевим покупцям у лютому 2024 року згідно видаткових накладних №№ 213, 250, 251, 252, 254, 256, загальним обсягом, що відповідає обсягу придбаного товару.
Суд наголошує, що заперечення факту придбання товару контролюючим органом, який одночасно визнає реалізованим, є логічно та юридично неприпустимим і суперечить принципу об`єктивності та повноти податкового контролю, оскільки рух активу не може початися з його реалізації за відсутності факту його попереднього придбання.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що під час перевірки відповідач дійшов хибного висновку, що ТОВ «ТД ФОРСАЙТ ОІЛ» завищено показник у рядку 2050 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2) «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» на загальну суму 1 119,9 тис. грн., в т.ч. за 2024 рік на суму 1 119,9 тис. грн.
Щодо неправомірного відображення позивачем в обліку взаємовідносин із суб`єктами господарської діяльності, за якими не підтверджується реальність здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
В ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , в періоді, що перевірявся, документально оформлювала взаємовідносини з ТОВ «ТД ФОРСАЙТ ОІЛ» на загальну суму 520 500 грн, в т. ч. за 2023 рік на суму 364 500 грн, за 2024 рік на суму 127 500 грн, за 9 міс. 2025 року на суму 28 500 грн. ФОП ОСОБА_1 ( рнокпп НОМЕР_1 ), згідно форми 20-ОПП щодо відомостей про об`єкти оподаткування - відсутні. Фактична чисельність найманих працівників на кінець 2019 року - 0 осіб, на кінець ІІІ кварталу 2025 року - 0 осіб.
ТОВ «ТД ФОРСАЙТ ОІЛ» в ході проведення перевірки надано документально оформлені договори про надання консультаційних бухгалтерських послуг, акти виконаних робіт, картка рахунку «631» по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 : договір про надання консультаційних бухгалтерських послуг №01/12-2022 від 30.12.2022, договір про надання консультаційних бухгалтерських послуг № 05/01-2024 від 16.01.2024 та акти приймання-передачі наданих послуг, які складені без конкретизації операції, що не дає можливості встановити ймовірну суть господарської операції, а також встановити загальний об`єм роботи.
При цьому відповідач стверджує, що ФОП ОСОБА_1 у період надання послуг ТОВ «ТД ФОРСАЙТ ОІЛ» надавала одночасно послуги іншим підприємствам, а саме: ТОВ «СТАФФ ЕКСПЕРТ» (код 41042199); ТОВ «РАДІО-МЕД» (код 41905965); ТОВ «ПРАЙМ ЛЕНД» (код 40853183), ТОВ «АЙПІСПЕЙС» (код 42403315), ТОВ «СТРОЙ ЦЕНТР» (код 35823120).
При цьому у ФОП ОСОБА_1 відсутні трудові ресурси та людино години на виконання послуг ТОВ «ТД ФОРСАЙТ ОІЛ» з одночасним наданням послуг іншим підприємствам. Враховуючи вищевикладене, неможливо підтвердити в частині надання послуг ФОП ОСОБА_1 відповідно до документально оформлених актів приймання передачі наданих послуг за сукупністю наведених обставин, а тому, неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій ТОВ «ТД ФОРСАЙТ ОІЛ» та ФОП ОСОБА_1 .
Проте суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Надаючи оцінку доводам контролюючого органу, суд виходить з того, що податкова інформація, на основі якої відповідач дійшов висновку щодо неспроможності контрагента виконати спірні операції, не може бути самостійною підставою для висновку щодо нереальності операцій з позивачем, оскільки податкові перевірки або зустрічні звірки контрагента не проводились.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, які викладені в постановах від 19.04.2019 у справі № 826/1392/17, постанові від 12.02.2020 у справі № 813/3577/13-а, постанові від 20.03.2020 у справі №560/3956/18, постанові від 02.07.2020 у справі №560/711/19, постанові від 02.04.2020 у справі №160/93/19 не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).
Відтак суд констатує що зроблені відповідачем, в межах перевірки висновки, є безпідставними, протиправними та суперечать законодавству з питань оподаткування, що в свою чергу являється підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування своїх висновків, викладених в акті перевірки і не довів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши в сукупності докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправним і підлягає скасуванню, а позов задоволенню повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у сумі 9697,95 грн, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області у сумі 9697,95 грн.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 16.04.2026 № 6303/ ж10/25-01-07-00 щодо донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у сумі 517 224 грн та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 129 306 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ФОРСАЙТ ОІЛ» судовий збір у сумі 9697 (дев`ять тисяч шістсот дев`яносто сім) грн 95 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ФОРСАЙТ ОІЛ» (пр-т Перемоги, буд. 95-Б, кім.507, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ -42403247).
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000, код ЄДРПОУ - 44094124).
Суддя В.В. Падій
Оригінал: reyestr.court.gov.ua