Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №161/18202/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №161/18202/26

Суддя: Черняк В. В.

Справа № 161/18202/26

Провадження № 2/161/8577/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Дмитрук Т.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернулась до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування вимог вказує, що з 17.05.2019 року по 06.02.2024 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Окрім того, на підставі рішення суду від 17.12.2024 року ОСОБА_2 визнано батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають з матір`ю, перебувають на її утриманні. Згідно судового наказу від 20.03.2024 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання сина у розмірі частки з усіх його доходів щомісячно. Однак, витрати на утримання доньки з боку батька в достатньому розмірі не сплачуються. Дитина має потреби, які постійно змінюються, відвідує гуртки, навчається.

З огляду на вказане, позивач просить суд ухвалити рішення про стягнення зі ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання доньки в розмірі 1/6 частки з усіх його доходів щомісячно, а також стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 21.09.2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження.

07.10.2026 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому представник відповідача частково заперечує позов. Вказує, що відповідач визнає вимоги щодо стягнення з нього аліментів у розмірі 1/12 часток з його доходів щомісячно. Позивач вже отримує аліменти в розмірі 25% від доходу відповідача, заявляє вимогу про стягнення з нього 16,67 %. Таким чином, задоволення вимог призведе до стягнення 41,67 %, що перевищує передбачений законом розмір в 33% від доходів на двох дітей. Справедливою часткою в такому випадку буде стягнення з нього 1/12 частки (8,34 %), оскільки в такому випадку відповідач сплачуватиме 33,34% з доходів на двох дітей. За останні дев`ять місяців ОСОБА_2 отримав доходи в розмірі 763569,80 грн. (84841,08 на місяць), з них було вирахувано аліменти на сина у розмірі 190771,21 грн. (21196,80 грн. на місяць). Окремо, відповідач перераховував на адресу позивачки кошти на утримання доньки у розмірі 4500 грн. в місяць. ОСОБА_4 просить стягувати з нього аліменти понад 47000 грн. на місяць, однак не доводить вказані вимоги належними доказами. Відтак, ОСОБА_2 просить задовольнити позов частково та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов, просила його задовольнити.

Відповідач та його представник вимоги визнали частково, надали пояснення, аналогічні викладеному у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.05.2019 року по 06.02.2024 року (а.с.6).

Від шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8 зворот).

Згідно судового наказу від 20.03.2024 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання сина у розмірі частки з усіх його доходів щомісячно (а.с.9, справа №161/4526/24).

Згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2024 року ОСОБА_2 визнано батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7-8).

Станом на дату розгляду справи діти проживають з матір`ю, що не заперечується сторонами.

Предметом розгляду є питання стягнення з відповідача аліментів на доньку.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

При цьому у частині другій статті 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2817 гривень, дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Під час судового розгляду не встановлено обставин щодо поганого стану здоров`я дитини. Позивач доказів протилежного суду не надала.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є особою працездатного віку, офіційно працевлаштований, доказів наявності існування у нього інших утриманців не надано.

Загальна сума доходу ОСОБА_2 за період з січня 2026 року по вересень 2026 року становить 617799,01 грн. (за винятком утримань та аліментів).

Розмір сплачених аліментів на сина за весь вказаний період становить 190771,21 грн. (21196,80 грн. на місяць).

Інших істотних обставин при визначенні розміру аліментів, суд не знаходить.

Враховуючи положення ст. 183 СК України, суд зауважує, що заявлений позивачем розмір аліментів на одну дитину є завищеним, оскільки такий розмір аліментів передбачено законом у разі наявності підстав для стягнення аліментів на утримання трьох і більше дітей.

Суд зауважує, що позивач вже отримує аліменти в розмірі 25% від доходу відповідача, заявляє вимогу про стягнення з нього 16,67 %. Таким чином, задоволення вимог призведе до стягнення зі ОСОБА_2 41,67 %, що перевищує передбачений законом розмір в 33% від доходів на двох дітей.

Достовірних та достатніх доказів наявності підстав для збільшення розміру аліментів до вказаної частки від доходів відповідача стороною позивача не надано (особисте бажання позивача щодо отримання платежів вказаного розміру не є належним та достатнім доказом).

На підставі наведеного, оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про участь в утриманні дитини, а позивач наполягає на стягненні аліментів у примусовому порядку, а також враховуючи пріоритетність інтересів ОСОБА_6 , на користь якої стягуються аліменти, її вік, визначений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, особу відповідача, який є чоловіком працездатного віку та його матеріальне становище, факт часткового визнання ним позовних вимог, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів у розмірі 1/12 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

На думку суду, такий розмір аліментів не є надмірним та буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, її фізичного розвитку, підтримки життєдіяльності на достатньому рівні.

Крім того, вказаний розмір аліментів може стабільно, гарантовано та вчасно сплачуватись відповідачем, що спрямовано на уникнення наявності заборгованостей з боку платника аліментів.

При зменшенні розміру аліментів судом враховано матеріальне становище сторін, їх потребу в коштах, встановлений СК України обов`язок обох батьків утримувати дитину.

Суд наголошує, що аліменти повинні використовуватись виключно для задоволення потреб дитини, її гармонійного фізичного та духовного розгляду, та не можуть слугувати для безпідставного збагачення отримувача аліментів.

Крім того, позивач не позбавлена права у разі зміни матеріального становища сторін збільшити визначений судом розмір аліментів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення слід допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 ч.1 п. 3 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача судовий збір на користь держави, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Представником позивача заявлено вимоги про стягнення з відповідача 4000 грн. витрат на правничу допомогу.

Вказаний розмір витрат підтверджується, договором про надання правової допомоги та додатком до нього, актом здачі-прийняття виконаних робіт.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.

Крім того, послуги надані адвокатом є типовими, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

З огляду на обставини справи, позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, ціни на ринку адвокатських послуг, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 3000 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Представник відповідача заявив клопотання про стягнення з позивача 11000 грн. витрат на правничу допомогу.

Розмір витрат підтверджується копією договору про надання правничої допомоги, квитанцією та актом приймання-передачі послуг.

З урахування принципу справедливості, критерію розумності наданих послу та складності справи, з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 141, 263, 255, 268, 430 ЦПК України, статтями 180, 181 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/12 (однієї дванадцятої) частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.08.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 коп.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць – допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст судового рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua