Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №600/2441/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2441/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. У поданому до суду позові ОСОБА_1 (далі – позивач) просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 25 квітня 2025 року, що було винесене ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яким було відмовлено ОСОБА_1 у виїзді з України.

1.2. Ухвалою суду від 27.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. В обґрунтування позовних вимог та письмових пояснень позивач вказує, що 25 квітня 2025 року під час перетину державного кордону України в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України відповідачем було відмовлено позивачу у виїзді з України з підстав не підтвердження мети поїздки.

2.2. Вважає вказане рішення протиправним, оскільки відповідачем безпідставно не було взято до уваги поданий позивачем пакет документів, зокрема, трудовий договір, наказ про відрядження та закріплення автомобіля, військово-обліковий документ, який підтверджує наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

2.3. При цьому вказує, що в оскаржуваному рішенні не зазначено жодної правової підстави для відмови в перетинанні державного кордону України та не вказано, якого саме документу не було надано для наявності підстав законного перетинання кордону, а тому оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим.

Позиція відповідача

2.4. Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

2.5. Так, пунктом 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 року №57 (у редакції, на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Відповідно до пункту 2-9 цих Правил у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

У разі не підтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".

2.6. Відтак, оскільки позивачем при перетинанні кордону не підтверджено мети поїздки, дії уповноваженої посадової особи відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по складанню рішення про відмову в перетині державного кордону України від 25.04.2025 є правомірними.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженими матеріалами справи судом встановлено, що ОСОБА_1 працевлаштований водієм автотранспортних засобів у Товаристві з обмеженою відповідальністю «КУПОЛ ТРАНС» (надалі також - Товариство або ТОВ «КУПОЛ ТРАНС»), що підтверджується копією наказу №17-к від 03.03.2025 року, повідомленням про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту від 03.03.2025 року до органів Державної податкової служби України, довіреністю ТОВ «КУПОЛ ТРАНС» від 22.04.2025 року та копією трудового договору №17-03-КТ від 04.03.2025 року, укладеного між ТОВ «КУПОЛ ТРАНС» (роботодавець) та ОСОБА_1 (працівником).

3.2. 04 березня 2025 року ТОВ «КУПОЛ ТРАНС» видало наказ № 210 від 04.03.2025 року «Про закріплення транспортного засобу за водієм», відповідно до якого ТОВ «КУПОЛ ТРАНС» закріпило за позивачем транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ Sprinter 311 CDI, державний номерний знак - НОМЕР_2 з 05 березня 2025 року.

3.3. Відповідно до наказу № 22/04/2025 від 22.04.2025 року про відрядження та закріплення автомобіля ОСОБА_1 було відряджено до Румунії, місто Бухарест на період з 23.04.2025 року по 23.05.2025 року та на період службового відрядження за ним закріплено службовий автомобіль марка/модель MERCEDES-BENZ Sprinter 311 CDI, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2005 року випуску та видано від імені Товариства довіреність на право керування зазначеним транспортним засобом з правом виїзду за кордон.

3.4. Позивачем до матеріалів позову також долучено копію договору-заявки на перевезення вантажу 24/24/2025, згідно якого ТОВ «КУПОЛ ТРАНС» здійснювало перевезення вантажу наданого SC TELORIAN COM SRL, подавши автомобіль на територію Румунії 26.04.2025 року, вантаж для перевезення - горіхи (англійською мовою «Nuts»), дані автомобіля - MERCEDES, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_1 , посвідчення водія ( НОМЕР_4 ).

3.5. Згідно витягу Державної Служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) ТОВ «КУПОЛ ТРАНС» володіє чинною ліцензією на дозволений вид робіт «міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів)», про що Державною Службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) було прийнято рішення №435 від 01.09.2022 року.

3.6. Згідно копії військово-облікового документа "Резерв+" ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 , категорія обліку - військовозобов`язаний, і станом на 14.02.2025 мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачену п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

3.7. Через систему «Шлях» оформлена заявка на перетинання позивачем державного кордону України (очікувана дата перетину 23.04.2025).

3.8. 25 квітня 2025 року під час перетину державного кордону України через пункт пропуску (пункт контролю) «Порубне» відповідачем було відмовлено позивачу у виїзді з України з підстав не підтвердження мети поїздки, про що було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 25 квітня 2025 року.

3.9. Відповідно до вказаного рішення позивачу відмовлено у виїзді з України, з причини: на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного часу» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», статті 7 ч. 3 Закону України «Про прикордонний контроль», м. Київ, 5 листопада 2009 року № 1710-VI, пункту 4 частини першої статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», м. Київ, 3 квітня 2003 року № 661-IV, постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», а саме пункту 2-9 (не підтверджена мета поїздки).

3.10. Згідно письмових пояснень начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 10.06.2025 року, останнім 25.04.2025 року здійснено перевірку громадянина ОСОБА_3 , який мав намір перетнути державний кордон як особа щодо якої є інформація у відповідній інформаційній системі "Шлях".

На паспортний контроль було надано наступні підтвердні документи:

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія та номер НОМЕР_5 виданий на ім`я ОСОБА_4 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 .

Під час дії воєнного стану даний громадянин слідував вперше, враховано відсутність вантажу та трудового договору, особа слабо орієнтувалась в маршруті руху та товаросупровідних документах, помітно нервувала. Після вивчення документів, які було надано на паспортний контроль для перетину державного кордону, начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшим лейтенантом ОСОБА_5 було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону за не підтвердження мети поїздки за системою "Шлях".

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. Відповідно до частини 1 статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

4.3. Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

4.4. Воєнний стан в розумінні положень статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII) - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 Закону №389-VIII).

4.5. Приписами частини 1 статті 8 Закону №389-VIII передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів (пункт 6 частини 1 статті 8 Закону №389-VIII).

Отже, право особи на вільний перетин державного кордону України, згідно з положеннями Конституції України та законодавчих норм, може бути обмежено в умовах воєнного стану.

4.6. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.

4.7. Пунктом 3 вказаного вище Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

4.8. Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

4.9. Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин, в Україні діє воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежується законодавством, зокрема, на період дії правового режиму воєнного стану, виїзд за межі України заборонено громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років (за виключенням певних категорій при наданні відповідних підтверджуючих документів).

4.10. Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначені Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон №1710-VI).

Відповідно до частин 1 і 2 статті 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

4.11. Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

4.12. Статтею 6 Закону №1710-VI визначено, що перетинання особами державного кордону здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України. Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України. Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.

4.13. Відповідно до частини 1 статті 14 Закону №1710-VI, іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

4.14. Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» №3857-XII від 21.01.94 року (далі - Закон №3857-XII).

4.15. Згідно з статтею 1 Закону №3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.

4.16. Частиною 1 статті 6 Закону №3857-XII встановлено підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду; 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

Суд зазначає, що вищевказані підстави для тимчасового обмеження громадян у виїзді за межі території України функціонують за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.

4.17. Водночас Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року (далі - Правила, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено порядок перетинання громадянами України державного кордону.

4.18. Пунктом 2 Правил передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

4.19. Зокрема згідно з пунктом 2-9 Правил у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом, здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

4.20. Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

4.21. Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

4.22. Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати: два водії на вантажному транспортному засобі ліцензіата; три водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 60 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, Укртрансбезпека може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.

4.23. Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.

Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.

4.24. У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".

4.25. Пунктом 12 Правил визначено, що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень.

Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє. З метою перевірки паспортних та підтверджуючих документів уповноважені службові особи Держприкордонслужби безоплатно, зокрема шляхом електронної інформаційної взаємодії, у встановленому законодавством порядку одержують інформацію, у тому числі з інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних систем і довідкових систем, реєстрів і банків даних, держателем (адміністратором) яких є органи державної влади або органи місцевого самоврядування, зокрема інформацію з обмеженим доступом. Використання такої інформації здійснюється із дотриманням законодавства про захист персональних даних.

У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

4.26. Із системного аналізу наведених вище приписів слідує, що водії транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом, мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану за умови наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Водночас у разі непідтвердження зазначеними особами мети поїздки, уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють їм у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною 1 статті 14 Закону про прикордонний контроль.

4.27. Встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що під час перетину кордону позивачем посадовою особою відповідача було здійснено перевірку його паспортних та інших документів, а також проведено його опитування з метою встановлення мети поїздки за кордон.

4.28. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно пояснень, наданих начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшим лейтенантом ОСОБА_5 від 10.06.2025 року вбачається, що під час бесіди, при проходженні прикордонного контролю, ОСОБА_1 не підтвердив мету своєї поїздки, а саме не орієнтувався у маршруті руху, не надав трудового договору, під час воєнного стану слідував за кордон вперше.

4.29. Суд зауважує, що доказів надання інших документів, окрім тих, що були зазначені у письмових поясненнях уповноваженої особи прикордонної служби, позивачем до суду не надано.

4.30. Таким чином, суд вважає, що позивачем у відповідності до пункту 2-9 Правил перетинання державного кордону не підтверджено мету поїздки уповноваженій службовій особі Держприкордонслужби.

4.31. Суд звертає увагу, що враховуючи вимоги законодавства, рішення про те, чи підтвердила особа мету поїздки оцінюється виключно посадовою особою державної прикордонної служби. Крім того, включення позивача до системи Шлях, не є безумовною підставою для виїзду такої особи за кордон, оскільки таке рішення приймається виключно посадовими особами державної прикордонної служби в кожному конкретному випадку, на підставі повного пакету поданих документів.

4.32. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2024 року по справі №260/3528/22 зазначив, що включення до бази даних Шлях, адміністратором якої є Укртрансбезпека, не є відповідно до пункту 2-8 Правил № 57 безумовною підставою для виїзду за кордон, адже таке рішення приймається виключно посадовими особами державної прикордонної служби в кожному конкретному випадку, на підставі повного пакету поданих документів.

4.33. Також, беручи до уваги правову позицію, якої дотримується Верховний Суд у спорах цієї категорії, суд зазначає, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на яку має право позивач відповідно до пункту першого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах дії воєнного стану не є підставою для зняття обмежень на виїзд з України, які передбачені у пункті 2-9 Правил, та запровадження яких продиктоване необхідністю мобілізації у зв`язку зі збройною агресією російської федерації.

Застосовані щодо позивача підстави відмови у перетині держаного кордону є спеціальними обмеженнями, впровадженими в установленому Конституцією України порядку на період дії воєнного стану.

При цьому варто зазначити, що обмеження певних категорій громадян у праві виїзду за кордон під час дії воєнного стану певною мірою є втручанням у приватне життя особи в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Однак, таке втручання у справі, що розглядається, прямо передбачено законом і має абсолютно легітимну мету, а відтак відсутні підстави для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства та приватним інтересом позивача.

4.33. Суд звертає увагу на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.10.2023 у справі №260/3428/22, який враховував першочерговий пріоритет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом загрози для суверенітету та незалежності України, а спосіб реалізації державою у тих умовах прав, свобод та інтересів її громадян визначався потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту державності, а тому є співмірним із застосованим до позивача обмеженням та не є свавільним.

4.34. Водночас, суд наголошує на тому, що спірне рішення відповідача має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому за наявності на те законних підстав, які дійсно надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення відповідача жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України.

4.35. Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі №380/572/23, від 19.09.2023 у справі №160/14641/22, від 27.09.2023 у справі № 380/16876/22, від 26.10.2023 у справі № 260/3428/22, від 26.10.2023 у справі № 260/3951/22, від 16.11.2023 у справі №160/15200/22, від 11.04.2024 у справі №380/17239/22, від 23.05.2024 у справі №380/16591/22, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

5.2. Згідно частин першої – третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

5.3. Дослідженими судом матеріалами справи судом встановлено, що позивачем при перетинанні кордону не було підтверджено мети поїздки, відтак рішення начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшого лейтенанта ОСОБА_2 про відмову в перетині державного кордону України від 25.04.2025 є обґрунтованим та правомірним, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

6.2. Оскільки у цій справі судом відмовлено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та вчинити дії, відмовити повністю.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_7 );

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

Суддя О.В. Анісімов