Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №620/9622/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/9622/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Ніжинської міської ради за підписом заступника голови комісії з питань встановлення факту здійснення постійного догляду від 10.08.2026 року про відмову у складанні Акта встановлення факту здійснення постійного догляду;

зобов`язати Виконавчий комітет Ніжинської міської ради в особі комісії з питань встановлення факту, повторно розглянути заяву з урахуванням правових висновків суду та скласти Акт встановлення факту здійснення постійного догляду за формою згідно з Додатком 8 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що звертався до відповідача із заявою та відповідним пакетом документів про складання та видачу акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за своєю бабусею ОСОБА_2 . Однак, відповідач листом від 10.08.2026 № 01.2-07/П-2018 відмовив позивачу у видачі акту про встановлення факту здійснення позивачем постійного догляду за бабусею ОСОБА_2 , у зв`язку з наявністю членів сім`ї першого ступеня споріднення.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано у відповідача належним чином завірену копію заяви позивача щодо надання акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду з доданими до неї документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради із заявою щодо надання йому Акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за своєю бабусею ОСОБА_2 , який передбачений Додатком 8 Порядку № 560 для отримання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII.

До заяви були додані завірені копії наступних документів: паспорту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; ідентифікаційного коду ОСОБА_2 ; довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, висновок 114; свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 ; свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ; довідки про неотримання допомоги ОСОБА_1 ; довідки з пенсійного фонду ОСОБА_1 ; довідки ВПО ОСОБА_2 ; витяг з ЦНАП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; запит з поліції; адресна довідка ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи; відповідно до Висновку ЛКК про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 09.06.2026 № 114 потребує постійного стороннього догляду.

Виконавчий комітет Ніжинської міської ради листом від 10.08.2026 № 01.2-07/П-2018 повідомив позивача, що відповідно до поданих документів, комісією встановлено відсутність довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді членів сім`ї першого ступеня споріднення батька позивача - ОСОБА_3 . Враховуючи зазначене у комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду відсутні повноваження щодо видачі Акту про встановлення факту здійснення Вами постійного догляду за бабусею ОСОБА_2 у зв`язку з наявністю членів сім`ї першого ступеня споріднення. Одночасно зазначено, що у разі надання позивачем всіх необхідних документів, що визначені у п.14 додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року.

Позивач, вважаючи протиправною відмову виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області у складанні та наданні йому акта про встановлення факту здійснення постійного догляду за бабусею ОСОБА_2 , за формою, що встановлена додатком 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 Про введення воєнного стану в Україні (далі - Указ № 64/202), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 № 793/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 Про загальну мобілізацію оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно пункту 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Частиною 8 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Правовідносини, які пов`язані з процедурою надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення регулюються Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою КМ України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до пункту 61 Порядку № 560 військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім`я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов`язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).

Військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов`язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду здійснює розгляд заяви протягом десяти календарних днів з дати її подання.

До складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше ніж п`ять осіб.

Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:

відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов`язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;

перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов`язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.

За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов`язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Також у додатку 5 до Порядку № 560 визначено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII.

Отже, пунктом 61 Порядку №560 чітко врегульовано порядок звернення особи, яка здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за встановленням факту здійснення постійного догляду.

Також, пунктом 61 Порядку №560 регламентовано порядок дій органу до якого звернулася особа за встановленням факту здійснення постійного догляду, зокрема такий орган повинен протягом 10 днів із дня отримання заяви розглянути та вчинити такі дії:

відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов`язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;

перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві;

складає та надає військовозобов`язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Рішенням Виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 16 березня 2023 р. № 83 затверджено Положення про порядок складання Акта встановлення факту здійснення догляду «Про питання, пов`язані зі складанням Актів встановлення факту здійсненні догляду.

Відповідно до пп. 2.4.Положення, до заяви про встановлення факту здійснення догляду додаються копії таких документів з пред`явленням оригіналів (у разі подання нотаріально засвідчених копій оригінали документів не подаються): копії паспортів особи, яка здійснює догляд, та особи з інвалідністю І чи II групи або особи, яка потребує постійного догляду;- копії реєстраційних номерів облікових карток платників податку обох осіб; копії довідок про зареєстроване місце проживання обох осіб;- копія висновку МСЕК (для осіб з інвалідністю І чи II групи); висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу у постійному сторонньому догляді (для осіб з інвалідністю II групи та осіб, які потребують постійного догляду);- копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності);- копії документів, що підтверджують родинні зв`язки (за потреби); документи, що підтверджують спільне проживання осіб (у разі, коли зареєстроване місце проживання особи, яка здійснює догляд, не співпадає із зареєстрованим місцем проживаннл особи, за якою здійснюється догляд).

Згідно п.2.12.Положення, в складанні Акта встановлення факту здійснення догляду може бути відмовлено в таких випадках: неподання документів, передбачених пунктом 2.4. цього Положення; виявлення в поданих документах недостовірної інформації; відсутність на момент обстеження особи, за якою здійснюється догляд, чи особи, яка здійснює догляд; не підтвердження факту здійснення догляду.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду звернення позивача щодо складання акту про встановлення факту здійснення постійного догляду відповідачем не було вчинено жодних дій передбачених у пункті 61 Порядку №560.

порядок взаємовідносин громадян з органами, уповноваженими розглядати питання про надання акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, врегульовано саме положеннями пункту 61 Порядку №560, і тому під час розгляду заяви позивача, відповідач мав керуватися саме зазначеннями положеннями, а не приписами Додатку 5 до Порядку №560.

Так, в силу приписів пункту 61 Порядку №560 позивач мав право звернутися до Департаменту з заявою про отримання акту про встановлення факту здійснення постійного догляду, а відповідач мав обов`язок розглянути зазначену заяву, у порядку визначеному пунктом 61 Порядку №560.

Проте, заява позивача належним чином не розглянута, оскільки рішення за результатами її розгляду не прийнято.

Суд зазначає, що відповідач зробивши формальний висновок про «відсутність повного комплекту документів» та відмовивши в розгляді заяви, фактично порушив право особи на індивідуальний підхід до оцінки його ситуації та допустив неправомірне звуження змісту та обсягу його прав, гарантованих статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Адже, відповідач фактично не виконав свій обов`язок щодо перевірки викладених у зверненні обставин.

Також, як видно з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у складанні акту факту здійснення догляду (постійного догляду) за ОСОБА_2 були висновки відповідача про те, що наданими документами не підтверджується факт неможливості членів сім`ї першого ступеня споріднення (у даному випадку сина ОСОБА_3 ) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи ОСОБА_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження від 06.12.1989, батьками ОСОБА_1 (позивача) є ОСОБА_3 та ОСОБА_3 (а.с.16).

ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю другої групи, інвалідність встановлена безстроково (а.с.9) та згідно з висновком № 114 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду від 09.06.2026 встановлено потребу в постійному сторонньому догляді (а.с.10).

Відповідно до адресної довідки від 11.11.2025 № 810-00810В250001887 встановлено, що ОСОБА_3 проживає на окупованій території (а.с.19).

Також судом встановлено, що відповідачем складалися та видавалися позивачу акти про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 07.05.2025, від 14.07.2025, від 29.10.2025 (а.с. 11-13).

Отже, з зазначених обставин справи видно, що позивачем були подані належні документи, які підтверджують факт того, що останнім здійснюється сторонній догляд за ОСОБА_2 та неможливості здійснення такого догляду з боку ОСОБА_3 .

Суд враховує, що 15.12.2023 набрав чинності Закон України від 17.02.2022 №2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (далі Закон - №2073-ІХ), який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Стаття 4 Закону №2073-ІХ відносить до принципів адміністративної процедури пропорційність та гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Поняття принципу пропорційності розкрито у статті 14 Закону №2073-ІХ, відповідно до частин другої, третьої якої адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт. Негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими. Адміністративний орган зобов`язаний використовувати свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані. Мета, з якою надано повноваження, визначається законом або випливає з його положень. Тож головною метою принципу пропорційності є захист обсягу та змісту фундаментальних прав і свобод особи від свавільного впливу з боку публічних органів, а саме від їх надмірного впливу (у тому числі дискреційного характеру), необґрунтованої дискримінації, неналежного виконання ними своїх обов`язків щодо захисту цих прав і свобод.

Водночас принцип пропорційності має сприяти балансуванню публічних і приватних інтересів, що є найбажанішим результатом його використання.

Частиною першою статті 6 Закону №2073-IX визначено, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (частина третя статті 8 Закону № 2073-IX).

А відповідно до частини першої статті 17 Закону №2073-ІХ особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

За результатами аналізу положень пункту 61 Порядку №560 видно, що складення акта про встановлення факту здійснення постійного догляду віднесено до повноважень комісії, а відмова в його складанні порушує права позивача з метою реалізації якого він звернувся до відповідача, натомість відповідач самоусунувся від його складання, тому суд не може визнати відмову виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області у складанні та наданні позивачу акта про встановлення факту здійснення постійного догляду за бабусею ОСОБА_2 , за формою, що встановлена додатком 8 до Порядку №560, такою, що вичинена на підставі і у спосіб, визначений положеннями статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), тому є протиправною.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для повного задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправною відмову виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області у складанні та наданні ОСОБА_1 акта про встановлення факту здійснення постійного догляду за бабусею ОСОБА_2 , за формою, що встановлена додатком 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560; зобов`язння виконавчий комітет Ніжинської міської ради розглянути суті заяву ОСОБА_1 про надання акта про встановлення факту здійснення постійного догляду за бабусею ОСОБА_2 , за формою, що встановлена додатком 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи (а.с.4) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області у складанні та наданні ОСОБА_1 акта про встановлення факту здійснення постійного догляду за бабусею ОСОБА_2 , за формою, що встановлена додатком 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Зобов`язати виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про надання акта про встановлення факту здійснення постійного догляду за бабусею ОСОБА_2 , за формою, що встановлена додатком 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області, пл. Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, 16600, код ЄДРПОУ 04061783.

Повний текст рішення виготовлено 27 жовтня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА