Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №580/8997/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокусправа № 580/8997/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

розглянувши по суті у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень- рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі – відповідач), в якому позивачка просить:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення форми “ПС” від 7 серпня 2026 року №0151170707, яким ОСОБА_1 притягнуто до фінансових санкцій на суму 1020 грн;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення – рішення форми “С” від 7 серпня 2026 року №0151180707, яким ОСОБА_1 притягнуто до фінансових санкцій на суму 218602 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що наказ на проведення перевірки було надано особі, що в той час перебувала в приміщенні магазину, де розташований також відділ продажу ювелірних виробів ФОП ОСОБА_1 , а саме працівниці іншого ФОП із відділу техніки. В ході перевірки перевіряючі прибули до відділу з продажу ювелірних виробів в обідню перерву, тобто у відсутність позивачки, не маючи намір дотримуватись положень Закону, не повідомили та не почекали допоки ОСОБА_1 зможе прибути до відділу магазину з продажу ювелірних виробів та самостійно склали ряд документів. Вказано, що у ФОП ОСОБА_1 офіційно не запитували документи, накладні на всю техніку, що перебувала в приміщенні магазину, в послідуючому провели самостійно акт зняття залишків в приміщенні магазину. Після прибуття ФОП ОСОБА_1 до приміщення магазину під кінець проведення перевірки (16 липня 2026 року) вона повідомила, що Форма ведення товарних залишків наявна саме в електронному вигляді та надала її на ознайомлення перевіряючим зі свого ноутбука (всі накладні на весь товар в оригіналах продемонстровано перевіряючим). При цьому, працівники ГУ ДПС в Черкаській області не виявили бажання об`єктивно провести перевірку у присутності ФОП та лише повідомили про те, що все ними вже зафіксовано та навіть не вручили повідомлення про надання документів на адресу ГУ ДПС в Черкаській області, не роз`яснили які саме мають бути подані документи. Позивачкою наголошено, що нею електронними засобами через кабінет платника податку вчасно 17 липня 2026 року (п`ятниця) та 20 липня 2026 року (понеділок) особисто разом зі супровідним листом на адресу ГУ ДПС в Черкаській області, тобто у періоді проведення перевірки, що визначений наказом від 15.07.2026 №1943, надіслано/подано до ГУ ДПС у Черкаській області всі наявні у неї документи, а саме: накладні на товар, що перебував в приміщенні (відділі) магазину, в якому ФОП ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність. Однак, незважаючи на ту обставину, що позивачка надала в ході проведення перевірки всі наявні в неї, зокрема, стосовно походження товару, контролюючим органом в акті перевірки вказано про порушення нею вимог п. 85.2 ПК України та п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Крім того, в акті перевірки №11392/Ж5/23-00-07-07-01/ НОМЕР_1 посадові особи ГУ ДПС в Черкаській області зазначили, що ніби то позивачка відмовилася надавати первинні документи про що було складено акт відмови від надання документів, що не відповідає дійсності, адже накладні на придбання та походження товару в магазині ФОП ОСОБА_1 були надані в електронному вигляді відразу по прибуття ОСОБА_1 в магазин під час проведення фактичної перевірки. Також позивачкою наголошено, що у наказі №1943 від 15 липня 2026 року, що виданий виконувачем обов`язки керівника ГУ ДПС в Черкаській області та яким передбачено проведення фактичної перевірки в ФОП ОСОБА_2 з 16 липня 2026 року строком на 5 діб, зовсім не зазначено підстав проведення фактичної перевірки позивачки, а лише міститься посилання на відповідні норми ПК України, зокрема, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, що є порушенням порядку призначення фактичної перевірки.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти позову заперечив, надавши до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що пункт 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування. Підставою для проведення фактичної перевірки були операційний план на 2026 рік, який доведено листом ДПС України від 13.07.2026 №15976/7/99-00-19-04-03- 07, висновок щодо необхідності проведення фактичних перевірок від 13.07.2026 №2602/23-00-07-07-02, доповідна записка ГУ ДПС у Черкаській області від 13.07.2026 №2603/23-00-07-07-02, в якій зазначається, що в ході аналізу виявлено податкові ризики, відповідно до вимог Операційного плану. Також відповідачем наголошено, що за наслідками фактичної перевірки контролюючим органом було встановлено, зокрема, факт здійснення платником податків реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку на суму вартості товарів за цінами реалізації - 218 602,00 грн, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з дотриманням норм законодавства України, тому скасуванню не підлягають.

Позивачкою подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої вона вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем (РНОКПП НОМЕР_1 ) та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Черкаській області як платник податків і зборів.

Головним управління ДПС у Черкаській області на підставі наказу від 15.07.2026 №1943-п було проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за місцем здійснення господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами фактичної перевірки складено акт від 21.07.2026 №11392/Ж5/23-00-07-07-01/ НОМЕР_1 .

Вищезазначеною перевіркою встановлено, зокрема, факт здійснення платником податків реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку на суму вартості товарів за цінами реалізації - 218 602,00 грн, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також порушення вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України через не надання до перевірки копій первинно-фінансових, бухгалтерських документів.

Відповідачем на підставі акту перевірки від 21.07.2026 №11392/Ж5/23-00-07-07-01/2797208566 винесено:

- податкове повідомлення рішення форми “ПС” від 07 серпня 2026 року №0151170707, яким ОСОБА_1 притягнуто до фінансових санкцій на суму 1020 грн;

- податкове повідомлення – рішення форми “С” від 07 серпня 2026 року №0151180707, яким ОСОБА_1 притягнуто до фінансових санкцій на суму 218602 грн.

Позивачка вважаючи, що вищевказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернулась із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно пункту 80.2. статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- 80.2.1.: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- 80.2.2.: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- 80.2.3.: письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;

- 80.2.4.: неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

- 80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- 80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1. статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанови від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23 у яких сформулював висновки, які мають забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні підпунктів 80.2.2., 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України у взаємозв`язку із статтею 81 ПК України під час розгляду подібних спорів

Так, у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 судова палата Верховного Суду акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1. статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

У постанові від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23 Верховний Суд підтримав усталену у судовій практиці позицію про те, що підпункт 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері. Така особливість зазначеного підпункту зумовлює обов`язок контролюючого органу у наказі про призначення перевірки поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити.

Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1. статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

З огляду на усталену і сформовану позицію Верховного Суду з питання застосування підпункту 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України і пункту 81.1. статті 81 ПК України, суд має з`ясувати підстави, встановлені ПК України для призначення фактичної перевірки та їх належне відображення в наказі про проведення перевірки, встановити яка саме фактична підстава для проведення такої мала місце конкретно у цій справі.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.10.2025 у справі №300/2885/24.

Отже, приймаючи рішення про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України та оформлюючи відповідний наказ, контролюючий орган зобов`язаний не лише формально послатися на відповідний підпункт статті ПК України, а й чітко зазначити конкретну фактичну підставу для її проведення (отримання інформації про можливі порушення, здійснення визначених законом функцій або, у разі наявності сукупності підстав, - зазначити кожну з них).

Невиконання цих вимог свідчить про протиправність наказу про проведення фактичної перевірки та усіх подальших дій контролюючого органу, вчинених на його підставі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Із матеріалів справи судом встановлено, що наказ про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 15.07.2026 №1943-п - не містить належного та детального формулювання підстав для її проведення, що зумовили призначення такої перевірки, а міститься лише посилання на підпункт 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України, отже зі змісту даного наказу неможливо ідентифікувати передбачену Податковим кодексом України підставу для призначення фактичної перевірки.

Таким чином, ГУ ДПС у Черкаській області не дотрималося вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки виключно за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення платнику податків належним чином оформленого наказу про проведення перевірки, в якому, зокрема, мають бути зазначені такі підстави.

Крім того, у вищезазначеному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивачки вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Системно проаналізувавши положення статей 75-81 ПК України, послідовним є висновок, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абзаці 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Отже, установлене статями 75-81 ПК України правове регулювання податкових перевірок визначає певні обов`язкові умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, дотримання яких може бути належною підставою для прийняття керівником податкового органу наказу про проведення перевірки, а для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що контролюючим органом проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без дотриманням положень податкового законодавства України, а процедурні порушення при призначенні перевірки мають наслідком протиправність прийнятих керівником податкового органу рішень, які винесені за наслідками такої перевірки.

Стосовно порушень, виявлених контролюючим органом під час проведення фактично перевірки ФОП ОСОБА_1 та які слугували підставою для винесення оскаржуваних позивачем ППР, то слід зазначити наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмних РРО (далі – ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №265) та Кодексом, дія яких поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону №265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти), вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну .суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському, об`єкті такого суб`єкта господарювання:

- 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт,- послуг) - за порушення, вчинене вперше;

- 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Згідно статті 20 Закону №265 до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управління ДПС у Черкаській області на підставі наказу від 15.07.2026 №1943-п було проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за місцем здійснення господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами фактичної перевірки складено акт від 21.07.2026 №11392/Ж5/23-00-07-07-01/ НОМЕР_1 .

Вищезазначеною перевіркою встановлено, зокрема, факт здійснення платником податків реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку на суму вартості товарів за цінами реалізації - 218 602,00 грн, чим ніби то порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також вимоги п. 85.2 ст. 85 ПК України через не надання до перевірки копій первинно-фінансових, бухгалтерських документів.

Однак, згідно п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 №261, відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178,6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат. На підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/ понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. Облік доходів і витрат ведеться в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі засобами електронного кабінету у порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 2 розділу І, п. 1 розділу II Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496, опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП. Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Норми щодо ведення фізичними особами-підприємцями обліку доходів і витрат не передбачають зберігання документації щодо товарів, їх обліку за місцем знаходження товарів. Тобто разом з товарами, що знаходяться у місці продажу можуть не перебувати документи підтверджуючі облік та походження товарних запасів.

Підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та/або зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто, виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром). При цьому, застосування вказаної санкції можливе до суб`єкта господарювання, яке не облікувало товар та реалізувало його.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 електронними засобами через кабінет платника податку 17 липня 2026 року (п`ятниця) та 20 липня 2026 року (понеділок) особисто разом зі супровідним листом на адресу ГУ ДПС в Черкаській області, тобто у періоді проведення перевірки, що визначений наказом від 15.07.2026 №1943, надіслано/подано до ГУ ДПС у Черкаській області всі наявні у неї документи, а саме: накладні на товар, що перебував в приміщенні (відділі) магазину, в якому ФОП ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність.

Суд зазначає, що встановлюючи факт відсутності документів на підтвердження обліку та надходження/походження у ФОП ОСОБА_1 товару на суму 218 602,00 грн - контролюючим органом не здійснено співставлення між даними обліку позивачки та фактичними залишками товару у магазині, в якому вона здійснює свою підприємницьку діяльність, оскільки ним не досліджувався електронний облік товарних запасів, доступ до якого було забезпечено ревізорів під час проведення перевірки, у зв`язку із чим висновки, які зазначені в акті фактичної перевірки про порушення позивачкою вимог чинного законодавства є припущеннями контролюючого органу.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 07.08.2026 №0151170707 та форми “С” від 07.08.2026 №0151180707.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку із вищевикладеним суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області форми “ПС” від 07.08.2026 №0151170707 та форми “С” від 07.08.2026 №0151180707.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3469 (три тисячі чотириста шістдесят дев`ять) грн 01 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВіталіна ГАЙДАШ