Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №758/7608/25 — Подільський районний суд міста Києва

Суд: Подільський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 23 вересня 2026 р.

Справа: №758/7608/25

Суддя: Будзан Л. Д.

Справа № 758/7608/25

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року

Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Будзан Л.Д.,

з участю секретаря судового засідання Топоровського М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2025 року представник позивача ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача основну суму заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 69 000 грн 00 коп., а також судовий збір в сумі 3 028 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач є споживачем природного газу по об`єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить відповідачу на праві власності. Остання приєдналася до договору постачання природного газу постачальником шляхом акцептування договору із позивачем через факт споживання газу. Позивач постачав природний газ, а відповідач отримувала його та використовувала для власних потреб. Так, в період з лютого 2022 року по жовтень 2024 року (включно) відповідачем було спожито природний газ на загальну суму 69 000 грн, вартість якого залишилась не оплаченою споживачем. Позивач вказує, що відповідач не в повному обсязі сплачувала нараховані суми за спожитий природний газ, а відтак неналежно виконувала свої зобов`язання, чим були порушені права товариства. Посилаючись на викладене, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом та просить стягнути із відповідача на користь позивача зазначену суму заборгованості в примусовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 29.05.2025 року, у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

В червні 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивач пропустив строки позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за період із лютого 2022 року по 26.05.2022. Крім того, вона фактично в будинку не проживає, газ не споживає, є лише одним зі співвласників цієї нерухомості, а відтак відсутні підстави для стягнення коштів на користь позивача лише із неї.

В червні 2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої сторона позивача наполягала на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що товариством не пропущено строк позовної давності з огляду на дію на території України воєнного стану. Крім того, відповідач надав товариству заяву приєднання до умов договору, а відтак саме вона є учасником договірних правовідносин та має відповідати за неналежне виконання зобов`язань по сплаті коштів за отримані послуги. Позивач діє виключно в рамках закону та належним чином нараховує кошти за надані послуги. Відповідачем не спростовано обґрунтування позову та не надано докази належного виконання зобов`язань, а відтак наявні підстави для стягнення із відповідача на користь товариства заборгованості за отримані послуги.

В червні 2025 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі в розгляді даної справи в якості співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також представником позивача надано позов в новій редакції, в якому позивач просив стягнути солідарно із відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за спожитий природний газ в сумі 69 000 грн.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17.09.2025 залучено до участі в розгляді даної справи в якості співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В листопаді 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, відповідно до якого, останній, вказує про те, що не заперечує проти сплати боргу, але лише пропорційно до розміру його частки у праві спільної часткової власності на будинок, яка складає 63/200 частини. Відповідач вказує, що за вимогами закону не можливо солідарно стягувати кошти по оплаті за житлово-комунальні послуги зі співвласників будинку, розмір часток у праві власності яких є різним.

В лютому 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява, в якій сторона позивача просила зменшити розмір позовних вимог на суму 21 735 грн, яка була сплачена відповідачем ОСОБА_2 , та провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 закрити, в зв`язку з відсутністю предмета спору, іншу частину заборгованості в розмірі 47 265 грн позивач просив стягнути із відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06.03.2026, провадження у справі з позовом ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 закрито, у зв`язку зі смертю відповідача до подачі позову.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06.03.2026, провадження у справі з позовом ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 закрито, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві вказав про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою, не з`явилася в судове засідання.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку (21/200 часток), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, співвласником зазначеного будинку є ОСОБА_2 (63/200 частки), та ОСОБА_3 (58/100 частки), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до подачі даного позову до суду.

В 2021 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано відповідачу ОСОБА_1 письмові згоди на укладення із ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» договору постачання природного газу побутовим споживачам за адресою: АДРЕСА_1 .

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснює постачання природного газу за вказаною адресою, та згідно даних фінансового стану по особовому рахунку НОМЕР_1 споживача ОСОБА_1 убачається, що за період з лютого 2022 року по жовтень 2024 року спожито природний газ на загальну суму 69 000 грн.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості сплачено на користь позивача кошти в розмірі 21 735 грн, однак, решта суми боргу в розмірі 47 265 грн залишилась не відшкодованою, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.

При цьому, за клопотанням позивача провадження в частині вимог до ОСОБА_2 закрито за відсутністю предмету спору.

Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 року та ст.ст. 6, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач зобов`язаний постачати природний газ споживачам, які використовують його для власних потреб, а споживачі зобов`язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.

Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 року «Про затвердження типового договору постачання природного газу» визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до ст. 633, 634, 641, 642 ЦПК і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Позивач, як суб`єкт ринку газу, з 01.11.2018 здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017 «Про видачу ліцензій постачання природного газу …» на території України.

Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 4 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Пунктом 32 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що Регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Разом з тим, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 917 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії».

Відповідно до положень п.1 розділу VI Правил постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови однаковими для всіх споживачів.

Договір про постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу (п. 2 ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про ринок природного газу»).

За змістом статтей 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» побутовим споживачам є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статтей 205, 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Відповідач приєдналась до договору постачання природного газу побутовим споживачам шляхом заявочного приєднання.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, та відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У поданій позовній заяві позивачем зазначено, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» постачав природний газ, а відповідач, як співвласник та споживач послуг, отримувала його та використовувала, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.

Оскільки відповідач не сплачувала нараховані суми за спожитий природний газ, що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, а тому відповідачем було порушене право позивача на одержання плати за поставлений природний газ у встановлений договором строк.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд вважає, що обґрунтування позовних вимог знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, та відповідач не виконує належним чином зобов`язання і не сплачує нараховані суми за спожитий природний газ, чим порушує права позивача, а відтак наявні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача суму заборгованості за природний газ в розмірі 47 265 грн 00 коп.

Поруч із цим, в ході розгляду справи, стороною відповідача заявлено про застосування до позовних вимог строків позовної давності.

Перевіряючи обґрунтованість вимог заяви в цій частині, суд приймає до уваги те, що відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з позовної заяви та інформації по рахунку, заборгованість відповідача перед позивачем виникла за постачання природного газу в період з лютого 2022 року по жовтень 2024 року включно.

Водночас, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Так, через карантин (COVID-19) перебіг позовної давності було зупинено з 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року включно.

З 1 липня 2023 року перебіг строків відновлено.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строї його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022 року.

Позовна заява надійшла до суду в травні 2025 року, а відтак позов до суду подано в межах строків позовної давності, та відсутні підстави для застосування до позовних вимог строків позовної давності.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що стороною позивача доведені підстави, з якими закон пов`язує можливість стягнення із відповідача заборгованості за спожитий природний газ, відповідачем доводи позову достатніми доказами не спростовані, та не доведено обставин, які б вказували на можливість звільнення відповідача від сплати цих коштів, а відтак за відсутності підстави для застосування до позовних вимог строків позовної давності, - позовні вимоги підлягають задоволенню.

В порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 028 грн 00 коп.

Керуючись статтями 2, 10, 19, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 47 265 (сорок сім тисяч двісті шістдесят п`ять) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні ім`я та найменування сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», ЄДРПОУ 40121452, адреса: м. Київ, вул. Шолуденка, 1;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 24.09.2026.

Суддя Л.Д. Будзан

Оригінал: reyestr.court.gov.ua