Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №755/15138/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р.

м. Київ

справа № 755/15138/26

провадження № 2/755/11852/26

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Пархоменко К.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання поважними обставини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщин та просить надати йому додатковий тримісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті рідного брата ОСОБА_3 , мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивача ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 . У зв`язку з військовою агресією позивач часто виїжджав за кордом, в тому числі до США, що унеможливило вчасно у передбачений законом строк звернутись із заявою про прийняття спадщини після смерті бара, та з 24.02.2022 року на території України почалися бойові дії, що також було перешкодою здійснення сполучення між державами. Після повернення до м. Києва позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із пропуском позивачем строку прийняття спадщини після смерті брата, тому позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2026 року підготовче засідання закрито та справу призначено до судового розгляду по суті позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_4 надав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить провести розгляд справи за його відсутності.

Представником відповідача ОСОБА_5 до суду подано заяву, відповідно до якої відповідачем позов визнано, просить провести розгляд справи за відсутності сторони відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали спадкової справи № 15/2026, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження, виданим Печерським відділом ЗАГС м. Києва від 08.01.1965 року, актовий запис № 2, та свідоцтвом про народження, виданим Печерським відділом ЗАГС м. Києва від 18.05.1974 року, актовий запис № 1583.

На підставі свідоцтва про право на житло, виданого Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва від 01.07.2010 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних долях. (а.с. 26)

За даними Свідоцтва про смерть, виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 05.07.2015 року, актовий запис № 10746, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 87 років. (а.с. 10)

За даними Свідоцтва про смерть, виданого Дніпровським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану ЦМУ МЮ (м. Київ) від 21 листопада 2020 року, актовий запис № 2483, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 64 років.(а.с. 9)

За даними Свідоцтва про смерть, виданого Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 15.05.2026 року, актовий запис № 436, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , у віці 69 років. (а.с. 19)

На підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.03.2026 року ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_6 належить на праві власності 1/12 частка квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 16, 17)

На підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.04.2026 року ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_6 належить на праві власності частка квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 14, 15)

На підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.07.2026 року ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_7 належить на праві власності 7/12 частин квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 18)

21.08.2026 року ОСОБА_1 подано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Подаваленко М.С. заяву про прийняття спадщини після смерті рідного брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що заведено спадкову справу.

21.08.2026 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Подаваленко М.С. складено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у посвідченні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , у зв`язку із пропуском шестимісячного строку звернення із заявою про прийняття спадщини. (а.с. 8)

Таким чином, нотаріусом у постанові вказано, що у зв`язку з тим, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини та відповідно до частини першої ст. 49 Закону України «Про нотаріат», а також ст. 1270, 1272 ЦК України має звернутись до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Так, 19 червня 2023 року набрав чинності підпункт 2 пункту 3 постанови КМУ від 09 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», яким виключено пункт 3 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якою було встановлено, що протягом строку для прийняття спадщини або відмови від його ухвалення зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення терміну для прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємством визнається перехід майна спадкодавця в разі його смерті до іншої особи - спадкоємцю у порядку передбаченому законодавством. Спадкоємець може прийняти спадщину за заповітом або за законом. У випадку, коли спадкодавець склав заповіт, - до спадщини закликаються спадкоємці за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 1 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про спадкування», часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

У статті 67 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-12 встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Згідно частини другої ст. 1272 Цивільного кодексу України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Якщо у відношенні до особи, яка пропустила строк для прийняття спадщини, не надійшла до державної нотаріальної контори, за місцем відкриття спадщини, письмова згода про прийняття цією особою спадщини хоча б від одного із спадкоємців, які прийняли спадщину, або якщо ні один із потенційних спадкоємців не прийняв спадщину - спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини має право звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, що урегульовано ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 Цивільного кодексу України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Як роз`яснено в пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Узагальнення судової практики розгляду судами справ про надання спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 1320цс17, при розгляді справ про надання додаткового строку для прийняття спадщини судам необхідно дослідити чи вчиняв нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визначення йому додаткового місячного строку для прийняття спадщини після смерті рідного брата ОСОБА_3 , який помер19.11.2020 року, вказуючи на часті переїзди за кордом, в тому числі до США, на введення воєнного стану у відповідності до Указу Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та воєнні дії, що відбуваються на території України, у зв`язку з чим існували перешкоди у сполученні між державами, тому позивач не мав можливості у встановлений законом строк звернутись із заявою про прийняття спадщини, що є причиною пропуску позивачем встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності, керуючись положеннями діючого законодавства України, суд визнає поважними причини пропуску позивачем ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 рідного брата позивача, ОСОБА_3 , оскільки судом встановлено, що позивач часто виїздив за кордон, в тому числі до США, та у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні на час початку збройної агресії проти України існували перешкоди у сполученні між державами, тому мав об`єктивні причини пропуску встановленого законом строку звернення із заявою про прийняття спадщини, зокрема, з огляду на збройну агресію та введення воєнного стану у відповідності до Указу Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та воєнні дії, що відбуваються на території України.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 Цивільного кодексу України, звернувшись до нотаріуса, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі, оскільки причини, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутись із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини є поважними.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , додатковий тримісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , який рахувати з дня набрання даним рішенням суду законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 27 жовтня 2026 року.

Суддя: В.І. Галаган