Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №560/21531/23 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/21531/23

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Красилівської міської ради Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Красилівської міської ради Хмельницької області щодо розгляду його звернення від 24.08.2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність Красилівської міської ради Хмельницької області, яка полягає у відсутності належного реагування та контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, зокрема щодо незаконного облаштованих майданчиків (місць) для паркування на території між тротуаром та фасадом житлового будинку по вул. Грушевського, 129 м. Красилова, а також території з правої сторони цього житлового будинку;

- зобов`язати Красилівську міську раду Хмельницької області у передбачений законодавством спосіб вчинити дії для відновлення до попереднього стану території між тротуаром та фасадом житлового будинку по вул. Грушевського, 129 м. Красилова, який існував до облаштування незаконного майданчику для паркування, у тому числі, але не виключно, демонтувати на території між тротуаром та фасадом житлового будинку по вул. Грушевського, 129 м. Красилова шість обмежувачів руху, незаконно облаштований майданчик для паркування автотранспорту, відновити поверхню тротуару, бордюр, який розділяє проїзну частину автомобільної дороги та пішохідний тротуар, тобто унеможливити заїзд автотранспорту на зазначену територію;

- зобов`язати Красилівську міську раду Хмельницької області у передбачений законодавством спосіб вчинити дії для відновлення до попереднього стану території з правої сторони житлового будинку по вул. Грушевського, 129 м. Красилова, який існував до облаштування незаконного майданчику для паркування, у тому числі, але не виключно, демонтувати на території з правої сторони житлового будинку по вул. Грушевського, 129 м. Красилова незаконно встановлену огорожу та облаштований майданчик для паркування автотранспорту, заїзд через тротуар до майданчику для паркування автотранспорту, звільнити земельну поверхню на вказаній території від будь-якого, в тому числі бетонного, покриття, відновити поверхню тротуару та бордюр, який розділяє проїзну частину автомобільної дороги та пішохідний тротуар, тобто унеможливити заїзд автотранспорту на зазначену територію;

- стягнути з Красилівської міської ради Хмельницької області на його користь 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень завданої йому моральної (немайнової) шкоди;

- стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.08.2023 звернувся до міського голови та повідомив, що біля житлового будинку по вул. Грушевського, 129 у м. Красилові невідомі особи облаштували майданчик для паркування між тротуаром і фасадом, а заїзд на нього здійснюють через тротуар. З правої сторони будинку ці особи влаштували заїзд через тротуар, встановили огорожу, забетонували територію та облаштували ще один майданчик для паркування. Позивач просив невідкладно розглянути звернення, залучити його до перевірки, відновити попередній стан обох територій, звернутися до поліції та стягнути з винних осіб збитки.

Відповідач листом від 18.09.2023 № К/971/08-29/23 обмежився посиланням на рішення виконавчого комітету від 20.05.2021 № 227 та від 12.07.2022 № 739. Також відповідач зазначив, що територія з правої сторони будинку перебуває у приватній власності ОСББ «Добробут-2010». Позивач вважає, що звернення по суті не розглянуто, викладені в ньому факти не перевірено, його до розгляду не залучено, а строк невідкладного розгляду порушено. За позицією позивача, рішення № 739 стосувалося лише обмежувачів руху і не могло бути підставою для облаштування майданчиків для паркування. Самоврядного контролю за станом благоустрою відповідач, як стверджує позивач, не здійснив. Бездіяльністю відповідача йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 20 000,00 грн.

Ухвалою від 26.12.2023 суд відкрив провадження у справі та призначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою суд зменшив розмір судового збору до 1610 грн 40 коп. і відстрочив його сплату до ухвалення рішення у справі.

Відповідач подав відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позову. Представник відповідача зазначив, що питання паркування біля будинку вже були предметом звернень і позовів батька позивача ОСОБА_2 у справах № 560/10805/21 та № 560/4195/22. За твердженням відповідача, рішення у справі № 560/4195/22 виконане шляхом прийняття рішення № 739 за зверненням ОСББ «Добробуд-2010», а виконавче провадження закінчено постановою від 15.08.2022. Відповідач вважає, що позивач не довів порушення своїх прав, руйнування будинку та заподіяння моральної шкоди. Земельна ділянка з кадастровим номером 6822710100:01:002:0795 перебуває у приватній власності ОСББ, а обмежувачі встановлено не для облаштування майданчика для паркування. Також відповідач заперечив проти розміру витрат на професійну правничу допомогу як неспівмірного та не підтвердженого доказами оплати.

Ухвалою від 05.01.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Ухвалою від 05.01.2024 суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 560/156/23.

Ухвалою від 19.01.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 ухвалу від 05.01.2024 про зупинення провадження залишено без змін.

Ухвалою від 09.09.2026 суд поновив провадження у справі.

Після поновлення провадження учасники справи заяв по суті справи не подавали.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач є власником нежитлового приміщення на першому поверсі житлового будинку по вул. Грушевського, 129 у м. Красилові (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.08.2012 серії НОМЕР_1 ).

Земельна ділянка з кадастровим номером 6822710100:01:002:0795 площею 0,3449 га перебуває у приватній власності ОСББ «Добробут-2010». Її цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав від 01.02.2023 № 321569901).

Рішенням виконавчого комітету Красилівської міської ради від 20.05.2021 № 227 ОСББ «Добробут-2010» погоджено проведення благоустрою шляхом укладання бруківки площею 75 кв. м на території, прилеглій до будинку. Рішенням виконавчого комітету від 12.07.2022 № 739 ОСББ «Добробут-2010» погоджено встановлення шести обмежувачів руху на цій території.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.05.2022 у справі № 560/4195/22 за позовом ОСОБА_2 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Красилівської міської ради Хмельницької області, яка полягає у відсутності належного реагування та контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, зокрема щодо незаконного влаштування місць для паркування з обмежуючими пристроями біля житлового будинку по вул. Грушевського, 129 в м. Красилів Хмельницької області. Зобов`язано Красилівську міську раду Хмельницької області здійснити контроль та вжити передбачені законодавством заходи за станом благоустрою, зокрема щодо належного реагування на звернення ОСОБА_2 про незаконне влаштування місць для паркування біля житлового будинку по вул. Грушевського, 129 в м. Красилів Хмельницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

24.08.2023 позивач звернувся до міського голови Красилівської міської ради зі зверненням, в якому просив:

- невідкладно розглянути його звернення;

- залучити його (його уповноваженого представника) до розгляду звернення, проведення перевірки викладених у ньому обставин, інших дій, у тому числі, але не виключно, до проведення перевірки території біля житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

- вчинити дії для відновлення до попереднього стану території між тротуаром та фасадом житлового будинку та території з правої сторони будинку;

- звернутися до місцевого відділу Національної поліції із заявою щодо обставин, викладених у зверненні;

- встановити розмір завданих збитків і подати позов про їх відшкодування;

- письмово повідомити його про результати розгляду звернення.

Відповідач отримав звернення 25.08.2023.

Листом від 18.09.2023 № К/971/08-29/23 відповідач повідомив позивача, що органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Відповідач послався на рішення виконавчого комітету від 20.05.2021 № 227 та від 12.07.2022 № 739. Щодо території з правої сторони будинку відповідач зазначив, що вона перебуває у приватній власності ОСББ «Добробут-2010» і розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 6822710100:01:002:0795. Підстав для звернення до поліції відповідач не вбачав.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.03.2024 у справі № 560/156/23 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Красилівської міської ради визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 12.07.2022 №739. Красилівська міська рада брала участь у цій справі як третя особа. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2026 рішення залишено без змін. Ухвалами Верховного Суду від 17.08.2026 та від 01.09.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Красилівської міської ради Хмельницької області.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 18 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Частиною першою статті 19 Закону № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Підпунктами 7, 7-1 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів міських рад віднесено: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян; прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини другої статті 10 Закону України від 06 вересня 2005 року № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807-IV) до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 2807-IV до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, території загального користування, до яких належать вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки, а також прибудинкові території.

Пунктами 1, 6 частини першої статті 16 Закону № 2807-IV передбачено, що на об`єктах благоустрою забороняється: виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов`язковість його отримання передбачена законом; встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Національної поліції.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону № 2807-IV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Згідно з частинами першою, третьою статті 40 Закону № 2807-IV самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом:

1) проведення перевірок території;

2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян;

3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій;

4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

Статтями 16, 18 Закону України від 08 вересня 2005 року № 2862-IV «Про автомобільні дороги» (далі - Закон № 2862-IV) визначено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Оцінюючи дотримання відповідачем строку розгляду звернення, суд зазначає, що звернення надійшло до відповідача 25.08.2023, а відповідь надано 18.09.2023, тобто в межах місячного строку, встановленого частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР. Порушені позивачем питання потребували перевірки фактичних обставин на місці, тому звернення не належало до таких, що не потребують додаткового вивчення. Скорочення строку розгляду на вимогу громадянина відповідно до частини другої цієї статті є правом, а не обов`язком органу. Тому доводи позивача про порушення строку розгляду звернення суд відхиляє.

Водночас суд погоджується з доводами позивача про те, що звернення по суті розглянуто не було.

Зі змісту листа від 18.09.2023 вбачається, що відповідач фактично не перевірив жодної з викладених у зверненні обставин і не надав їм оцінки. Такими обставинами є: демонтаж бордюру, який розділяє проїзну частину дороги та тротуар, влаштування заїздів через тротуар, використання території між тротуаром і фасадом будинку для паркування, встановлення огорожі та бетонування території з правої сторони будинку. Відповідач лише перелічив рішення виконавчого комітету № 227 і № 739. Проте рішенням № 227 погоджено лише укладання бруківки, а рішенням № 739, лише встановлення шести обмежувачів руху. Жодне з них не стосувалося бордюру, заїздів через тротуар, облаштування місць для паркування, огорожі чи бетонного покриття з правої сторони будинку.

Крім того, рішення виконавчого комітету від 12.07.2022 № 739, на яке відповідач послався як на підставу правомірності наявного стану території, визнано протиправним та скасовано рішенням суду у справі № 560/156/23, яке набрало законної сили 27.07.2026. Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Позивач і Красилівська міська рада брали участь у справі № 560/156/23. Отже, посилання відповідача на рішення № 739 не може свідчити про правомірність наявного біля будинку стану благоустрою і про належне вирішення порушених позивачем питань.

Посилання відповідача на перебування території з правої сторони будинку у приватній власності ОСББ «Добробут-2010» суд відхиляє. Прибудинкові території є об`єктами благоустрою (пункт 2 частини першої статті 13 Закону № 2807-IV), а благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (частина друга статті 20 Закону № 2807-IV). Отже, форма власності земельної ділянки не звільняє орган місцевого самоврядування від здійснення самоврядного контролю за станом її благоустрою. Крім того, позивач повідомляв і про влаштування заїзду через тротуар, а тротуари є складовими вулиць і доріг, які перебувають у комунальній власності та у віданні органів місцевого самоврядування (статті 16, 18 Закону № 2862-IV). Відповідач жодним чином не оцінив, чи відповідає облаштований заїзд вимогам законодавства.

Відповідач також не виконав прохання позивача залучити його до перевірки викладених у зверненні обставин, передбачене статтею 18 та частиною першою статті 19 Закону № 393/96-ВР. Доказів проведення будь-якої перевірки території біля будинку відповідач суду не надав. Лист від 18.09.2023 не містить рішення щодо вимог позивача про встановлення розміру збитків і про звернення до суду. Відмову у задоволенні вимог викладено без роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення, як того вимагає частина четверта статті 15 Закону № 393/96-ВР.

Посилання відповідача на те, що питання паркування біля будинку вже були предметом звернень ОСОБА_2 і що виконавче провадження за рішенням у справі № 560/4195/22 закінчено постановою від 15.08.2022, суд відхиляє. Позивач має самостійне право на звернення, гарантоване статтею 40 Конституції України, і як власник нежитлового приміщення в цьому будинку має власний законний інтерес у належному стані прилеглої території. Постанова державного виконавця від 15.08.2022 ґрунтувалася на прийнятті рішення № 739, яке згодом скасоване судом як протиправне. Вона не стосується звернення позивача від 24.08.2023 і не свідчить про перевірку обставин, які виникли після цієї дати, зокрема облаштування майданчика з правої сторони будинку.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів, що розглянув звернення позивача у спосіб, визначений статтями 15, 19 Закону № 393/96-ВР, і що здійснив самоврядний контроль за станом благоустрою зазначеної території у будь-якій із форм, передбачених частиною третьою статті 40 Закону № 2807-IV. Отже, позовні вимоги в цій частині позову є обґрунтованими.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зауважує, що інші позовні вимоги стосуються демонтажу обмежувачів руху, огорожі та майданчиків для паркування, звільнення території від бетонного покриття, відновлення тротуару і бордюру. Ці вимоги фактично спрямовані на те, щоб суд замість органу місцевого самоврядування визначив конкретні заходи реагування на порушення у сфері благоустрою та обсяг робіт. Вибір таких заходів за результатами перевірки належить до повноважень відповідача. До них належать, зокрема, винесення приписів, вжиття заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності, звернення до правоохоронних органів, подання позовів до суду про відшкодування шкоди та інші заходи, передбачені законодавством і Правилами благоустрою території населеного пункту.

Крім того, на час розгляду справи не встановлено:

- чи розташована територія між тротуаром і фасадом будинку в межах земельної ділянки ОСББ «Добробут-2010» чи на землях комунальної власності;

- хто саме облаштував огорожу, бетонне покриття та заїзди;

- який стан території існував до її облаштування.

Задоволення цих вимог безпосередньо вплинуло б на права ОСББ «Добробут-2010», яке не є учасником цієї справи. За таких обставин зобов`язання відповідача виконати конкретні роботи, визначені позивачем, було б втручанням суду в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування. Таким чином, в задоволенні зазначених позовних вимог суд відмовляє.

Водночас лише визнання бездіяльності протиправною не забезпечить ефективного відновлення прав позивача. А тому суд, виходячи за межі позовних вимог на підставі частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути звернення позивача від 24.08.2023. Під час повторного розгляду відповідач має здійснити самоврядний контроль за станом благоустрою зазначених територій шляхом проведення їх перевірки із залученням позивача (його представника) та прийняти рішення відповідно до вимог Закону № 393/96-ВР і Закону № 2807-IV з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до частин першої - третьої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною першою статті 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Верховний Суд у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 279/1409/23 зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У цій же постанові Верховний Суд виснував, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Верховний Суд також зазначив, що сам по собі факт визнання протиправною бездіяльності Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації щодо неналежного розгляду звернення позивача від 08 серпня 2022 року, не є безумовною підставою для відшкодування йому моральної шкоди, оскільки ним не доведено причинно-наслідковий зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками і розмір шкоди. Цей висновок також узгоджується й з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» та від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України», якими встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.

Отже, для відшкодування моральної шкоди позивач, з урахуванням частини першої статті 77 КАС України, повинен довести факт заподіяння йому моральних страждань, протиправність бездіяльності відповідача та причинний зв`язок між ними.

Позивач стверджує, що внаслідок бездіяльності відповідача в нього погіршилися самопочуття та сон, постійно підвищений артеріальний тиск, порушилися стосунки з родиною та знайомими. Проте жодного доказу на підтвердження цих обставин він не надав. Значна частина описаних позивачем негативних наслідків пов`язана з діями третіх осіб, які паркують автомобілі біля будинку, і з тривалим невиконанням рішень у справах за позовами його батька, а ці обставини не є предметом цієї справи. Встановлена судом протиправна бездіяльність полягає в неповноті розгляду звернення, на яке відповідач надав відповідь у встановлений законом строк. Порушені права позивача відновлюються цим рішенням шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення і здійснити самоврядний контроль. Тому негативні емоції позивача, пов`язані з неповним розглядом звернення, не досягли рівня страждання, який потребує грошового відшкодування, а визнання судом порушення та зобов`язання відповідача вчинити дії є для позивача достатньою компенсацією. За таких обставин підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд не вбачає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Ухвалою від 26.12.2023 позивачу зменшено розмір судового збору до 1610 грн 40 коп. і відстрочено його сплату до ухвалення рішення у справі. Позов задоволено щодо 2 із 5 заявлених позовних вимог. За таких обставин на відповідача покладається судовий збір у розмірі 644,16 грн, а на позивача у розмірі 966,24 грн. Обидві суми підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідно до частин третьої - сьомої статті 134 КАС України:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи;

- у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами;

- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат позивач надав договір про надання правової допомоги від 04.12.2023, детальний опис виконаних робіт і акт виконаних робіт від 15.12.2023 на загальну суму 44 000,00 грн. Окремо він заявив про додатковий гонорар (премію) у розмірі 10 000,00 грн за пунктом 4.7.1 договору. Відповідно до опису адвокат витратив 22 години на консультацію, вивчення документів і практики, аналіз невиконання попередніх судових рішень та складення позовної заяви, з яких 16 годин на підготовку позову.

Ці види робіт є взаємопов`язаними етапами підготовки одного процесуального документа. Справа розглядалася в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників, судових засідань не було. Обставини справи значною мірою повторюють обставини справ № 560/10805/21 та № 560/4195/22, тому заявлений час не відповідає складності справи. Відповідач у відзиві заперечив проти розміру витрат як неспівмірного. Враховуючи ці обставини, суд вважає обґрунтованим і співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн. З урахуванням часткового задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню 3 200,00 грн.

Додатковий гонорар (премія) у розмірі 10 000,00 грн не пов`язаний з обсягом фактично виконаних адвокатом робіт. Його стягнення з відповідача не відповідає критеріям співмірності та розумності, тому підстав для його розподілу суд не вбачає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Красилівської міської ради Хмельницької області щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 24.08.2023.

Визнати протиправною бездіяльність Красилівської міської ради Хмельницької області щодо нездійснення самоврядного контролю за станом благоустрою території між тротуаром та фасадом житлового будинку по вул. Грушевського, 129 у м. Красилові Хмельницької області, а також території з правої сторони цього житлового будинку, про порушення благоустрою яких повідомлено у зверненні ОСОБА_1 від 24.08.2023.

Зобов`язати Красилівську міську раду Хмельницької області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 24.08.2023, здійснивши самоврядний контроль за станом благоустрою території між тротуаром та фасадом житлового будинку по вул. Грушевського, 129 у м. Красилові Хмельницької області і території з правої сторони цього житлового будинку шляхом проведення її перевірки із залученням ОСОБА_1 (його представника), та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» і Закону України «Про благоустрій населених пунктів» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 200,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Красилівської міської ради Хмельницької області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Красилівської міської ради Хмельницької області в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 644,16 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 966,24 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Красилівська міська рада Хмельницької області (пл. Незалежності, 2,м. Красилів,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,31000 , код ЄДРПОУ - 04060737)

Головуючий суддя В.К. Блонський