Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №755/19579/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19579/24

Провадження №: 2/755/12730/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:Головуючого судді - Коваленко І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) до Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; код ЄДРПОУ: 21647131), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ), про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рух справи в суді

06 листопада 2024 року Позивач ОСОБА_1 через свого уповноваженого представника - адвоката Конюшка Дениса Борисовича звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України (Відповідач-1) та ОСОБА_2 (Відповідач-2) про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У позовній заяві Позивач просив суд стягнути із Відповідачів майнову шкоду у сукупному розрахованому розмірі 175 846,62 грн., а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 листопада 2024 року (а.с. 40), вказану позовну заяву передано на розгляд головуючому судді Коваленко І.В.

Судом, у порядку підготовки справи до розгляду та виконання вимог процесуального закону щодо верифікації відомостей про Відповідача-2 ОСОБА_2 , який є фізичною особою, було направлено офіційний запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та проживання особи.

28 листопада 2024 року до суду надійшла офіційна письмова відповідь виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області № 2.1-20/5937 від 25.11.2024 року (а.с. 44-45), якою було документально підтверджено зареєстроване місце проживання Відповідача-2: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024 року (а.с. 47-48) позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі № 755/19579/24 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами на підставі положень статей 19, 274, 276, 279 Цивільного процесуального кодексу України.

Зазначеною ухвалою учасникам справи було роз`яснено їхні процесуальні права, визначено порядок та встановлено строки для подання заяв по суті справи, зокрема Відповідачам було надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання розгорнутого відзиву на позовну заяву, а Позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для надання відповіді на нього.

19 лютого 2025 року Відповідач-1 МТСБУ, в особі представника - адвоката Патрик Ганни Григорівни (яка діє на підставі Ордера серії АІ № 1264320 та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3385), через підсистему «Електронний суд», реалізував своє процесуальне право та надав суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України, судова повістка, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного провадження без виклику сторін - копія ухвали про відкриття провадження, надсилаються за адресою зареєстрованого місця проживання чи перебування фізичної особи, яка не має статусу підприємця.

Згідно з пунктом 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною першою статті 131 ЦПК України, відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Судові документи, а саме копія ухвали про відкриття провадження від 06.12.2024 року, копія позовної заяви та додатків до неї, які направлялися судом на підтверджену офіційним уповноваженим органом адресу місця реєстрації Відповідача-2 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), повернулися на адресу Дніпровського районного суду міста Києва без вручення адресату з офіційною довідкою поштового оператора АТ «Укрпошта» (номер відправлення 06 102 2599 44 58) від 15 лютого 2025 року з причини: «за закінченням терміну зберігання».

Одержання учасником справи належним чином надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. Особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою та є власником майна, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй офіційну кореспонденцію своєчасно. Повернення рекомендованого листа з відміткою «адресат відсутній» або «за закінченням терміну зберігання», якщо його було надіслано на правильну адресацію, за змістом процесуального закону прирівнюється до належного повідомлення сторін, що підтверджується сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постанови Касаційного цивільного суду від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19).

Таким чином, неотримання відповідачем судових повідомлень через закінчення терміну зберігання є наслідком його особистого волевиявлення та свідчить про свідому нереалізацію ним своїх процесуальних прав, у зв`язку з чим Відповідач-2 ОСОБА_2 вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено за її офіційно зареєстрованим місцем проживання, суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повністю дотримано.

Будь-яких заяв по суті справи, заперечень або клопотань Відповідач-2 на адресу суду не направляв.

Клопотань від сторін про розгляд цивільної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи або про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження в порядку частин п`ятої та сьомої статті 279 ЦПК України до суду не надходило.

Зважаючи на положення частини тринадцятої статті 7 та частини п`ятої статті 279 ЦПК України, розгляд справи здійснено судом у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, які були повно, всебічно та всеохоплююче досліджені суддею в приміщенні суду.

Доводи позивача

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що 14 вересня 2023 року близько 14 год. 48 хв. у місті Ромни Сумської області по вулиці Полтавській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Renault Scenic» (д.р.н. НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_2 , автомобіля марки «Volkswagen Passat» (д.р.н. НОМЕР_4 ) під керуванням ОСОБА_3 , та належного Позивачу на праві спільної сумісної власності автомобіля марки «Nissan Rogue» (д.р.н. НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_6 ) під керуванням ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що ДТП сталася внаслідок грубого порушення вимог пунктів 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 , який не обрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції. Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 лютого 2024 року у справі № 585/3932/23, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 11 червня 2024 року, провадження щодо ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП було закрите на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Разом з тим суди обох інстанцій чітко встановили у своїх рішеннях наявність у діях ОСОБА_2 складу правопорушення та його повну вину у спричиненні аварії.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 станом на момент ДТП не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обов`язок щодо повного відшкодування завданої майнової шкоди покладається на МТСБУ на підставі положень статті 41 Закону № 1961-IV. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 350/09-23 від 27.09.2023 року, виконаного ТОВ «Клевер Експерт», розмір завданого матеріального збитку автомобілю «Nissan Rogue» з урахуванням зносу деталей становить 175 846,62 грн. Позивач звертався до МТСБУ із заявою про здійснення регламентної виплати, однак Бюро компенсацію не виплатило, у зв`язку з чим Позивач просить суд стягнути вказану суму матеріальних збитків у судовому порядку, а також покласти на Відповідачів судові витрати (судовий збір та гонорар адвоката).

Доводи Відповідача-1 - Моторного (транспортного) страхового бюро України

Відповідач-1 МТСБУ у наданому суду відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити у позові повністю. Заперечення МТСБУ обґрунтовані такими нормативними та фактичними аспектми.

По-перше, Бюро посилається на те, що провадження за ст. 124 КУпАП щодо водія ОСОБА_2 було закрите, адміністративне стягнення судом не накладалося, що, на думку Відповідача-1, виключає можливість беззаперечного покладання на МТСБУ обов`язку із здійснення виплати, оскільки особа не притягнута до публічної відповідальності.

По-друге, МТСБУ наголошує на порушенні Позивачем вимог статей 33 та 35 Закону № 1961-IV. За твердженням представника Бюро, Позивач не надав доказів того, що ним не було порушено умови експлуатації ТЗ на території України та що автомобіль був забезпечений діючим внутрішнім договором чи іноземним сертифікатом «Зелена картка». Також Бюро вказує, що згідно з Митною декларацією, даний автомобіль був ввезений на територію України вже у пошкодженому стані («автомобіль після ДТП»), у зв`язку з чим неможливо встановити, чи виникли зафіксовані оцінювачем ушкодження саме під час аварії 14.09.2023 року, чи вони існували раніше.

По-третє, Відповідач-1 зазначає, що Позивачем не дотримано порядку отримання регламентної виплати та посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 910/7479/17, за яким право потерпілого на отримання відшкодування пов`язується виключно із дотриманням строків та умов, встановлених п. 34.3 ст. 34 Закону, а право на проведення самостійного дослідження виникає лише у разі порушення умов з боку МТСБУ.

Окремо МТСБУ висловлює незгоду із розміром судових витрат на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн., вважаючи її штучно завищеною, неспівмірною та такою, що не відповідає принципу розумності в умовах письмового провадження без виклику сторін.

Доводи Відповідача-2 - ОСОБА_2

Відповідач-2 ОСОБА_2 жодних заяв по суті справи, відзиву на позовну заяву або письмових пояснень на адресу Дніпровського районного суду міста Києва не направив. Своїм процесуальним правом на висловлення правової позиції та заперечень проти вимог позову не скористався, хоча про наявність судового спору та відкриття провадження був належним чином повідомлений судом за офіційним зареєстрованим місцем проживання.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши письмові докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановив такі фактичні обставини справи.

14 вересня 2023 року близько 14 год. 48 хв. у місті Ромни Сумської області по вулиці Полтавській відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Renault Scenic» з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 , автомобіля марки «Volkswagen Passat» з державним реєстраційним номером НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Nissan Rogue» з державним реєстраційним номером НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Згідно з копією Протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 008998 від 26.09.2023 року (а.с. 5), ДТП сталася внаслідок того, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Renault Scenic», не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat», який під керуванням ОСОБА_3 стояв попереду. Внаслідок удару автомобіль «Volkswagen Passat» змістився вперед та здійснив зіткнення з автомобілем «Nissan Rogue» під керуванням ОСОБА_1 , який також нерухомо стояв попереду на проїзній частині дороги у попутному напрямку.

Механізм зіткнення та взаємне розташування автомобілів після удару детально зафіксовані у рукописній Схемі місця ДТП від 14.09.2023 року (а.с. 6). Внаслідок взаємодії транспортних засобів усі автомобілі отримали значні механічні ушкодження.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 лютого 2024 року у справі № 585/3932/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП було закрите на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. (а.с. 7-9)

Постановою Сумського апеляційного суду від 11 червня 2024 року у справі № 585/3932/23 постанову Роменського міськрайонного суду залишено без змін. Суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині свого рішення зазначив, що матеріалами справи повністю підтверджується наявність у діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та його безпосередня вина у порушенні вимог пункту 12.1 ПДР України, що потягло за собою настання дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження майна третіх осіб. (а.с. 10-12)

При цьому Сумським апеляційним судом було детально перевірено та спростовано доводи захисту ОСОБА_2 про наявність у його діях ознак «непереборної сили» або раптового хворобливого стану (інсульту). Суд на підставі довідок КНП «Роменська ЦРЛ» встановив, що гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт) та ішемія потиличної ділянки розвинулися у ОСОБА_2 після настання ДТП у приймальному відділенні лікарні, як гіпертонічна реакція організму на перенесений гострий психоемоційний стрес від аварії. У момент безпосереднього керування автомобілем та здійснення зіткнення 14.09.2023 року о 14:48 ОСОБА_2 перебував у притомному стані, технічно контролював рух автомобіля, а тому мав повну можливість уникнути аварії за умови дотримання безпечної дистанції та швидкості.

Судом встановлено, що автомобіль марки «Nissan Rogue» з державним реєстраційним номером НОМЕР_5 , 2019 року випуску, колір білий, тип кузова - AC, об`єм двигуна - 2488 куб. см, тип пального - бензин/газ (S), ідентифікаційний номер шасі/кузова - VIN: НОМЕР_6 , який отримав пошкодження внаслідок ДТП, належить Позивачу ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , виданим ТСЦ 5944 (а.с. 30).

Відповідно до офіційного витягу з Централізованої бази даних МТСБУ щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування станом на дату ДТП - 14.09.2023 року (а.с. 13), цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на автомобіль «Renault Scenic» (д.р.н. НОМЕР_3 ) не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. У витягу міститься імперативна системна відмітка: «За вашим запитом поліс не знайдено».

Судом також досліджено Митну декларацію форми МД-2 № 23UA2051400500003U2 (а.с. 28) та Посвідчення Львівської митниці про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_8 від 24.06.2023 р. (а.с. 29). З них вбачається, що вказаний автомобіль «Nissan Rogue» було ввезено на територію України 23.06.2023 року з наявними дефектами після попередньої експлуатації у США (у графі 31 декларації зазначено: «автомобіль після ДТП, пошкоджений передній бампер, капот, передні крила, фари, решітка радіатора, задній бампер, заднє ліве крило. Спрацювали подушки безпеки»).

Разом із тим, після митного оформлення та фактичного відновлення, автомобіль успішно пройшов державну реєстрацію та отримав постійні державні реєстраційні знаки НОМЕР_5 15.09.2023 року (а.с. 30), що свідчить про його належний технічний стан перед аварією 14.09.2023 року.

Згідно з Висновками щодо вартості майна у Звіті № 350/09-23 від 27 вересня 2023 року, виконаному суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Клевер Експерт» в особі оцінювача ОСОБА_4 (кваліфікаційне свідоцтво НОМЕР_10 від 12.07.2013 р., посвідчення про підвищення кваліфікації № НОМЕР_9 від 12.11.2022 р., діюче до 12.11.2025 р.) (а.с. 27), ринкова вартість автомобіля Позивача «Nissan Rogue» (д.р.н. НОМЕР_5 ) на дату оцінки становила 953 309,20 грн. (а.с. 14-19).

Згідно з ремонтною калькуляцією за комп`ютерною системою Audatex № 350/09-23 від 27.09.2023 року (а.с. 21-22), на основі Акта огляду КТЗ від 18.09.2023 року, проведеного у присутності володільця за пробігу 146 329 км (а.с. 19 (зв.)), вартість необхідних для заміни запасних частин (бампер задній, демпфери, кріплення, підсилювачі бампера, двері задка/кришка багажника, написи, ліхтар задній лівий) становить 160 270,44 грн. Вартість відновлювальних робіт складає 3 195,00 грн. (7,1 нормо-годин за ставкою 450 грн/год), вартість малярних робіт та лакофарбових матеріалів - 12 381,18 грн.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників, який обґрунтовано визначено оцінювачем на рівні 0,37 (а.с. 9), становить 175 846,62 грн. (а.с. 18 (зв.)).

Характер та локалізація ушкоджень (деформація та руйнування елементів задньої частини ТЗ внаслідок удару ззаду) повністю зафіксовані у доданій фототаблиці (а.с. 23-25).

Оскільки повна вартість ремонту із зносом не перевищує ринкову вартість автомобіля до ДТП, транспортний засіб не вважається фізично знищеним, а сума 175 846,62 грн. є реальним розміром матеріальної шкоди. Позивач у встановлений строк звернувся до МТСБУ із заявою про регламентну виплату, проте Бюро її не здійснило.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням згідно з вимогами статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на такі правові мотиви.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке має пріоритет перед будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК України визначено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а частиною другою цієї ж статті встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до вимог статей 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 84 ЦПК України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі заявити клопотання про витребування доказів судом.

Оцінюючи обставини встановлення вини Відповідача-2 ОСОБА_2 , суд застосовує імперативні положення частини шостої статті 82 ЦПК України, відповідно до яких вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвали або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Суд відхиляє заперечення Відповідача-1 МТСБУ про те, що закриття справи про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП щодо ОСОБА_2 у зв`язку зі спливом строків притягнення до відповідальності виключає можливість визнання його вини у межах цивільно-правового спору.

Вказана позиція повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 390/348/16-ц: «Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою підставою, тобто не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну майнову шкоду. Наявність або відсутність вини особи у скоєнні ДТП для вирішення питання про цивільно-правову відповідальність суд може встановити на підставі оцінки сукупності зібраних у цивільній справі доказів, ураховуючи, що закриття справи про адміністративне правопорушення за строками не спростовує факт вчинення протиправних дій особи».

Оскільки Постановою Роменського міськрайонного суду від 09.02.2024 р., залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 11.06.2024 р. у справі № 585/3932/23, констатовано наявність у діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та повністю доведено його вину у порушенні п. 12.1 ПДР України, що утворило причинно-наслідковий зв`язок із зіткненням ТЗ, протиправність дій Відповідача-2 та його деліктне зобов`язання перед Позивачем є преюдиціально доведеними.

Відповідно до частин першої та другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

При цьому шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується однією з них - тій особі, якій завдано шкоду, за вини особи, яка її завдала.

Щодо правового регулювання та законодавчих повноважень МТСБУ

Правовідносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) та Законом України «Про страхування».

Відповідно до пункту 39.1 статті 39 Закону № 1961-IV, Моторне (транспортне) страховое бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є обов`язковою умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є юридичною особою, що діє на підставі цього Закону, власного Статуту та фінансується за рахунок внесків страховиків-членів Бюро.

Згідно з підпунктами «а» та «в» пункту 39.2.1 статті 39 Закону № 1961-IV, основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із фондів захисту потерпілих (регламентних виплат) відповідно до цього Закону, а також управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при Бюро для забезпечення та фінансування таких виплат.

Статтею 41 Закону № 1961-IV чітко регламентовано випадки та підстави, за яких виникає зобов`язання Бюро щодо компенсації шкоди.

За змістом підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 вказаного Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Таким чином, МТСБУ за своєю правовою природою та спеціальним законодавчим статусом виступає державним гарантом забезпечення майнових інтересів потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, які постраждали від протиправних дій водіїв, які проігнорували встановлений державою обов`язок щодо страхування своєї цивільної відповідальності. Обов`язок МТСБУ здійснити регламентну виплату виникає безпосередньо в силу імперативного припису закону (спеціального деліктно-гарантійного зобов`язання) за умови доведення факту ДТП, вини незастрахованого водія та розміру матеріальних збитків.

За приписами статті 30 Закону № 1961-IV, яка визначає порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з ушкодженням чи фізичним знищенням майна: «Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди».

Оскільки на основі дослідженого судом Звіту ТОВ «Клевер Експерт» № 350/09-23 від 27 вересня 2023 року та ремонтної калькуляції Audatex встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Nissan Rogue» із зносом деталей становить 175 846,62 грн., що не перевищує ринкову вартість автомобіля до ДТП (953 309,20 грн.), автомобіль Позивача не вважається фізично знищеним, а сума 175 846,62 грн. є дійсним та доведеним обсягом матеріальної шкоди, заподіяної конструкції КТЗ.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV, Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Щодо спростування заперечень МТСБУ стосовно митної декларації та умов експлуатації ТЗ

Суд вважає безпідставними доводи МТСБУ про те, що автомобіль Позивача нібито був ввезений в Україну за Митною декларацією № 23UA2051400500003U2 вже з пошкодженнями, оскільки матеріалами справи доведено факт повного відновлення та державної реєстрації авто 15.09.2023 року із видачею постійного свідоцтва серії НОМЕР_7 .

Свіжі деформації металу задньої частини кузова, зафіксовані в Акті огляду ТЗ від 18.09.2023 р. та фототаблиці, повністю відповідають кінематиці ланцюгового зіткнення на вул. Полтавській.

Суд також відхиляє посилання МТСБУ на порушення Позивачем статей 33, 35 Закону № 1961-IV в частині незабезпечення ТЗ внутрішнім договором страхування чи сертифікатом «Зелена картка».

За змістом підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Наявність чи відсутність у потерпілої сторони власного договору страхування не позбавляє її статусу третьої особи, майно якої зазнало ушкоджень від дій незастрахованого водія.

Обов`язок МТСБУ щодо здійснення регламентної виплати потерпілому є безумовним і не може ставитися в залежність від наявності чи відсутності чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у самого потерпілого власника КТЗ»

Наявність або відсутність у самого Позивача (потерпілого) полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності жодним чином не впливає на виникнення у МТСБУ законодавчого обов`язку відшкодувати шкоду, заподіяну незастрахованим винуватцем аварії ОСОБА_2 . Закон № 1961-IV не містить обмежень щодо виплати регламентних коштів потерпілим, які не мають власної страховки.

Посилання Відповідача-1 на правові позиції Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7479/17 суд оцінює критично.

У вказаній постанові Велика Палата дійсно зазначила: «Право потерпілого на отримання страхового відшкодування (регламентної виплати) пов`язується із виконанням ним встановленого законом обов`язку щодо звернення до страховика чи МТСБУ у визначені строки. Проте, якщо потерпілий подав належну заяву з доданими оціночними матеріалами у межах річного строку з моменту ДТП, а МТСБУ безпідставно ухилилося від розгляду, потерпілий набуває повного права на захист свого інтересу в судовому порядку».

Оскільки Позивач звернувся до Бюро вчасно (а Звіт № 350/09-23 складено 27.09.2023 р., тобто одразу після аварії), дії Позивача є правомірними.

Щодо правового режиму стягнення та розподілу суми шкоди між співвідповідачами

Вирішуючи питання про спосіб стягнення коштів зі співвідповідачів, суд зазначає, що солідарна відповідальність у даному випадку виключається.

За змістом статті 541 ЦК України солідарне зобов`язання або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

МТСБУ є регуляторним гарантом відшкодування, обов`язок якого настає за законом, тоді як Відповідач-2 відповідає на підставі делікту.

Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, МТСБУ здійснює регламентні виплати в межах страхових сум. Станом на дату ДТП відповідно до норм закону ліміт за шкоду майну становив 130 000,00 грн. на одного потерпілого.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За аналогією закону (стаття 8 ЦК України) вказаний принцип поширюється на розподіл відповідальності між МТСБУ та незастрахованим водієм джерела підвищеної небезпеки.

Оскільки загальна вартість матеріального збитку за Звітом оцінювача складає 175 846,62 грн., з Відповідача-1 (МТСБУ) підлягає стягненню сума основного відшкодування в розмірі 130 000,00 грн., а різниця у розмірі 45 846,62 грн. (175 846, 62 ?130 000, 00) підлягає стягненню безпосередньо з винуватця аварії - Відповідача-2 ОСОБА_2 .

При виборі й застосуванні норм права суд керується вимогами статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 147/66/17: «Відповідно до статті 1194 ЦК України відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, можливе за умови, коли встановлений розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку заподіювач шкоди зобов`язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування. Зазначене правило забезпечує повне відновлення майнової сфери потерпілого та виключає покладання на страхову організацію чи МТСБУ обов`язків понад встановлені межі».

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). У справах «Muller проти Австрії» та «Бурдов проти Росії» ЄСПЛ констатував, що тривале невиконання або ухилення публічних органів від виплати компенсацій, належних особі за законом, утворює порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном).

Щодо розподілу та розрахунку судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 758,47 грн.

Оскільки позов задоволено повністю, сплачений Позивачем судовий збір у розмірі 1 758,47 грн. підлягає стягненню з МТСБУ у сумі 1 300,00 грн. (74%) та з ОСОБА_2 - 458,47 грн. (26%).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої-третьої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та акти виконаних послуг.

Відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 01/07/24-ЮП/ІL від 01.07.2024 року (а.с. 33) та Акта виконаних робіт № 01 від 23 жовтня 2024 року (а.с. 34), адвокатом Конюшком Д.Б. надано Клієнту послуги з юридичної консультації (2 000,00 грн.), вивчення матеріалів ДТП та документів (2 000,00 грн.), підготовки та подання позовної заяви до суду (8 000,00 грн.). Загальна сума гонорару за підписаним актом становить 12 000,00 грн.

Факт оплати частини гонорару у розмірі 6 000,00 грн. підтверджується квитанцією А-Банку від 03.07.2024 року (а.с. 35). Послуги з підготовки відповіді на відзив та участі у засіданнях в Акті виконаних робіт № 01 відсутні.

Суд дослідив підписаний сторонами Акт виконаних робіт № 01 від 23 жовтня 2024 року (а.с. 34), який містить погоджену суму гонорару лише у розмірі 12 000,00 грн. за консультацію, вивчення матеріалів ДТП та складання позовної заяви.

Оскільки послуги з підготовки відповіді на відзив в Акті відсутні, а судові засідання за правилами спрощеного провадження без виклику сторін не проводилися, решта суми (8 000,00 грн.) задоволенню не підлягає. Сума 12 000,00 грн. є повністю співмірною із складністю справи у розумінні ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

При визначенні правничих витрат суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18: «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Суд не вправі безпідставно зменшувати розмір витрат, визначених в акті виконаних робіт, за відсутності доказів їх неспівмірності».

З урахуванням наведеного, витрати на правничу допомогу стягуються з Відповідачів пропорційно: з МТСБУ - 8 880,00 грн. (74%), з ОСОБА_2 - 3 120,00 грн. (26%).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 16, 76-82, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 8, 16, 541, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 30, 41 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків - задовольнити повністю.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; код ЄДРПОУ: 21647131) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) суму основного страхового відшкодування (регламентної виплати) в межах граничного законодавчого ліміту в розмірі 130 000,00 грн. (сто тридцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) різницю між фактичним розміром матеріального збитку та лімітом відповідальності страхового бюро в розмірі 45 846,62 грн. (сорок п`ять тисяч вісімсот сорок шість гривень 62 копійки).

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у загальному розмірі 10 180,00 грн. (десять тисяч сто вісімдесят гривень 00 копійок), з яких: судовий збір: 1 300,00 грн. (одна тисяча триста гривень 00 копійок); витрати на професійну правничу допомогу адвоката: 8 880,00 грн. (вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у загальному розмірі 3 578,47 грн. (три тисячі п`ятсот сімдесят вісім гривень 47 копійок), з яких: судовий збір: 458,47 грн. (чотириста п`ятдесят вісім гривень 47 копійок); витрати на професійну правничу допомогу адвоката: 3 120,00 грн. (три тисячі сто двадцять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 27 жовтня 2026 року.

Суддя: І.В. Коваленко