Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №560/5851/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5851/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 299,70 грн, який утворився внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум податкових зобов`язань. Оскільки заборгованість відповідачем добровільно не погашена, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

Ухвалою суду від 13.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Вказана ухвала була надіслана на адресу відповідача, однак на адресу суду повернувся конверт із вкладенням, із відміткою про причини повернення "адресат відсутній".

Згідно з ч.6 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідача також було повідомлено в порядку статті 130 КАС України.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов, тому, відповідно до частини 6 статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Згідно даних контролюючого органу станом на момент звернення до суду за відповідачем рахується податковий борг в сумі 299,70 грн, який виник зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на підставі податкових повідомлень - рішень, а саме: №0684166-2412-2225 від 05.09.2022 в сумі 55,50 грн; №0031624-2412-2225 від 23.02.2023 в сумі 120,25 грн; №0089337-2412-2225-UA68040470000053519 від 12.04.2024 в сумі 123,95 грн.

Наявний борг підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями, розрахунком суми позовних вимог та іншими документами, доданими до позовної заяви.

До правовідносин у цій справі суд застосовує наступні норми.

Відповідно до статті 67 Конституції України відповідач зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 6.1. статті 6 ПК України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно із підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, податкове зобов`язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Виконанням податкового обов`язку згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визнається податковим боргом.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Абзацом шостим пункту 89.2 статті 89 ПК України встановлено, що право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2340/4023/18 зробив такий висновок. Положення наведених норм податкового законодавства обумовлюють висновок про те, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню судами підлягає факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу, тощо.

Верховний Суд у постанові від 25 серпня 2023 року у справі №160/12146/19, з посиланням на свої постанови від 19 лютого 2019 року у справі №807/495/17, від 03 лютого 2022 року у справі №560/4343/19, від 14 лютого 2022 року у справі №826/9711/17, зазначив таке. Предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, зокрема: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення податкового боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати (несплати) податкового боргу в добровільному порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в порядку, встановлених ПК України.

Отже, суд у справі про стягнення податкового боргу перевіряє не лише наявність боргу, а й те, чи дотримав контролюючий орган установлені ПК України умови і порядок застосування заходів стягнення.

ПК України передбачає умову, за якої заходи стягнення не можуть застосовуватися взагалі. За абзацом третім пункту 59.1 статті 59 ПК України заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3060 грн (180 х 17 грн).

Звернення органу стягнення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з фізичної особи (пункт 87.11 статті 87 ПК України) і подальше стягнення коштів за рішенням суду є заходами, спрямованими на погашення (стягнення) податкового боргу. Ці заходи передбачені главою 9 «Погашення податкового боргу платників податків» ПК України.

Загальна сума податкового боргу відповідача на день звернення позивача до суду становила 299,70 грн. Це підтверджується інформацією про наявність податкового боргу у платника по Україні в цілому станом на 09.03.2026 і розрахунком суми позовних вимог. Ця сума не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Іншого податкового боргу, зокрема з інших податків чи на інших територіях, позивач не довів.

Отже, станом на день звернення до суду закон не допускав застосування до відповідача заходів, спрямованих на стягнення податкового боргу, зокрема стягнення коштів за рішенням суду.

Направлення відповідачу у 2024 році податкової вимоги від 10.12.2024 №0021076-1303-2201 цього висновку не змінює. Абзац третій пункту 59.1 статті 59 ПК України пов`язує заборону застосування заходів стягнення із загальною сумою податкового боргу на момент застосування таких заходів, а не з фактом попереднього направлення податкової вимоги.

Суд також враховує, що за абзацом третім пункту 59.1 статті 59 ПК України строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, відмова у позові з цієї підстави не означає, що податковий борг відповідача припиняється або визнається відсутнім. Вона означає лише, що на цей час немає передбачених законом умов для його примусового стягнення.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач не довів наявності передбачених ПК України умов для застосування заходів стягнення податкового боргу, тому у задоволенні позову потрібно відмовити.

Позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідач доказів понесення судових витрат не надав. Тому підстав для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Головуючий суддя В.К. Блонський