Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №755/2089/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/2089/25

Провадження №: 2/755/1154/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Коваленко І. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Шоп 5» про захист прав споживачів, визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Зміст позовних вимог та процесуальний рух справи

У лютому 2025 року Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Е-Шоп 5», в якому просить визнати дії Відповідача незаконними, стягнути з Відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 599,56 грн, сплачені за неякісний товар, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в мережі Інтернет Позивач побачив рекламу домашнього взуття «Тапочки-чуні», де зазначалося, що товар виготовлений з натуральної бавовни (хутра) та має високу якість. Оформивши замовлення в електронному вигляді, Позивач узгодив з представником Відповідача в телефонному режимі вартість товару у розмірі 500,00 грн.

30 січня 2025 року у відділенні АТ «Укрпошта» Позивач отримав посилку та здійснив розрахунок за допомогою кредитної картки, сплативши загалом 599,56 грн (з урахуванням вартості доставки та комісії за переказ післяплати).

Однак, після розпакування посилки Позивач виявив повну невідповідність товару рекламній інформації та його описам. Взуття виготовлене виключно з дешевої низькоякісної синтетики як ззовні, так і зсередини, заявлений 38 розмір є візуально значно більшим, а зовнішня підошва має вигляд гумової смуги з пухирцями, яка недбало пришита великими вузлами до внутрішньої частини товару, що унеможливлює його використання за призначенням. Направлені Позивачем на адресу Відповідача досудові вимоги про повернення коштів електронною та звичайною поштою були залишені останнім без задоволення.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 лютого 2025 року (суддя Яровенко Н. О.) позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу на підставі п. 7 ч. 4 ст. 185 ЦПК України у зв`язку з недоданням доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Позивач подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 07 лютого 2025 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційний суд зазначив, що чинним законодавством у даній категорії справ не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання спору, а повернення позову за таких обставин є проявом надмірного формалізму, що обмежує право на доступ до правосуддя.

Цивільна справа повернулася до Дніпровського районного суду міста Києва 23 липня 2025 року і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29 липня 2025 року була передана судді Яровенко Н. О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року (суддя Яровенко Н. О.) позовну заяву було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (шляхом надання додаткових копій позову та уточнення процесуального статусу залучених документів).

04 серпня 2025 року від Позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої також було додано клопотання та речовий доказ.

Ухвалою Днепровського районного суду міста Києва від 04 серпня 2025 року (суддя ОСОБА_2 ) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2025 року № 2645/0/15-25 про звільнення судді ОСОБА_2 з посади, розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва № 481 від 20 лютого 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2026 року справу передано на розгляд судді Коваленко І. В. (номер провадження змінено на № 2/755/1154/26).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року (суддя Коваленко І. В.) цивільну справу прийнято до свого провадження та постановлено продовжити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Правова позиція Відповідача

18 серпня 2025 року від Відповідача ТОВ «Е-Шоп 5» через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відзив мотивований тим, що Позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт придбання товару саме неналежної якості, а також не надано відомостей про конкретні умови усного договору купівлі-продажу. Відповідач наголошує, що Позивач мав можливість оглянути посилку у поштовому відділенні до моменту здійснення оплати, однак не скористався цим правом, що свідчить про прийняття товару без зауважень. Крім того, Відповідач вважає безпідставними та неспівмірними заявлені Позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Одночасно у відзиві Відповідач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши письмові докази, оглянувши речові докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановив такі фактичні обставини справи.

З наданого позивачем Фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 30.01.2025 року (ВПЗ 02154) вбачається, що платником є ОСОБА_1 , отримувачем післяплати - ТОВ «Е-Шоп 5» (код ЄДРПОУ 45296629), а загальна сума платежу за товар, доставку та комісію становить 599,56 грн.

У супровідному бланку посилки АТ «Укрпошта» із трек-номером 05 037 4162 46 90 в графі «Опис» зазначено: «Тапочки-чуні, 38-1, 3001».

З наявного в матеріалах справи скріншоту рекламного оголошення «Тапочки-чуні» вбачається, що це оголошення містить істотні умови пропозиції (оферти), зокрема характеристики: «на хутрі», «утеплені», «підкладка з хутра», «прошиті всередині і проклеєні по колу до підошви».

Наявний у матеріалах справи речовий доказ - отриманий Позивачем товар (1 пара домашнього взуття) був безпосередньо оглянутий судом. Оглядом речового доказу підтверджено його очевидну та суттєву невідповідність заявленим у рекламі характеристикам: виріб повністю виконаний з низькоякісних синтетичних матеріалів, ознаки натурального хутра чи бавовни відсутні, підошва прикріплена кустарним способом великими нитковими вузлами назовні, що свідчить про наявність істотних недоліків та ознак фальсифікації продукції.

Оцінка суду та мотиви застосування норм права

Заслухавши доводи сторін, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові та речові докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке має пріоритет перед будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України визначено критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Зокрема, відповідно до вимог статей 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2 ст. 263 ЦПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).

Зокрема, реалізуючи свої процесуальні повноваження щодо безпосереднього дослідження доказів, суд здійснив детальний огляд наданого Позивачем речового доказу (оригіналу однієї пари домашнього взуття «Тапочки-чуні»). Цей огляд є ключовим інструментом встановлення істини у справі, оскільки дозволив суду особисто пересвідчитися у невідповідності виробу заявленим продавцем технічним та якісним параметрам, що повністю нівелює заперечення Відповідача, викладені у відзиві.

Щодо матеріально-правового регулювання відносин між споживачем та продавцем

Статтею 42 Конституції України закріплено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпекою продукції та всіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, серед яких, зокрема, припинення правовідношення та відшкодування збитків або відновлення становища, яке існувало до порушення.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами на підставі усного договору купівлі-продажу товару в мережі Інтернет (дистанційний спосіб продажу), регулюються нормами Глави 54 Цивільного кодексу України та спеціальним Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено фундаментальний принцип цивільного права - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був поставлений покупцем до відома про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду зазвичай використовується.

Положеннями ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» аналогічно закріплено обов`язок продавця (виробника, виконавця) передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів» регламентовано право споживача на інформацію про продукцію.

Відповідно до ч. 1 цієї статті споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.

Згідно з ч. 4 цієї ж статті інформація про продукцію не вважається рекламою, оскільки вона покликана забезпечити свідомий вибір покупця.

Натомість, розповсюдження Відповідачем недостовірного рекламного оголошення, де штучно завищено якісні характеристики виробу (вказано «хутро», «утеплені», «проклеєні по колу»), розцінюється судом як введення споживача в оману та агресивна/нечесна підприємницька практика, що прямо заборонено ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Правові наслідки передання товару неналежної якості визначені ст. 678 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника (продавця, виконавця), або фальсифікації продукції, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право вимагати розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Аналогічна норма закріплена у ч. 2 ст. 678 ЦК України, яка передбачає право покупця у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути тощо) за своїм вибором розірвати договір і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Щодо оцінки заперечень Відповідача та правових висновків Верховного Суду

Суд відхиляє твердження Відповідача про те, що Позивач втратив право на пред`явлення претензій через оплату посилки на пошті без її попереднього розпакування та огляду.

Велика Палата Верховного Суду та Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду неодноразово наголошували на необхідності застосування принципу «ефективного захисту прав споживача», який є слабшою стороною в договорі купівлі-продажу, особливо при дистанційній торгівлі (e-commerce). Споживач, замовляючи товар за описом у мережі Інтернет, повністю покладається на добросовісність продавця.

Оплата товару за усною угодою на умовах післяплати (накладеного платежу) у відділенні зв`язку є належним виконанням покупцем свого обов`язку щодо розрахунку за ст. 692 ЦК України, проте вона в жодному разі не позбавляє його гарантованого державою права виявити приховані недоліки виробу, дефекти пошиття чи очевидну фальсифікацію матеріалу після детального розпакування в домашніх умовах.

Щодо обраного Позивачем способу захисту прав без заявлення вимоги про розірвання договору, суд зазначає таке.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить «зобов`язати відповідача повернути всі кошти...».

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 707/2506/16-ц та постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 344/4340/17, пред`явлення споживачем вимоги про повернення коштів за неякісний або фальсифікований товар за своєю правовою природою є односторонньою відмовою споживача від договору купівлі-продажу внаслідок його порушення продавцем.

Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, законне право споживача на односторонню відмову від договору шляхом витребування коштів автоматично припиняє зобов`язання і не вимагає додаткового судового розірвання правочину.

Керуючись принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України), суд розглядає справу виключно в межах заявлених вимог і вважає за необхідне захистити права Позивача саме шляхом стягнення безпідставно утримуваних Відповідачем коштів у розмірі 599,56 грн.

Ця сума включає безпосередню вартість товару (500,00 грн), а також витрати на пересилку та комісію за переказ післяплати (99,56 грн), які є прямими збитками Позивача внаслідок неправомірних дій Відповідача (ст. 22, 611 ЦК України).

Щодо врахування практики ЄСПЛ та міжнародних стандартів

Суд також бере до уваги, що згідно зі ст. 9 Конституції України та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікована Україною 17 липня 1997 року) та практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) є джерелом права в Україні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Spasojeviж v. Italy» та «Philis v. Greece» суд зазначав, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним обмеженням, проте такі обмеження не повинні нівелювати саму сутність цього права.

Захист прав споживачів має особливий соціальний статус у державах-учасницях Конвенції. Крім того, у справі «Ruiz Torija v. Spain» ЄСПЛ вказав, що відповідно до сформульованої ним практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У даній справі, оцінюючи поведінку Відповідача, який ухилився від досудового врегулювання спору, проігнорував претензії споживача, а у поданому відзиві намагався перекласти відповідальність за якість фальсифікованого товару на покупця через факт його оплати на пошті, суд констатує порушення принципу добросовісності, який є одним із фундаментальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Щодо позовної вимоги про «визнання дій Відповідача незаконними», суд зазначає, що відновлення порушеного права споживача у повному обсязі повністю досягається шляхом стягнення грошових коштів. Окреме визнання дій продавця незаконними є процесуально надлишковим способом захисту, який не приведе до реального поновлення прав, а тому самостійному задоволенню не підлягає.

Щодо витрат на правничу допомогу та судового збору

Позивач заявив до стягнення орієнтовні витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 137, 141 ЦПК України, витрати на правничу допомогу мають бути фактично понесені, документально підтверджені та співмірними зі складністю справи.

Оскільки Позивачем на момент розгляду справи не надано жодного документального підтвердження реального понесення вказаних витрат (документи сформовані ним особисто через кабінет «Електронного суду»), у задоволенні вимоги про стягнення 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу слід відмовити за безпідставністю.

Оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», судовий збір у розмірі, встановленому законом для позовів майнового характеру фізичних осіб, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з Відповідача в дохід держави.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 142 ЦПК України речові докази, що зберігаються в матеріалах справи, після набрання рішенням суду законної сили повертаються особам, від яких вони були одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речі. Враховуючи, що речовий доказ - одна пара неякісного товару „Тапочки-чуні" - був наданий суду Позивачем ОСОБА_1 для підтвердження позовних вимог та дослідження характеристик виробу, суд вважає за необхідне після набрання рішенням законної сили повернути зазначений речовий доказ Позивачу.

Керуючись ст. 655, 673, 678 ЦК України, ст. 6, 8, 15, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 142, 258-259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Шоп 5» про захист прав споживачів, визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Шоп 5» (46005, м. Тернопіль, вул. Myкулинецька 101, оф. 16, код ЄДРПОУ 45296629) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти, сплачені за товар та його доставку, в розмірі 599 (п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 56 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Шоп 5» (46005, м. Тернопіль, вул. Myкулинецька 101, оф. 16, код ЄДРПОУ 45296629) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Речовий доказ - одну пару неякісного товару «Тапочки-чуні», що зберігається в матеріалах справи, після набрання рішенням суду законної сили - повернути Позивачу ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили после закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 27 жовтня 2026 року.

Суддя: І. В. Коваленко